І. С. Івахненко фінансування інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів у



Скачати 221.04 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір221.04 Kb.

212

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

213


І.С. Івахненко

ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

У статті досліджено сутність фінансування інвестиційної діяльності, а також можливість формування в Україні інвестиційної бази за рахунок джерел, залучених на ринку цінних паперів. Визначено нові фінансові джерела, які сприяють швидкій мобшзації коштів для інвестування.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, інвестиційний процес, фінансування інвестиційної діяльності, ринок цінних паперів.

Табл. 1. Рис. 2. Літ. 14.

И.С. Ивахненко

ФИНАНСИРОВАНИЕ ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА РЬІНКЕ ЦЕННЬІХ БУМАГ

В статье рассматривается сущность финансирования инвестиционной деятельности, а также возможность формировать в Украине инвестиционную базу за счет ресурсов, полученньїх на рьінке ценньїх бумаг. ОпределеньІ новьіе финансовьіе источники, которьіе способствуют бьістрой мобилизации средств. для инвестирования.

Ключевьіе слова: инвестиционная деятельность, инвестиционньїй процесе, финансирование инвестиционной деятельности, ринок ценньїх бумаг.

1.5. І \а кіш спіч о ОР ІМУЕ8ТМЕМТ АСТІУІТУ ОР 8ЕСШІТІЕ8 МАККЕТ

ТНе агіісіе сопхіїїегі Іпе ежепсе о//шапс/и£ о/ІНе іІ№5ІтепІ асІМІу аз уіеіі ах Іпе оррог-(ипііу /ог /огтаїіоп о/ІНе іпуехітепі Ьаяіз іп Шгаіпе Ьу теат о/їНе ге$оигсе$ ітоЬеа^гот ІНе хесигіііех тагкеї. №н> /іпапсіаі хоигсез кпісп *>оиШ/асШІаІе ІНе тоЬШгаііоп о//ипІІ5/ог іпуеії-тепі аге а'еіегтіпеа'.

Кеуч>опІ5: ітезітепі асііїііу; ітезітепі ргосеж; /іпапсіпц о/ Іпе іпуехітепі асітґу; зесигіїіеі таг/сеї.

Постановка проблеми. Сучасна ситуація в українській економіці диктує необхідність активізації інвестиційної діяльності, пожвавлення якої передба­чає залучення значних фінансових ресурсів. Загальновідомо, що джерелами інвестицій як чинника економічного зростання є зовнішні і внутрішні вкла­дення. Україна, маючи проблеми з обслуговуванням зовнішнього боргу, по­винна орієнтуватися передусім на внутрішні джерела інвестування. Одним із ключових напрямків в інвестиційній сфері є акумулювання фінансових ресур­сів на фондовому ринку і спрямування їх на інвестиційну діяльність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання фінансування інвестицій і пошук нових джерел інвестування знайшло відображення у дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Г. Александер [12], А. Басов [10], Дж. Бзйлі [12], Г. Бірман [3], В. Галанов [10], В. Карбовський [6], А. Нешитий [8], П. Рогожин [13], М. Чиненов [5], У. Шарп [12], В. Шевчук [13], В. Шелу-дько[14],С. Шмідт[3].

Аналіз досліджень і публікацій свідчить про те, що, незважаючи на значну увагу до цієї проблеми, можливість залучення додаткових фінансових ресурсів

для здійснення інвестування, зокрема на ринку цінних паперів, висвітлена не­достатньо.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні механізмів здійснення фінансуван­ня інвестиційної діяльності та фінансових можливостей ринку цінних паперів у сприянні процесу інвестування, а також розробці пропозицій щодо ефектив­ного використання фінансового потенціалу ринку цінних паперів в інвести­ційній діяльності

Основні результати дослідження. Сучасний етап розвитку економіки вима­гає значних інвестиційних ресурсів, якими здатний забезпечити фінансовий ринок, роль якого полягає у спрямуванні грошових потоків з метою отриман­ня максимальної ефективності від 'їх використання.

Усі напрями та форми інвестиційної діяльності в країні здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, які формуються у ній та складаються з усіх активів і всіх видів коштів, що залучаються для здійснення вкладань в об'єкти інвестування. Під інвестиційними ресурсами розуміється капітал у матеріалі­зованій формі та втілений у засобах виробництва, а також капітал не матеріа­лізований, що вкладається через інвестиції у засоби виробництва [1].

Не менш важливим є визначення поняття інвестиційної діяльності, яку зазвичай ототожнюють з інвестиційним процесом. Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність - це послідовна су­купність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) по здійсненню інвестицій з ме­тою отримання доходу (прибутку) або соціального ефекту [1].

На рівні окремих суб'єктів інвестиційна діяльність реалізується через ін­вестиційний процес, який можна визначити як процес, пов'язаний із прий­няттям рішень щодо вибору обсягів, форм, напрямів і термінів інвестування з метою ефективного вкладання ресурсів. На макро- і мезорівні інвестиційний процес є результатом інвестиційної діяльності окремих суб'єктів, і тому його слід трактувати як сукупність послідовних дій суб'єктів інвестування, шо при­зводять до змін інвестиційного середовища, спрямованих на досягнення пев­ного рівня соціально-економічних показників. Таким чином, на мезо- і мак-рорівнях інвестиційний процес реалізується через інвестиційну діяльність [8, 13-14\.

Під фінансуванням розуміють усі заходи, пов'язані з одержанням і повер­ненням (грошового) капіталу. Насамперед це:


  • одержання капіталу (від особи, яка надає капітал, або в результаті влас­
    ної підприємницької діяльності);

  • повернення капіталу (насамперед виплати заборгованості із позикового
    капіталу, але також і виплати власним вкладникам);

  • перетворення негрошового майна в (необхідне для цілей фінансування)
    грошове майно;

  • перерозподіл у балансі (наприклад, перетворення позикового капіталу у
    власний і навпаки).

Інвестування і фінансування зазвичай тісно взаємопов'язані: інвестуван­ня (використання капіталу) неможливе без відповідного фінансування (одер­жання капіталу), і навпаки, одержання капіталу (фінансування) не має сенсу без подальшого вигідного його застосування (інвестування) [12, 10].


© І.С. Івахненко, 2010

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(106), 2010

214

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

215


Щодо коштів для фінансування інвестицій, то з цією метою можуть ви­користовуватися майнові та інтелектуальні цінності, також підкреслюється розмір коштів (великі, середні чи малі), форма власності на вкладені кошти (приватний або державний капітал) [3, 25\. Але дуже важливим аспектом, який характеризує вкладання, є забезпечення вільних фінансових ресурсів як невід'ємна умова здійснення інвестицій.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть слугувати:



  • власні фінансові ресурси та власні господарські резерви інвестора (при­
    буток, амортизаційні відрахування, дохід, отриманий від продажу акцій, гро­
    шові заощадження та нагромадження громадян і юридичних осіб);

  • запозичені фінансові кошти інвесторів (банківські і бюджетні кредити,
    облігаційні позики та інші кошти);

  • залучені фінансові кошти інвесторів (пайові та інші внески членів тру­
    дових колективів, громадян і юридичних осіб);

  • грошові кошти, які централізуються об'єднаннями підприємств в уста­
    новленому порядку;

  • інвестиційні асигнування із державних і місцевих бюджетів, а також з
    відповідних небюджетних фондів;

  • іноземні інвестиції [5, 23].

Об'єктом нашого дослідження є джерела фінансування інвестиційної діяльності, які формуються на ринку цінних паперів. Для цього детальніше слід розглянути процес функціонування ринку цінних паперів і можливості формування на ньому додаткових фінансових ресурсів з метою їх подальшого інвестування.

Оскільки однією з основних цілей ринкової економіки є одержання при­бутку, то будь-яка діяльність повинна бути сферою збільшення капіталу. З цієї позиції будь-який ринок є одночасно й ринком для вкладення капіталів. Сфе­рою, де можна нагромадити капітал або його одержати, є фінансова сфера діяльності. Основними ринками, на яких переважають фінансові відносини, є:



  • ринок банківських капіталів;

  • ринок цінних паперів;

  • валютний ринок;

  • ринок страхових і пенсійних фондів.

Отже, варто розрізняти, ринки, куди можна тільки вкладати капітал, або первинні ринки, і власне фінансові ринки, де ці капітали накопичуються, концентруються, централізуються й вкладаються. Фінансові ринки, або, як їх ще називають, ринки капіталів — це ринки посередників між первинними власниками коштів і їх кінцевими користувачами.

Ринок цінних паперів не може в повному обсязі бути віднесений до фі­нансового ринку, оскільки не всі цінні папери походять від грошових капіта­лів. У тій частині, у якій ринок цінних паперів ґрунтується на грошах як на ка­піталі, він називається фондовим ринком і є складовою частиною фінансового ринку. Фондовий ринок утворює більшу частину ринку цінних паперів. Части­на ринку цінних паперів, що залишилася, через порівняно незначні розміри не одержала спеціального терміна, і тому ринок цінних паперів і фондовий ринок вважаються тотожними [13].



АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(106), 2010

Отже, ринок цінних паперів є механізмом, який сприяє укладанню угод між суб'єктами економічних відносин за посередництва цінних паперів. Він включає певні сектори фінансового ринку, а також частину товарного ринку, на яких здійснюється обіг цінних паперів.

Місце ринку цінних паперів у фінансовій системі можна оцінити з двох позицій: із точки зору обсягів залучення коштів з різних джерел і з точки зору вкладення вільних коштів у який-небудь ринок.

Залучення коштів може здійснюватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел звичайно відносяться амортизаційні кошти й отриманий прибуток. Основними зовнішніми джерелами є банківські позич­ки й кошти, отримані від випуску цінних паперів. У середньому внутрішні джерела в розвинених країнах становлять до 75% залучених коштів, а на бан­ківські позички й цінні папери припадає приблизно 5 і 20% відповідно [14].

Вільні кошти можуть бути використані для прибуткового інвестування в різні сфери: у виробничу й іншу господарську діяльність, нерухомість, анти­кваріат, коштовності й дорогоцінні метали, твори мистецтва. Кошти можуть бути вкладені в іноземну валюту, якщо вітчизняна знецінена, у пенсійні й страхові фонди, у цінні папери різних видів, віддані в позичку або покладені під відсотки на банківський депозит тощо. Ринок цінних паперів — одна з ба­гатьох сфер залучення вільних капіталів, і тому йому доводиться конкурувати за їх залучення [10].

З розвитком ринку цінних паперів зростає актуальність фінансових вкла­день у цінні папери. Дана проблема обумовлена її складністю, різноманітніс­тю суб'єктів і об'єктів фондового ринку. З одного боку, ринок насичений цін­ними паперами, з іншого — в діяльності ринку цінних паперів бере участь значна кількість суб'єктів, які намагаються отримати певну вигоду від:



  • інвестування вільних коштів з метою збереження та приросту капіталу;

  • інвестування в цінні папери як основний вид діяльності комерційної ор­
    ганізації;

  • інвестування для надання управлінського впливу на об'єкт інвестицій
    через придбання пакета цінних паперів.

Через ринок цінних паперів реалізується інвестиційний процес, при яко­му капітал спрямовуються в найефективніші сфери народного господарства й перерозподіляється на користь найбільш життєздатних ринкових структур, що в умовах високих темпів розвитку народного господарства й високого по­питу на інвестиції підсилює конкуренцію за інвестиційні ресурси серед госпо­дарюючих суб'єктів, і, в остаточному підсумку, сприяє підвищенню ефектив­ності окремих галузей та економіки країни в цілому.

Фондовий ринок в Україні - це не лише елемент ринкових відносин і сис­тема обігу цінних паперів. Вкрай необхідно, щоб цей ринок якнайшвидше

став:

- ефективним інструментом концентрації та швидкого переливу капіталу



у найпривабливіші для інвестицій сфери;

  • чутливим індикатором ситуації на фінансовому ринку країни;

  • надійним механізмом захисту та примноження заощаджень громадян,
    забезпечення прав інвесторів і збереження 'їхніх коштів;

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4( 106), 2010



216

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

217


- неупередженим контролером результативності дій державних посадов­ців і приватного менеджменту тощо.

Одним з джерел капіталу на ринку цінних паперів є грошові заощадження домогосподарств. Ефективність інвестиційної діяльності в країні значною мі­рою залежить від стану фінансового ринку як посередника між заощадження­ми населення й інвестиційною діяльністю.

Так, грошові доходи населення України у 2008 р. становили 856633 млн. грн., що складає 137,4% порівняно з показником 2007 року. Ріст доходів насе­лення (табл. 1) сприяє зростанню обсягів тимчасово вільних коштів (заощад­жень) населення як складової національного інвестиційного потенціалу.

Таблиця 1. Доходи і витрати населення, млн. грн. [11]




2004

2005

2006

2007

2008

Доходи

274241

381404

472061

623289

856633

Приріст грошових вкладів і заощаджень у цінні папери

20475

53297

54880

94526

90540

Наявний дохід

212033

298275

363586

470953

646337

Позитивною є також динаміка грошових вкладень населення в цінні па­пери, що дає можливість формувати інвестиційну базу за рахунок власних, на­ціональних джерел на ринку цінних паперів.

Також одним із важливим джерел залучення коштів на ринку цінних па­перів є емісія боргових цінних паперів. Боргові цінні папери відрізняються тим, що не надають власникам корпоративних прав, тобто права на управлін­ня товариством, права на одержання частини прибутку товариства у вигляді дивідендів і права на одержання частини майна товариства при його ліквідації. Випуск боргових цінних паперів породжує між суб'єктами господарської діяльності відносини кредитора і боржника. Емітент боргових цінних паперів виступає як боржник, а власник — як кредитор. Для підприємств такий стан справ вигідний, оскільки дозволяє залучати додаткові ресурси без делегування кредиторам повноважень із контролю за діяльністю підприємства [6, 15—17].



сертифікатів

фон ду операцій

з нерухомістю


акції


акцій 37,52%

Інвестиційних корпоративних
сертифікатів Інвестиційних
КУА пайовими _ фон^
інвестиційними '

фондами


23,36%

опціонів


облігацій

підприємств

33,38%


0,02%

облігацій

місцевих позик-1

0,12%


Рис. 1. Розподіл зареєстрованих ДКЦПФР обсягів випуску цінних паперів у 2007 році [4]

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(106), 2010

Випуск акцій підприємством та їх вдале розміщення також може сприяти швидкій мобілізації коштів для інвестування. Проте емісію акцій можуть здійснювати лише підприємства, які акціонуються або вже є акціонерними, причому відкритого типу. Однак практична роль акцій, які емітують акціонер­ні компанії, у фінансуванні інвестицій в Україні ще незначна. Серед фінансо­вих інструментів найбільші обсяги випусків зареєстровано Державною комі­сією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) з акціями (37,52%) та облігаціями (33,38%) підприємств від загального обсягу зареєстрованих ви­пусків цінних паперів у 2007 р. (рис. 1). На фондовому ринку країни переваж­но обертаються державні цінні папери. Держава, залучаючи фінансово-кре­дитні ресурси для покриття бюджетного дефіциту, є основним конкурентом приватних підприємств на ринку капіталу. Ринок державних цінних паперів, незважаючи на певні проблеми, високодохідний і ліквідний, тому негативно впливає на інвестиції у реальний сектор економіки.

Потенційним джерелом додаткових інвестиційних ресурсів на підпри­ємствах є випуск облігацій. За матеріалами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на фондовому ринку України практично відсутні корпо­ративні облігації. На думку деяких зарубіжних дослідників, наявність у країні розвиненого ринку корпоративних облігацій дає ринковій системі певні пере­ваги порівняно з банківською системою [2; 7; 9; 10]. Основна ідея переваг кор­поративних облігацій полягає в тому, що облігації є більш ринковим інстру­ментом, ніж банківські кредити. Слід зазначити, що наявність ринку корпора­тивних облігацій сприяє розвитку довгострокового позикового фінансування. Ринок корпоративних облігацій забезпечує необхідний ресурсний потенціал економіки країни, особливо для підприємств реального сектору економіки, які є основу економічного розвитку країни. У розвинених країнах світу сукуп­на вартість (капіталізація) корпоративних облігацій в обігу становить, як пра­вило, від 20—30% до 60—65% від загального обсягу капіталізації фондового ринку, що свідчить про важливу роль облігацій як джерела фінансування інвестицій. За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, обсяги українського ринку корпоративних облігацій за минулий рік досягли 5,2 млрд. грн., що порівняно з 991 випуском облігацій підприємств, зареєстро­ваних ДКЦПФР протягом 2007 р. на суму 44,48 млрд. грн. (рис. 2), складає всього 11% загального обсягу. Таким чином, підприємства практично не вико­ристовують цього потенційного джерела інвестиційних ресурсів через недос­коналість законодавства та інші причини.

22,07


12,75

4,11

4,24

2003 2004 2005 2006 2007



Рис. 2. Обсяги зареєстрованих ДКЦПФР випусків облігацій підприємств

у 2003-2007 рр., млрд. грн. [4]

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(106), 2010

218

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

219


Невичерпні можливості фондового ринку мають зробити його ключовим елементом інвестиційних процесів в Україні, механізмом, який би приваблю­вав інвесторів для здійснення інвестицій через свої інструменти та інфра­структуру.

Висновки. Ринок цінних паперів є досить потужним учасником фінансо­вого ринку в країні, який прагне і здатний до створення додаткових фінансо­вих ресурсів. В умовах ринкової економіки ринок цінних паперів є одним із джерел фінансування інвестиційної діяльності в країні шляхом залучення зао­щаджень населення, мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств і ство­рення додаткового емісійного капіталу.

І. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 № 1560-Х11 //галопі.гас!а.§оу.иа.



I. Бердникова Т.Б. Рьнюк ценньїх бумаг й биржевое дело: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М
2000. - 2070 с.

  1. Бирман Г., Шмидт С. Зкономический анализ инвестиционньїх проектов. - М.: Банки й
    биржи; ЮНИТИ, 1997. - 631 с.

  2. Звіт ДКЦПФР за 2007 рік //чгумжт&с.&оч.иа.

  3. Инвестиции: Учеб. пособие / М.В. Чиненов й др.; Под ред. М В Чиненова - М •
    КНОРУС, 2007. - 248 с.

  4. Карбовский В.Ф., Нуждин Й. Новьій подход к инвестированию на рьінке акциії. - М.: Вер­
    шина, 2006. - 224 с.

  5. Лялин С.В. Корпоративнім облигации: мировой опьіт й российские перспектива. - М.:
    ДЗКС-ПРЕСС, 2002. - 333 с.

  6. Нешитой А.С. Инвестиции: Учебник. - М.: Дашков й К°, 2007. - 372 с.

  7. Рубцов Б.Б. Зарубежнне фондовьіе рьінки. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 304 с.

10. Ринок ценньїх бумаг: Учебник / Под ред. В.А. Галанова, А. Й. Басова. - 2-е изд., перераб.
й доп. - М.: ФинансьІ й статистика, 2006. - 448 с.

I1. Статистична інформація // Державний комітет статистики України // \у\\^.икгеІа(.§оу.иа.



  1. Шарп У., Александер Г., Бзіши Дж. Инвестиции / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2001 -
    1028с.

  2. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997. - 384 с.

  3. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 535 с.

Стаття надійшла до редакції 28.12.2009.

С.В. Михайленко

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ОБҐРУНТОВАНОСТІ ПРОЕКТІВ БЮДЖЕТІВ

У статті узагальнено результати попередніх досліджень з питань визначення обгрунтованості проектів бюджетів. Наведено критерії фінансової безпеки держави і регіонів, які мають виконуватися при проектуванні бюджетів. Запропоновано показники, які можуть бути взяті до уваги при оцінюванні обґрунтованості проектів бюджетів. Ключові слова: бюджетне проектування, обгрунтованість проектів бюджетів, критерії оцінки.

Форм. 1. Літ. 23.

С.В. Михайленко

ПОКАЗАТЕЛИ ОЦЕНКИ ОБОСНОВАННОСТИ ПРОЕКТОВ БЮДЖЕТОВ

Б статье обобщеньї результати ІІредьІдущих исследований по вопросам определения обоснованности проектов бюджетов. ПриведеньІ критерии финансовой безопасности государства й регионов, которьіе должньї вьшолняться при проектировании бюджетов. ПредложеньІ показатели, которьіе могут бьіть принятьі во внимание при оценке обоснованности проектов бюджетов.

Ключевьіе слова: бюджетнеє проектирование, обоснованность проектов бюджетов, критерии оценки.

8.У. МукЬаіІепко

ШВІСЕ5 РОК РЕА8ІВІІЛТУ ЕУАШАТКЖ ОР ВКАРТ ВШСЕТ8

Тпе апісіе зиттагпеа1 (пе геіиІК о/іпергеуіои5 зІиЛіех оп ЛеІегтіпіп§ І/Іе/еахіЬШІу о/іпе ага$ ЬиА§еІ5. Сгііегіа о/ Іпе ^іпапсіаі хесигіїу о/ Іпе соипігу апА Іпе ге§іоп5 аге ргезепіегі, ІНеу тихі Ье/оІІон>е(і н>пеп Ага/Кп§ Іпе Ьчії^еїх. Іпсіісех Іо сопяАег йигіп& ІНе е\>аІиаііоп о/ ІНе Лга/І аге

Кеуюогйх: Ьи(1§е! с!га/їіп§; £гоипсНп§ о/ Іпе Ьи<і%еІ сіга/ії; е\>аІиа(іоп сгіїегіа.

Постановка проблеми. З метою підвищення ефективності державної фі­нансової політики необхідно забезпечити високу достовірність бюджетного прогнозування та планування. В практиці розгляду та затвердження проектів бюджетів, складених на основі чинної методології бюджетного планування, виникає проблема оцінки обгрунтованості цих проектів з урахуванням конк­ретних викликів соціально-економічного розвитку країни або її регіонів. Цим визначається актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічним проблемам ви­значення обгрунтованості проектів бюджетів різного рівня присвячується чи­мало праць. У літературі представлено результати досліджень щодо організації проведення оцінювання обгрунтованості окремих показників бюджету [11; 12; 15; 18], обґрунтовано доцільність визначення певних параметрів (критеріїв) фінансової безпеки, які можуть бути використані при аналізі обгрунтованості проектів бюджетів [10; 14; 16; 20; 21], запропоновано розраховувати показни­ки (коефіцієнти), які характеризують окремі сторони усього бюджетного про­цесу [16]. Варто погодитися з думкою І.Я. Чугунова та І. В. Запатріної, що за­провадження показників оцінювання в реальну практику бюджетного ме-


АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(106), 2010

© С.В. Михайленко, 2010


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка