Iv суспільство Чому людина помирає?



Сторінка4/9
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
- Чому рух народів в історії відбувався завжди зі сходу на захід?

Коли мова йде про рух народів зі сходу на захід, то мається на увазі перше тисячоліття до нашої ери - перше тисячоліття нашої ери. Дійсно цей період насичений переважаючим рухом народів в західному напрямку (маються на увазі індо - європейські народи). Якщо глянути далі в глибину тисячоліть, то рух народів був зумовлений двома причинами. Перша - зміна кліматичних умов. Наступ льодовика з північного заходу на південний схід викликав рух білих народів до Китаю і Індостану. Відхід льодовика назад і різке погіршення кліматичних умов в Монголії, Західному Китаї, в Середній Азії - до пересування народів на захід. Ще однією мотивацією рухів народів було розселення набираючих силу молодих етносів, але й воно було спрямовано туди, де умови помешкання були ліпшими, або хоча б задовільними.
- Чому зараз в усіх освітніх закладах головне не знання, а гроші?

Це суспільна хвороба, що розповсюдилась по навчальних закладах пострадянських республік. З’явилась вона ще в радянські часи, коли освіта і область діяльності людини рідко співпадали. Диплом про освіту перетворився в справку з печаткою, в посвідчення, що й ти не дурень. Щоб вчитись - необхідно трудитись; трудитись же той, кого цьому не навчили, не хоче. Тому багато тих, хто пропонує гроші “За справку”, і багато тих, хто не отримуючи і десятої частини від того що заробив, не відмовляється від запропонованих грошей. Гроші можна пропонувати і можна вимагати, що і спостерігається в освітніх закладах. При цьому більшість не розуміє головного, а саме, що для людини важливо мати не довідку з печаткою, про те що ти не дурень, а гарну, розумну голову на плечах. Нині ж, коли бал правлять гроші, господарю потрібен не диплом, а знання. Тож не так багато знадобиться часу, щоб все стало на свої місця.
- Як виникла російська мова?

Виникнення російської мови завдячує двом обставинам: розбудові християнства і розбудові Русі.

З метою поширення християнства на варварські народи папа римський доручив Костянтину та Мефодію, македонцям за походженням, перекласти Біблію з латинської мови на слов’янські. Костянтин та Мефодій використали існуючу на той час руську писемність (глаголицю), дещо реконструювавши її під староболгарську мову (різниці між македонською і староболгарською мовами на той час практично не було). Так з’явилась “костянтиниця - кирилиця”, бо перед смертю Костянтин пішов у монахи, змінивши ім’я на Кирило.

Після прийняття в якості державної релігії на Русі, християнство почало розповсюджуватись в межах Київської Русі, до складу якої входили племена і народи угро-фінського та тюркського походження (угро-фінські мешкали на північному сході відносно лінії Ока - Балтика, а тюркські - по середній течії Волги та її притоках). Завойовники русичі принесли з собою християнство і писемність, та й адміністрація говорила руською мовою. Писемність і вчення Христове завойовані народи засвоювали за староболгарськомовною Біблією, поступово забуваючи свій епос, свої міфи, своїх героїв і свої пісні. І вже через три-чотири століття ці народи розмовляли старослов’янською мовою зі значними домішками власних слів і понять. Після падіння Києва від татаро-монгол значна частина духовенства і культурного прошарку населення Русі подалась до Новгородського, Володимирського та Суздальського князівств, у тому числі і до Москви. Тоді ж відбулось перше щеплення руської культури на угро-фінському підвої. Друге щеплення відбулось у ХVІ-ХVІІ сторіччях, коли на службу до царя подались чисельна армія священиків та вчителів, що хрестили та навчали Золоту Орду, яка поступово трансформувалась з Тартарії (європейська назва Золотої Орди) в Росію. Саме у ті часи практично повністю сформувалась мова величезної імперії, яку називаємо російською. Сучасного вигляду їй надав геній Пушкіна і нині це одна з наймогутніших і найбільш гармонійних мов світу, яка на 70% має спільну основу з болгарською і на 60% з руською, яку нині називаємо українською.
- Чи можна очікувати найближчим часом “апокаліпсис” Землі?

Апокаліпсис в перекладі з грецької мови “одкровення”. Мова йде про одкровення святого Іоанна Богослова, що за словами самого Іоанна дав йому Ісус Христос. В цьому одкровенні розповідається про жахливий перебіг подій в розвитку не лише людства, а й планети в майбутньому; звичайно, якщо люди житимуть не по заповідях божих. Після прочитання апокаліпсису, само слово починає асоціюватись з жахами, що очікуються, в кінці існування життя на планеті. Тож само питання необхідно поставити інакше: чи можна очікувати найближчим часом загибелі життя на Землі?

Позитивних відповідей на це питання більше, ніж достатньо. І екологічна катастрофа, і ядерний конфлікт, і виснаження ресурсів існування, і кліматичні зміни, і вторгнення інопланетних тіл, і соціальні хвороби, і протистояння “богів”, і багато інших причин загрожують нашому існуванню. Та все ж будемо сподіватись, що до того часу, поки людство не може себе захистити, воно не стане розмінною монетою в протистоянні вищих сил і не знищить себе само, що кінця світу не буде, а людство буде розвиватись в відповідності до задач, покладених на нього.
- Хто такі екстрасенси: лікарі чи шарлатани?

Будова людини набагато складніша, ніж її уявляє “анатомія людини”, дисципліна, яку викладають майбутнім лікарям. В першому наближенні природа людини троїчна і складається із біологічного, інформаційного і духовного тіл. Звичайно, це невидимі окремі тіла, це щось на зразок килима, де все переплетено, поєднано в одне ціле. Сучасний лікар більш менш добре знає будову і хвороби тіла біологічного, має інформацію про сучасні ліки (в основному штучні ) і знає “рецепти” (технології ) лікування. Але ще Гіппократ говорив, що першими і найважливішими ліками є “Слово“, бо хворіє не лише біологічне тіло, а й інші. Так біологічне тіло будується на енергоінформаційній матриці, що передається через ДНК по спадковості і утворюється після зачаття. Деякі уявлення про це тіло (матрицю) можна отримати за відомою технологією голкотерапії, що використовує в своїй практиці такі поняття як енергетичні канали, спеціалізовані силові чи енергетичні вузли і точки та тому подібне. Порушення в будові і функціонуванні енергоінформаційної матриці призводить до спадкових і небажаних хронічних хвороб, що лікуються дією на саму матрицю зовнішніми засобами (голки, електроімпульси, масажі, хімічні локальні контакти, осикові гілочки, амулети, кристали та багато подібних інших засобів дії на енергетичну структуру тіла). Ефективним засобом лікування є дія сильних в енергетичному відношенні людей на ці ж точки і канали. Люди з сильним власним біополем називаються екстрасенсами, але не всі екстрасенси вміють користуватись своїми можливостями і не знають, що і як лікувати, бо їх в більшості ніхто цьому не вчив.

Наступне тіло - біологічне. Як воно лікується ви бачили і відчували на власному досвіді. Інформаційне (його ще називають “ментальним”) тіло в своїй будові і особливостях роботи багато в чому нагадує комп`ютер. Як і в комп`ютері, у людини є довгострокова і оперативна пам`ять, канали збору і надходження інформації, спеціалізовані структури і модулі, технології (алгоритми) обробки інформації, системні засоби обміну інформації з іншими людьми. “Хвороби” властиві комп`ютерам властиві і ментальному тілу людини. Наглядно це демонструють “комп`ютерні віруси”, що можуть шкодити роботі комп`ютера, псувати деякі канали і види інформації, знищувати програмне забезпечення та тому подібне. По аналогії з розповсюдженням і лікуванням комп`ютерних хвороб можна відстежити людей, що можуть теж саме робити з іншими людьми. Тих, що розповсюджують ментальні хвороби, називають “колдунами”, чарівниками, відьмами та тому подібне; тих, що лікують - “шептухами”, знахарями, або просто “сходити до бабусі”, або “до діда”, тобто до людей, що мають (знають) “антивірусні” програми.

Останнє, з поширених, духовне тіло, найвище і найскладніше, це тіло почуттів, емоцій. Хвороби духовного тіла найменш досліджені і проявляють себе в таких явищах як садизм, бажання все руйнувати і плюндрувати, у впертості, різних маніях і збоченнях. Ці хвороби можна умовно поділити на індивідуальні і соціальні, бо те що називаємо духовним, індивідуальним, є гілочкою гілки духовного тіла сім`ї, народу, етносу. Як казав Ісус Христос: ”Дух предвічний присутній там де відсутній і присутній там де відсутній”. Тим не менше майже у кожної людини є власне духовне тіло, яке може хворіти так само, як і біологічне. Лікується воно по-різному: любов`ю, добротою, зміною середовища на інше (краще з відповідними кольорами, піснями, рослинами), зміною вектору життєвих інтересів (зміною цільової функції) і цінностей; сповіддю і прикладами жертовності (власної!). В деякій мірі функції духовного лікаря виконують священники, рідні, психотерапевти, але по причині нерозуміння самої природи духовного тіла його не тільки важко лікувати, а й готувати лікарів для нього.

Зважаючи на те, що всі перераховані тіла переплетені і взаємопов`язані, хвороби одного тіла впливають на інші і навпаки. Та перш ніж лікувати необхідно виявити причину хвороби і лікувати перш за все її, а не наслідки. На жаль сучасна, традиційна медицина, ігнорує практично все, що не відноситься до тіла біологічного, чим користуються “проходимці” і “шарлатани”. Серед них зустрічаються ті, хто дійсно має природні дані для лікувань того чи іншого тіла, але в своїй більшості вони не навчені і діють “навпомацки”, часто приносячи більше шкоди, ніж користі. Особливо в випадках “масового лікування”, що нагадує, наприклад, лікування аспірином всіх хвороб, що існують. Дійсно комусь аспірин допоможе, але для більшості окрім шкоди нічого іншого очікувати не приходиться.
- Добре це, чи погано, якщо б усі люди говорили на одній мові?

Мова спілкування людини окреслює середовище її існування. Якщо на Україні не водяться тигри, то без інформаційних і інших стосунків з сусідами, ми б ніколи не вживали такого слова і навіть не було б необхідності його винаходити. Тож різноманіття мов це перш за все різноманіття в умовах і засобах існування та в світоглядах, що складаються в межах того чи іншого етносу. Різноманіття мов породжує різноманіття культур, алгоритмів ( технологій ) мислення, міркувань. Зведення всіх мов до одної обов`язково викличе збіднення і злиття культур, спрощення моральних стосунків, зменшить життєздатність суспільства до одного-єдиного варіанту. Негативно такий процес позначиться і на талановитості людей, бо талант-це пошук, а шукати одним інструментом різні речі непросто, а іноді й неможливо.

Ще одним негативним наслідком глобалізації мови буде те, що зникне спеціалізація мов, культур і технологій мислення. Кожний народ у земному суспільстві виконує функції подібні до функцій різних органів єдиного організму. У одного народу краще виходить організація виробництва, в других-розробка і використання нових технологій, в третіх - робота з фінансами і юриспруденцією, у четвертих-вчительство і дослідження, у п`ятого-виконання захисних функцій і тому подібне. Чи можете ви уявити організм з однаково аморфними органами?

Ще одна цікава гіпотеза говорить про те, що кожний народ на планеті має своє призначення і свою задачу, для вирішення якої йому дається мова. Якщо ж народ втрачає мову-то нащо він після цього здатний, хіба щоб викинули його на смітник історії. Тож поки жива мова, живий і народ, і у нього є перспектива і є майбутнє.
- Чому люди різних національностей не можуть жити мирно?

Причина всіх конфліктів у живому одна і таж: з одного боку експансія без обмежень “до окраїн Ойкумени”, з іншого-обмеженість ресурсів і території. Конфліктують окремі люди; коли ж вони об`єднуються для досягнення позитивного результату-конфліктують сім`ї, роди, племена, різні організації, народи, етноси. В прямому чи завуальованому вигляді експансія може іти на фізичному рівні ( війни і протистояння ), на інтелектуальному ( засилля мови, інформаційних засобів і потоків ) і на духовному-через релігійну експансію і експансію морально-етичних норм. Після захоплення фізичної, інформаційної чи духовної території носії того, що зазнало поразку, мають бути знищені, що і відбувається поступово і невпинно, починаючи з генетичного виродження і закінчуючи духовним. Коли кажуть, що культура однієї країни збагачує культуру іншої-то це відбувається лише під час об`єднання проти спільного суперника. Однак після перемоги неминуче одна культура знищить іншу, так само як і духовність. Нічийної, точніше ніким не зайнятої території на всіх планах буття не існує. І навіть коли найсильніша в якомусь відношенні нація поглине всі інші (за звичай це не найрозумніша і тим більше духовна нація), то і тоді конфліктність збережеться. Тільки раніше її вектор був спрямований назовні, а тепер він повертається всередину і починає руйнувати суперетнос, створений із завойованих і підкорених народів.

В цьому відношенні характерні ознаки нового виду конфліктності-тероризм. Тепер уже не народи і не держави воюють один з одним, а клани, ордени, мафії, церкви, організовані групи людей за якоюсь ознакою в боротьбі за: гроші, території, владу, перспективу.
- Чи збільшилась би тривалість життя, якби людина жила поза суспільством?

З біології відомий цікавий закон: одноклітинні організми, що якимось чином оказались включеними в багатоклітинні організми, живуть довше, іноді стільки ж, скільки й сам організм. Людина, що є клітинкою людського суспільства, теж живе довше, ніж її родичі в первісному суспільстві. Незважаючи на більшу ступінь детермінації в системі, система віддячує людині покращенням умов і тривалістю життя.

Можливо, що ця тенденція простежується на всіх рівнях організації розуму і духу. Боги живуть довше ніж люди, люди довше комах, комахи - інфузорій.
- Як можна зробити Україну кращою?

Спочатку необхідно домовитись, що слід розуміти під словом “кращою”. З точки зору “обивателя” краще тоді, коли є вдосталь чого їсти і пити, коли можна жити на “широку ногу” (помешкання, автомобілі, курорти, які завгодно задоволення) і при тому не працювати. Так, як живуть в розвинутих західних країнах (правда там не просто працюють, а вміють працювати розумно). Якщо все буде йти за правилами західного суспільства, то з часом західна система розповсюдить свій вплив і на Україну, “переварить” її і ми станемо “щасливою” фізіологічною країною на зразок США. Якщо ж ми захочемо бути схожими на такі країни як Германія, Швеція, Швейцарія, то треба буде добавити дещо в освіті, в демократії, в світогляді. І тоді наше суспільство буде виглядати більш-менш пристойно. Але в цілому вектор виродження не змінить свого напрямку, зменшаться лише темпи падіння в “прірву” і в “небуття”.

Для того, щоб зробити Україну кращою, щоб у неї було осяйне майбутнє, необхідно її перебудувати таким чином, щоб про нас говорили не те, що у нас найкращі чорноземи, а “що українці найлюдяніші, найкращі і найрозумніші”. Для цього маємо:

- повернути самосвідомість і почуття самовартості через повернення знання власної історії і розуміння місця і ролі нашого народу в побудові людського суспільства III-го тисячоліття;

- розбудувати новий світогляд, новий морально-етичний кодекс суспільства майбутнього, що відповідав би змінам і стану планетарного суспільства;

виховати нове покоління українців високої духовності і високого розуму, що могли б бути прикладом для інших народів на шляху сходження до Горнього, до Вишнього.
- Що таке “гіперборея”?

В перекладі з грецької “борея” несло ознаки суворості півночі і суворості погоди (морозів, сніговіїв, континентальності клімату), а слово “гіпер” - це значить над усе, “супер”, екстремальність. Іншими словами це екстремальні північні території. У свідомості давніх греків такі території починались від Чорного моря і тягнулись на північ. В гіпербореї мешкали скіфи і багато інших народів, але знання греків вищє території нинішньої України не сягали, а тому гіперборея асоціювалась спочатку з Київською Руссю, а нині з Україною, Білоруссю і Росією.
- Школи і навчання необхідні лише для здобуття професії, чи ще для чогось?

Процес навчання має одну особливість: для того, щоб зрозуміти цінність і важливість навчання, необхідно пройти курс школи, а ще краще і вищу школу. А до того, поки прийде те розуміння, дитина не розуміє для чого вчитись і чинить опір (іноді шалений) тим, хто заставляє її вчитись. Без знань людина не може визначитись з метою в житті і обрати професію, а без них відсутній стимул і бажання вчитись. Тож з одного боку навчання дійсно необхідне для здобуття професії, але це не найголовніше в навчанні. Найважливіше в навчанні - це набути критичну для вільної думки сукупність знань.

Поняття критичної маси використовується як нижня межа значення якогось параметру, при якому не може обірватись ланцюгова реакція. Наприклад, при розпаді атому урану на два інших елементи виділяється два - три нейтрони (в залежності від ізотопу, що використовується). Якщо ці нейтрони не прореагують з іншими атомами урану і не викличуть їх розпаду, а вилетять за межі шматка урану, то реакція обірветься. Щоб цього не відбулось необхідно або збільшувати масу, або якось повертати нейтрони знову в уран, або якось ущільнити атоми, щоб нейтрон не зміг пролетіти мимо.

Аналогічне поняття критичної маси можна віднести і до кількості інформації, необхідної для продовження ланцюгової реакції думки і її “вибуху”. Доки людина не досягне тої критичної суми знань - годі чекати на результативність думки. Як кажуть, думка влетіла в одно вухо, поблукала - поблукала, нікого і нічого подібного до себе не зустріла, тай й вилетіла в інше. Для того, щоб здобути ту критичну масу знань маємо все життя вчитись, вчитись і вчитись. І навіть досягнувши її не маємо можливості зупинитись, бо знання як піч, яку перестають топити - зразу ж починає холонути.

Важливо також не просто бути мішком для знань, а отримати добре організовану, бажано фундаментальну освіту, побудовану на інформації, що утворює ядро різних розділів знань і в своїй сукупності дає сучасний світогляд і сучасне світосприйняття, як основу для подальшого руху, пошуку, досягнень.
- Чи завжди вчителі оцінюють дітей за їх знаннями?

Звичайно ні. Здібності до навчання, це лише частина здібностей і можливостей людини. Одна людина швидко засвоює матеріал, але так само швидко їх і втрачає, одна старається зрозуміти суть, інша вчить все підряд, у одної виходить краще застосувати набуте, у іншої теорія і практика - дві різні речі. І, навіть, якщо мова йде лише про засвоєння матеріалу, то і тут одній людині легше сприйняти інформацію з одного розділу знань, іншій з іншого, бо у кожної людини різне “програмне забезпечення” від народження, різні “набутки” в житті, різне комунальне і інформаційне середовище діяльності.

Оцінка вчителем дитини комплексна. Звичайно, кожен вчитель оцінює наскільки дитина засвоїла матеріал і наскільки вона готова до засвоєння нового. Але в оцінці завжди присутня і додаткова інформація: про загальні здібності, про вплив оцінки, як стимулу, на подальше навчання, і про те, що допомогло чи завадило отримати учню заслужену оцінку; про те, як цей учень учився до цього. Дуже велику роль в цьому відношенні відіграє досвід і почуття міри вчителя, бо вчитель з одного боку повинен стимулювати бажання вчитися, а з іншого - не нашкодити цьому бажанню.

В усякому разі вчитель завжди має пам’ятати головну заповідь виховання дитини (як і людини взагалі): виставляючи оцінку ти оцінюєш знання дитини на даний момент, але ця оцінка не повинна ніяким чином принижувати гідність дитини.
- Як довго проіснує людство?

У всякого процесу є початок, стабільний період (виконання задачі) і завершення, закінчення. У розвитку людства теж можна виділити три стадії: становлення, розвитку і згасання. На якій стадії людство знаходиться нині ? Це питання цікавило і цікавить багатьох вчених. Шукав відповідь на нього і видатний вчений, творець ракетної техніки Е. К. Ціолковський. Відомий його вислів про те, що Земля лише колиска людства, “що з часом воно вийде за межі планети і колонізує спочатку планети Сонячної системи, а потім і космічний простір”. В іншому випадку, за думкою Ціолковського, людство вступає в завершальну фазу розвитку, бо воно повністю заселило Землю і організувалось в планетарне суспільство.

Щоб відповісти на питання про час існування людства, необхідно відповісти на інше: Яка роль Людства у Всесвіті ? Коли б ми мали відповідь на останнє питання, то хоча б наближено змогли б сказати на якому етапі знаходимося нині. І все ж, навіть у том випадку, коли ми нічого не можемо сказати про конкретні задачі системи, деякі припущення з цього приводу можна висловити розглядаючи наслідки діяльності людства. Якби на Землю прилетіла якась зоряна експедиція, то перше, що вона б зафіксувала - безперервне зростання випромінення Землі при незмінному потоці енергії на неї з Сонця. Використання людством енергетичних ресурсів зростає з усе більшим прискоренням. І перший висновок: на Землі існує “прискорювач” природних процесів. Розглядаючи Землю з більш близької відстані, можна помітити зростання нестійких структур (безліч будівель, енергетичних і транспортних мереж, потоків інформації) при явно вираженій штучній деградації природних. Звідси другий висновок: на планеті існує щось таке, що призводить до швидкого зростання деградації планети. Отримуючи і переглядаючи інформаційні потоки з Землі (особливо телепередачі) представники позаземної цивілізації отримали б ще один привід для роздумів: ті хто господарює на Землі є жорстокими “аморальними” підступними істотами, бо вони весь час вбивають один одного, руйнують створене іншими, знищують навколишнє середовище, ведуть себе аморально і підступно, а цінності, що сповідуються земними істотами, зводяться до фізіологічних. До якого б висновку пройшли астронавти? На прекрасну планету напала якась “тля”, що руйнує і знищує все живе на Землі. То ж необхідно триматись подалі від цієї планети, або терміново допомогти їй вилікуватись від “людської напасті”.

Перераховане є зовнішніми проявами діяльності людства. Але водночас маємо дуже тривожні тенденції в розвитку планетарного суспільства, якщо розглядати його з середини:

- бурхливе зростання темпів розвитку людства; За останні десятиліття людство проходить шлях, який воно проходило в минулому за сотні роки, а ще раніше за тисячі і десятки тисяч років. Складається враження “ланцюгової реакції”, вибухового характеру процесу, або фазового переходу людства з одного стану буття в інший;

- змінюється, причому кардинально, свідомість людства. Якщо раніше дитина виховувалася в родині і в умовах живої оточуючої природи, то нині основну інформацію вона отримує з комп’ютерної мережі, обплетена, як павутиною, штучними комунікаціями і об’єктами, навколишній світ поступово починає сприйматись механічним, а люди, що живуть поруч, на рівні кіберів, комп’ютерів, ракет; це вже не люди - це просто інтелектуальні шматки м’яса;

- на зміну біопланетарному комп’ютеру приходить планетарна штучна комп’ютерна мережа. Людина знищуючи біосферу немов би готує “Ноєв ковчег”, щоб урятуватись при падінні і руйнації живої оболонки планети. Вся здобута людством інформація скидається в “Інтернет”. При тому, що не існує єдиного ідеолога розвитку інформаційної сфери людства, складається враження, що хтось цілеспрямовано веде людство у визначеному напрямку;

- швидкими темпами руйнується сім’я, як клітинка суспільного організму, бо зруйновані моральні, етичні і екологічні засади. Капіталістична організація суспільства призвела до засилля масової культури, спотворила любов в сім’ї і звела її до фізіологічних статевих відносин без моральних обмежень, призвела до втрати цінностей сім’ї і її руйнації;

- на разі маємо ознаки виродження суперхристиянського суперетносу, найбільш інтелектуально і технологічно розвинутої частини планетарного суспільства, бо народжуваність в країнах Християнського суперетносу менше від смертності. Мабуть щось не так в кодексі моральних цінностей, за якими побудоване західне суспільство;

- при все кращому матеріальному забезпеченні все нижчими, тваринними стають запити людства в духовній сфері; культивованого характеру набувають жорстокість, насилля, збочення, розпутство і проституція, кримінал, що зафарбовані під індивідуальність, під захист прав окремої людини, “під демократію”;

- над Землею нависла загроза глобальної екологічної катастрофи. Якщо тенденції в розвитку людства не зміняться, то дуже швидко Земля нагадуватиме виїдене яйце з горами сміття і океанами помиїв;

- при сторонньому погляді процес, що відбувається в суспільстві, нагадує процес дозрівання ягід, соняхів і тому подібного; сьогодні все було зелене, а завтра вже поспіло. Немовби людство вступило в якусь завершальну фазу свого існування на Землі;

Можливо, що не все так страшно і що все це звичайні процеси в розвитку живого і розумного Всесвіту, а можливо це прикмети планетарної катастрофи, що наближається. Так чи інакше, але маємо сказати: людство, а з ними і планета, вступили в фазу нестабільного розвитку, яка може бути лише “фазовим” переходом в існуванні людства, а можливо останньою фазою його існування взагалі. Відносно тривалості цієї фази, її стабілізації і відповідно часу існування людства можна лише додати, що дуже багато залежить від самого людства, від усвідомлення кожною людиною наслідків її життя і діяльності, від розуміння проблем, що встали перед людством, готовності і бажання їх вирішувати.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка