«Книги читати усе знати»



Скачати 118.65 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір118.65 Kb.
Квасилівський НВК «Школа-ліцей»

Виховний захід на тему «Книги читати – усе знати»

Підготувала: Саваринська Л.І., вчитель початкових класів


Святково прибрана зала. На стінах - гарно ілюстровані плакати з народними прислів’ями та приказками: "Книги читати - усе знати", "Книгу читай, розуму набирай", "З книгою жити - з добром дружити", "Книга - твій друг, без неї як без рук", "З книгою подружишся - розуму наберешся", "День без книги - що обід без хліба".

Ведуча. Любі друзі, нині в нас незвичайне свято. Сьогодні ми святкуємо іменини. А іменинники наші - не Сергійко і Маринка, не Наталочка і Тарасик, не бабусі, мами чи татусі. Сьогодні іменинники - наші добрі друзі книги. Весняне свято дитячої книги почали відзначати ще в роки війни, бо навіть у той важкий час дітям потрібне було гарне свято. Відтоді книжчині іменини відзначаються щороку в усіх містах і селах нашої країни під час весняних канікул.

Учень. "Тиждень книги!" - зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало

Як один читальний зал.

Всі читають урочисто -

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.



Учениця. У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс.

Сторінка перегортають

під ритмічний стук коліс.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати!

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть до нині діти

На ніч їх під подушки.



Ведуча. Отож сьогодні ми будемо говорити про книги. Бо хто з вас, друзі, не любить книжок? Книжок, в яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш першу-ліпшу - опинишся у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі та кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки, або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні лицарі б'ються там за правду з лихим ворогом .... зустрічаймо, друзі, героїв з наших улюблених книжок! (Під звуки веселих мелодій до зали виходять книжкові герої: Буратіно та Попелюшка, Кіт у чоботях та Цибуліно, Білосніжка та семеро гномів, казкові звірята та інші).

Ведуча. Всюди поруч з нами книжка. Вона - наш друг і порадник. І навіть уявити важко, що давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли Їх робити. "Сторінками" найперших книг були камені, стіни печер, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. З часом люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні!

Згодом з'явилися книжки на папері з пергаменту - тонкої козячої та телячої шкіри, ще пізніше - книжки-сувої з папірусу - болотяної рослини, що росла на берегах Нілу в Давньому Єгипті.

Минуло ще багато часу, поки з'явилися друковані книжки, такі, до яких ми звикли.

Учениця. Хороші, справжні друзі

У мене поруч є.

Ніяк не уявляю

Без них життя своє.

Лиш пороблю уроки ­

До них у гості йду.

Як жить на світі - друзі

Розмову поведуть.



Учень. Коли я засумую,

Вони сюди спішать

І жартами смішать

Ураз розвеселять.

Коли ж стаю надміру

Безпечним я на мить,

Насуплять брови друзі:

- Не гоже так робить!

Розкажуть про будови,

Про мандри, про бої ...

Живуть в книжковій шафі

Товариші мої.



Учениця. Мій друже й супутнику,

Книго моя,

Завжди на дозвіллі

Де ти - там і я.

Ми добре з тобою

Проводимо час.

Чудова розмова

Триває у нас.



Учень. З тобою шляхи

Пролягають мої

В найдальші віки

І найдальші краї.



(Виконується пісенька про книжку)

Ведуча. Чудове в нас свято, чи не так, друзі? Та хто це там стукає в двері? Ой, хто це заходить до зали? (Входять діти в костюмах брудних, пошарпаних книг.)

Ведуча. Наче сірі миші,

Книги найбрудніші.

Всі вони патлаті,

Порвані, горбаті.

І немає в них лиця:

Без початку, без кінця,

Палітурки, як ганчірки.

Ті книжки ридають гірко.



І-та книжка. Бився Гришка з хлопчаками.

Він розмахував книжками.

Дав Мишку по голові -

Замість книжки стало дві!



2-га книжка. На підручнику Антона

Намальована корова

І написано: «Сія

Гарна книжечка - моя.

Хто що книжку візьме стиха,

Той зазнає горя й лиха!»



3-тя книжка. Книга скаржиться Мар'яні:

- Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на мені

Плями сині та масні?

Подивися, от сторінка:

Намальована хатинка,

Під хатинкою - маля,

І написано: «Це - я».

А за дві сторінки далі ­

Різні звірі небувалі:

Сині, жовті та рябі,

Що й не снилися тобі.

Люди кажуть: «Ой, чия ти?

Як тебе тепер читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких!»



Ведуча. Хто ж це, хто так понівечив книги? Хто обмалював їх, пошматував, наставив масних плям? Хіба серед нас є такі?

Учень. Ні, ми знаємо, що книги треба берегти, шанувати, не бруднити і не рвати.

Учениця. А цим бідолашним книжкам ми допоможемо. Ми відкриємо для них книжкову лікарню.

Учень. Бідні книги, на шматки

Вас порвали хлопчаки!

Ми пошлем вас до лікарні ­

Лікарі там дуже гарні.

Там вас, бідних, пожаліють,

І почистять, і зашиють

І підклеять вас на славу,

І одягнуть у оправу!

(Виходять діти в біленьких халатах, з ножицями, папером та клеєм в руках. Брудні книжки виводять, з’являються діти з новенькими книгами')

Ведуча. В кожнім залі, в кожній хаті -

У містах і на селі, -

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.



Учень. Дружба з книгою - це свято,

Не було б його у нас;

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.



Учениця. Все ми в книзі знайдемо: Кращої не знаємо,

Доброї і вірної Подруги малят!

Книгу гарну, зрозумілу, чесну, добру і кмітливу

І дівчатка, й хлоп’ята хочуть почитать!



Учень. Багато мусим знати

Про все, що є навкруг,­

Тож слід книжки читати.­

Бо книжка - вірний друг.

Вона завжди поможе

Обрати вірну путь,

Де б ти не був, мій друже,

Про книгу не забудь!



Учениця. Ти вірності й дружбі

Навчаєш мене,

Розкажеш мені

Про веселе й сумне.



Учень. Про далі небесні, про надра земні, -

З тобою усе зрозуміле мені.



Учениця. Навчаєш відважним, правдивим рости,

Любити природу, свій край берегти.



Діти отримують у подарунок книжки.

Учень. Відмалку тобою Я звик дорожить.

Всі разом. Без доброї книги Мені не прожить!


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка