Інформації про запаси регулюються П(С)бо 9 "Запаси". Запаси



Сторінка1/3
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3


ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

6.1. Визначення, визнання класифікація
та первісна оцінка виробничих запасів

Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 “Запаси”. Запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’я­зані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовір­но визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтуванна їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:



  • сировина й матеріали;

  • купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

  • паливо;

  • тара й тарні матеріали;

  • будівельні матеріали;

  • матеріали, що переробляються;

  • інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 “Виробничі запаси”.

Для ведення аналітичного обліку групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім — на види, сорти, марки, типорозміри. На підприємстві для відповідної класифікації розробляють номенклатуру — цінник, тобто систематизований перелік використовуваних запасів, у якому кожному найменуванню, розміру, сорту встановлено номенклатурний номер (шифр), одиниця виміру та облікова ціна.

Номенклатурний номер проставляється в усіх первинних документах і регістрах аналітичного обліку, що дає можливість вести облік їх наявності та руху.

Таким чином, одиницею обліку виробничих запасів є їхній номенклатурний номер.



6.2. Оцінка виробничих запасів на дату балансу

Важливе значення для організації обліку виробничих запасів має їх правильна оцінка, вибір якої регулюється П(С)БО 9.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

До первісної вартості запасів, придбаних за плату, включаються такі фактичні витрати:



  • суми, що сплачуються згідно з договорами постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

  • суми ввізного мита під час імпортування запасів;

  • суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

  • транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу собівартості придбаних запасів безпосередньо прямим способом або відображаються загальною сумою на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляються між сумою залишку останніх на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). Методика їх розподілу викладена нижче;

  • інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів, доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, уважається їхня виробнича собівартість; тих, що одержані підприємством безоплатно, — їхня справедлива вартість з урахуванням витрат на доведення їх до стану можливого використання.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їхня справедлива вартість. Різниця між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні одиніці, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість виробничих запасів визначається відповідно до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”.

Не включаються до первісної вартості запасів, а відносяться до витрат звітного періоду:


  • понаднормові витрати та нестачі запасів;

  • проценти за користування позиками;

  • витрати на збут;

  • загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісна вартість запасів, зазвичай, не змінюється, але П(С)БО 9 п. 24 передбачає, що останні відображаються в бухгалтерському балансі за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу знизилася їхня ціна, або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувані економічні вигоди.

Чиста вартість реалізації запасів визначається в результаті їх переоцінки (уцінки). Втрати від уцінки запасів є витратами звітного періоду.

6.3. Документальне оформлення
руху виробничих запасів

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами.

Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4 (зразок 6.1).



Зразок 6.1

_________________________ Типова міжвідомча форма № М-4



(підприємство, організація)
ПРИБУТКОВИЙ ОРДЕР № 101
3лютого 2004 р.

Вид операції

Склад

Постачальник

Кореспондуючий рахунок







найме-
нування

код

Рахунок,
субрахунок

реєстраційний номер рахунка або іншого документа, на підставі якого проводиться оприбуткування







01

1

ТОВ “Ера”

104

201

210







Матеріальні цінності

Одиниця

Кількість

Ціна, грн

Сума

Порядковий номер запису в складській картотеці

Найменування, сорт, розмір, марка

Код (номенклатурний номер)

Код

Найменування










1

2

3

4

5

6

7

8

Оліфа

2011120

02

кг

300

12-00

3600

10

Прийняв ____________________ Здав __________________
Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (ф. № М-8 і 9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).

Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгал­терії для списання матеріалів на виробництво.

Накладна-вимога на відпускання (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11) використовується для оформлення операцій разового (не систематичного) відпускання матеріалів для господарських цілей, а також для оформлення внутрішнього переміщення запасів зі складу на склад, з цеху на склад.

Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.

Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) передаються для обробки до бухгалтерії.



6.4. Аналітичний і синтетичний облік
наявності та руху виробничих запасів

Проблема організації аналітичного обліку (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кіль­кісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально від­повідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12) — (зразок 6.2), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.

У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

Оперативно-бухгалтерський метод доцільно застосовувати як за ручної, так і за комп’ютерної обробки інформації.

У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Зразок 6.2

КАРТКА № 200
СКЛАДСЬКОГО ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ


Склад

Стелаж

Комірка

Одиниця виміру

Сорт

Профіль

Розмір

Марка

Номенклатурний номер

Норма запасу

1




кг



1



2,5 мм



201105

5000

НАЙМЕНУВАННЯ МАТЕРІАЛУ: СТАЛЬ КУТОВА

Дата запису

Номер
документа

Порядковий
номер запису

Від кого
надійшло
(кому видано)

Надходження

Відпуск

Залишок

Контроль
(підпис і дата)

1

2

3

4

5

6

7

8

і т. д.


Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовується активний рахунок 20 “Виробничі запаси”, до якого відкривається дев’ять субрахунків, наведених в п. 6.1 цієї теми.

На дебеті рахунка 20 “Виробничі запаси” і відповідних субрахунках відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (вироб­ництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Облік придбання запасів на рахунку 20 “Виробничі запаси” та його субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способом. У більшості випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.



Підставою для обліку надходження виробничих запасів є наведені вище первинні документи. Облік розрахунків з постачальниками буде розглянуто в темі “Облік зобов’язань”.

Таблиця 6.1

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОПРИБУТКУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ




Зміст операції

Дебет

Кредит

Сума, грн

1

Оприбуткування виробничих запасів, одержаних від постачальників:













— на купівельну вартість запасів
(без ПДВ)

20

63

30 000




— на суму ПДВ

641

63

6000

2

Перерахування постачальникам вартості одержаних виробничих запасів

63

31

36 000




Відображення операцій з придбання запасів з передоплатою постачальникам










3

Перераховано передоплату (аванс) постачальникам

371

31

36 000

4

Відображено суму податкового кредиту

641

644

6000

5

Оприбутковані виробничі запаси в умовах передоплати (авансу):













— покупна вартість (без ПДВ)

20

63

30 000



— закриті розрахунки з передоплати (авансах)

63

371

36 000

6

Відображені розрахунки з транспортними підприємствами щодо перевезення виробничих запасів (без ПДВ)

20

63
(685)

1000




Відображено ПДВ

641

63

2000

7

Перераховано транспортній організації за послуги

63
(685)

31

1200

8

Оприбутковані безоплатно одержані виробничі запаси за справедливою вартістю

20

719

500


Списання запасів на виробничі та інші цілі здійснюється на підставі первинних документів, які наведені вище.

Важливим моментом при списанні запасів є визначення їхньої вартості.

Згідно з П(С)БО оцінки вибуття запасів можуть бути такі:

1) оцінка за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;

2) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;

3) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов — перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;

4) оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство та відображенню в бухгалтерському обліку. Запаси, які відпускаються у виробництво, списуються за первісною вартістю останніх за часом їх надходження. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

Наведемо приклад зміни собівартості реалізації за різних методів оцінки вибуття запасів.

При обранні оцінки вибуття запасів за методом ФІФО, ЛІФО або середньозваженої собівартості допускається ведення системи періодичного обліку запасів.

Первинні дані подані в (табл. 6.2).



Таблиця 6.2

Запаси

Кількість одиниць, шт.

Ціна за одиницю, грн

Вартість,
грн

Залишок на 01.01.2004 р.

300

30,00

9000,00

Залишок на 01.02.2004 р.



300




  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка