Квартальна інформація емітента цінних паперів за 1 квартал 2016 року



Сторінка7/15
Дата конвертації14.12.2016
Розмір2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

В зв’язку з девальвацією національної валюти відбулося підвищення курсу обміну валют по відношенню до гривні. На звітну дату було перераховано заборгованість по позиках в іноземній валюті, заборгованість перед іноземними постачальниками, залишків коштів на валютних рахунках, що зменшило чистий прибуток Товариства на збитки від курсових різниць в сумі 228 870 тисяч гривень:

- збитки від неопераційної курсової різниці по заборгованості за позиками, отриманими в іноземній валюті та заборгованості перед іноземними постачальниками на суму 233 875 тисяч гривень.

- прибутки від операційної курсової різниці по операціях з грошовими коштами на суму 5 005 тисяч гривень.

Суттєві положення облікової політики

Облікові політики, викладені нижче, застосовуються в обов’язковому порядку до всіх періодів, представлених в даній фінансовій звітності.

Облік грошових коштів

Грошові кошти та короткострокові депозити у Звіті про фінансовий стан включають грошові кошти у банках та касі і короткострокові депозити із первісним терміном погашення до 3 місяців.

У звіті про рух грошових коштів грошові кошти або їх еквіваленти включають грошові кошти та короткострокові депозити, відповідно до визначення вище.

Облік основних засобів

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Об’єкти основних засобів визнані як активи, коли ймовірно, що:


  • Товариство отримає майбутні економічні вигоди, пов’язані із використанням активу;

  • вартість активу може бути достовірно визначена.

Об’єкти основних засобів приймаються до обліку на відповідних субрахунках, якщо виконуються вищевказані критерії визнання з урахуванням того, що вартість таких об’єктів має бути рівною або більше 6000 гривень без ПДВ.

Активи, які відповідають критеріям визнання основних засобів і використовуються у Товаристві більше одного періоду, проте вартість яких менша 6000 гривень, визнаються як малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА).

Основні засоби Товариства визнаються за вартістю придбання або створення, включаючи невідшкодовані податки, а також будь-які додаткові витрати, які пов’язані з приведенням основного засобу в робочий стан та його доставкою.

Товариство обрало своєю обліковою політикою модель собівартості. Після визнання активу, Товариство обліковує об’єкти основних засобів за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від знецінення.

Незавершене будівництво включає витрати, безпосередньо пов'язані із новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом та технічним переоснащенням об’єктів будівництва, з урахуванням відповідно розподілених прямих та накладних витрат. Об’єкти незавершеного будівництва не амортизуються.

Запасні частини та резервне обладнання визнаються як основні засоби (Незавершені капітальні інвестиції), якщо вони можуть бути використані тільки у зв’язку з об’єктом основних засобів та Товариство планує у майбутньому капіталізувати витрати, пов’язані з цими об’єктами.

У випадках, коли об'єкт основних засобів складається з основних компонентів, які мають різні строки корисного використання, вони обліковуються як окремі об'єкти основних засобів.

В разі необхідності заміни значних компонентів основних засобів через певні проміжки часу Товариство зупиняє визнання компоненту, що замінюється, та визнає нові компоненти із відповідним термінами корисного використання та амортизацією. Всі інші витрати на ремонт та технічне обслуговування визнаються в звіті про сукупний дохід.

Амортизація основних засобів призначена для систематичного розподілу вартості відповідного активу протягом строку корисного використання і розраховується Товариством із використанням прямолінійного методу. Амортизація основних засобів, починається з моменту готовності цих активів до використання, тобто, коли вони перебувають у тому місці і стані, які необхідні, щоб їх можна було використовувати за призначенням, визначеним керівництвом, тобто з дати введення в експлуатацію.

Строки корисного використання груп основних засобів представлені таким чином:



Група основних засобів




Строки

Будівлі та споруди




15-100 років

Машини та обладнання




2-40 років

Транспортні засоби




5-10 років

Інструменти, прилади, інвентар




4-25 років

Інші основні засоби




5-12 років

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в розмірі 100% в першому місяці експлуатації об’єкту, тобто в місяці введення його в експлуатацію.

Амортизаційні відрахування за кожен період визнаються у Звіті про сукупний дохід, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу.

Амортизація активу припиняється на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, якої актив класифікується як утримуваний для продажу або на дату, з якої припиняють визнання активу.

Активи, утримувані за договорами фінансової оренди, амортизуються протягом очікуваних строків їх корисного використання на тій самій основі, що й власні активи або, якщо такий строк коротший, протягом строку відповідної оренди.

Ліквідаційна вартість, строки корисного використання та метод нарахування амортизації переглядаються на кінець кожного фінансового року. Вплив будь-яких змін порівняно з попередніми оцінками розкривається як зміна облікової оцінки.

Прибуток або збиток, який виникає у результаті вибуття або вилучення об'єкта основних засобів, визначається як різниця між надходженнями від реалізації та балансовою вартістю активу і визнається у складі звіту про сукупні доходи.

Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва активу, що відповідає певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики», та які є тими витратами на позики, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на актив, що відповідає певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики».

Суттєвим періодом для створення активу, що відповідає певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики» вважається період більше шести місяців. Відсотки починають капіталізуватися, якщо виконуються усі наступні вимоги:



  • якщо понесені витрати, пов’язані із активом;

  • якщо понесені витрати на позики;

  • якщо ведеться діяльність, необхідна для підготовки активу до його використання за призначенням або для продажу.

У випадку створення декількох активів, що відповідають певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики», розподіл витрат по позиці здійснюється пропорційно до витрат, понесених на створення цих активів.

Капіталізація відсотків призупиняється, якщо призупиняється активне створення активу, що відповідає певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики» протягом тривалих періодів (більше 6 місяців).

Облік нематеріальних активів

Активи відповідають визначенню нематеріальних активів, якщо виконуються наступні умови:



  • існує можливість ідентифікації;

  • існує контроль над ресурсом;

  • існує можливість отримання майбутніх економічних вигід, пов’язаних з нематеріальним активом.

Нематеріальний актив Товариство первісно оцінює за собівартістю.

Після первісного визнання нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності.

Облік нематеріального активу базується на строкові його корисної експлуатації. Нематеріальний актив з визначеним строком корисної експлуатації амортизується, тоді як нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації - не амортизується.

Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який походить від договірних чи інших юридичних прав, не перевищує період чинності договірних або інших юридичних прав, але може бути коротшим від терміну їх чинності залежно від періоду, протягом якого очікується використання цього активу. Якщо договірні або інші юридичні права надаються на обмежений строк, який може бути подовженим, строк корисної експлуатації нематеріального активу включає такі періоди (період) поновлення, тільки якщо є свідчення, які підтверджують можливість поновлення без суттєвих витрат.

При визначенні терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів враховуються:


  • терміни корисного використання подібних активів;

  • моральний знос, що передбачається;

  • правові чи інші подібні обмеження по термінах його використання та інші фактори.

Амортизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом виходячи з терміну його корисного використання.

Нарахування амортизації починається з моменту, коли нематеріальний актив став придатним для використання та був введений в експлуатацію. Суму нарахованої амортизації Товариство відображає збільшенням суми витрат Товариства і накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця вибуття нематеріального активу.

Облік запасів

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є окрема номенклатура запасу.

Первісна вартість запасів включає вартість сировини і, коли доцільно, прямі витрати на оплату праці та ті накладні витрати, які були понесені у зв'язку із доведенням запасів до їх теперішнього стану та місця розташування.

Запаси відображаються за меншою з величин: первісної вартості та чистої вартості реалізації. Чиста вартість реалізації визначається, виходячи із очікуваної ціни продажу у складі експлуатаційних витрат на звичайну діяльність, за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію.

Для достовірного відображення запасів різниця між обліковою (первісною) вартістю запасів та чистою вартістю реалізації у фінансовій звітності Товариства обраховується шляхом розрахунку в бухгалтерському обліку резерву знецінення запасів. Резерв нараховується на підставі рішення комісії структурних підрозділів на запаси, які не використовувалися в операційній діяльності протягом останніх 12 місяців, в розмірі 100% балансової вартості таких запасів тільки за умови, якщо вони відповідають таким критеріям:



  • запаси були пошкоджені та через це не використовувались;

  • запаси є застарілими та не підлягають використанню в майбутньому;

  • запаси вже використані, але їх списання не відображене в облікових системах.

Формулою собівартості запасів, що списуються при реалізації чи використанні, є конкретна ідентифікація їх індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що конкретні витрати ототожнюються з ідентифікованими одиницями запасів.

Формулою собівартості запасів, що використовуються Товариством для громадського харчування та в роздрібній торгівлі, є середньозважена собівартість.

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням запасів, відносяться на вартість тих запасів, в зв’язку з придбанням яких вони понесені. Якщо транспортно-заготівельні витрати не можливо персоніфікувати, то їх облік відображається загальною сумою на окремому субрахунку рахунку обліку запасів. Зібрана на рахунку сума витрат щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і вартістю запасів, що вибули за звітний місяць.

Облік дебіторської заборгованості

Торгова дебіторська заборгованість включає заборгованість за реалізовану електроенергію.

Інша дебіторська заборгованість включає дебіторську заборгованість від реалізації інших товарів, робіт та послуг.

Короткострокова дебіторська заборгованість відображається за її первинною вартістю за вирахуванням суми резерву на покриття збитків від сумнівної заборгованості (резерв сумнівних боргів).

Резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості за реалізовані товари, послуги та роботи визначається за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості на основі аналізу платоспроможності кожного окремого дебітора. Дебітори вважаються неплатоспроможними, якщо проти них порушено справу про банкрутство, за ними є невиконані судові рішення про стягнення заборгованості та в інших випадках згідно суджень та рішень менеджменту Товариства.

Резерв сумнівної заборгованості переглядається на кожну звітну дату.

Розрахунки з постачальниками та іншими кредиторами

Кредиторська заборгованість визнається зобов'язанням у тому випадку, якщо існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Короткострокова кредиторська заборгованість у відповідності до МСБО 39 відображається за амортизованою собівартістю. Короткострокова кредиторська заборгованість є заборгованість із строком погашення менше 12 місяців та її амортизована собівартість дорівнює первісній вартості, тобто амортизація не нараховується.

Довгострокова кредиторська заборгованість оцінюється та відображається у Звіті про фінансовий стан за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотку. Амортизація, розрахована на основі використання ефективної ставки відсотку визнається в фінансових витратах звіту про сукупні доходи.

Облік фінансового лізингу та операційної оренди активів

Товариство як орендар

Оренда класифікується як фінансова, якщо за умови оренди орендар приймає на себе практично усі ризики і вигоди, пов'язані із володінням активом. Будь-яка інша оренда класифікується як операційна.

Активи, утримувані за договорами фінансової оренди, первісно визнаються як активи Товариства за справедливою вартістю мінімальних орендних платежів. Відповідне зобов'язання перед орендодавцем включається до звіту про фінансовий стан у складі зобов'язань за договорами фінансової оренди.

Орендні платежі розподіляються рівномірно між фінансовими витратами та зменшенням орендного зобов'язання таким чином, щоб зберігався постійний рівень відсоткової ставки стосовно залишкової суми зобов'язання. Фінансові витрати відображаються безпосередньо у складі прибутку або збитку, якщо вони не належать безпосередньо до активів, що відповідають певним вимогам відповідно до МСБО 23 «Витрати на позики». У цьому випадку вони капіталізуються згідно із загальною політикою Товариства щодо витрат за позиками. Умовні орендні платежі визнаються як витрати того періоду, в якому вони були понесені.

Платежі за договорами операційної оренди визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку дії відповідної оренди, за винятком випадків, коли інший системний спосіб краще характеризує ті часові рамки, в яких можуть бути реалізовані економічні вигоди від орендованого активу.

Товариство як орендодавець

Доход від операційної оренди визнається рівномірно на протязі терміну оренди. Початкові прямі витрати, що пов’язані із узгодженням умов договору операційної оренди та його оформленням, включаються в балансову вартість переданого в оренду активу та переносяться на його витрати рівномірно на протязі терміну оренди.

Облік розрахунків з персоналом

Порядок бухгалтерського обліку роботодавцем виплат працівникам й розкриття інформації щодо таких виплат в фінансовій звітності підприємства визначає МСБО 19 «Виплати працівникам».

Виплати працівникам включають:



  • короткострокові виплати працівникам, такі як вказані далі, якщо очікується, що вони будуть повністю сплачені у повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення річного звітного періоду, у якому працівники надавали відповідні послуги:

  • виплати по закінченні трудової діяльності,

  • інші довгострокові виплати працівникам,

  • виплати при звільненні.

Виплати по закінченні трудової діяльності, інші довгострокові виплати працівникам та виплати при звільненні відносять до довгострокових виплат.

Короткострокові виплати працівникам

Короткострокові виплати – це виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті в повному обсязі в термін до дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги.

Для оцінки поточних зобов’язань за короткостроковими виплатами не застосовуються актуарні припущення й дисконтування. Недисконтована сума, що належить виплаті працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов'язанням за вирахуванням будь-якої вже виплаченої суми.

Короткострокові компенсовані періоди відсутності (відпустка, тимчасова непрацездатність, декретна відпустка батька або матері, тощо).

Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді (забезпечення на виплату відпусток).

Товариство на щомісячній основі формує та коригує резерв невикористаних відпусток. Даний резерв розраховується для рівномірного (поступового) розподілу витрат з оплати відпусток співробітників.



Довгострокові виплати

В зв’язку з довгостроковим та ймовірнісним характером даних зобов’язань, дані виплати потребують оцінки актуарія - особи, що виконує економіко-математичні розрахунки із застосуванням ймовірнісно-статистичних методів й актуарних припущень.

Видами виплат, що підлягають актуарній оцінці є наступні виплати:


  • виплати по закінченні трудової діяльності, а саме - зобов’язання по компенсації витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, що були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (далі – Програма № 1), разова виплата працівникам, які виходять на пенсію (далі - Програма №2);

  • інші довгострокові виплати працівникам, а саме одноразові платежі працівникам по досягненні певного віку (програма № 3).

Програма № 1 класифікується як програма з визначеною виплатою, яка не покрита активами фонду. Під ці зобов’язання не створюються окремі фонди.

Зобов’язання за Програмами № 2, 3 визначаються виходячи з умов Колективного договору Товариства. Ці програми класифіковані як програми з визначеною виплатою.

Для актуарних оцінок слід використовувати метод нарахування умовних прогнозованих одиниць для визначення теперішньої вартості своїх зобов’язань за визначеними виплатами і відповідну вартість поточних послуг, а також якщо це необхідно і відповідну вартість раніше наданих послуг. Тобто актуарна оцінка зобов’язання дає змогу достовірно оцінити суми виплати, яку заробили працівники в обмін на свої послуги в поточному та попередніх періодах.

Виплати дисконтуються, використовуючи метод нарахування прогнозованих одиниць, з використанням ставки дисконтування, для визначення теперішньої вартості зобов’язання за визначеними виплатами та вартості поточних послуг.

Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи

Створення та облік забезпечень регламентується МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи».

Забезпечення - зобов'язання з невизначеним строком або сумою.

Зобов'язання – це існуюче зобов'язання суб'єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якого, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб'єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Забезпечення слід визнавати, якщо суб'єкт господарювання має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов'язання; можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

В разі, якщо Товариство очікує компенсацію деяких або всіх витрат, необхідних для погашення забезпечення, компенсація визнається як окремий актив, але тільки тоді, коли отримання компенсації є фактично визначене.

Умовне зобов'язання - це: можливе зобов'язання, яке виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб'єктом господарювання, або існуюче зобов'язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки:

а) немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для погашення зобов'язання, або

б) суму зобов'язання не можна оцінити достатньо достовірно.

Умовний актив - можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб'єктом господарювання.

Забезпечення - визнаються як зобов'язання (якщо припустити, що їх можна достовірно оцінити), оскільки вони є існуючим зобов'язанням і ймовірно, що погашення цього зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Умовні зобов'язання - які не визнаються як зобов'язання, тому що вони є або:

можливими зобов'язаннями (оскільки ще слід підтвердити, чи має суб'єкт господарювання існуюче зобов'язання, яке може спричинити вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди), або

існуючим зобов'язанням, яке не відповідає критеріям визнання (оскільки відсутня ймовірність вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, необхідного для погашення зобов'язання, або ж сума зобов'язання не може бути оцінена з достатньою достовірністю).

Витрати, пов’язані із забезпеченням, відображаються у Звіті про сукупний дохід за вирахуванням суми компенсації, що визнається в разі погашення зобов’язання. Коли вплив зміни вартості грошей у часі є суттєвим, сума забезпечення визначається шляхом дисконтування прогнозованих потоків грошових коштів із застосуванням ставки дисконту до оподаткування з урахуванням ризиків, пов’язаних з певним зобов’язанням. При застосуванні дисконтування збільшення сум забезпечення, що відображає плин часу, визнається як фінансові витрати в Звіті про сукупний дохід.

Вартість всіх забезпечень переглядається на кожну звітну дату.

Облік фінансових інструментів

Товариство визнає фінансові активи та зобов'язання у своєму Звіті про фінансовий стан, коли воно стає стороною у контрактних взаємовідносинах щодо певного інструменту.

Фінансові активи та фінансові зобов'язання первісно оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на здійснення операції, які безпосередньо стосуються придбання або випуску фінансових активів та фінансових зобов'язань (окрім фінансових активів та фінансових зобов'язань, які відображаються за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки через прибуток або збиток) додаються до або вираховуються із справедливої вартості фінансових активів або фінансових зобов'язань, відповідно, на момент первісного визнання.

Витрати на здійснення операцій, які безпосередньо стосуються придбання фінансових активів або фінансових зобов'язань, які відображаються за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки через прибуток або збиток, визнаються негайно у складі звіту про сукупні доходи.

Фінансові активи

Фінансовий актив – це будь-який актив, що є:



  • Грошовими коштами;

  • Інструментом власного капіталу іншого суб’єкту господарювання;

  • Контрактним правом:

  • отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкту господарювання, або

  • обмінювати фінансові інструменти з іншим суб’єктом господарювання за умови, які є потенційно сприятливими

  • Контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб’єкту господарювання.

Кредити та дебіторська заборгованість

Кредити та дебіторська заборгованість є непохідними фінансовими активами із фіксованими платежами або платежами, які можна визначити, які не мають котирування на активному ринку. Кредити та дебіторська заборгованість (у тому числі торгова та інша дебіторська заборгованість, грошові кошти та депозити) оцінюються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки, за вирахуванням будь-якого збитку від знецінення.

Доходи з відсотків визнаються із застосуванням методу ефективної відсоткової ставки, за винятком короткострокової дебіторської заборгованості, коли визнання відсотків не буде мати істотного впливу.

Грошові кошти та їхні еквіваленти

Грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти в касі та грошові кошти на банківських рахунках та депозитних рахунках до запитання та із терміном повернення до трьох місяців.



Інвестиції, утримувані до погашення

Непохідні фінансові активі з фіксованими або обумовленими платежами і фіксованим строком погашення класифікуються як інвестиції, утримувані до погашення, коли Товариство твердо має намір і здатне утримувати їх до строку погашення. Після первісної оцінки, інвестиції, утримувані до погашення оцінюються за амортизованою вартістю, визначеною з використанням методу ефективної процентної ставки з вирахуванням збитків від знецінення. Прибутки та збитки відображаються в Звіті про сукупний дохід при вибутті та знецінені інвестицій, а також в процесі амортизації.



Знецінення фінансових активів

Фінансові активи оцінюються на наявність ознак знецінення на кожну звітну дату. Фінансові активи вважаються знеціненими, коли існують об'єктивні свідчення того, що у результаті однієї або більше подій, які відбулися після первісного визнання фінансового активу, очікуваний майбутній рух грошових коштів від цієї інвестиції зазнав негативного впливу.

Для фінансових активів, які відображаються за амортизованою вартістю, сумою знецінення є різниця між балансовою вартістю та приведеною вартістю очікуваних майбутніх потоків грошових коштів, дисконтованих за первісною ефективною відсотковою ставкою для цього фінансового активу.

Балансова вартість фінансового активу зменшується на суму збитку від знецінення безпосередньо для всіх фінансових активів, за винятком торгової та іншої дебіторської заборгованості, для якої балансова вартість зменшується через використання резерву сумнівних боргів. У тих випадках коли торгова дебіторська заборгованість вважається безнадійною, вона списується за рахунок резерву сумнівних боргів. Подальше відшкодування раніше списаних сум визнається доходом. Зміна балансової вартості резерву сумнівних боргів визнається у складі прибутку або збитку.

Якщо у наступних періодах сума збитку від знецінення зменшується, і таке зменшення можна об'єктивно віднести до події, яка відбулася після визнання знецінення, то раніше визнаний збиток від знецінення сторнується за рахунок прибутку або збитку у тій мірі, в якій балансова вартість інвестиції на дату сторнування знецінення не перевищує вірогідну суму амортизованої вартості, якби знецінення не було визнане.

Припинення визнання фінансових активів

Товариство припиняє визнавати фінансовий актив лише в тих випадках, коли припиняють свою дію договірні права на потоки грошових коштів від цього активу; або ж коли передається фінансовий актив і всі істотні ризики й вигоди, пов'язані із володінням активом, і продовжує контролювати переданий актив, тоді визнається своя частка в цьому активі та пов'язане з ним зобов'язання на суму, яку їй можливо, потрібно буде заплатити. Якщо Товариство зберігає усі істотні ризики і вигоди, пов'язані із володінням переданим фінансовим активом, воно продовжує визнавати цей фінансовий актив, а також визнає забезпечені заставою суми позик у розмірі отриманих надходжень.

Після припинення визнання фінансового активу в повному обсязі різниця між балансовою вартістю активу та сумою компенсації отриманої і до отримання та накопиченим прибутком або збитком, який був визнаний у складі інших сукупних доходів та накопичений у складі власного капіталу, визнається у складі прибутку або збитку.

Після часткового припинення визнання фінансового активу (наприклад, коли Товариство зберігає за собою право викупу частини переданого активу або зберігає залишкову частку, яка не призводить до збереження усіх істотних ризиків та вигод від володіння активом, і при цьому зберігає контроль) Товариство розподіляє попередню балансову вартість фінансового активу між частиною, яку продовжує визнавати у зв'язку із продовженням участі у ньому, та частиною, яку більше не визнає, на основі відносної справедливої вартості цих частин на дату передачі. Різниця між балансовою вартістю, розподіленою на частину, яка більше не визнається, та сумою отриманої компенсації за частину, яка більше не визнається, та будь-яким накопиченим прибутком або збитком, розподіленим на неї, який був визнаний у складі інших сукупних доходів, визнається у складі прибутку або збитку. Накопичений прибуток або збиток, який був раніше визнаний у складі інших сукупних доходів, розподіляється між частиною, яка продовжує визнаватися, та частиною, яка більше не визнається на основі відносної справедливої вартості цих частин.

Фінансові зобов’язання

Фінансовий інструмент є фінансовим зобов’язанням, якщо існує контрактне зобов’язання суб’єкта господарювання, що є емітентом, або сплатити кошти або інші фінансові інструменти утримувачу фінансових інструментів, або обміняти інші фінансові інструменти із утримувачем за умов потенційних несприятливих умов для суб’єкта, що випускає фінансові інструменти.

Фінансові зобов’язання Товариства включають торгову та іншу кредиторську заборгованість, кредити і позики та інші поточні зобов’язання.

Припинення визнання фінансових зобов’язань

Визнання фінансового зобов’язання припиняється, якщо зобов’язання погашене, анульоване або строк його дії минув.

Якщо наявне фінансове зобов’язання замінюється іншим зобов’язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов’язання значно змінені, то така заміна або зміни обліковуються як припинення визнання первісного зобов’язання і початок визнання нового зобов’язання, а різниця в їх балансовій вартості визнається у звіті про сукупний дохід.

Облік власного капіталу

Товариство повністю належить державі. Активи, передані урядом України для здійснення операційної діяльності Товариства, відображаються у складі власного капіталу як статутний капітал Товариства та додатковий капітал.

Активи, передані урядом України для здійснення операційної діяльності Товариства, які не підлягають приватизації та не ввійшли до Статутного фонду, відображаються у складі додаткового капіталу.

Обов'язковий розподіл прибутку (нарахування дивідендів та ін.) здійснюється щорічно рішенням Вищого органу Товариства. Сума нарахованих та несплачених дивідендів включається до складу короткострокових зобов'язань.

Облік податку на прибуток

Витрати з податку на прибуток - це сума поточного податку на прибуток і відстроченого податку.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка