Історично сформована сукупність видів



Дата конвертації01.05.2020
Розмір36.1 Kb.
Флора (лат. flora) — історично сформована сукупність видів рослин, поширених на конкретній території Рослинний світ України нараховує близько 30 тисяч видів рослин, з яких понад 400 занесено до Червоної книги. Під природною рослинністю зайнято 19 млн. га (близько третини території).

Найбільше ендемічних, рідкісних та зникаючих видів є в Кримських горах і Карпатах, де зосереджена майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів.

У процесі виробничої діяльності людини рослинний світ України суттєво змінився: протягом XVI-XIX століть у лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більше, ніж у п’ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у ХІХ ст. зменшилася на чверть. У ХХ ст. великої шкоди було завдано лісам у роки після другої світової війни у ході відбудови народного господарства.

На сьогодні під лісами зайнято 14% території України. Склад деревних порід у лісах змінюється під впливом господарської діяльності людини. Насадження цінних порід (дуба, бука) збільшуються, а менш цінних (граба, осики) – зменшуються. Близько половини загального запасу деревини України припадає на хвойні породи дерев – сосну, ялину (смереку), ялицю.

Ліси України багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин, лікарські рослини. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 – науковою медициною. Найбагатшими на лікарські рослини є райони Полісся та лісостепу, а також Карпати.  

Образи рослин є важливою складовою символіки українського фольклору. В національній традиції символічне значення багатьох дерев і рослин близьке до загальноєвропейського. Так, дуб уособлює силу і довговічність, сосна – життєву силу, плодючість, верба вважається прадеревом життя і асоціюється з пробудженням природи і весною. Національним символом України є калина, яка поєднує у собі символіку сонця, вогню, неперервності роду, дівочої краси і вічної любові.



Рослинні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження Поводження з рослинними природними ресурсами рег- ламентується Законом України «Про рослинний світ». Згідно з цим законом об’єкти рослинного світу — дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохо­ подібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Природні рослинні ресурси — об’єкти рослинного світу, що використо­ вуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб. Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охоро- ни, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: збереження природного просторового, видового, попу- ляційного та ценотичного різноманіття об’єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обґрунтоване, невиснажливе використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативному впли- ву господарської діяльності на рослинний світ; охорона об’єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об’єктів рослин- ного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з урахуванням інтересів охорони здоров’я населення. Ці вимоги враховуються під час розробки проектів зако- нодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональ- них програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. Використання природних рослинних ресурсів здійснюєть- ся в порядку загального або спеціального використанняУ порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську та технічну си- ровину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх і ви- ховних цілях. Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів. Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційного та ценотичного різноманіття тощо може бути обмежене. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними осо- бами для задоволення їх виробничих і наукових потреб, а та- кож із метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. За умови додержання вимог за- конодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лі- карських рослин, заготівля деревини під час рубок головного користування, заготівля живиці, заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо, збирання квітів, ягід,. плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо, заготівля сіна, випасання худоби. Використання природних рослинних ресурсів за умо- ви додержання встановлених вимог може здійснюватися з метою: природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою, виховною, науково-дослідною, гос- подарською (для забезпечення потреб населення та ви- робництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин; для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; для потреб бджільництва; для потреб мисливського та рибного господарства). Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюєть- ся власниками та користувачами (у тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу. Відтворення природних рослинних ресурсів забезпе- чується: сприянням природному відновленню рослинного покриву; штучним поновленням природних рослинних ре- сурсів; запобіганням небажаним змінам природних рослин- них угруповань і негативному впливу на них господарської діяльності; зупиненням (тимчасово) господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих при- родних рослинних угруповань. Охорона рослинного світу передбачає здійснення ком- плексу заходів, спрямованих на збереження просторо- вої, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе ви- користання. Охорона рослинного світу забезпечується: встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об’єктів рослинного світу; забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; проведенням екологічної експертизи та інших заходів із метою запобігання загибелі об’єктів рослинного світу в ре- зультаті господарської діяльності; захистом земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, від ерозії, селів, підтоплення, затоплення, заболочення, за- солення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами та стоками, хімічни- ми і радіоактивними речовинами та від іншого несприятли- вого впливу; створенням і оголошенням територій і об’єктів природ- но-заповідного фонду; організацією наукових досліджень, спрямованих на за- безпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об’єктів рослинного світу; розвитком системи інформування про об’єкти рослин- ного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та від- творенням рослинного світу; занесенням рідкісних і таких, що перебувають під за- грозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України і типових природних рослинних угруповань — до Зеленої книги України; встановленням юридичної відповідальності за порушен- ня порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Видовий склад

Природна рослинність на території Україні збереглася на 19 млн. га і налічує понад 25 тис. видів рослин. Найбільш багатий видовий склад рослинності відзначається в УкраїнськихКарпатах - понад 2 тис. видів і Кримських горах - 2,3 тис. видів.

Незважаючи на значне видозміна рослинності внаслідок господарської діяльності людини, флора Україні характеризується великою різноманітністю. З 300-350 тис. видів вищих рослин Землі, на території країни налічується більше 25 тис., у тому числі водоростей - близько 4 тис. видів, грибів - понад 15 тис., лишайників - більше 1 тис., мохоподібних - майже 800 і судинних рослин - понад 6,5 тис. видів. Багатою рослинністю характеризуються не тільки суша, але і морські узбережжя і прибережні води, лимани, озера, річки і штучні водойми.  



Ендеміки (від грецького endemos - місцевий) види рослин властиві відносно невеликій території, наприклад, Кримським горам, Українським Карпатам, Подільської та Донецької височин.

Про багатство і високу видової насиченості рослинного світу на одиницю площі України свідчать такі зіставлення з сусідніми державами. Природна флора судинних рослин в Україні налічує 4523 виду, тоді як у Білорусі - 1460, Молдові - 1762, Польщі - 2300 видів. В Україні значно більша кількість видів припадає на один рід - 4,45, в Білорусі - 2,66, Польщі - 3,00. Багатющими за видовим складом є пологиайстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих і гвоздикових. В Україні росте близько 80 видів дерев, 280 чагарників, 985 трав'янистих однорічних рослин, а з вищих рослин близько 600 видів є ендеміками і приблизно стільки ж рідкісними та зникаючими рослинами. Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної книги України, заснованої в 1976 р., а в другому виданні фігурує вже понад 400 видів судинних рослин. Особливо багато ендеміків, рідкісних і зникаючих видів росте в Кримських горах та Українських Карпатах - майже половина всіх ендеміків і близько 30%   всіх рідкісних та зникаючих видів. Природна рослинність збереглася лише на 20% території країни, в якій культивується більше тисячі видів рослин. У процесі діяльності людини рослинний світ суттєво змінився. Протягом XVI-XIX століть у лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більш ніж у п'ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX столітті зменшилася на чверть.

Поширення рослинності на рівнинній частині України підпорядковано широтної зональності, а в Українських Карпатах і Кримських горах - висотної поясності. Рослинні зони простягаються через Україну не в чітко широтному напрямку, а з південно-заходу на північний схід. У західній частині ареали змішаних і широколистяних лісів зміщені на південь, а на сході степових комплексів - на північ. Зміна рослинного покриву з заходу на схід зумовлюється зростанням континентальності клімату. Так, лісистість у межах лісостепової зони поступово зменшується із заходу на схід. В Українських Карпатах і Кримських горах рослинний покрив змінюється з висотою. Різнегеографічне положення цих гір зумовлює суттєві відмінності в його видовому складі.

Лісова рослинність

Загальна площа лісів в Україні - понад 10 млн. га, що становить 17,2% її території. Найбільша лісистість відзначається в УкраїнськихКарпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). У природних зонах рівнинної частини лісистість зменшується з півночі на південь від 26% в зоні мішаних лісів до 12,5% в лісостепу і 3,8% в степу. У лісах, що охоплюють близько 90% лісової площі, переважають молоді та середньовіковідерева сосни, ялини, бука і дуба. Також зустрічаються насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи та інших деревних видів.

Соснові ліси (бори) займають великі площі в зоні мішаних лісів і долинах річок лісостепової та степової зон. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних бідних гумусом грунтах, часто змішуючись з березою. На більш багатих гумусом та поживними речовинами грунтах поширені дубово-соснові ліси.

У дібровах основною породою є дуб, і в менших кількостях виростають граб, липа і клен. Дуб звичайний поширений в усіх природних зонах рівнинної частини і в горах до висоти 900 м. Дуб скельний росте в Карпатських та Кримських горах, а також на заході лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. Типовою для України є липа сердцелістая, а в Карпатах і західних областях - липа широколиста, в придніпровських лісах - липа срібляста, а у Кримських горах - липа кримська. Клен також представлений декількома видами: гостролистий (поширений повсюдно), явір (у Карпатах і на заході лісостепу), польовий і татарський (в лісостепових і байрачних степових лісах).

Байрачні ліси покривають схили сухих ярів і балок у степовій зоні. У них переважає дуб звичайний, поряд з кленом, ясенем, берестом і липою.

Однією з основних деревних порід у лісах Українських Карпат, західних районів Волині, Поділля і Придністров'я є бук європейський, а утворені ним лісу називають бучин. Бук кримський поширений у Кримських горах на висотах від 500 до 1300 м.

Площа покрита лісом у західній та північній частинах країни становить 20-20%, в Українських Карпатах - понад 60%, а на Поліссі -25,7%. На півдні Україна лісові площі значно менше - у Криму лісистість становить 10%, у степових районах - 4%.

Ялинові ліси (ялинники) ростуть переважно на глинистих грунтах і охоплюють великі площі в Українських Карпатах. У лісах Україні зустрічається два види ялини - європейська (смерека) та гірська. Окремі ділянки ялини європейської можна зустріти в західних областях і на Чернігівщині. У Карпатських лісах поширені також ялиця та модрина. Подекуди в Українських Карпатах і Кримських горах збереглися поодинокі дерева і невеликі насадження реліктового тису ягідного.

Майже у всіх типах лісів України домішкою є береза ​​бородавчаста. Ясен звичайний, білий і чорний тополі, осика та вільха зустрічаються в усіх лісових районах України. У лісах та паркових насадженнях Південного берега Криму в субтропічному кліматі ростуть дуб пухнастий, ялівець, фісташка, сосна судакська і вічнозелені види дерев.

Степова рослинність

Степова рослинність в первозданному вигляді до наших днів збереглася на невеликих заповідних ділянках сходу країни, на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя і деяких островах. Лугові степу розвивалися в минулому на безлісних ділянках лісостепової зони на чорноземних грунтах. Їх поділяють на рівнинні і гірські (кримські) степу. У травостої лучних степів переважають злаки - ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, а також поширені конюшина, маренка, шавлія лучна, незабудки та інші види.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи сформувались на півночі степової зони на звичайних чорноземах, мають густий трав'яний покрив, що складається з ковили, тонконога, конюшини, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу. У минулому такі степи покривали широкі вододільні простори Причорноморської низовини. Типчаково-ковилові степи утворилися на півдні степової зони на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах. Полиново-злакові степи формувалися на каштанових солонцюватих грунтах, розташованих уздовж Азово-Чорноморського узбережжя. У їх трав'яному покриві переважають посухостійкі злаки.  

Степу в Кримських горах займають невеликі ділянки. У цих місцях до традиційних злакам додаються субтропічні види рослин і поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок тощо.

Лугова рослинність за походженням пов'язана зі степовою, лісової трав'яний і болотної флорою. За умовами розвитку і поширення рослин, луки поділяють на вододільні, заплавні, низинні та гірські.

Для вододільних лугів характерними є такі види як мітлиця, колосок ароматний, кульбаба, волошка і ін На заплавних луках поширені зарості лози, костриця, мітлиця, конюшина, жовтець, щавель і деревій.

Низинні луки приурочені до локальних водозбірних зниженнях на вододілах, терасах і в долинах водотоків, завдяки чому тривалий час обводнені. У їх трав'яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і білий. Ці так звані заливні луки найбільш придатні для заготівлі сіна. Гірські луки поширені в Українських Карпатах. До складу їхнього травостою входять вівсяниця, Білоус, конюшина та інші.

Ввідно-болотна рослинність

Водно-болотна рослинність річок і водойм досить різноманітна. Серед рослин поширені біла водяна лілія, водяний горіх, рогозу, частуха, аїр, ситник мілководний та інші.

У травостої низинних боліт домінують осока, очерет, рогозу, маннік, хвощ річковий, а з деревних порід - вільха чорна, верба, береза ​​і сосна. На болотах перехідного типу поширені береза, сосна, осока, очерет і сфагнові мохи, а в рослинному покриві верхових боліт - соснове рідколісся, пухівка, журавлина, андромеда і росичка. Суцільні зарості водної, водно-болотною та прибережно-болотної рослинності називають плавнями. Вони займають великі площі в низов'ях великих річок - Дніпра, Дністра і Дунаю. На локальних підвищеннях тут вузькими смугами ростуть верба біла, тополя чорна, вільха та очерет.

Лікарські рослини

Близько 30% площі України припадає на масиви, де збереглася природна чи вторинна (частково природна) рослинність, серед якої широкий видовий склад лікарських (100 видів), вітамінних (понад 200 видів), олійних (250 видів), медоносних (понад 1000 видів) , дубильних та фарбувальних (по 100 видів).

Ліси України багаті ягодами (суницею, малиною, ожиною та ін) і грибами (білими, підберезники, маслюки тощо), плодами дикоростучих рослин (груша, яблуня, черешня та ін) і лікарськими рослинами. Серед рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими вважаються майже 250 видів, у тому числі 150-традиційною медициною, а інші застосовуються лише в народній медицині.Традиційно заготовлюються близько 100 видів, з них в широких масштабах - 40-50 видів. Головними районами їх збору є окремі ділянки Полісся, лісостепу та Карпат. У степовій зоні країни обсяг заготівлі лікарських рослин значно нижчий.

Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, шавлія, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, суниця лісова, ромашка, брусниця, чорна смородина, чорниця, малина, калина, лаванда, м'ята перцева, адоніс весняний, меліса, золототисячник, кропива, чистотіл, звіробій, подорожник, обліпиха, цикорій, мучниця, спориш, конвалія і багато інших. Деяка частина видів дикорослих лікарських рослин занесено до Червоної книги України - цибуля ведмежа, тирлич жовтий, астрагал тощо Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі - культивуються людиною. У лікувальних цілях використовується листя, стебла, плоди і коріння рослин. Заготівля їх здійснюється переважно навесні, влітку і восени (рідше зимою).

У лісах України останнім часом щороку заготовлюється близько 25 тис. тонн березового соку, 150 тонн товарного меду, понад 7 тис. тонн сухих грибів, 7 тис. тонн дикорослих плодів і ягід, а також понад 5 тис. тонн лікарських рослин

Велике флористичне (видове) багатство Кримського півострова пов'язано з його окраїнним, прикордонним, напівізольованому географічним положенням.

З одного боку, півострів був як би мостом, що з'єднує різні флори Середземномор'я, Малої Азії, Кавказу, Східно-Європейської рівнини. Завдяки цьому Крим, особливо його гірська частина, вражає багатством флори і різноманітністю рослинних співтовариств. Тому зовсім близько один до одного виростають сосна звичайна і вічнозелений суничник дрібноплідний, папороті і астрагали, тис ягідний і береза ​​повисла.

З іншого боку, тут у важкодоступних місцях гір можна спостерігати рослинний покрив, давно зниклий на Піренейському, Апеннінському і Балканському півостровах, де протягом тисячоліть рослинність піддавалася активній дії з боку людини. У гірському ж Криму вона порівняно добре збереглася завдяки не дуже інтенсивному освоєнню природи півострова у минулому.

У недавньому геологічному минулому переривалися континентальні зв'язку півострова, і він ставав островом. Ізоляція кримської флори і фауни зберігається і тепер: Крим продовжує бути островом у біологічному відношенні, так як засолене узбережжі Сиваша являє непереборну перешкоду для більшості видів не тільки рослин, але і тварин. І тут йшов самостійний процес видоутворення, формувалися ендемічні види.

Всього в Криму налічується близько 280 ендемічних видів (10% всієї флори). Серед них:

 ясколка Біберштейна (більше відома як "кримський едельвейс", широко поширений на яйлах);

 клен Стевена;

 цикламен Кузнєцова;

 глід Пояркової (зустрічається тільки на Карадазі);

 деякі види тим'яну (чебрець);

 пролісок складчастий.

В даний час природна флора Криму налічує 2775 видів дикорослих рослин. А якщо до них додати культивовані рослини, то цифра зросте до 3500 видів. Це близько 60% флори України! Основна їх кількість зосереджена в гірській частині - воістину ботанічному музеї!

Біорізноманіття Кримського півострова - це одна з його багатств, яким можна пишатися і яке необхідно берегти. Крим - єдиний в Україні і один з восьми європейських регіонів, визнаних Міжнародним Союзом охорони природи (МСОП) світовими центрами різноманіття рослин.

У передгір'ї, що простягається дугою від Севастополя до Феодосії, розташовується лісостеповій пояс. Його утворюють лучні степи, зарості чагарників (таких як грабинник, держи-дерево, глід, терен та ін) та низькорослі дубові ліси.

З висоти 350-400 м починається лісовий пояс. Його утворюють рослинні співтовариства дуба пухнастого і дуба скельного. У дубняка багато кизилу, бруслини, грабінника, бирючини та інших чагарників. На висоті 700-800 м (приблизно на рівні Ангарського перевалу) дубові ліси змінюються буковими і грабовими. Це справжній високостовбурний ліс, густий, тінистий і таємничий. Лісовий пояс тягнеться вгору до обривів гірських масивів, а на самих вершинах гір лісів практично немає.

На південному схилі Кримських гір сформувалися дещо інші висотні пояси рослинності.

Піднімаючись в гори з півдня, від берега моря, можна побачити, що приморський пояс (від рівня моря до висоти 350-400 м) представлений нізкоствольние дубово-ялівцевими лісами. Їх склад: дуб пухнастий, ялівець високий (деревоподібний), фісташка, сосна судакська і навіть вічнозелені листяні види - суничник дрібноплідний, чист і іглиця.

У міру заселення Південного берега корінна рослинність замінялася парками та іншими насадженнями з привезених до Криму декоративних і плодових культур. Зараз вже багато "прибульці" - кипариси, кедри, магнолії, пальми і безліч інших видів - стали "рідними" кримськими.

Рослинний покрив Південного берега з висотою змінюється. Схили гір до 1000-1100 м покривають соснові (у західній частині південного берега) і дубові ліси (на схід Гурзуфа). Сосна кримська, або сосна Палласа, утворює величезні лісові масиви над Алупкою і Ялтою. Від своєї північної родички - сосни звичайної - наша сосна відрізняється сірим кольором стовбура, більшою стійкістю до засух і пожежам. Вона швидше росте і має багато спільного з сосною калабрійської, що мешкає в Італії.

На висотах 1100-1300 м простягається пояс з бука і сосни звичайної. Тут є дуже старі, 200-250-літні насадження, які становлять велику наукову цінність. Потім йдуть яйлинські гірські лугостепі.

Але не тільки своєю красою і різноманітністю славляться кримські ліси. Як елемент екосистеми півострова вони виконують важливі для нього функції - зберігають і регулюють поверхневий водний стік, захищають грунтовий покрив на схилах від змиву та ерозії, формують чистий повітряне середовище, що особливо цінно для кліматичних курортів.

У Криму площа, зайнята лісами, становить 13% усієї площі півострова і 50% - в гірській частині, а в країнах Середземноморського регіону ці показники значно нижче - відповідно 7 і 19%.

Рівнинний Крим зайнятий степовою рослинністю (типчак, ковила, тонконіг, бородань і інші злаки, а також види різнотрав'я). На узбережжі Сиваша злакові степи з-за малої кількості опадів і засоленості грунтів змінюються сухими напівпустельними степами (з полину, кермеку, типчака, житняку, багать). На Тарханкутської височини і на Керченському півострові на кам'янистих ділянках поширені полукустарнички та чагарники - чебрець, Дубровник, солнцецвет.



До Червоної книги України занесено 164 види рослин Криму. Серед них такі кримські види, як: ялівець високий, іглиця під'язикова, суничник дрібноплідний, сосна судакська, тис ягідний, береза ​​повисла (зараз збереглася лише одна її гай), тюльпан двуцветковий, крокус вузьколистий, цикламен Кузнєцова, півонія тонколиста та ін

На зразок Червоної книги сьогодні складаються списки рідкісних і зникаючих екосистем, що вимагають особливої ​​охорони. Такі списки називають Зеленою книгою України. Серед рослинних угруповань, що потребують охорони, є і кримські ліси з ялівцю високого, сосни пицундской (судакской), фісташки туполистої, буково-тісовиє та ін

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка