Інтеграція у викладанні хімічних дисциплін як один із шляхів оптимізації навчальної діяльності студентів медичних внз



Скачати 40.27 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір40.27 Kb.
ІНТЕГРАЦІЯ У ВИКЛАДАННІ ХІМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ОПТИМІЗАЦІЇ

НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ВНЗ

Сирова Г.О., Петюніна В.М., Шаповал Л.Г., Андрєєва С.В., Наконечна С.А.


Підвищення вимог до якості підготовки майбутніх лікарів передбачає розробку науково обгрунтованих методів проведення практичних, семінарських занять та читання лекцій. Це питання набуває особливої гостроти на даному етапі розвитку медичної освіти – етапі реформ, які відтворені у Законі України «Про освіту» [1], «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» [2]. Реформа вищої медичної освіти передбачає радикальний перехід до науково обґрунтованої оптимізації навчально-виховного процесу вищої школи [3, 4]. Одним із основних принципів навчання у вищому навчальному закладі є принцип міцності знань, їх довготривалість, усвідомлення і вміння використовувати їх на практиці. Як показує досвід, студенти краще засвоюють той навчальний матеріал, який є необхідним для розуміння молекулярної і структурно-функціональної організації живих систем і метаболізму, як основи їх життєдіяльності. Тому при вивченні хімічних дисциплін у медичному ВНЗ велике значення має міждисплінарна інтеграція як один із шляхів оптимізації навчальної і мотиваційної діяльності студентів.

На певному етапі життєдіяльності людина повинна усвідомити роль у функції знання і почати робити зусилля для їх придбання. Не всі студенти можуть переконливо відповісти на питання: «Для чого Ви вивчаєте ту чи іншу дисципліну?» Вони навчаються, але не знають, чому потрібна, наприклад, хімія майбутньому лікареві. Відсутність мотивації – чи не найзначніша перешкода на шляху пізнавальної діяльності студента. Особливо це стосується студента-першокурсника: адже так далеко ще до справжньої професійної відповідальності за свої вчинки. Ось чому колектив кафедри медичної та біоорганічної хімії з перших занять зі студентами першого курсу приділяє значну увагу мотиваційній характеристиці тем, інтеграції у викладанні, а також побудові навчального матеріалу у відповідності з цим.

Наприклад, при вивченні теми «Термодинаміка та біоенергетика» розглядаються закономірності перетворення різних видів енергії у біохімічних процесах, що дозволяє передбачити ймовірність і направленість цих процесів. Опрацьовуються ситуаційні задачі щодо розрахунків питомої калорійності харчових раціонів та відповідних дієт при деяких патологіях організму. Особлива увага приділяється висвітленню таких понять, як дихальний коефіцієнт та калоричний еквівалент кисню, які застосовуються у розрахунках основного обміну організму людини при вивченні нормальної та патологічної фізіології, і є питаннями бази даних «Крок 1». Відпрацювання практичних навичків з основ об'ємного аналізу, зокрема, методів кислотно-основного титрування (визначення кислотності шлункового соку, соку підшлункової залози, сечі тощо) викликає зацікавленість у студентів, оскільки є розуміння доцільності застосування цих знань не тільки при вивченні біологічної хімії, але і клінічних дисциплін.

Таких прикладів взаємозв'язку викладання хімії та медико-біологічних і клінічних дисциплін можна навести багато.

З метою більш детального вивчення цього важливого питання на кафедрі медичної та біоорганічної хімії проведено дослідження, яке дає можливість визначити значущість кожної теми курсу «Медична хімія» і розділу «Біоорганічна хімія» у становленні студента-медика. Для цього ми проаналізували типові програми, підручники, за якими навчаються студенти, по 27 кафедрам нашого університету з тим, щоб зробити висновки про ступінь застосування тої чи іншої теми на цих кафедрах. Результати показали, що найбільший коефіцієнт мають теми з медичної хімії – «Розчини» та «Електрохімія», з розділу біоорганічної хімії – «Нуклеїнові кислоти», «Амінокислоти», «Білки». Від 70 до 89 % кафедр застосовують матеріал цих тем у навчальному процесі. Найменший коефіцієнт – тільки 2 теми з біоорганічної хімії – «Гідроксикислоти», «Оксокислоти» (19 %). Останні теми медичної та біоорганічної хімії застосовують у навчальному процесі від 30 до 70 % кафедр.

Немає жодної теми з цього курсу, яка б не застосовувалась при вивченні матеріалу на клінічних кафедрах.

Матеріал лабораторного практикуму, який відпрацьовують студенти першого курсу при вивченні медичної та біоорганічної хімії також застосовується на клінічних кафедрах. Саме лабораторний практикум дає можливість студентам відпрацювати деякі практичні навички, що може бути використано на клінічних кафедрах для розуміння того, як були отримані дані клінічного аналізу у цілях діагностики різних захворювань: дослідження кислотності шлункового соку, реакція Фелінга на цукор у сечі та крові, йодоформна проба на ацетон у сечі, біуретова реакція на білки і та ін.

У перспективі колектив кафедри медичної та біоорганічної хімії планує налагодити більш тісний взаємозв'язок з кафедрами медико-біологічного і клінічного профілю: надати цим кафедрам розширені робочі плани практичних занять і лекцій з тим, щоб отримати «заказ» на створення фундаментальної бази з хімічних дисциплін та покращити міждисциплінарну інтеграцію. Тільки така взаємна праця може мати успіх в навчанні студентів-медиків. Це допоможе не тільки визначити значимість тем і розділів медичної та біоорганічної хімії, але і надасть можливість більш раціонального відбору інформаційного матеріалу, а також визначити найбільш ефективні методики у викладанні хімічних дисциплін у медичному ВНЗ.



Література:

  1. Закон про освіту. № 5460 – VI від 20.11.2012 р.

  2. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – № 347/2002 від 17.04.2002 р.

  3. Кобзар О. Б. Напрямки оптимізації навчального процесу вищого навчального закладу / О. Б. Кобзар // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / ред. кол. – К.: НМЦВО, 2003. – Вип.34. – С. 10-18.

  4. Москаленко В. Ф. Стан та перспективи реформування медичної та фармацевтичної освіти в Україні: матеріали наук. конф. / В. Ф. Москаленко, Ю. В. Вороненко, І. С. Вітенко. – Харків, 2003. – С. 1-8.



База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка