Книгу складають фантастичні повісті та оповідання, що свого часу друкувалися в журналі «наука-фантастика»



Сторінка6/14
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Від авторів. Шум вулиці провінційного міста. Перед невеличкою кав’ярнею кілько столиків під строкатими парасолями. До одного з них невпевненою ходою наближається втікач.  

ВТІКАЧ: Дозвольте? Тут вільно? ГОЛОС: Так. Сідайте, будь ласка. ВТІКАЧ: Дякую. Офіціант! Каву без цукру… (Смакує). Який незвичний присмак… ГОЛОС: Тут у каву додають трохи цикорію. Фірмовий напій. Щосуботи я п’ю каву саме тут. Уже кілька років. І вам раджу. Більше ніде так не готують. ВТІКАЧ: У мене чудернацький вигляд, чи не так? Я не здивував вас? ГОЛОС: Чим? ВТІКАЧ: Своїм одягом, зачіскою, манерами… Іншими прикметами, що видають іноземця. ГОЛОС: Ні. Ви мене зовсім не здивували. У нас давно не дивуються іноземцям. І не приглядаються до чужого одягу. Кожний одягає, що хоче. ВТІКАЧ: Як гарно у вас. Місто в каштанах. Чи як у вас ці дерева називають? ГОЛОС: Називайте каштанами, якщо вам це до вподоби. ВТІКАЧ: Я недавно був на війні. Який це жах! Саме отакий райський куточок — дерева, троянди, ошатні будинки — за якихось півхвилини одною ракетою — на попіл. ГОЛОС: Даруйте, війна — це де? ВТІКАЧ: Де саме війна?.. ГОЛОС: Дивна країна. Ніколи не чув про таку. Війна… Це острів? Кажете, там сталася катастрофа з ракетою? Яка трагедія… ВТІКАЧ: Ви… Ви не знаєте — що таке війна? ГОЛОС: Ні. Я взагалі не обізнаний з географією. ВТІКАЧ: А у вас що, ніколи не буває воєн? ГОЛОС: Катастрофи трапляються і в нас. Якщо ви їх маєте на увазі. Аварії… Ось учора приміський потяг зійшов з рейок. Наш головний лікар через це на роботу запізнився. ВТІКАЧ: Так… Ви знаєте, в мене мало часу. Зовсім обмаль. А хочеться ще місто оглянути. Можливо, я поживу у вас. Мені тут так подобається. ГОЛОС О, будь ласка! Пробачте, що одразу не запросив вас до себе. В мене затишна кімната. Сосна під вікнами. Повітря чудове. Живіть, скільки захочете. ВТІКАЧ: Я не мав не увазі вашу оселю, дякую. Але… Ви що, так просто запрошуєте до себе незнайомця? А якщо я злодій? Шахрай? ГОЛОС: Екзотична професія. Ви мені повідаєте коли-небудь, що це за фах — шахрай? ВТІКАЧ: Це швидше — покликання… ГОЛОС: Пийте каву, охолоне. ВТІКАЧ: (П’є). А з поліцією у мене проблем не буде? Я, знаєте, документи загубив. Взагалі, який тут паспортний режим? Як довго можна не ставати на облік? ГОЛОС: Поліція? У цьому слові знайомий корінь: пол… Полі… Не підказуйте. Так. Поліфунціональність, полісемантика… Поліція — це, мабуть, служба суспільного добробуту. А навіщо вам ставати на якийсь облік? Вони самі вас розшукають, якщо вам щось знадобиться. Зателефонуєте. Скажете, чого потребуєте — і все. ВТІКАЧ: У вас що — і поліції нема? Спеціальної служби для боротьби з підривними елементами, ворогами влади, злодіями? ГОЛОС: Нема. А може, і є. Ви не хвилюйтесь так. Пошукаємо разом, якщо вам дуже потрібно. ВТІКАЧ: Боже мій! Нарешті… Щасливий сон. Щасливий, щасливий світ! ГОЛОС: Що з вами? Вам погано? ВТІКАЧ: Мені ніколи не було так добре! Скільки пошуків. Скільки страждань. Ви не повірите. Я не іноземець. Я взагалі не з цього світу… Ні, ні, не думайте про мене погано… ГОЛОС: А я й не думаю. Я слухаю вас. ВТІКАЧ: Ви знаєте, що таке паралельні світи? ГОЛОС: Приблизько. ВТІКАЧ: Це дуже просто. Для того, хто знайомий з теорією відносності та нелінійною геометрією… Втім, уявіть собі: у Всесвіті існує безліч паралельних світів. І кожний живе за своїми законами. І всі вони — у чомусь подібні, у чомусь — ні… Здається, я перебував у найгіршому з них. ГОЛОС: Знаєте, вам, думаю, справді краще піти зі мною. ВТІКАЧ: Ви не вірите, що я з іншого світу, який існує в паралельному просторі та часі? ГОЛОС: Чому? Мій сусід — народився в іншій Галактиці. У нього досить дивні звички. Щоправда, в шахи він фас добре. А на третьому поверсі, я знаю, мешкає людина з минулої епохи. Вона випадково потрапила в наш час э науковою експедицією. ВТІКАЧ: Ви давно мандруєте в часі? Коли у вас відкрили темпоральний перехід? ГОЛОС: Не скажу точно. Цей чоловік з минулого живе з нами вже років десять. ВТІКАЧ: Ви масте таку розвинену науку і не виготовляєте зброю, не воюєте? ГОЛОС У вас якийсь дивний світ. Здається, він не паралельний нашому, а перпендикулярний. Цікаво було б побувати в ньому. ВТІКАЧ: Боронь вас Боже. Я полковник десятої його імператорської величності десантної бригади… Бачите цей браслет? ГОЛОС: Звичайний годинник. ВТІКАЧ: Трохи схожий. Це пристрій, що дає мені змогу підкоряти інших своїй волі. Ось ви… Вам здається, що ми говоримо на одній мові. Я запозичив з вашої пам’яті необхідні слова за допомогою цього приладу. Практична річ для диверсанта? Одяг на мені — сам набуває форми та кольору, що властиві навколишньому середовищу. Зброї, щоправда, я позбувся. Та не це головне. Головне — завдяки приладу я можу точно дізнатися, хто говорить правду, а хто ні. Ось ви. Ви жодного разу не збрехали. ГОЛОС: А навіщо мені брехати? ВТІКАЧ: Щаслива людина. Все життя я тільки і робив, що брехав, видавав себе за іншого, шукав чужої довіри. А потім — убивав, убивав… Чужих і своїх. Золотий комір одержав. Це нагорода у нас така. Пістолет іменний… А другого дня генерала, що мене нагороджував, і дружину його — з того пістолета… Наказ імператора. Зрадники. Ви не розумієте мене? І не варто… Набридло. Не можу більше. У мене в кишені — прилад. Імперські науковці винайшли. Дає змогу переходити в паралельні світи. Мене в розвідку послали. Чи не можна завоювати якийсь з паралельних світів? Щоб служив його величності.  

(Пауза)  

ГОЛОС: Я слухаю. ВТІКАЧ: Я втік. Порушив настройку і втік. Не у той світ пішов, куди мене посилали. В інший. Потім — ще в інший. Не хочу більше вбивати. Десять хвилин залишилося… У мене в кожному світі півгодини часу є. Не більше. Потім імперські пеленгатори вловлять сигнал. Пошлють імпульс знищення. Та я не смерті боюся. Боюся так і не побачити… Світ, хоч трохи, бодай зовсім трошечки, не схожий на нашу славну, непереможну, дідько її забери… Імперію. Де люди — як люди. Де місяць — як місяць, а не база військова. Розумієте, я вже у ста різних світах побував. В одному війна, в іншому до війни готувалися. І в кожному — свій імператор. Свій вождь. Свій фюрер. З армією. З ідеями, за які треба гинути. ГОЛОС: Чим я можу допомогти вам? ВТІКАЧ: Нічим. Я просто хочу залишитися тут. З вами. Назавжди. Зараз я відправлю цей прилад назад — в імперську лабораторію. Наберу код повернення і він відправиться без мене. Ви почекаєте? Мені потрібне затишне місце, без свідків, аби нікого не опромінило… Я хутко повернуся… І познайомлюся з космічним пришельцем? ГОЛОС: Я чекатиму. ВТІКАЧ: Так, так…. Я зараз…  

(Звуковий перехід)  

ВТІКАЧ: Залишилось півхвилини, коли я скотився по сходинах в підвал старого розваленого будинку. Саме сюди десантував мене імперський пристрій-транслятор. Саме тут ми з ним і розпрощалися. Червоний вогник на шкалі ще не горів. Імперські пеленгатори не відшукали мене. Пальці самі натиснули потрібні кнопки, набираючи код. Щосили я кинув чорну коробку у протилежну стіну і впав, прикривши голову.  

(Вибух)  

ВТІКАЧ: Ніби весь світ спалахнув зеленим вогнем. Захисний костюм відбив шкідливе випромінювання… У підвал дмухнуло свіжим повітрям. Шмат стіни, що за формою нагадував моє тіло, зник разом із транслятором. І я назавжди залишився в країні, де люди не вбивають один одного і навіть слова «війна», «поліція», «злочин» нікому не відомі…  

(Звуковий перехід)  



Від авторів.А співрозмовник екс-полковника імперської армії чекав, повільно допиваючи каву. Двоє поліцейських з кийками та пістолетами уважно придивлялися до нього крізь вікно банку, що знаходився напроти кав’ярні.  

1-й: Що то за тип так довго з нашим міським божевільним патякав? Знаєш його? 2-й: Якщо знову підійде, перевіримо його документи? 2-й: Облиш. Хай такими типами служба безпеки займається. Наша справа — охороняти банк. 1-й: А чому того придурка у божевільню ніяк не відправлять? 2-й: А він і мешкає в божевільні. Багато років. Просто щосуботи його головний лікар відпускає каву пити. Потім він сам повертається. Він тихий.  



Від авторів.Вважаючи розмову закінченою, старший поліцай відвернувся од вікна. А до кав’ярні через площу прямував чоловік. Повільно і спокійно. І навіть стиха наспівував:  

Що залишає на скронях війна?

Хмари у вирії — мов сивина,
Що залишає на скронях війна.
Вечір над обрієм сумно пливе.
В ньому відлуння далеке живе.

Грім громовиці повільно стиха.


Спека духмяна, мов злива суха.
Сонця червона гаряча сльоза
Знов по щоці небокраю сповза.

Шурхіт трави, небокраю стіна.


Більше у мене нічого нема.
Що мені сутінки, що мені сни?
Не повернувся я з тої війни…

 

Ілля Хоменко, Володимир Фоменко


БЛИСКАВКА
Фантастична радіоп'єса

 

 

ГОЛОС: Якщо вірити песимістичним прогнозам екологів, у середині XXI століття майже всі ресурси Землі буде вичерпано. Перед людством постане необхідність колонізувати інші планети Сонячної системи. Важко навіть уявити собі, які технології знадобляться, щоб підкорити мертві, ворожі самому поняттю «життя» світи Зрозуміло тільки, що техніка, створена для цього, своєю могутністю буде дорівнювати силам природи чи навіть перевищувати їх. З кожним днем зростатиме відчуження людини від того середовища, що, власне, і формула її. І можливо — настане день, коли штучні витвори людського розуму перестануть підкорятися своїм творцям так само, як непідвладні нам сьогодні стихійні лиха та катастрофи.  



(Звуковий перехід)  

(Кроки. Ледь чутні. Гучнішають, наближаються. Відчиняються автоматичні двері.).  

КАПІТАН: Добрий день! ПРЕДСТАВНИК ФІРМИ: Капітане! Радий бачити вас. Я — керівник експериментального центру компанії по виробництву спеціального обладнання… КАПІТАН: Так, я впізнав. Це ж ваш голос записався на мій індивідуальний комунікатор.  

(Клацає тумблер. Звук — ніби перемотується магнітофонна стрічка. Знову звучить голос представника фірми. Але відчувається — що це запис). «Фірма «Спешіал еквінмент продакшн» запрошує командира сімнадцятої космічної експедиції взяти участь у випробуванні нового скафандра. Якщо не заперечуєте — аерокар чекатиме на вас о дев’ятій годині, повітряний паркінг номер…»  

(Запис відключається)  

КАПІТАН: Вибачте, але часу у мене обмаль. Усього тільки хвилин сорок. Передстартова підготовка. тренування за жорстким графіком… ПРЕДСТАВНИК: Розумію. В лабораторному корпусі на нас вже чекають. Прошу.  

(Кроки, відчиняються і зачиняються двері)  

ПРЕДСТАВНИК: Ви вперше в і нашому центрі!? КАПІТАН: Так. ПРЕДСТАВНИК: Полігони, лабораторії — все у нас під землею.! Гіпертонічні блоки, термокамери Надвисокий тиск, наднизькі температури. Ніщо на поверхні не! витримає таких тортур. Намагаємося змоделювати усі негаразди, які тільки уявити можна. КАПІТАН: «Нехай дива, та ви їм не дивуйтесь, Гораціо, на світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось». ПРЕДСТАВНИК: Що? КАПІТАН: Шекспір. «Гамлет»… Уява наша обмежена У Всесвіті і трапляється чимало такого, про що ми й гадки не маємо. ПРЕДСТАВНИК: Трапляється… Будь ласка, до ліфта.  

(Натискує кнопки, кожна відповідає мелодійним сигналом)  

Мінус п’ятдесятий поверх… Другий горизонт. Дев’ятий цикл лабораторних споруд…  

(ліфт рухається)  

КАПІТАН: Дев’яте коло… немов у пеклі. ПРЕДСТАВНИК: Ну, не всім же в небо літати. Жартую. А взагалі — там справді пекло. Пекельне полум’я, диявольські навантаження. Але я гарантую — в нашому скафандрі ви навіть не спітнієте. КАПІТАН: Мушу попередити: обладнання для космічного флоту закуповує незалежна асоціація експертів. Мій голос — радчий. ПРЕДСТАВНИК: І ми на нього розраховуємо. Наші розробки — поза конкуренцією. КАПІТАН: Ви так вважаєте? ПРЕДСТАВНИК: Скафандр типу «Блискавка» — це останній ступінь програми «Осіння заграва». Мета її — створити ідеальну захисну оболонку для людини. Космонавта-дослідника, наприклад. Ресурс автономності «Блискавки» сягає ста років. Він сам і нагодує, і вмиє, і поголить, і ліки дасть, якщо потрібно. Сервісні механізми навіть масаж можуть зробити. КАПІТАН: Такі моделі — не диво. Компанія «Спейс продакшн» вже пропонувала подібне. ПРЕДСТАВНИК: Але ми гарантуємо абсолютну захищеність від будь-яких несподіванок. Повну безпеку. Запевняю — вам і сотої долі того не трапиться в космосі, від чого він здатний вас боронити. Нема такої сили, що могла б його пропекти, пробити, прорізати чи розчавити. Не існує! Абсолютна надійність. КАПІТАН: Абсолют… Щось релігійне у цьому понятті є. Не дуже я в нього вірю. ПРЕДСТАВНИК: Повірите.  

(Ліфт зупиняється)  

Приїхали. Почнемо з випробування вогнем. Наш герой — скафандр, тобто, вже в термокамері. Ось він — на контрольному моніторі. Там, за композитною бронею-температура сонця. Подивіться!  

(Пауза)  

КАПІТАН (повільно): Три тисячі градусів… Це за Кельвіном? ПРЕДСТАВНИК: За Цельсієм. Зверніть увагу на оті калюжі. Це — розтоплений метал. Перед випробуваннями техніки поклали туди кілька брусків Для наочності. Сталь, чавун… Металеве озеро… Зараз найтугоплавкіший потече… Вольфрам… Не витримав. Розплескався навколо чобіт. КАПІТАН: Скафандр… Порожній? Н ПРЕДСТАВНИК: Порожній? Чому? Там наш випробувач. КАПІТАН. Жива людина? ПРЕДСТАВНИК: Можете з ним навіть поговорити! Радіотелефон поруч. Зліва на пульті.  

(Шум ефіру)  

ПРЕДСТАВНИК: Дім викликає Мандрівника! Як чуєте? ВИПРОБУВАЧ (голос змінено динаміком): Мандрівник викликає дім. Чую добре! ПРЕДСТАВНИК: У нас гість. Капітан сімнадцятої космічної експедиції. ВИПРОБУВАЧ: Вітаю вас, пане! КАПІТАН: Як ся маєте, добродію? ВИПРОБУВАЧ: Чудово, дякую. Немов десь на березі моря… Кліматизатор в обличчя прохолодне повітря жене. ПРЕДСТАВНИК: А температура зростає, бачите… Металеве озеро парує. КАПІТАН: Що це? Чому зображення зникло? ПРЕДСТАВНИК: Мандрівник? Чому зображення зникло? ВИПРОБУВАЧ: Зараз…Мабуть… Так! Телекамера не витримала. Розсипався термостійкий бокс. КАПІТАН. А ви як? ВИПРОБУВАЧ: Усе гаразд! ПРЕДСТАВНИК: Не хвилюйтеся. Наш скафандр і не таке бачив. Підвищимо температуру. До граничних показників фотосфери сонця.  

(Пауза)  

КАПІТАН: А ви знали, що телекамера не витримає. Зізнайтеся — це рекламний трюк. ПРЕДСТАВНИК: Зізнаюсь. Трюк. Але який! Захисний кожух на телеоці нашому — з тієї ж броні, що і корпус вашого корабля.  

(Пауза, щось потріскує, немов у печі)  

ПРЕДСТАВНИК: Більше дрова підкидати не можна. Скафандру нічого не буде. А ось стіни… Прогорить якийсь гермоввід, вихлюпне сюди протуберанець. Не хотілося б на собі таку спеку відчути, га? КАПІТАН: Не хотілося б… І все ж в абсолютну надійність не вірю. ПРЕДСТАВНИК: Даремно. Скафандр типу «Блискавка» не просто нове слово науки. Сучасну науку, якщо хочете, він випередив. Це — філософія. Втілений в матерію колективний світогляд нашої фірми. Парадигма нашого мислення. А вона така: досягти неможливого в своїй справі. В усіх справах — це не для людини вже робота. Для Бога. На це ми не претендуємо. Ну, а в своїй галузі — так. Надійність, ефективність. Безпека. Повна. Суцільна, якщо слово абсолютна вам не до смаку…  

(Пауза, тональний сигнал)  

На черзі — випробування високим тиском. Я хочу, щоб ви самі ввімкнули гіпербаричні генератори. Червона кнопка праворуч.  

(Шуми)  

Уявіть, що там коїться за стіною… КАПІТАН: Не можу. ПРЕДСТАВНИК: Включаю резервну телекамеру. Що, і досі не вірите в абсолют, капітане? КАПІТАН: Ваші слова… Філософія ваша чимось лякає мене. Пам’ятайте — Едісон прогнав винахідника абсолютної кислоти… Такої, що все роз’їдає. Запитав — а в чому я її зберігатиму? ПРЕДСТАВНИК: Зустрінете по той бік неба Томаса Алву Едісона — запитуйте в нього формулу тієї кислоти. А посуд для неї ми вже знайдемо. КАПІТАН: Облиште свої потойбічні асоціації!  

(Звуковий тональний сигнал)  

ПРЕДСТАВНИК. Вибачте. Тиск у барокамері наблизився до критичної межі. Для камери, звичайно, не для скафандра. Що ж. Змінимо умови. Раптово. У долі секунди. Замість тиску — вакуум. А потім — заповнимо приміщення рідким азотом. Космічний холод! З полум’я — до льоду. Мандрівник, як ви?  

(Шум ефіру)  

ВИПРОБУВАЧ: Легкість відчуваю небачену! Ніби усі турботи мене залишили. ПРЕДСТАВНИК: Готові до наступної стадії випробувань? ВИПРОБУВАЧ: Готовий! ПРЕДСТАВНИК: Капітане. Блакитна кнопка. Натисніть, будь ласка.  

(Глухий вибух)  

ПРЕДСТАВНИК: Тиск впав…  

(Шум)  

КАПІТАН. Такого жоден з наших скафандрів… Та що я кажу… Жоден корабель не витримає Внутрішні напруження розірвуть броню… ПРЕДСТАВНИК: Мандрівнику, чуєте, що сказав капітан?  

(Шум ефіру)  

ВИПРОБУВАЧ: Чую! Зі мною есе гаразд Туї затишно. Тепло. ПРЕДСТАВНИК: За нашими підрахунками «Блискавка» врятує людину навіть на сонці чи — при зіткненні з великим метеоритом. Уявіть собі: корабель розпадається на молекули. Молекули — на атоми… Стиснуті гравітаційним полем, вони вступають у термоядерні реакції… А скафандр зберігає клімат Рів’єри. КАПІТАН: Як ви досягли цього? ПРЕДСТАВНИК: Гм… Технології — наш секрет, звичайно. В основі фундаментальні дослідження з трансформації субатомної структури матерії… Принцип керованої відзеркалюючої девіації зовнішніх енергетичних впливів… окремі теоретичні аспекти нам самим поки що незрозумілі. Це — втілення філософії. Кажу я вам. І практичний результат її — захист слабкої людини від космічних, надлюдських сил. Тепер — останнє з лабораторної стадії випробувань. Лінійними електричними розрядами. Надвисокої потужності. Замінимо рідкий азот на відповідне газове середовище… (Шуми)  

Починаємо відрахунок.  

(Цокає годинник)  

Розряд!  

(Вибух)  

Розряд!  

(Вибух)  

Розряд!  

(Вибух)  

Ну, як ваш скепсис, капітане? КАПІТАН: Незбагненно! ПРЕДСТАВНИК: Що? Філософія чи скафандр?  

(Пауза)  

Мандрівнику, можете трохи перепочити. Кави попийте з бортових запасів. ВИПРОБУВАЧ: Дякую. ПРЕДСТАВНИК: Наш винахід — не просто оболонка, захисна шкіра. Це — новий світогляд. Світогляд людини, що непідвладна жахові. Уявіть: навіть сама Земля може загинути в космічній катастрофі. А вам — нічого не загрожує. Ні-чо-го! Якщо ви в нашому скафандрі. КАПІТАН: Не скафандр, а символ егоїзму якийсь. ПРЕДСТАВНИК: Символ непереможності! Будь-який шкідливий імпульс його поверхня перетворює у корисну енергію. Чи відбиває. КАПІТАН: Але ж ми бачили тільки лабораторні випробування. ПРЕДСТАВНИК: Побачимо і полігонні. КАПІТАН: Знаєте, Всесвіт влаштовує нам свої іспити. Мені часто доводилося порівнювати їхні результати з наслідками полігонних експериментів. Результат не завжди на користь останніх. ПРЕДСТАВНИК: Ви боїтесь… для людини — боятися природно. Каменя, що впаде, машини, що переїде, прірви, куди потрапити можна. Пастки… Страх — ця примітивна емоція, мабуть, і сформувала нас такими, як ми є. Зробила з тварин розумними істотами. Тому і по сьогодні мислимо ми під впливом страху. А тепер — край. Подаруємо людству незатьмарену радість буття! Перші скафандри одержите ви, космонавти. А потім вони стануть зручнішими, дешевшими… навіть елегантними. Кожний житель Землі отримає від нашої фірми гарантований захист, від усіх своїх негараздів! КАПІТАН: Хочете людей повернути в ембріональний стан? Думаєте, погодяться? ПРЕДСТАВНИК: Це нехай кожен для себе вирішує. А вам я ось що скажу. Ви — професійний дослідник Всесвіту. Ризик — важлива частка вашого життя. Невід’ємна складова фаху. Ви все зрозуміли. Майже одразу. І злякалися. Того, що зброю проти страху знайдено. Що боятися тепер ані в Космосі, ані на Землі не буде чого. Ціла епоха скінчилася, епоха героїзму. І герої новому світові не будуть потрібні. І самий страх… Отой допінг… Моторошно-солодке відчуття своєї нікчемності перед природою тільки у спогадах залишиться, казках та снах дитячих. КАПІТАН: Маєте рацію… Але… не впевнений. ПРЕДСТАВНИК: Дім викликає мандрівника! Відпочили?  

(Шум ефіру)  

ВИПРОБУВАЧ: Відпочив. ПРЕДСТАВНИК: Одразу після лабораторного циклу — полігонний! За повною програмою. Рівень складності — «екстремум-квадрат». Капітане, ви залишаєтесь? Чи, може, надіслати вам відеозвіт про наступну стадію випробувань: Адже час ваш вичерпано, як я розумію. КАПІТАН: Залишаюсь, звичайно. Зараз…  

(Зумер)  

Говорить командир сімнадцятої комічної експедиції. Викликаю чергового по зоряній станції. «Бета-5». Я затримуюсь в експериментальному центрі «Спешіал еквіпмент продакшн». Термін не визначений. Починайте тренування на емітаторі без мене.  

(Звуковий перехід)  

ПРЕДСТАВНИК: Ось і все. Ми знову в лабораторії. КАПІТАН: У те, що я бачив, важко повірити. ПРЕДСТАВНИК: Скафандр усе витримав. КАПІТАН: І витримала людина. Людина у цьому скафандрі. ПРЕДСТАВНИК: Людині нічого не загрожувало. КАПІТАН: Все одно треба мати залізні нерви. ПРЕДСТАВНИК: Зовсім ні. Навпаки. Вчора я сам пройшов повну програму. І знаєте — чудово себе почував. Легкість… КАПІТАН: Легкість? ПРЕДСТАВНИК: Байдужість. Байдужість до усього земного. Я — тут. Ви — там. Ваші проблеми — вже не мої проблеми. Мабуть, у нашому скафандрі так усі себе почувають. КАПІТАН: Усі, кажете? ПРЕДСТАВНИК: А ось зараз випробувач до нас приєднається. Запитаєте ще й у нього. Оболонка, яку неможливо пробити, прорізати, пропекти — то вже не просто оболонка… КАПІТАН:… А новий світогляд. Це я вже чув.  

(Розкриваються автоматичні двері, кроки у важких чоботах, шум динаміка).  

ВИПРОБУВАЧ: Ось і я. ПРЕДСТАВНИК: Переключіться на зовнішні гучномовці.  

(Голос звучить тепер дзвінко, без перешкод, але дужче за голоси представника і капітана, з відчутною перемодуляцією)  

ВИПРОБУВАЧ: Ось і я. Вибачте…  

(Тепер голос випробувача звучить майже нормально)  

Радий побачитися з вами, капітане. Багато чув про вашу останню експедицію. КАПІТАН: Я теж радий. Вітаю вас. І — дозвольте потиснути вашу руку. Тільки мужня людина здатна випробувати такі речі, впевнений! ВИПРОБУВАЧ: У рукавичці — не зручно. Моветон! ПРЕДСТАВНИК: Це ж рукавичка скафандра! ВИПРОБУВАЧ: Все одно… ПРЕДСТАВНИК: А ви зніміть його. Може, наш гість наміряти схоче. ВИПРОБУВАЧ: Справді. ПРЕДСТАВНИК Дивіться капітане, як він це зробить Дуже просто. Одна тільки застібка. Під захисним клапаном Що таке? ВИПРОБУВАЧ: Нічого, нічого, я зараз. КАПІТАН: Не кваптеся, друже, я більше не поспішаю. ВИПРОБУВАЧ Ось тут натиснути, тут потягнути… Що ж це… ПРЕДСТАВНИК: Спокійно… Спробуйте ще раз. Повільними руками… Вправо… Вліво… ВИПРОБУВАЧ: Клапан заїло, здається.  

(Стримуючись)  

Я ще тоді відчув на вібростенді — щось у ньому клацнуло ніби… ПРЕДСТАВНИК: Заспокойся, Джоне, візьми правицею клапан. Розкрий його пальцями… ВИПРОБУВАЧ: Не можу… Не можу. Застібку зламано. ПРЕДСТАВНИК: Давай спробуємо ще раз. Так… Так… Тепер швидкими ритмічними поштовхами…  

(Пауза)  

ВИПРОБУВАЧ (майже спокійно): Пане керівник експериментального центру! Прошу занести до протоколу демонстраційних і випробувань: усі передбачені інструкцією засоби звільнитися І від скафандра вичерпано. КАПІТАН: То, може, є якісь механічні… ВИПРОБУВАЧ: Що? ПРЕДСТАВНИК (роздратовано): Молотком постукати. Чи як? КАПІТАН: Ну, в нас було подібне на Ганімеді. Ми пропекли в клапані лазерним пістолетом дрібненьку таку дірочку… ВИПРОБУВАЧ: Лазером? ПРЕДСТАВНИК: Дурниці! Вибачте, капітане. В конструкцію і наших виробів закладено захист віл будь яких лазерів. ВИПРОБУВАЧ (намагаючись жартувати): Не сваріться, панове, їжі мені тут надовго вистачить…  

(Зумер)  

ПРЕДСТАВНИК: Тривога! Викликаю центральний пост! В лабораторному комплексі позаштатна ситуація. Чергову аварійну групу — в дев’ятий цикл! Негайно! КАПІТАН: Даруйте, це що… так серйозно? ПРЕДСТАВНИК: Вибачте, капітане. Я зараз проведу вас. КАПІТАН (пошепки): Я запитав — це серйозно? Ви що, не знаєте, як оте одоробло зняти? ПРЕДСТАВНИК (голосно): Ні! КАПІТАН: А якщо ви взагалі його зняти не зможете? Що буде з випробувачем? ПРЕДСТАВНИК. Скафандр автономний. КАПІТАН (пошепки): Але ж він ніколи дощу відчути не зможе… у морську хвилю зануритися… дівчину обняти. ПРЕДСТАВНИК (розлючено): Це ви для мене шепочете? Він же все одно нас чує. В скафандрі зовнішні акустичні системи ввімкнено. Він пульс ваш розчути може! ВИПРОБУВАЧ: Та не хвилюйтеся так, капітане. Ну, зможу я тепер гуляти піж дощем без парасолі. Що в цьому поганого. ПРЕДСТАВНИК: Капітане, я вас проведу. КАПІТАН: Шоу закінчено? ПРЕДСТАВНИК: Так… Я зараз повернуся, Джоне, тримайся. КАПІТАН: Щасти, Джоне!  

(Розкриваються і закриваються двері)  

ПРЕДСТАВНИК (набирає в ліфті код повернення): Поверхня…. нульовий горизонт… Головний корпус.  

(Ліфт рухається)  

Капітане, офіційно прошу вибачити нас за все, що ви тут бачили. КАПІТАН: Хочете щось додати до своїх слів? ПРЕДСТАВНИК: Ми були б зацікавлені, щоб деякі подробиці демонстрації залишилися в наших стінах. КАПІТАН: Які саме? ПРЕДСТАВНИК: Які? КАПІТАН: Так. Те, що ви з власними витворами впоратися не можете? Те, що мали намір мою експедицію в свої савани одягнути? ПРЕДСТАВНИК: Скафандри. Ми поспішили. КАПІТАН: Випередили науку! А поки вона вас дожене, той хлопець у скафандрі посивіє. ПРЕДСТАВНИК: Ми занадто довго клепали ту річ, щоб подарувати її Джону. Знімемо, не турбуйтеся. КАПІТАН: За рік? За десять?  

(Пауза)  

ПРЕДСТАВНИК: Від помилок хто застрахований? КАПІТАН: Це не помилка. Це філософії вашій кінець! Абсолютний захист. Абсолютна надійність. Від усіх проблем світу — відчуження. Озброїлися ідеями. Філософію взагалі гарно на канапі з пальця висмоктувати. Навигадують гемороїдальні типи дуристики всякої! А хтось за неї платить власною шкірою. ПРЕДСТАВНИК: Даруйте, хіба ж філософію якісь типи з пальця висмоктують? Вона завжди — втілення потреби. І скафандр наш — втілення потреби. Не більше. Ви думаєте — люди в космос літають тому, що їм зірки подобаються? Аякже. Життя змусило. Жорстоке і невблаганне. КАПІТАН: Як ваш скафандр. ПРЕДСТАВНИК: Я дуже банальні речі кажу. Можете сперечатися, звичайно. Але нікуди ми від них не дінемося.  

(Ліфт зупиняється)  

Ще раз прошу вибачити нас за зірвані випробування. На все добре, капітане. КАПІТАН: На все добре.  

(Кроки стихають, переходять у мелодію пісні)  


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка