Ієрархічні моделі та інформаційні технології оперативного управління в умовах надзвичайних ситуацій


Предмет дослідження – моделі та інформаційні технології формування і прийняття рішень в техногенних ієрархічних системах



Сторінка2/5
Дата конвертації03.11.2016
Розмір0.96 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4   5

Предмет дослідження – моделі та інформаційні технології формування і прийняття рішень в техногенних ієрархічних системах.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у дисертації задач вико­рис­товувались методи: системний аналіз потенційно-небезпечних об’єктів для вияв­лення індикаторів ризику і аварії; теорії імовірності та причинно-наслідкових зв’язків для виявлення факторів, що призводять до аварійних ситуацій техно­генних систем, теорії ієрархічних систем для забезпечення координаційного управління, логіки і когнітивної психології для побудови моделей оперативної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше


  • розроблено метод концептуалізації структури ієрархічних енергоактивних систем на основі системного аналізу та теорії категорій, який є основою опе­ративної ідентифікації потенційно-небезпечних об’єктів ієрархічної енергоак­тивної системи;

  • розроблено моделі координаційного управління техногенними системами в гра­ничних режимах функціонування, які завдяки ідентифікації причин­но-нас­лідкових зв’язків забезпечують оптимізацію структури ПНО та її інтеграцію підрозділами ДСНС у технологічну систему для ліквідації НС;

  • розроблено інформаційні причинно-наслідкові моделі формування фак­торів впливу на ПНО, які завдяки врахуванню дії цих факторів на хід техно­ло­гічного процесу, канали інформаційного обміну даними та процесори уп­рав­ління забезпечують формування стратегій протидії виникненню аварійних ситуацій;

  • на основі інтеграції структур ДСНС та ПНО розроблено концепцію створення стратегій управління техногенними комплексами, яка мінімізує ри­зик виникнення аварійних ситуацій в граничних режимах функціонування ПНО;

  • на основі аналізу впливу психологічних факторів мислення особи, яка приймає рішення, розроблено когнітивні моделі поведінки оперативного персоналу в умовах екстремальних ситуацій, які стали основою формування навчальних планів підготовки курсантів для активного засвоєння предметно-орієнтованих знань з ліквідації НС;

  • розроблено інформаційну технологію формалізованого опису потенційно-небезпечних об’єктів ієрархічної техногенної системи, яка завдяки викорис­танню протягом термінального циклу процедури ідентифікації динаміки перебігу НС забезпечила розширення знань про режими функціонування об’єкта в граничних умовах;

Дістали подальший розвиток

  • інформаційна технологія побудови просторової структури техногенних систем з ПНО, яка завдяки використанню мультимедійного представ­лення аварійної ситуації забезпечує можливість синтезу процедур і стра­тегій оперативного координаційного управління процесом ліквідації НС;

  • метод побудови процедури інтеграції структур ДСНС у АСУ техногенни­ми комплексами з ПНО, який на основі координаційних стратегій забез­печує мінімізацію ризиків виникнення аварій та скорочує час їх ліквідації;

Удосконалено

  • метод формування проблемно-орієнтованих знань для ефективної координації управляючих дій в ТС і ДСНС в процесі ліквідації НС, що забезпечило можливість розроблення ефективних навчальних планів та тренажерів для спеціальної підготовки ліквідаторів НС;

  • когнітивну модель структуризації знань, яка завдяки покращенню процесу засвоєння знань, дає можливість їх ефективно використовувати в процесі прийняття рішень в стресових умовах;

  • методологію підготовки ліквідаторів НС, яка на основі сценарного симулю­вання НС забезпечує підвищення психологічної стійкості під час роботи у стресових умовах.

Вірогідність отриманих результатів забезпечується використанням ме­то­дів системного аналізу та інформаційних технологій для побудови моделей ієрархічних систем, методів теорії управління і прийняття рішень, конфліктного та коор­динаційного управління, планування операцій в умовах ризиків і невиз­наченості та імітаційного моделювання сценаріїв розвитку подій мульти­медійними засобами.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані моделі, методи та технології забезпечують

  • підвищення якості прийняття рішень завдяки використанню коор­динаційних стратегій в процесі інтеграції ДСНС у технологічну систему;

  • зменшення тривалості ліквідації надзвичайної ситуації завдяки інтеграль­ному використанню інформації про ПНО (просторову структуру), режими функ­ціону­вання, агрегати, у яких можливе виникнення НС, канали передавання активних ресурсів в технологічну систему та механізми інтеграції в систему управління;

  • мінімізацію ресурсних витрат завдяки своєчасним ліквідаційним заходам і оперативній мобілізації підрозділів ДСНС.

Побудовано структурні схеми функціонування ієрархічних систем, завдяки яким формується пакет вимог до проектування та розроблення бази даних і знань про предметно-орієнтовану область ліквідації НС.

Розроблені топологічні схеми гасіння пожеж на об’єктах у віддалених зонах територій (сільська місцевість), які після розпаралелювання дають можливість приб­лизно у два рази зменшити час доїзду оперативно-рятувальних підрозділів і відповідно час виконання оперативних дій.



Розроблено засоби активізації підготовки курсантів на основі стандартних програм ДСНС, які в процесі навчання посилюють когнітивні, психологічні харак­теристики особи з метою ефективнішого засвоєння необхідних знань та навиків для ліквідації НС.

Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні і практичні результати, що ви­носяться на захист, отримані автором самостійно. Пошук та аналіз літературних джерел за тематикою дисертаційного дослідження, розроблення ієрархічних моде­лей, методів та інформаційних технологій процесів прийняття рішень в екстре­мальних умовах виконані автором особисто.

У друкованих працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту нале­жи­ть: в [7, 9, 11] – когнітивні моделі формування рішень та інтелектуальних про­це­сів, [8, 10, 19] – дослідження причинно-наслідкових зв’язків в ПНО, [2, 12, 28] – метод розробки тестів та їх інформаційна структура, [13, 39, 53] – інфор­ма­ційна технологія структуризації ієрархічних систем, [14, 20] – мате­матичні мо­делі і метод проек­тування систем керування, [16] – методи коор­ди­на­ційного діа­логового уп­равління, [4, 15, 17, 18, 22, 36] – оптимізація струк­тури порт­феля про­ектів та топо­логічних схем, [23, 24] – розв’язок задачі опти­мального уп­рав­лін­ня, [25] – метод оптимізації розміщення пожежно-ряту­вальних під­розділів, [26] – класифікація аварійно-рятувальної техніки, [27] – метод інформаційної під­тримки оперативно-рятувального підрозділу, [29] – ме­то­дологія про­ведення по­льової навчальної практики курсантів, [31] – моде­лювання дина­міки роз­витку надзвичайної ситуації, [33, 37] – інформаційний ана­ліз над­зви­чайних си­туацій, [34, 38] – дослідження методів прий­няття рі­шень, [35] – струк­тура сис­теми моніторингу, [32, 40 - 43, 50, 52] – методологія за­сто­сування ін­фор­ма­ційних та web-технологій при підготовці спеціалістів, [44, 46, 48, 49] – іг­ро­ві та діалогові методи навчання, [21, 45, 47, 51] – моделювання технічних систем.


Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дос­лідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових кон­фе­рен­ціях і семінарах, зокрема, на Всеукраїнській науково-практичній кон­фе­ренції «Про­блеми зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій в Укра­їні» (Київ, 2006), I-th International Conference ITEA «New information technologies in education for all» (Київ, 2006), Міжнародних конференціях «Образование и вир­ту­альность» (Ялта, 2006, 2007, 2009), Міжнародній науково-практичній кон­фе­ренції «Безпекотворення: питання теорії і практики та правові аспекти» (Київ, 2007), Міжнародних науково-практичних конференціях «Инно­вационные тех­но­ло­гии защиты от чрезвычайных ситуаций» (Мінськ, 2008), «Інформаційно-теле­ко­мунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перс­пективи» (Львів, 2006, 2009, 2012), Міжнародних науково-технічних конфе­ренціях ACSN-2009, ACSN-2011 (Львів), V Міжнародній науково-практичній конференції «Чре­звы­чайные ситуации: предупреждение и ликвидация» (Мінськ, 2009), Між­на­род­них наукових конференціях «Інтелектуальні системи прийняття рішень та про­бле­ми обчислювального інтелекту» (Євпаторія, 2010, 2011, 2012), ХІІ-ій Все­ук­ра­їнській науково-практичній конференції рятувальників, (Київ, 2010), Між­наро­дній науково-практичній конференції «Информационные технологии и ин­фор­ма­ци­онная безопасность в науке, технике и образовании «Инфотех-2011» (Се­ва­сто­поль), VIII міжнародній конференції «Управління проектами у розвитку суспільства» (Київ, 2011).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 53 наукових працях, з них 28 статей у фахових виданнях та 1 стаття в зарубіжному журналі. Результати дисер­таційного дослідження доповідались та обговорювались на 24 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків до кожного розділу, висновків до роботи, списку використаних джерел із 293 найменувань та додатків. Загальний обсяг роботи 379 сторінок, з яких основного тексту – 319 сторінок.
Основний зміст роботи

У вступі розкрито суть і стан проблеми, обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовані мета і задачі дослідження, наукова новизна, практичне значення, подано відомості про особистий внесок автора, апробацію та структуру роботи.

У першому розділі «Інформаційний аналіз структурних компонентів надзви­чайних ситуацій» проведено системний аналіз виникнення НС, їх видів та способів усунення. Розглянуто методи моделювання НС, що дають мож­ливість виробляти системні стратегії, ефективність яких визначається мінімізацією ресурсних витрат для успішної ліквідації та зменшення збитків, котрі мо­жуть виникати як внаслідок НС, так і в процесі її ліквідації.

На підставі аналізу з’ясовано, що у процесі ліквідації НС під­роз­діли ДСНС України повинні виконувати такі основні завдання: виявити дже­ре­ло загрози та рівень його небезпеки, встановити причину НС, визначити по­тен­ційні шляхи її поширення та орієнтовну тривалість. Ефективним шляхом ро­зв­’язання цих завдань є інформаційний аналіз структурних компонент НС, особ­ливо їх перед­кризового стану, і траєкторій руху до граничного режиму. Для автоматизації і коор­динації всіх етапів процесу ліквідації НС необхідно ви­конати комплексну оцінку й класифікацію об’єкта захисту за рівнем небез­пеки, ана­ліз і вибір ресурсів ДСНС, системний аналіз функціонування підроз­ді­лів ДСНС, дослідження і вибір шляхів вирішення завдань для успішної лікві­да­ції НС, проекту­вання автоматизованих систем управління оперативними під­роз­ді­лами ДСНС під час ліквідації НС, розробити та впровадити інфор­маційні та теле­комунікаційні сис­теми керування, зробити аналіз їх цільового використання.

У кризовій ситуації (передаварійному стані) техногенної або техно­ло­гіч­ної системи, в яку входять виробничі структури, для оперативного управління не­об­хідно за короткий термін провести аналіз змін режиму функціонування та вия­вити джерела загроз і рівень їх небезпеки, а також визначити засоби їх лі­кві­дації. Для цього треба для кожної проблеми на основі опрацювання по­то­ків вхідних даних від аварійного об’єкта побудувати образ-модель си­ту­ації, сфор­мулювати її логіко-математичну модель на основі структурно-пара­ме­три­ч­них характеристик об’єкта, простору станів та стратегічних цілей функціонування.

Схема ліквідації НС вважається ефективною, якщо подія, що відбулася в техногенній системі, усувається на основі технічних знань, професіоналізму підго­тованого персоналу, якому доступна достовірна інформація про структурну організацію управління підрозділами ДСНС, тактику і стратегію виконуваних процесів і цілі функціо­нування. Виявлення головних загроз для техногенної і природної безпеки та за­собів їх нейтралізації є актуальним для України як держави з великим техно­генним навантаженням на природне середовище. На основі аналізу фахівців та з ураху­ванням Державного класифікатора надзвичайних ситуацій (ДК 019-2001) проведена ідентифікація загроз для техногенної та природної безпеки України.

В умовах НС і техногенних катастроф роль координаційно-діалогового управ­ління є ключовою для вирішення проблем оперативного реагування на зміну ситуації під час ліквідації загроз в енергоактивних технологічних системах із складною ієрархічною структурою.

Розроблення сценарію управління ґрунтується на побудові логічної послі­довності ходу подій і дій з ліквідації загроз, призначеної для того, щоб відобра­зити процес переходу системи із існуючого стану в цільовий на основі побу­дови термінального плану оперативних дій. Основне призначення сценарію – виз­начення способів досягнення цілі нормативного функціонування системи на основі оперативного управління процесом виходу з граничного (аварійного) ре­жиму енергоактивного об’єкта. Згідно зі сценарієм подій і цільовим зав­данням, будується схема ліквідації загроз на основі схеми координаційного управ­ління та логіко-інформаційний граф зв’язків задач управління в ієрар­хічній інтегрованій системі.

Логіко-інформаційний граф зв’язку задач управління в ієрархічній АСУ (ІАСУ) будується на основі процедури декомпозиції стратегічних цілей на ло­кальні з визначенням класу допустимих управлінських дій , де KL – класи функції управління; u – функції уп­рав­ління; tk – поточний час, Tm – термінальний цикл. Визначення KL є основою побудови сіткової моделі структури ієрархічної системи.

Побудова схеми інформаційно-логічних взаємозв’язків робить можливим роз­роблення послідовності розв’язання задач управління, проведення про­це­ду­ри розпаралелювання задач, уточнення обсягу нормативної інформації, визна­чення термінів зберігання даних, розроблення структурної діаграми про­екту про­грамного забезпечення, формування плану еталонного режиму функ­ціо­нування ІАСУ ДСНС та плану інтеграції в техногенну структуру у випадку НС на ПНО, розв’язання проблемної ситуації, тобто визначення переходу за допо­могою оператора роз­в’я­зання задачі образу опису проблеми Іі):



,

де ПS[IACУ] – проблемна ситуація ІАСУ; Іі) образ i-ї проблеми Пі в просторі станів; R – оператор формування образу Іі) проблеми Пі; Сi = {Сij | j = 1, .., m} – множина цілей Сij проблеми Пі; L(Сij) границя цільової області.

На підставі відбору і опрацювання оперативних даних очікуваний стан об’єк­та в процесі прийняття рішень і реалізації через управляючі дії можна по­да­ти так:

,

де t, t0 – поточний і початковий час; ПSПНО простір станів; S(t) ситуація в момент часу t; F оператор опису стану системи; S(t/Tm i) ситуація в момент часу t на проміжку Tmi; y(t0, t)параметр збурення стану об’єкта; q(t0, t) – динамічні властивості системи; u(t0, t) – функція управління.

Визначено підходи до створення структури мобільної інформаційної сис­те­ми для фахівців цивільного захисту (МІС ЦЗ), призначеної для вико­ристання як під час НС, так і для навчання, а також встановлені та розглянуті ситуації, під час яких доцільно її застосовувати.

У другому розділі «Надзвичайні ситуації в техногенних та регіональних структурах» досліджувались кризові ситуації в енергоактивних ієрарх­іч­них сис­темах з розмитою структурою на основі структурної декомпозиції цих систем. Показано, що для реалізації протиаварійних заходів в ієрархічних інтегрованих енергоактивних системах (ІІЕС) з ПНО необхідна інфор­мація для оцінювання ситуації, згідно з якою формується стратегія ліквідації аварії на основі аналізу даних та формування альтернатив розв’язання задачі:

де X – простір даних на термінальному циклі Tn, A = {Ai} – підпростір простору аль­тер­натив оцінювання ситуації , який є множиною допустимих варіантів Ai забезпечення виконання протиаварійних робіт при відомій стра­тегій системи; U = {Ui} – набір управляючих дій для реалізації цілей С = {Сi}; Strat[U/C] – стратегія цільового управління.

За нечітких даних про хід процесу та невизначеності структури ІІЕС для управління процесом ліквідації загроз необхідно створити систему підтримки прийняття рішень (СППР) з модулем експертного оцінювання (рис.1).

Функціональна схема СППР має ієрархічну організаційну структуру, яка, згідно із запитом про ПНО, що в ньому склалася гранична або аварійна ситуація, надає такі оперативні дані:



  • структурну і управлінську організацію ІІЕС з ПНО;

  • координати і маршрути до ПНО;

  • відомості про енергоактивні ресурси та можливість аварії;

  • моделі простору станів ІІЕС і режими роботи всіх її складових;

  • конструктивні і технологічні параметри складових ІІЕС;

  • систему управління елементами ІІЕС в структурі АСУ ТП;

  • керованість і спостережуваність складових та інформаційну достовірність даних для прийняття управлінських рішень.

Відповідно, ефективне управління ситуацією в кожний момент часу харак­те­ризується зміною станів згідно зі стратегією управління на циклі інтервалу часу переходу в цільовий стан:

,

де Tz – термінальний цикл, прив’язаний до простору станів ПНО; X – дані, які описують траєкторії стану; – еталонні траєкторії; toz, tk – початковий та кінцевий час циклу управління; n – кількість відліків дискретизації.

Оцінка ефективності функціонування СППР ґрунтується на імовірнісних коефіцієнтах:


  • – правильності вибраних рішень. Тут Kрr – кількість сприятливих рішень; Kr – загальна кількість рішень. Значення 0 у множині допустимих значень [0, 1] визначає мінімум ризику, а значення 1 – максимум ризику;

  • – вчасності на інтервалі Tz. Тут Tmaxнормативний час ситуації;

  • – оперативності вибору моделі поведінки при прийнятті рішень, Мz – кількість моделей прийняття рішень для цієї ситуації; Мb – загальна кількість моделей в базі.

Розроблено метод формування регіональних портфелів проектів удоско­налення безпеки життєдіяльності (БЖД). Встановлено, що модель регіо­нального портфеля проектів удосконалення БЖД сформована на базі 8 етапів, які враховують пріоритетність проектів у ієрархії їх відбору, рівень безпеки, ідентифікацію проектів, оцінку стану руйнувань від НС, ймовірності виникнення загроз від ПНО об’єктів відповідно до характеристики регіону:

Тут xi(j) – значення показників з БЖД, де і – індекс регіону, а j – номер показника; n – кількість показників БЖД; jk – елемент коваріаційної матриці, який визначається за центрованими значеннями показників з БЖД; 1 – найбільше власне значення матриці W, яке відповідає власному вектору D; gmin, gmax – відповідно, мінімальне та максимальне значення 1-ї головної компоненти для кожного регіону України, що характеризує стан БЖД; – локальні крите­рії пріоритетності проектів для і-го регіону за j-ю групою БЖД; ki – узагальнений критерій пріоритетності проектів в системі БЖД для і-го регіону; wj – ваговий коефіцієнт за групами пожежної та техногенної, природної та екологічної, а також соціальної безпеки.


Рисунок 1 – Структура системи підтримки прийняття рішень (СППР):

AP – автоматизоване робоче місце; ДАP – джерело активних ресурсів;

ЕПО – енергетичний потенціал об’єкта; НД – нормативні дані; ТП – технологічний процес; ВМ – виконавчий механізм; ГКУ – генератор команд управління; МЕО – модуль експертної оцінки


Цільова функція із врахуванням множини проектів, які є складниками регіональних портфелів системи забезпечення БЖД, має такий вид:

П = f({Sj}, {Mr}, {Ng}, {Lf}, {Kz}, {Тh}),

де П – множина проектів з БЖД; Sj – характеристики основних проектів удос­ко­на­лен­ня системи БЖД; Mr – проекти регіонального розвитку; Ng – освітні проекти; Lf –параметри регіональної програми соціально-економічного розвитку; Kz – зовнішні впливи на систему БЖД; Th – часові характеристик проекту.

Запропонована схема формування регіонального портфеля проектів за­хис­ту ПНО, на основі якої розроблено логічну схему та обчислювальний алго­ритм, що дає змогу забезпечити автоматизований відбір проектів у регіональний портфель.

Практичні результати виконаних обчислень узагальнювальних критеріїв пріоритетності проектів у системі забезпечення БЖД регіонів представлені у табл.1. Отримані результати дають можливість визначити пріоритетність виконання проектів забезпечення БЖД у регіонах.


Таблиця 1

Інтегральні критерії пріоритетності проектів у системі забезпечення безпеки життєдіяльності регіонів України



Регіон

Критерій

Регіон

Критерій

АР Крим

0,59

Одеська

0,59

Вінницька

0,85

Полтавська

0,88

Волинська

0,94

Рівненська

0,92

Дніпропетровська

0,44

Сумська

0,81

Донецька

0,06

Тернопільська

0,93

Житомирська

0,80

Харківська

0,46

Закарпатська

0,91

Херсонська

0,85

Запорізька

0,36

Хмельницька

0,87

Івано-Франківська

0,83

Черкаська

0,85

Київська

0,82

Чернівецька

0,92

Кіровоградська

0,84

Чернігівська

0,84

Луганська

0,53

м.Київ

0,74

Львівська

0,73

м.Севастополь

0,74

Миколаївська

0,76






Розроблено метод вирішення задачі визначення оптимального місця розта­шування пожежно-рятувальних підрозділів з рівномірним розподілом рівнів небезпеки. Запропоновано методи вирішення цієї задачі з врахуванням мережі доріг та рівнів небезпеки об’єктів (територій).

Знаходження місця розташування підрозділу, з якого можна прибути до точ­ки виникнення НС, проводимо за умови мінімізації часу слідування t min так:


  • на межі району G вибираємо n точок A1,…, An, кожна з яких розташована на однаковій віддалі, що вимірюється по межі G, від двох сусідніх (рис. 2);

  • для часу слідування спеціального автомобіля t, t0 t, де t0 – мінімальний час слідування, будуємо покриття області G n підобластями Uj(t), 1 j n, які задають райони, до кожної точки з яких можна добратися за час, менший за t, з початком руху в відповідній точці Aj;

  • знаходимо мінімальне значення параметра t = tmin, при якому область G буде повністю міститися в об’єднанні цих підобластей, тобто ;

  • за другим критерієм компактності для замкнутої області з топології, утвореної системою центрованих множин {}, завжди можна виділити скінченне підпокриття {, 1km}, для якого ;

  • будь-яка точка M0(x0, y0) з множини U0 може визначати місце розташування підрозділу, який прибуде до місця виникнення НС у межах району, визначеного областю G, за час tmin;

  • з урахуванням рівнів небезпеки об’єктів необхідно враховувати рівень питомої небезпеки k(x,y) за формулою k(x,y) = Kоб/Sоб, де Kоб – рівень небезпеки об’єкта; Sоб – його площа.

Для ефективного управління процесом боротьби із лісовими пожежами на основі умови мінімізації загальних збитків Z на часовому проміжку [t2, t6] сфор­му­льовано таку задачу опти­мального управління

Рисунок 2 – Знаходження місця розташування підрозділу



, (1)

тут С0 – фінансові витрати на приведення у бойову готовність та транспортування протипожежних сил; СS – заподіяний збиток на одиницю площі, який враховує вартість пошкодження лісових ресурсів і витрати на лісовідновлення; CT – решта витрат процесу гасіння (амортизаційні витрати, матеріальні витрати, тощо); – сумарна кількість протипожежних сил; U(t) – інтен­сив­ність надхо­дження протипожежних сил і засобів гасіння; – змінна у часі площа лісової пожежі. Тут – швидкість розповсюдження лісової пожежі, яка визначається константами а0, а1, а2; P – продуктивність протипожежних сил, яка визначається пройденим часом від початку гасіння t-t2, сумарною швидкістю локалізації контура лісової пожежі v, та обраного варіанта тактики ліквідації. Розв’язання задачі (1) полягає у знаходженні управлінських дій U() та значення часу t6, при якому сумарні збитки від пожежі Z є мінімальними.

На рис. 3 наведено залежності інтенсивності збитків від початку ліквідації лісової пожежі. При визначеній інтенсивності оптимальна тактика управління полягає у знаходженні двох часових моментів t і t (t2 t < t t6), які визначають три етапи ліквідації пожежі, при якій вирішення задачі оптимального управління (1) має вигляд:



Рисунок 3 – Криві інтенсивності збитків залежно від початку ліквідації лісової пожежі: Iпг(t) – інтенсивність процесу горіння; Iнв(t) – інтенсивність надходження та відведення протипожежних сил і засобів


Розв’язана у роботі задача оптимального управління процесом гасіння лісової пожежі стала основою розробки інформаційної системи оперативного і дов­го­термінового планування заходів з охорони лісів від пожеж. Використання методів теорії оптимального управління та прийняття управлінських рішень дало змогу розглядати процес гасіння лісової пожежі як динамічну систему і оцінювати при цьому різноманітні ситуації взаємозв’язку процесів поширення лісової пожежі з безпосереднім нарощуванням сил і засобів для її ліквідації. Актуальність такого взаємозв’язку особливо зростає у випадках великих лісових пожеж, тривалість гасіння яких сягає декількох тижнів, а кількість сил і засобів, що беруть участь у процесі її га­сіння, достатньо велика.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка