Конкурентноспроможність вітчизняної аграрної продукції в умовах вступу України до сот



Скачати 301.98 Kb.
Дата конвертації07.05.2016
Розмір301.98 Kb.

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії


Реферат

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему:

«Конкурентноспроможність вітчизняної аграрної продукції в умовах вступу України до СОТ»


РІВНЕ-2012

ЗМІСТ


Вступ 3

1. Вплив на АПК після вступу України в СОТ 4

2. Державна політика України аграрного сектора 7

3. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах СОТ 14

Висновок 17

Список літератури

ВСТУП

Сьогодні в світі відбуваються бурхливі процеси глобалізації, які проявляються у поглибленій взаємодії національних економік різних країн. Співробітництво у глобальному розумінні відкриває великі можливості для реалізації потенціалу аграрного сектора національної економіки та становить перед Україною нові виклики. Прогнозований і прозорий доступ до ринку товарів і послуг та режим, дружній для прямих іноземних інвестицій, є одними з основних принципів системи економічних відносин усіх розвинутих країн.



Участь України у міжнародній торгівлі нині на пряму пов’язаний з тим, що 16 травня 2008 року вона одержала статус повноправного члена Світової організації торгівлі. Зважаючи на те, що 153 країни світу визнали встановлені нею правила, не можна не звертати уваги на вплив СОТ, досліджуючи участь країни у міжнародній торгівлі. Разом із цим, представлення України як аграрної держави вимагає значної уваги до сільськогосподарського сектору економіки. Тому дослідження наслідків вступу України в СОТ залишається актуальним і на сьогоднішній день.

Метою роботи є узагальнення матеріалу та виявлення позитивних та негативних наслідків від вступу до СОТ для розвитку агропромислового комплексу України.

Від стабільного та ефективного розвитку аграрного виробництва залежить продовольча та значною мірою фінансова безпека країни, підвищення добробуту її громадян. За рахунок сільського господарства формується понад 80% фонду споживання. У ньому виробляється третина валового внутрішнього продукту та дві третини продуктів харчування. Один працівник галузі забезпечує роботою вісім осіб в інших галузях. У той же час сільське господарство залишається найменш конкурентною та найбільш збитковою галуззю АПК з найнижчим рівнем заробітної плати та забезпеченням соціальними послугами, а механізми державної підтримки виходу аграрного сектора з кризового стану – недосконалими та неефективними.

Наукові дослідження щодо проблем ефективного розвитку сільського господарства та форм державної підтримки висвітлені в роботах відомих українських вчених, що досліджують місце та роль держави в забезпеченні сільського господарства, таких як Л.В.Молдаван, О.М.Бородіна, Б.Й.Пасхавер, Т.О.Осташко, М.Д.Янків та ін. Проте, залишаються недостатньо висвітленими і потребують поглибленого опрацювання теоретичних і методологічних аспектів проблеми спрямування важелів механізму державної підтримки на підвищення конкурентноспроможності сільського господарства та сільського розвитку в умовах глобалізації економічних відносин і членства України в СОТ.



Вплив на АПК після вступу України в СОТ

Сільськогосподарський ринок формує система взаємопов’язаних інститутів і механізмів, що забезпечують місце зустрічі покупців і продавців та здійснення між ними обмінних процесів за прозорими правилами і на взаємоузгоджених умовах. Залежно від того, на яких принципах формується ця система, ринок або сприятиме конкурентноспроможності сільського виробництва або, навпаки, обумовлюватиме витіснення значної частки сільськогосподарської продукції з обмінніх процесів, особливо в умовах очікуваної лібералізації експортно-імпортних відносин у зв’язку з членством України в СОТ.

Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ.

Сільське господарство завжди було дуже складним та важким пунктом у переговорах в рамках Світової організації торгівлі. Для України сільське господарство та харчова галузь теж мають велике значення, оскільки вони забезпечують 20% валового внутрішнього продукту країни.

Ще до Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів

регулювання міжнародної сільськогосподарської торгівлі було значно м’якшим порівняно з загальними правилами Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1947 року. За результатами Уругвайського раунду було підписано Угоду про сільське господарство, яка стала програмою реформ щодо лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами згідно з правилами та принципами ГАТТ.

У ході Уругвайського раунду країни-члени СОТ задля формування справедливої та орієнтованої на ринок системи торгівлі сільськогосподарською продукцією домовилися знизити імпортні тарифи та рівень внутрішньої підтримки сільськогосподарських виробників, яка спотворює нормальний процес торгівлі,зменшити бюджетні витрати на субсидування експорту та обсяги сільськогосподарських продуктів, на які поширюються експортні субсидії.

Як кандидат у члени СОТ, Україна має дотримуватися принципів та рішень цієї міжнародної організації. Після отримання Україною статусу члена СОТ відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію зменшиться з 13,84% до 11,16%. Найвищі ставки імпортних тарифів для сільськогосподарських та харчових продуктів (групи 1-24 УКТ ЗЕД) буде встановлено для цукру (де ставка дорівнюватиме 50%) та для олії (30%). Після отримання Україною членства у СОТ будуть використовуватися лише адвалерні ставки митних тарифів замість комбінованих та спеціальних, що діють зараз на окремі групи товарів.

Також після вступу до СОТ Україна не зможе субсидіювати експорт. Відмова від експортних субсидій є важливим внеском у поширення принципів СОТ з лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами. Справа в тому, що на міжнародному рівні ціна на сільськогосподарські продукти здебільшого занижена через те, що розвинуті країни субсидують експорт. З цієї причини можливості України зі збільшення експорту сільськогосподарських продуктів обмежені, але в той же час повне скасування підтримки експорту у країнах-членах СОТ сприятиме зростанню світових цін та розширить можливості України з використання конкурентних переваг при експорті товарів сільськогосподарського виробництва.

Вступаючи до СОТ, країни також беруть на себе зобов’язання зі зниження максимального рівня підтримки сільськогосподарської галузі через програми “жовтої скриньки”, але водночас за ними залишається право необмеженої підтримки галузі через програми “зеленої скриньки”.

Зобов’язання України стосовно зменшення внутрішньої підтримки та відмови від субсидій для експорту не матиме безпосереднього впливу на сільське господарство,оскільки дозволений ліміт підтримки значно перевищує підтримку, яка зараз фактично надається, а експортні субсидії не надавалися раніше й не надаються сьогодні.

Зниження ставок імпортних тарифів — це основний фактор, який може вплинути на ситуацію в галузі сільського господарства у результаті вступу країни до СОТ.

Проаналізовано вплив зниження ставок імпортних тарифів та рівень цінової конкурентноздатності 10 основних сільськогосподарських товарів: пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшника, цукру, яловичини, свинини, молока, продукції птахівництва (м’яса птиці та яєць). Ці продукти становлять майже 70% від валового виробництва продукції сільського господарства, у виробництві цих видів продукції зайнято близько 4 мільйонів працівників, тобто більше половини працездатного населення, яке проживає в сільській місцевості. У виробництво та перероблення цих продуктів за останні 10 років надійшло близько 600 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (або 45% від загальних іноземних інвестицій в сільське господарство та харчову промисловість) та близько 4 млрд. грн. внутрішніх інвестицій в основний капітал.

Вступивши в СОТ, Україна отримала певні обмеження і зобов’язання, однак членство в СОТ не означає відмову від підпримки сільськогосподарського сектору в цілому. Маючи певні обмеження за програмами, які спричиняють викривлений вплив на виробництво та торгівлю (заходи «жовтої скриньки»), СОТ пропонує цілий спектр видатків, які не спричинятимуть такого впливу, а допомагатимуть сільськогосподарським товаровиробникам (заходи «зеленої скриньки»). Для більш розвинутих країн, де актуальною є проблема перевиробництва продукції, застосовуються заходи «синьої скриньки», які направлені на його обмеження [2].

До складу заходів «зеленої скриньки» включаються: державні дослідницькі програми; програми боротьби зі шкідниками та захворюваннями; послуги з навчання, розповсюдження інформації й консультаційні послуг; виплати за програми охорони навколишнього природного середовища; надання допомоги виробникам неблагополучних регіонів тощо. Серед заходів підтримки, що запроваджені в сучасних умовах в Україні, до складу «жовтої скриньки» підпадають: бюджетна тваринницька дотація; державна підтримка виробництва продукції рослинництва; підтримка селекції в рослинництві, тваринництві, птахівництві; фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів тощо [1].

Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава мусила здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань:

1) державна підтримка. Україна не має зобов’язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов’язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП). Щорічний СВП, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3 млрд. 43 млн. грн. Додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної вартості по кожному окремому продукту;

2) встановлення тарифної квоти на цукор-сирець з тростини. Питання полягало у необхідності забезпечення мінімального доступу на вітчизняний ринок відповідно до правил СОТ (не менше 5% від внутрішнього споживання. В ході складного переговорного процесу була погоджена пропозиція української сторони про запровадження щорічної тарифної квоти в обсязі 260 тис. тонн (впливові країни – члени СОТ наполягали на 480 тис. тонн) зі ставкою ввізного мита 2% в межах квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини, що є оптимальним обсягом для захисту ринку, забезпечення конкуренції і створення страхового фонду на випадок неврожаю цукрового буряку. Водночас поза межами квоти українська сторона відстояла захисний митний тариф зі ставкою 50%;

3) застосування спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників. Україна зберегла право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників шляхом акумуляції, який передбачає застосування ПДВ за ставкою 20 % щодо всієї реалізованої сільськогосподарської продукції, незалежно від того, чи вона імпортована, чи вироблена на території України;

4) участь у переговорах раунду Доха-Розвиток у сфері сільського господарства. Проект домовленості країн-членів СОТ у сфері сільського господарства містить в собі зобов’язання стосовно суттєвої лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією, зокрема значного скорочення рівнів субсидування та тарифів. Однак, завдяки консультацій, проведених у рамках СОТ, Україна приєдналась до групи країн, що нещодавно вступили до Організації, що дає змогу зберегти рівень підтримки сільського господарства та тарифів незалежно від результатів раунду Доха-Розвиток і додаткові конкурентні переваги на світовому ринку [4].

Незважаючи на те, що Україна вже є повноправним членом СОТ, донині точаться запальні дискусії стосовно наслідків цієї події. Вважається, що позитивними наслідками вступу до СОТ для держави та АПК в цілому є:

1)більша відкритість ринків країн-членів СОТ, і в результаті покращення іміджу України;

2)поліпшення загальної макроекономічної ситуації впровадженням структурних та інституційних реформ і сприяння зростання реального ВВП;

3) розвиток засад ринкової конкуренції за міжнародними стандартами;

4)можливість сформувати привабливий інвестиційний клімат, а відтак – збільшити обсяги іноземних інвестицій;

5)пожвавлення виробництва в експорторієнтованих галузях, а отже підвищення економічного зростання і збільшення надходжень до Державного бюджету;

6)прискорення структурних реформ в аграрному секторі, збільшення всіх видів інвестицій в аграрний сектор економіки тощо.

Щодо негативних наслідків від вступу до СОТ для держави та АПК вцілому є такі:

1)прискорення темпів зростання безробіття у сільській місцевості;

2)український ринок сільськогосподарської продукції стане більш відкритим перед імпортом;

3) знизяться надходження в бюджет від імпортних мит;

4)посилення неконтрольованої трудової міграції та поширення транзитної міграції;

5)необхідні значні фінансові витрати для перегляду внутрішнього законодавства;

6)значні витрати на приведення національних стандартів якості та безпечності продовольчої продукції до міжнародних;

7) фіксування розміру імпортних тарифів на дуже низькому рівні [3].

Державна політика України аграрного сектора

Україні потрібно формувати науково-обґрунтовану та цілеспрямовану аграрну політику, яка б в умовах геоекономічних змін була б її провідною ланкою, стимулюючим фактором всієї економічної системи. У сучасному світі сільське господарство розглядається як один із провідних факторів економічного розвитку. Від стану справ у аграрному секторі залежить і соціально-економічний розвиток держави, і її енергетична незалежність в умовах обмеженості енергетичних ресурсів.

Державна політика аграрного сектора поширюється на сільське та рибне господарство, харчову промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів. Один працюючий у сільському господарстві забезпечує роботою 8 працюючих в інших галузях. Відповідно до Закону України “ Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року ” аграрний сектор України спрямований на досягнення таких цілей:

- гарантування продовольчої безпеки;

- перетворення аграрного сектору на високоефективний конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави;

- збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації;

-комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соціальних проблем на селі.

Сільське господарство на даний час забезпечує продовольчу безпеку країни. Аграрний сектор має специфіку, яка залежить від кліматичних умов, рівня обороту капіталу, зростаючого попиту на продукти харчування. Отже, сільське господарство об’єктивно має нерівні стандартові умови господарювання порівняно з іншими галузями. Усе це призводить до збитковості аграрних підприємств, зростання цін на продукцію промисловості та непропорційне зростання цін на продукцію сільського господарства.

За оцінками Світового банку, зростання ВВП, обумовлене зростанням сільського господарства, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності серед населення, ніж зростання ВВП, отримане за рахунок інших галузей економіки. На сьогодні українські сільськогосподарські виробники вирощують переважно зернові, олійні та технічні культури. В той самий час дуже мало сільськогосподарських підприємств в країні, що спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції. Щоб вирішити цю проблему Міністерству аграрної політики слід розробити заходи, які б забезпечили ровиток тваринництва в Україні, таким чином щоб воно було конкурентноздатним не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.

У зв’язку з тим, що Україна проголосила курс на євроінтеграцію та створення зони вільної торгівлі з ЄС, важливим є врегулювання комплексу питань, пов’язаних з впровадженням в Україні прийнятих в ЄС форм і методів регулювання міжнародної торговельної діяльності та сприяння державної регулювання розвитку аграрного сектору. Аграрна політика Європейського Союзу націлена на зростання ефективності виробництва. На першому місці – конкурентоспроможність його аграрної продукції. Нова система дотації стимулює також підвищення її якості, відповідність екологічним стандартам. Для ефективного здійснення зовнішньоекономічних операцій, у тому числі у відповідності з прийнятими країною зобов’язаннями зі вступом до СОТ та адаптації економічної системми до норм права Європейського Союзу, Україні потрібен розвиток відповідних правових інститутів.

Приєднавшись до СОТ Україна з однієї сторони має інструменти виходу на зовнішні ринки, - відкриваються серйозні можливості щодо експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції, з іншої сторони – пільгового імпорту відповідної продукції з інших країн світу.

Після вступу до СОТ у 2008 році Україна наростила експорт на 35,8%, а імпорт - на 41,1% у порівняних цінах. Збільшити продажі за кордон вдалося не за рахунок фізичних обсягів, а за рахунок грошових надходжень від зростання цін на метал, міндобрива та зерно. Однак криза різко скоротила як реальний імпорт, так і експорт.

Маючи значні запаси фуражного зерна, вітчизняні аграрії могли б використовувати його для потреб тваринництва і продавати за кордон м”ясо-молочну продукцію. Натомість, Україна продає фуражне зерно за кордон, а м'ясо імпортує.

Заборгованість держави по поверненю ПДВ зернотрейдерам становить понад 5 млрд. грн. В зв’зву з цим залишки фуражного зерна у виробників зерна удвічі перевищують показники минулого року. А це в свою чергу призведе до знецінення зерна нового врожаю, що негативно вплине на рентабельність виробників зерна. Тому в подальшому слід розробити заходи по своєчасному.Продукція олійної галузі успішно експортується до ЄС. Високе експортне мито на насіння і нульове на олію дозволило налагодити масове виробництво і експорт олії, інакше сектор чекала б доля цукрової галузі, яка повністю занедбана внаслідок непродуманої державної політики, яка не стимулювала експорт цукру.

У 2009 році цукрове виробництво знизилося, а посіви буряків скоротилися удвічі. Згідно з угодою з СОТ, Україна встановлює високі імпортні тарифи на цукор - 50%, натомість дає квоту на ввезення 267 тисяч тонн цукротростини за пільговою квотою. Це мало частково задовольнити дефіцит цукру, який сягає приблизно 700 тисяч тонн при виробництві на рівні 1,3 мільйона тонн. Насправді ж було завезено лише 64 тисячі тонн цукротростини - 25% від обсягу квоти. Отже механізм кількісних квот на імпорт сільськогосподарської продукції є не дієвим, тому у подальшому при перегляді умов торгівлі в рамках СОТ слід віддати перевагу імпортному миту, як більш прозорому та ефективному методу захисту ринку.

Оскільки обсяги прямої державної підтримки аграріїв (видатки так званої "жовтої скриньки") обмежуються правилами СОТ, то перед урядовцями аграрного блоку стоїть дуже відповідальне завдання з формування бюджетних програм, що належать до так званої "зеленої скриньки", обсяги якої не обмежуються. Безумовно, це пов'язано з певними ускладненнями. Зокрема нормативного та законодавчого забезпечення, відпрацювання фінансових механізмів, тощо.

Переважна більшість програм державної підтримки аграрного сектру України належить до "жовтої скриньки". " Жовта скринька" – програми, спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів, ін.). В таблиці 1 наведено основних бюджетних програм, що відносяться до цієї категорії.

Бюджетні дотації, що відносяться до категорії "жовта скринька"















Таблиця1.







Найменування Статтей бюджетних видатків

Рік, тис. грн..







 

2008

2009

2010







Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу

1250000

300000

80000







Селекція в рослинництві

90000

30000

40000







Фінансова підтримка фермерських господарств

60000

20000

-







Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками

370800

453600

476000







Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва

100000

-

-







Надання кредитів фермерським господарствам

60000

-

-







Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів

1650000

300000

 







Державна підтримка розвитку хмелярства

41200

50400

84000







Компенсація Пенсійному фонду втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування

1167126

626223

-







Селекція у рибному господарстві

13420

3000

-





















Фінансування за програмою "Компенсація Пенсійному фонду втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування " у 2010 році не передбачено і це при тому, що діє вона з 2005 року ( тоді на неї припадало 26,9% коштів від загальної суми дотації ). За програмами " Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів ", "Селекція у рибному господарстві" та інші спостерігається аналогічна тенденція.

За умовами СОТ, фінансування таких програм як пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету; дотації аграріям, у тому числі на племінне тваринництво, елітне насінництво; списання боргів; закупівлю у виробника товарів за цінами, які перевищують ринкові; надання сільгоспвиробнику товарів та послуг за цінами, нижчими від ринкових можливе або на мінімальному рівні, тобто не більше 5% вартості відповідної валової продукції ( умова de minimis 5%), або за умови, якщо це не справлятиме негативного впливу на торгівлю чи виробництво. У таблиці 1 ми бачимо, що бюджетне фінансування цих програм поступово скорочується. Тобто саме до "жовтої скриньки" належать заходи державної підтримки, які останнім часом мали позитивний вплив для аграріїв. Зокрема, це часткова компенсація агровиробникам, облікової ставки за користування кредитами; доплата сільгоспвиробникам за виробництво продукції відповідної якості; списання господарствам боргів перед державою.

У високорозвинутих країнах дана підтримка сільського господарства набагато вища. За офіційними даними, щороку у світі на субсидування аграрного сектора економіки використовується щонайменше 355 – 360 млрд дол.. США. На високорозвинуті країни, яких небагато, припадає 70 % від цієї суми. Так ціна на пшеницю там демпінгова на 18 – 20 % [ 8 ]. Це наслідок того, що у Євросоюзі та США традиційно існують великі внутрішні субсидії для сільського господарства і їм вигідніше продавати продукцію на експорт, щоб у такий спосіб контролювати певні ринки збуту своєї продукції.

По програмах "зеленої скриньки" є можливість збільшення асигнувань оскільки вони не обмежуються вимогами СОТ. " Зелена скринька" – це заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або впливають мінімально на виробництво і торгівлю. Вони фінансуються з держбюджету і не мають своїм наслідком підтримку цін виробників. Держава має право фінансувати заходи "зеленої скриньки" у будь-якому необхідному обсязі, залежно від можливостей бюджету. До них відносяться:

- підтримка доходів виробників сільськогосподарської продукції, що непов’язана з виробництвом;

-допомога на структурну перебудову та реструктуризацію виробничої діяльності з метою підвищення конкурентоздатності виробництва;

-відшкодування збитків від стихійних лих;

-створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;

-боротьба з шкідниками та хворобами;

-розвиток інфраструктури на селі;

-підтримка депресивних територій;

-консультації та дорадчі послуги;

-охорона навколишнього середовища;

-науково-дослідні роботи, підготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів для села;

-підтримка діяльності пов’язаної з забезпеченням рівня якості та стандартів харчової продукції ( утримання інспекцій, тощо).

У нашій країні існує тенденція до зростання частки заходів "зеленої скриньки" у структурі державної підтримки аграрної сфери. Як показує досвід інших країн з перехідною економікою – членів СОТ ця тенденція триватиме і підсилюватиметься в подальшому. Зокрема у Чехії, Польщі, Словенії протягом перехідного періоду частка заходів "зеленої скриньки" поступово зростала і протягом 1996 – 1998 років почала переважати у структурі підтримки сільського господарства. За даними секретаріату СОТ, у 1998 році частка"зеленої скриньки" у бюджеті державної підтримки Чеської республіки склала 86,2 %, Польщі – 73,8 %, Словенії – 60,8 %. Тенденція до зростання підтримки сільського господарства заходами "зеленої скриньки" є характерною ознакою і для розвинутих країн. Зокрема, за даними тогож джерела, з 1995 по 2001 роки витрати на "зелену скриньку" збільшилися у країнах ЄС на 56 %, Австралії – на 53 % .

В Україні зростання підтримки села заходами "зеленої скриньки" означає, що поступово відбуватиметься зміщення акцентів бюджетної підтримки сільського господарства з підтримки сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку сільської місцевості. Як і в країнах Центральної та Східної Європи, ці тенденції посилюватимуться в ході Європейської інтеграції України, адже розвиток сільської місцевості у країнах ЄС є рівно паритетним напрямком аграрної політики поряд із підтримкою сільськогосподарських виробників. Це означає, що держава буде активно підтримувати розвиток інфраструктури у сільській місцевості, надавати підтримку депресивним територіям, вкладати гроші у людський капітал села тощо. Нейтралізації можливих негативних наслідків для сільського населення від полегшення доступу імпортних товарів на внутрішній ринок країни і реалізації можливих позитивних наслідків сприятимуть підтримка фінансування і розвитку ринкової і соціальної інфраструктури, обслуговуючих кооперативів, дорадчих служб.

Розвиток органічного виробництва - проблема загальнодержавна. Тільки обґрунтована державна політика зорієнтована на збереження екології у сфері аграрного сектору, а також розвитку споживчого ринку не тільки традиційних продуктів харчування, а й органічних, здатна забезпечити підйом аграрної галузі України та її конкурентноздатність на світовому ринку.

Об’єктивну оцінку впливу перебування України у СОТ на аграрний сектор, зокрема, на галузь тваринництва, дати складно. Це пов’язано із тим, що основна частина цього короткого проміжку часу припадала на період фінансово-економічної кризи, період низького попиту. Набуття Україною членства у СОТ збіглося з початком девальвації національної валюти, яка, в силу об’єктивних причин, сприяла скороченню імпорту та стимулювала експорт.

Говорити про значне збільшення імпорту аграрної продукції у зв’язку із вступом України до СОТ було б не коректно. У 2007 році обсяг імпорту продукції, що належить до товарних груп 1-24, складав 4,1 млрд. дол. США, у 2009 р. – 4,9 млрд. дол. США. В той самий час експорт таких товарів збільшився у 1,5 рази – з 6,2 до 9,5 млрд. дол. США.

Часто доводиться чути про значне збільшення імпорту м’яса та м’ясопродуктів саме у зв’язку із набуттям Україною членства у СОТ. З цього приводу необхідно зазначити, що збільшення імпорту м’яса, крім впливу девальвації гривні, відбулось за рахунок значного зростання внутрішньої ціни на м’ясо ще до вступу України до СОТ, а зменшення після 16 травня 2008 р. ставки імпортного мита (до вступу у СОТ середній митний тариф на м'ясо та субпродукти у адвалерному вимірі складав 38,1%, після вступу – 13,1%, на молокопродукти – 23,3% та 10,5% відповідно) зробили свою справу у подальшому. У зв’язку з дією цих факторів імпорт м’яса за два роки збільшився у 3,5 рази (з 164 млн. дол. у 2007 р. до 569 млн. дол.. США у 2009 р.). Окремим фактором збільшення імпорту низькосортної м’ясної сировини було зниження платоспроможності населення України, що обмежило попит на високоякісну м’ясну продукцію. У такій ситуації збільшився рівень зацікавленості з боку переробних підприємств у використанні імпортної дешевої м’ясної сировини.

Загальний обсяг виробництва молока протягом останніх років постійно знижувався й у 2009 р. складав 11,6 млн. тонн, що становить 47,3% рівня 1990 р. Такий спад відбувся за рахунок зниження виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах, частка яких у 1990 році становила 76% загального виробництва, а у 2009 р. – лише 19%. У розрахунку на одну особу за 19 років виробництво знизилось з 472 кг до 253 кг. Виробництво ж на одну особу у сусідній Білорусі у 2009 р. складало 681 кг. За темпами зростання обсягів виробництва молока на душу населення за період 2000-2009 рр., серед 11 країн-колишніх республік СРСР Україна займає передостанню позицію, випередивши лише Молдову.

За період з 2000 року Білорусь збільшила обсяги виробництва молока на душу населення на 43%, Росія – на 4%, Китай, де споживання молока не є популярним, у 4,1 рази, Україна ж знизила на 1%.

Поголів’я корів в усіх категоріях господарств за період 1990-2009 рр. зменшилось на 67% і на 1 січня 2010 року становило лише 2,74 млн. голів. Зокрема, у сільськогосподарських підприємствах – 0,61 млн. голів, у господарствах населення – 2,13 млн. голів. Слід зазначити, що рівень забезпечення основного молочного стада корів ремонтним молодняком (телиці 2 років) погіршився. Якщо у 1990 році на одну корову припадало 0,18 умовної телиці, то у 2009 р. – лише 0,07. Вартість корів не відшкодовується шляхом амортизації з огляду на те, що власник має повертати вкладені кошти шляхом реалізації вибракованої корови на забій. Але, різниця в цінах ремонтної телички та вибракованої корови значна. Так, середня вартість телички складає близько 10 тис. грн., за корову (450 кг) господар виручить максимум 3 тис. грн. Скорочення поголів’я корів за 2009 рік на 119 тис. голів означає вимивання із галузі молочного скотарства 840 млн. грн. основних виробничих фондів. В умовах дефіциту коштів розраховувати на імпорт молодняку не слід. Протягом 2009 року було імпортовано 2,2 тис. голів живої великої рогатої худоби (в основному чистопородні тварини). Середня ціна однієї голови імпортованого ВРХ становила близько 22 тис. грн. За перший квартал 2010 року було увезено лише 175 голів ВРХ, що становило лише 15% рівня відповідного періоду попереднього року.

Продуктивність корів з 1990 р. зросла на 40% і становила у 2009 р. 4050 кг у рік. Також позитивним зрушенням було підвищення ефективності годівлі корів. Питома витрата кормів на одиницю ваги виробленого молока зменшилась на 25%.

Розвиток молочної галузі, як і інших галузей сільського господарства, залежить від основного фактору – ефективності. Саме цей фактор є імпульсом для інвесторів вкладати кошти у виробництво. Прибутковість молочного скотарства протягом останніх років не відрізняється високим рівнем. Виробництво зосереджено у господарствах населення, у яких неможливо виробляти молочну сировину високої якості. Виробництво молока у цих категоріях, як і іншої продукції тваринництва, розглядається як основний дохід – джерело виживання.

Обсяги державної підтримки, які направляються до господарств населення є, по суті, підтримкою доходів населення, що проживає у сільській місцевості. Тому 588 млн. грн., що було надано у 2009 році як дотації на молоко та 155,5 млн. грн. на м'ясо у живій вазі за спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість особистим господарствам населення, не слід розглядати як підтримку виробництва. Крім того, під час розрахунків обсягів підтримки, за методикою СОТ, вказану суму коштів слід відносити на «зелену» скриньку, обсяг якої не обмежується умовами СОТ. Тоді обсяг підтримки сільськогосподарських товарних підприємств може бути збільшено на еквівалентну суму.



Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах СОТ

Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у світове господарство може відбутися лише за рахунок досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможності країни, регіону, галузі, конкурентоспроможності її господарюючих суб'єктів, а також конкурентоспроможності продукції та послуг, що виробляються вітчизняними підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Сьогодні практично всі країни світу постали перед серйозним викликом: як уникнути економічного спаду й зберегти активний темп розвитку в умовах нестабільності на фінансових і продовольчих ринках. За даними продовольчої комісії організації Об'єднаних Націй (ФАО) за останні 50 років світові ціни на основні продукти харчування досягли винятково високого рівня, причому за три місяці 2009 року зростання цін на продовольчі товари було особливо стрімким. З одного боку, це стимул для розвитку аграрного сектора, з іншого - серйозний виклик.

Особливу актуальність підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору набуває у світлі вступу України до Cвітової організації торгівлі (СОТ). Сільське господарство в силу своєї специфіки, взагалі, вважається складним для регулювання і реформування. Не випадково галузь виділена в окрему сферу регулювання в рамках СОТ (угода про сільське господарство).

Важливість та актуальність посилення конкурентоспроможності АПК України на європейському ринку пояснюється, серед інших, такими факторами, як:

- підвищення цін на сільськогосподарську продукцію (40% за 2007 р.) внаслідок загострення світової продовольчої кризи та збільшення виробництва й використання біологічного палива, що обумовлює збільшення потенційного попиту на вітчизняну продукцію;

- зростання попиту у європейських країнах на органічну продукцію (вирощену без використання синтетичних хімікатів, гормонів росту, генетично модифікованих організмів (ГМО), та яка переробляється без використання консервантів, барвників, стабілізаторів), причому ціни на таку продукцію вищі на 20 - 50%, в той час, як для її вирощування в країнах ЄС використовується лише 3,5% загальних сільськогосподарських площ. Зважаючи на те, що в Україні вся вироблена сільськогосподарська продукція є органічною, вітчизняні агропідприємства є потенційними експортерами цієї продукції на ринки країн ЄС;

- лише 20% виробленої в Україні аграрної продукції споживається в межах держави, а решту 80% можна експортувати;

- експорт сільськогосподарської продукції становить 21% усього експорту України до країн ЄС, причому країни ЄС є найбільшим імпортером сільськогосподарської продукції у світі (обсяги імпорту цієї продукції до країн ЄС більші, ніж до СІЛА, Японії, Канади, Австралії, Нової Зеландії разом, і сягнули 67 трлн. євро у 2006 р.);

- низька мобільність та "старіння" сільського населення (переважна частка працюючих жителів сільської місцевості зайняті у виробничій сфері сільського господарства, вони важко пристосовуються до сучасних потреб ринку, при цьому значна частка людей працездатного віку перебувають у статусі нелегальних мігрантів в країнах ЄС).

Вступ у СОТ - це визнання світом українського сегменту економіки конкурентоздатним. Але потрібно чітко розуміти, що ці нові умови торгівлі передбачають боротьбу за ринки збуту, за нові технології, за стандартизацію. Україна на сьогодні є членом СОТ, але не в повній мірі відповідає цьому статусу. Фахівці свідчать, що протокол Всесвітньої організації торгівлі для вітчизняного АПК не можна назвати привабливим. Крім того, що фінансова криза відбилася на АПК тим, що вийти на міжнародний ринок стало складніше, а також впали світові ціни на сільськогосподарську продукцію. Зокрема, на 47% знизилася ціна на пшеницю, на 70% - на соняшник. Отже, щоб підтримати АПК, необхідно покращити державне фінансування і дотації. СОТ обмежує підтримку АПК в рамках 3 млрд. 40 млн. гривень, тоді як раніше сума підтримки складала близько 10 млрд. гривень[1].

Необхідно виділити окремі заходи, що стосуються підвищення конкурентоспроможності у різних секторах АПК:

- для зернових та насіння соняшнику - скорочення маркетингових витрат та вирішення питання відшкодування податку на додану вартість для експортерів;

- для цукрової галузі - розробка програми реформування галузі та перепрофілювання і переоснащення неперспективних заводів;

- для молочного сектору - підвищення техніки та адаптування товарів до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості;

- для м'ясного сектору - впровадження новітніх технологій, а також підвищення ветеринарно-санітарних вимог до м'ясної продукції[2].

На думку фахівців 1,2, з метою посилення конкурентоспроможності вітчизняної продукції необхідно здійснити такі заходи:

- відпрацювання фінансово-кредитної, податкової й цінової політики в агропромисловому виробництві;

- гармонізація вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно стандартів ЄС;

- налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку;

- підвищення ефективності роботи маркетингових і менеджментських служб;

- посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції;

- налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами;

- удосконалення антимонопольного законодавства стосовно формування ринкових відносин і розвитку конкуренції.

ВИСНОВОК

У даному випадку державну підтримку треба концентрувати на програмі стимулювання органічного землеробства та тваринництва. Використання синтетичних мінеральних добрив і хімічних засобіви захисту рослин з року в рік забруднюється грунт та знижує якість культури землеробства і руйнує природну екосистему. Україна за своїм природно - кліматичним та ресурсним потенціалом має можливість зайняти одне з провідних місць у світі серед виробників сільськогосподарської органічної продукції та її експорту на світовий ринок, а також для її постачання на внутрішній ринок.

В зв’язку з тим, що більша частина виробленого в Україні зерна не відповідає стандартам СОТ щодо вмісту клейковини, то воно може бути реалізовано як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, як фуражне, яке на 40% дешевше від продовольчого. Тому Україна вимушена майже все зерно експортувати як фуражне, а імпортувати продовольче, яке є значно дорожчим. Це негативно впливає на платіжний баланс держави і конкурентноздатність українських виробників зерна.

Міністерству аграрної політики України слід розробити комплекс заходів для впровадження прогресивних технологій, які б дозволили вирощувати таку кількість високоякісного зерна, яка була б достатньою щоб забезпечити внутрішній ринок та стати потужним гравцем на світовому ринку продовольчого зерна.

Вступивши в СОТ, Україна прийняла зобов’язання з обсягу заходів підтримки «жовтої скриньки», який є меншим ніж у більшості розвинутих країн. Та Україна має резерви із збільшення державної підтримки сільського господарства (за рахунок заходів «зеленої скриньки», модифікації надання податкових пільг тощо). Також, з входженням у СОТ підвищилась ймовірність ризиків і відповідно економічних ризиків внаслідок лібералізації зовнішньої торгівлі. Для зменшення негативів необхідно поглибити вивчення та врахувати досвід інтеграції окремих членів СОТ, особливо ЄС. Необхідно розробити засади для розвитку конкурентних умов у сфері обробки, зберігання, торгівлі сільськогосподарською продукцією. Потрібно удосконалити систему сертифікації й стандартизації. Розвинуті країни реалізують свою продукцію на 15-20% вище світових цін. Такі можливості має і Україна при організації чіткого контролю за якістю своєї продукції. Тому, вступивши в СОТ, Україна повинна направляти свої сили для покращення конкурентоспроможності сільськогосподарської сфери.

Агропромисловий комплекс України під час кризи має стати локомативом національної економіки. Після вступу України до СОТ дедалі більшої актуальності набувають питання структурної перебудови національної економіки, зокрема, підвищення рівня стандартів виробництва та управління в агропродовольчому секторі, налагодження нових ефективних механізмів державного захисту національних сільськогосподарських товаровиробників.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ // Амбросов В.Я., Онегіна В.М. / Економіка АПК. – 2009. - №2. – С.15-24

2. Волченко Н.В. Передбачувальні наслідки членства у СОТ для сільськогосподарських товаровиробників України // Волченко Н.В. / Економіка АПК. – 2009. - №6. – С122-128

3. Губенко В. Реалізація експортного потенціалу АПК України в умовах глобалізації світової економіки // Економіка АПК. -2003. -№ 10. - С.124-129

4. Клочко В.М. Значення вступу України до СОТ для агропромислового комплексу // Клочко В.М., Мерчанський В.В./ Економічний простір. –2009. - №22. – С.13-21

5. Корбута І. „ Агросектор” Зелена скринька СОТ.: 2009 № 4(35) - С. 7-15

6. Кучер М. Пшениця: виробництво, експорт, імпорт // Економіка АПК. -2002. –

№ 9. - С. 27-31

7. Міхаліна І. „ Розвиток аграрної політики України в контексті вступу в ЕС”: Монографія.-К.: В-во НАДУ, 2006.-212с.

8. Файчук О.М. Передумови інтеграції АПК України у світове господарство // Економіка АПК. -2005. -№ 12. - С.58-63

9. Фомін І. «До питання вдосконалення системи тарифного регулювання імпорту в Україні» // Економіка України. -2005. -№ 10. - С.25-33

10. Шпичак О.О. Експорт-імпорт продукції рослинництва та продукції її переробки // Вісник аграрної науки. -2004. -№ 4. - С. 78-81






База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка