Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це у повній мірі стосується і дітей із особливими потребами



Скачати 64.06 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір64.06 Kb.

Інклюзивна освіта. Навчання дітей з особливими потребами


Часто, бачучи дітей з певними важкими вадами здоров’я, важко уявити як їм продовжувати життя, як здобувати освіту, як розвиватися і досягати того що й всі інші діти.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це у повній мірі стосується і дітей із особливими потребами. До категорії "дітей із особливими потребами" належать діти з проблемами фізичного та розумового розвитку, з психоневрологічними захворюваннями, захворюваннями серцево-судинної системи, з малими та затухаючими формами туберкульозу, а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. І ці діти можуть навчатись, їм всього лиш потрібно троги більше уваги і турботи ніж всім іншим дітям.

Звичайно при навчанні дітей з особливими потребами постають певні труднощі, при подоланні яких потрібно враховувати стан здоровя та можливості учня, студента. Для цього використовують різні методи інклюзивної освіти. Інклюзивне навчання - це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.

З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Важливим є правильне спілкування з дітьми, адже одним із вирішальних факторів, що визначають виникнення вторинних дефектів в особистості олігофренів і дітей з тимчасовими затримками в розвитку, є порушення їхніх соціальних зв'язків з оточуючими, нереалізована потреба у спілкуванні, і вирішальна роль у задоволенні потреби дитини одержати необхідну для її розвитку інтелектуальну й емоційну інформацію належить вчителю, вихователю. Для вихованця допоміжної школи особистість вчителя більшою мірою, ніж для учня масової школи, є взірцем для наслідування, стимулятором засвоєння правильних шаблонів поведінки, моральних звичок, а думка педагога - головним критерієм оцінки поведінкових реакцій і поглядів дитини.

Також, перед тим як приступати до подальшого засвоєння рідної мови, математики та інших навчальних предметів, навчання спочатку повинно спрямовуватись на забезпечення розвитку в дітей з особливими потребами тих загальних інваріантних дій та операцій, які не прямо, а опосередковано забезпечують підготовку дитини, тобто розвитку базових здібностей якими діти будуть оперувати впродовж навчання.

Іншою проблемою є те, що сучасна практика навчання дітей з особливими потребами всіх категорій призводить до їхньої ізоляції від суспільства, від нормального життя. Усі спеціальні заклади, і дошкільні, і шкільні, є інтернатними. Більшість часу діти перебувають у державних стінах, усе роблять за розкладом, під наглядом і керівництвом двох, трьох осіб -, педагогів, вихователів. Оточення - такі ж діти з особливими потребами. інклюзивний освіта навчання

За такого способу навчання ігнорується один з принципів розвитку: людина навчається, наслідуючи іншу. Хто краще навчить дитину з проблемами розумового розвитку гратися іграшками, звертати увагу на суттєві речі, осмислювати їх, розмовляти, правильно реагувати на різні явища? Звичайно, ті діти, які розвиваються нормально. Відомо, що в деяких країнах діти з особливими потребами навчаються разом із здоровими дітьми, перебуваючи в одному класі. Але при цьому ними опікуються спеціальні педагоги, вихователі, які присутні тут же у класі. Такі класи мають різні назви: "диференційні", "розвиваючі", просто "спеціальні класи" та "допоміжні класи" і є поширені в багатьох країнах світу. В більшості розвинутих країн поряд з спеціальними класами створюються самостійні спеціальні школи з інтернатами і без них. А саме: в Австралії, Англії, Данії, Люксембурзі, Нідерландах, Франції, Швейцарії, Італії, США, Японії та інших. У Норвегії, Швеції в спеціальних класах займаються діти з не дуже важкими розумовими вадами, а глибоко відсталі у інтелектуальному розвитку – у спеціальних школах. В Канаді діти з порушенням інтелектуального розвитку навчаються до 13 років в спеціальних класах, а з 13 до 16 років – в спеціальних школах. В більшості країн посилюється тенденція навчати дітей з легкими формами відхилення в масових школах, забезпечуючи їх додатковими індивідуальними заняттями. Така тенденція спостерігається в Скандинавських країнах, США, Німеччині. В деяких випадках це пояснюється не лише намаганням не відривати дітей від звичного для них середовища, але і малою кількістю спеціальних закладів, особливо в сільських місцевостях. В цілому на сучасному рівні суспільного розвитку наукова думка спрямована на інтеграцію дитини з вадами інтелекту в суспільстві, на створення спрямованих умов для перебування такої дитини в суспільстві. Проте, у Європі на навчальний заклад, якщо в ньому вчиться хоча б одна дитина, яка потребує допомоги, держава виділяє додаткові кошти. В нашій державі освітні заклади не зацікавлені у навчанні дітей з особливими потребами інтегровано, разом з іншими дітьми. Так, опитування, яке провів Фонд "Відроження" в Україні, підтверджує те, що найбільшими противниками інтегрованого (спільного) навчання дітей- інвалідів виступають не діти, а дорослі, а також учителі загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів. Батьки дітей з особливими освітніми потребами бояться того, що з їхніх дітей будуть сміятися. Батьків "звичайних" дітей турбує те, що якщо у класі з'явиться дитина- iнвалiд, вчитель буде змушений надто багато часу приділяти їй i не зможе давати знання відповідного рівня для класу. Стурбовані новими обов'язками, які будуть на них покладені, й учителі загальноосвітніх шкіл.

Навчанням дітей з особливими потребами в Україні перебуває на стадії розвитку, хоча з кожним роком ситуація дещо покращується. Вживається багато заходів для для покращення умов навчання дітей з різними вадами, а також для інтеграції таких дітей в суспільство. Зараз у Києві є дуже вдалий досвід інтеграції дітей з проблемами психічного розвитку в суспільство. Це досвід Благодійного товариства інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю "Джерела", створеного Р.Кравченко. Колективом цього товариства нагромаджено цікавий досвід підготовки випускників допоміжних шкіл до життя. Безумовно, багато хто з вихованців цього товариства не підготується до самостійного життя, але зараз вони, відвідуючи заняття, проводячи свята під керівництвом дорослих, живуть цікаво, змістовно.



Загалом, за статистичними даними у 2004 було 135,773 неповносправних дітей, або 1,8% від усієї кількості дітей в Україні. Хоча реальна кількість таких дітей значно більша. А освіту ж в спеціально організованих умовах в Україні отримають 64,2 тисячі дітей дошкільного та 54,1 тисячі дітей шкільного віку, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. Для них функціонують 1,2 тисячі дитячих садків (16,6 тисяч дітей), а всього 1,6 тисяч дошкільних навчальних закладів мають спец групи для дітей з вадами розвитку – 64, 2 тисяч осіб. Для дітей шкільного віку працюють 336 спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів та 60 спеціальних загальноосвітніх шкіл з подовженим днем.

6,3 тисячі школярів, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, навчаються у спеціальних класах загальноосвітніх шкіл.

Щодо розвитку інклюзивної у Львові у Галицькому районі у 14 — ти школах та одному садочку навчаються діти з особливими потребами, у Залізничному районі таких шкіл є 15 та чотири садочки, Личаківський район – 19 шкіл, Сихівський – 19 шкіл та 6 садочків, Франківський – 17 шкіл та 4 садочки та в Шевченківському районі діти з особливими потребами навчаються у 20 — ти школах та в шести садочках.

Основними напрямками у розвитку інклюзивної освіти є реалізація перспектив соціальної реабілітації дітей з особливими потребами, створення передумов для їх інтегрованого навчання, наступного самостійного життя. 11 вересня 2009 року міністерством освіти і науки України був виданий указ Про затвердження плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки. Згідно наказу шляхи розвитку інклюзивної освіти в Україні є удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, створення умов для безперешкодного доступу до навчальних закладів, починаючи з дошкільних, збереження єдиного освітнього простору, приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім'ї, відповідна підготовка педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.

Цікаво, що нарахунок фінансування, то вказано що воно буде здійснюватися у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті на відповідний рік, та за рахунок інших джерел. А враховуючи що вінансування всієї освіти в Україні мізерне, передбачає лише функціонування науки і освіти, а не їх розвиток, то можна уявити скільки коштів піде на розвиток інклюзивного навчання. І тут врятувати ситуацію зможуть хіба що благодійні фонди та незалежні інвестори.
Використана література
1. http://www.dcp.org.ua/

2. http://library.rehab.org.ua

3. http://www.health-ua.com

4. http://osvita.ua/

5. http://www.dzherelocentre.org.ua

6. http://www.autism.in.ua/

7. http://www.city-adm.lviv.ua

8. газета "Львівська газета"

9. газета "Експрес"

10. газета "Україна молода"




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка