Холодна війна” другої половини ХХ століття: причини виникнення, хід І її наслідки



Скачати 308.83 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір308.83 Kb.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”


ТУМАШОВ Анатолій Володимирович

УДК 355.48: 327.729+327.791


ХОЛОДНА ВІЙНА” ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ:


ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ХІД І ЇЇ НАСЛІДКИ

Спеціальність: 20.02.22 – Військова історія




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук
ЛЬВІВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”

Науковий керівник: - кандидат філософських наук, доцент ГУСЄВ Віктор Іванович, Львівський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, радник директора.
Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор КОНДРАТЮК Костянтин Костянтинович, завідувач кафедри новітньої історії України Львівського національного університету ім. І. Франка;


  • кандидат історичних наук, доцент КАЛЯЄВ Анатолій Олександрович, доцент Львівського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України


Провідна установа: - Харківський військовий університет, кафедра філософії

Захист відбудеться “ 16 ” травня 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.052.15 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів – 13, вул. Степана Бандери, 12, корп.4, ауд.204

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів – 13, вул. Професорська, 1

Автореферат розісланий “11” квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованою вченої ради К.35.052.15

доцент Іващук С.О.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. “Холодна війна”, яка поряд з Першою і Другою світовими війнами, становила одну з найдраматичніших сторінок в історії ХХ століття, впродовж тривалого часу здебільшого однобоко, тенденційно досліджувалася й оцінювалася науковцями, засобами масової інформації в США, Великобританії, ФРН та інших країнах. Відповідальність за розв’язання “холодної війни”, її руйнівний, вибухонебезпечний характер покладалася виключно на СРСР, країни соціалізму, міжнародний комуністичний рух. В свою чергу потужний пропагандистський апарат СРСР, країн соцтабору звинувачував у розв’язанні “холодної війни” насамперед США та НАТО, і загалом весь міжнародний імперіалізм.

Отже, після формального закінчення “холодної війни”, розпаду СРСР, припинення діяльності Організації Варшавського Договору (ОВД), розтаємничення багатьох важливих документів з цього питання, надзвичайно актуальним постало завдання науково виважено, об’єктивно, неупереджено дослідити істинні причини виникнення, цілей, характеру, перебігу, наслідків “холодної війни”, оцінити шкоду, якої завдала ця війна провокуванням конфліктів між народами, згортанням нормальних міждержавних стосунків, надмірною гонитвою озброєнь, марнотратним виснаженням матеріальних, фінансових, людських ресурсів, так необхідних для розв’язання гострих світових економічних, соціальних, екологічних проблем. Актуальною є спроба дослідити в дисертації нову розстановку політичних і військових сил в Європі і світі після розпаду СРСР, ОВД висвітлити зростаючу роль США, НАТО, Росії у забезпеченні стабільної системи міжнародної безпеки, відверненні загрози термоядерної війни, попередженні небезпечних акцій міжнародного тероризму.



Об’єктом дослідження є “холодна війна”, як феномен міжнародного життя у другій половині ХХ століття.

Предметом дисертаційного дослідження є витоки, політичні, військові аспекти “холодної війни”, а також “психологічна війна” як активний чинник загострення боротьби між США і СРСР – двома протилежними системами, нова розстановка політичних і військових сил в Європі і світі після розпаду СРСР, припинення діяльності ОВД, нова, зростаюча роль США, НАТО, Росії у створенні надійної системи міжнародної безпеки.

Автор керувався загальновідомою у науково-дослідницькій діяльності методологією та методами дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено комплексний підхід до вивчення проблеми, тобто поєднання кількох методів, пов’язаних з рядом напрямків дослідження. Останнє положення базується на розумінні “холодної війни ” як багатогранного суспільно-політичного явища з його складовими – військовим, зовнішньополітичним, економічним, ідеологічним та іншими аспектами.

В дослідженні було використано метод порівняння, метод аналізу документів, ряд соціологічних методів – факторний, системного аналізу.

Тема наукового дослідження тісно пов’язана з науково-дослідницькою тематикою Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”, Військового інституту Національного університету “Львівська політехніка”, які планово, послідовно працюють над дослідженням проблем історії міжнародних відносин, історії, теорії, практики розбудови Збройних сил України, військової політики, національної безпеки української держави.

Метою дослідження є виявлення на підставі аналізу достовірних документів, зарубіжних, вітчизняних, наукових, літературних джерел причин загострення після закінчення Другої світової війни відносин між СРСР і США – двома протилежними суспільно-політичними системами, НАТО і Організацією Варшавського Договору, ґрунтовно дослідити витоки, характер і наслідки “холодної війни”, показати труднощі переходу “пострадянських держав”, у тому числі України, до системи європейської безпеки.



Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що по-перше, на основі нових документів (колись таємних або спеціально сфальсифікованих), публікацій зроблена спроба уважно, об’єктивно виявити (без будь-якої тенденційності й однобокості, характерних для періоду тривання “холодної війни”) і дослідити стратегічні й тактичні цілі, які поставили перед собою політично-мілітарні блоки – тоталітарний на чолі з СРСР і демократичний, очолюваний США, розкрити методи, задуми, наслідки їх реалізації, дослідити нову розстановку політичних і військових сил в Європі та світі, яка склалася після розпаду СРСР.

По-друге, в науковий обіг вводяться нові, нещодавно оприлюднені архівні, директивні документи, що розкривають діяльність НАТО в роки “холодної війни”, його реакцію на створення Організації Варшавського Договору, гострі політичні кризи, спровоковані СРСР (Берлінська, Карибська кризи; введення радянських військ в Угорщину (1956 р.), Чехословаччину (1968 р.), агресія проти Афганістану, знищення корейського пасажирського літака та інші), мотиви НАТО щодо нарощування ракетно-ядерного потенціалу як протидії “радянським загрозам”. В дисертації привертається увага до оприлюднених в Росії документів (таємних або замовчуваних у радянські часи), які розкривають справжні задуми керівництва СРСР при введенні радянських військ в Угорщину (1956 р.), Чехословаччину (1968 р.), при розв’язанні збройної агресії проти Афганістану, при розгортанні глобальних ідеологічних диверсій, наприклад, пов’язаних зі святкуванням 200-річчя США, 200-річчя американської конституції та ін.



По-третє, зроблено спробу дослідити правомірність нової розстановки політичних і військових сил в Європі і світі після розпаду СРСР, чинників, що обумовили зростання ролі НАТО у створенні нової надійної системи міжнародної безпеки, місця і ролі незалежної України в забезпеченні дієвості цієї системи, ролі та значення зближення України і НАТО для гарантування безпеки у східноєвропейському регіоні. Вперше з наукових позицій прогнозуються можливі зміни структури Північноатлантичного альянсу.

По-четверте, узагальнено нові політичні документи, оприлюднені в різних регіонах світу (документи ООН, НАТО, Ради Європи, ОБСЄ, заяви глав держав, урядів і ін.) щодо попередження в майбутньому нових спалахів “холодної війни” чи її рецидивів, оцінено дієвість заходів по зміцненню довіри між народами (зближення Росії і США, Росії і НАТО, України і НАТО, України і Росії, України і європейської спільноти народів і ін.)

На основі аналізу сучасних, офіційних, політичних документів ООН, США, НАТО, ЄС, Росії зроблено висновок, що подолання “холодної війни”, ворожості, відчуженості між державами створило передумови для об’єднання народів в ім’я посилення боротьби з міжнародним тероризмом, мусульманським фундаменталізмом, а також демократичного розв’язання територіальних, міжрелігійних, міжетнічних конфліктів.

По-п’яте, спростовуються упереджені оцінки причин й наслідків “холодної війни”, які спостерігаються в працях деяких зарубіжних, зокрема американських і російських дослідників.

По-шосте, робиться спроба з нестандартних позицій розкрити одними з перших в українській історіографії можливі наслідки входження України до Ради Європи, вступу до Північноатлантичного альянсу, розглянути можливі варіанти змісту військово-політичної доктрини Української держави за умов припинення протистояння країн, що входили до протилежних соціально-економічних систем, формального закінчення “холодної війни”.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає, насамперед, у спробі з’ясування витоків, дії, механізмів, що за певних умов (міжнаціональні конфлікти, територіальні, взаємні претензії тощо.) можуть обумовити виникнення у майбутньому нового спалаху “холодної війни” .

У підсумкових висновках робиться спроба привернути увагу до такого розв’язання складних міжнародних проблем, яке дозволило б у майбутньому запобігти виникненню нової “холодної війни”, її рецидивам. Найголовніше як зміцнити довіру між народами, уникнути політичних, військових конфліктів, приборкати руйнівну гонитву озброєнь, попередити нові спалахи міжнародного тероризму.

Матеріали дисертації можуть бути широко використанні у навчально-виховному процесі у навчальних закладах системи Міністерства оборони України, як посібники для викладачів, студентів, які вивчають історію міжнародних відносин, зовнішню політику незалежної України, а також як посібники для військовослужбовців – слухачів системи гуманітарної підготовки.



Особистий внесок здобувача у розробку проблеми, що досліджувалася в дисертації. Дисертація є самостійним науковим дослідженням здобувача. Стислий зміст, найважливіші положення основних розділів дисертації висвітлені у самостійно написаних 6 статтях, опублікованих у визначених ВАКом України збірках наукових праць, а також у навчальних посібниках “Європейський вибір України”, “Україна і НАТО”, “Незалежна Україна в системі міжнародних зв’язків”, “Україна і позаєвропейський світ”. В колективно опублікованих працях автор самостійно досліджував витоки, хід і наслідки “холодної війни”, проблеми військового, ідеологічного протиборства між США і СРСР, НАТО й Організацією Варшавського Договору.

Апробація результатів дисертації: результати дисертаційного дослідження розглянуті й обговорені на науково-практичній конференції за міжнародною участю у Львівському регіональному інституті державного управління при Президентові України, а також розглянуті на засіданнях кафедри історії України, науки і техніки, кафедри політології і соціології Національного університету “Львівська політехніка”, на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”, Військового інституту при Національного університеті “Львівська політехніка”. Оцінені позитивно.

Крім того, за темою дисертації автором здійснено 12 наукових публікацій, у тому числі 7 - без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота побудована за проблемним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел і літератури (всього 222 найменування). Загальний обсяг дисертації (без списку джерел) становить 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслюються його хронологічні межі, формулюється мета і завдання дослідження, визначено ступінь розробки дисертаційної проблеми, окреслено джерельну базу дослідження, наукову новизну отриманих результатів.

У першому розділі - “історіографія проблеми, джерела” – ґрунтовно розкривається стан наукового розроблення дисертаційної проблеми. Підкреслюється, що в СРСР, в інших країнах, де утворилися тоталітарні режими, у наукових, численних публіцистичних виданнях переважали погляди, що вина за виникнення “холодної війни”, придання їй руйнівного, деструктивного характеру, розпалювання взаємної недовіри, неприязні і навіть ненависті, провокування політичних, військових конфліктів покладалася на США, ЦРУ, спецслужби НАТО. Їм приписувалося прагнення шляхом активного використання всіх властивих “холодній війні” підступних методів боротьби витіснити з міжнародної арени СРСР, країни соціалістичних систем – головних суперників у боротьбі за світове лідерство, підірвати міжнародний комуністичний, національно-визвольний рух. Переконливо ці погляди висвітлюються в працях керівних діячів СРСР, КПРС, які стояли біля витоків “холодної війни”.1

В свою чергу наукові, пропагандистські центри США, Великобританії, ФРН та інших західних країн переконували громадськість в тому, що загрози комунізму – реальність, тому сіялася недовіра до зовнішньополітичних дій СРСР – оплоту комунізму, як вияв міжнародного тероризму, оцінювався підтримуваний СРСР національно-визвольний рух у країнах Африки, Азії, Латинської Америки, всіляко виправдовувалася зовнішньополітична діяльність урядів США, інших західних країн2.

У дисертації приділяється особлива увага аналізу праць, в яких розкривається військове протиборство між СРСР і США, ОВД і НАТО. Обидві ворогуючі сторони прилюдно заявляли про згубність курсу на продовження гонки озброєнь, безперспективність і абсурдність спроб випередити один одного у розбудові і модернізації ракетно-ядерного потенціалу. Водночас приховано, гарячково робилася спроба випередити суперника у цьому злочинному змаганні3.

Проведений у ході дисертаційного дослідження аналіз показує, що в радянських літературних джерелах старанно приховувалася або свідомо перекручувалася правда про справжню сутність Організації Варшавського Договору як сліпого знаряддя в руках політичного керівництва Кремля. Тенденційно, однобоко висвітлювалося введення радянських військ в Угорщину (1956 р.), Чехословаччину (1968р.), Афганістан (1979 р.) неправомірними були спроби всіляко ідеалізувати діяльність ОВД, його керівних політичних, військових структур.

Проаналізовані праці, опубліковані в США, інших країнах Заходу, переконують, що свого часу створення НАТО видавалося видатною політичною акцією країн вільного світу, спрямованою на зміцнення національної безпеки, активне протистояння зростаючим загрозам комунізму. Замовчувалося, що США, країни НАТО самі ініціювали шалену гонитву озброєнь, вели себе безкомпромісно при розв’язання ряду гострих міжнародних конфліктів.

У дисертації критично оцінюються наукові, й публіцистичні праці, в яких висвітлюється питання “психологічної війни”, опубліковані в період конфронтації між протилежними військово-політичними блоками. Вони відрізнялися дивовижною непримиренністю, антиімперіалістичною або, навпаки, антикомуністичною спрямованістю4.

Останнім часом чимало книг видано в США, Росії з приводу висвітлення загальних концепцій “холодної війни”, причин її виникнення, характеру, мети, наслідків її закінчення. Найбільший інтерес представляють праці, мемуари тих державних діячів, які певною мірою стояли біля витоків “холодної війни”, виробляли “механізми” загострення або послаблення “холодної війни”. Г.Кіссінджер, Зб. Бжезинський, А.Добринін, Г.Корнієнко, В. Фалін та інші на великому документальному, фактичному матеріалі розкривають потаємні задуми керівних кіл СРСР і США щодо створення чи, навпаки, розв’язання гострих політичних проблем. Автори виправдовують дії урядів СРСР чи, відповідно, США і звинувачують у протиправних діях правлячі кола протилежної політичної орієнтації.

Найважливіший висновок, що випливає з погляду історіографії проблеми “холодної війни” полягає в тому, що й нині подекуди зберігається тенденція до необ’єктивності у висвітленні причин, перебігу і, зокрема, наслідків “холодної війни”. І це ще раз підтверджує актуальність зробленої у дисертації спроби з об’єктивних, нетрадиційних, узагальнюючих позицій розглянути витоки, перебіг і наслідки “холодної війни”.

У другому розділі дисертації - “Політичні і військові аспекти “холодної війни” - стверджується, що США, країни традиційної демократії, з одного боку, а СРСР, та згодом і ряд інших країн, в яких утвердилися комуністичні тоталітарні режими, - з другого, по-різному сприйняли підсумки Другої світової війни. Хоча спочатку керівні діячі США і СРСР, на перший погляд, цілком схвально поставилися до вистражданих, вимріяних надій народів світу на швидке подолання жахливих наслідків війни, на краще повоєнне майбутнє, відродження демократії, забезпечення тривалого миру і міжнародної безпеки.

Згодом з’ясувалося, що з боку США і СРСР – головних партнерів у антигітлерівській коаліції в роки війни – стали виявлятися різні, плдекуди цілком протилежні погляди і підходи до післявоєнного устрою в країнах Європи, які в ході війни були окуповані гітлерівськими військами. Керівні кола СРСР прагнули якнайшвидше скористатися сприятливою міжнародною атмосферою, викликаною крахом фашизму, для зміцнення своїх позицій в Європі та світі. В умовах повного банкрутства більшості провідних політичних партій колись окупованих гітлерівцями країн Європи, що скомпрометували себе співробітництвом з окупантами, комуністи за безпосередньої підтримки з боку СРСР, швидко набирали ваги в Югославії, Албанії, Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині, в радянській зоні окупації Німеччини, а також в Італії, Франції і деяких інших країнах.

У країнах Азії, Африки, Латинської Америки крах фашизму, японського мілітаризму викликав посилення антиколоніальних рухів народів, які при вагомій політичній, матеріально-технічній, а часто і щедрій військовій допомозі з боку СРСР набирали виразного антиімперіалістичного, антиамериканського характеру.

Лідери КПРС поспішили зробити авантюрний висновок про те, що крах фашизму наблизив смертельну кризу капіталізму і, отже, створив надзвичайно сприятливі умови для розгортання боротьби за соціалістичне оновлення світу, започатковане революцією більшовиків в Росії у 1917 р.

У керівних колах провідних західних країн, зокрема в США, Великобританії, задовго до закінчення війни, наростало серйозне занепокоєння розгортанням міжнародного комуністичного руху, прагненням СРСР будь-якою ціною завоювати лідерські позиції у світі, створити в прикордонних з СРСР країнах Східної і Центральної Європи лояльні, практично, прокомуністичні політичні режими.

В дисертації докладно аналізується процес утвердження режимів “народної демократії” у Польщі, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, Румунії, Чехословаччині. Згодом у цих країнах утвердилася тоталітарна комуністична диктатура. На підставі двосторонніх договорів СРСР нав’язав країнам Східної і Центральної Європи вигідну для себе співпрацю.

Аналіз нині відомих історичних документів стверджує, що США, Великобританія, інші західні держави намагалися гостро реагувати на комуністичні загрози. В ряді директив президента США Г.Трумена, у промові У.Черчілля в Фултоні у березні 1946 р. була накреслена низка заходів, реалізація яких, фактично, започатковувала розгортання “холодної війни”, спрямованої проти СРСР, міжнародного комуністичного руху.

Реалізація “плану Маршала” сприяла налагодженню тіснішої співпраці країн Європи і США. Негативна реакція з боку Москви на цей план, виникнення так званої Берлінської кризи, яка могла спровокували воєнне зіткнення глобального масштабу, прискорили створення військового оборонного союзу, котрий об’єднав США, Канаду, провідні західноєвропейські держави. В квітні 1949 року у Вашингтоні було офіційно оформлено створення Північноатлантичного альянсу (НАТО) у складі Бельгії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Великобританії, США і Франції. Згодом з ініціативи США з’явився ще ряд регіональних військово-політичних блоків. Їх загальна спрямованість – зміцнення національної безпеки, відвернення загроз війни, хоча не приховувалося намагання активно протистояти комуністичним загрозам.

Як показують факти, відповіддю СРСР на створення НАТО, зусилля країн Заходу щодо посилення своєї національної безпеки були прискорені роботи з виготовлення власної атомної зброї і, відтак, ліквідації американської монополії на це смертельне знаряддя війни. У серпні 1949 р. СРСР успішно здійснив випробування атомної бомби. Цим справа не обмежилася. СРСР здійснив ряд інших важливих кроків для рівної спроможності протистояти США, НАТО. В тому ж 1949 р. з ініціативи Москви було створено Раду економічної взаємодопомоги у складі Албанії, Болгарії, Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини, Чехословаччини. Мотивуючи необхідністю прискорення інтеграційних процесів, впровадження науково-технічного прогресу, СРСР домігся переорієнтації економіки країн-членів РЕВ на інтенсивний розвиток галузей виробництва воєнно-оборонного комплексу. Нарада Інформбюро компартій в Угорщині у другій половині 1949 р. прийняла різку антиімперіалістичну, антиамериканську резолюцію, засудила створення НАТО як “головного знаряддя агресивної політики правлячих кіл США і Великобританії, спрямованого на підготовку нової війни”. Такі оцінки були своєрідним орієнтиром для підривної, пропагандистської діяльності компартій у всіх регіонах світу.

Найбільші зусилля СРСР докладав для розвитку, зміцнення військового потенціалу соціалістичних країн, зокрема європейського регіону. У травні 1954 року СРСР, скориставшись, як видавалося, достатньо вагомим аргументом – вступом ФРН до НАТО (проти чого СРСР висловлював рішучі заперечення), ініціював, створення військово-політичного союзу європейських соціалістичних країн – Організації Варшавського Договору. В дисертації докладно аналізується доктринальна база, найважливіші аспекти військово-політичної діяльності ОВД, її роль у загостренні “холодної війни”, посиленні протиборства з військовими, політичними структурами НАТО. Світова громадськість, ООН були вражені зухвалим вторгненням радянських військ в Угорщину (1956 р.), Чехословаччину (1968 р.), розв’язанням прямої агресії СРСР проти Афганістану (1979 р.). Кожна з цих акцій могла привести до термоядерного конфлікту глобального масштабу. Розвіявся міф про миротворчий характер Організації Варшавського Договору, про його прагнення відстоювати мир і міжнародну безпеку.

Нечуваних масштабів набуло смертельно небезпечне суперзмагання ворогуючих політично-військових блоків у розбудові ракетно-термоядерної зброї. У дисертації розкриті конкретні дані з посиланням на достовірні джерела, які доказують, що не зважаючи на титанічні зусилля ООН, прийняті нею чисельні ухвали про заборону випробувань термоядерної зброї, кількісні її обмеження, різноманітні інші обмежувальні ухвали в цій галузі, двосторонні угоди між США і СРСР, в тому числі щодо кількісного складу термоядерних зарядів і їх ракетних носіїв, ні на мить не припинялися спроби обійти досягнуті угоди, випередити суперника у розбудові ракетно-термоядерного потенціалу.

В дисертації розглядаються глобальні, регіональні конфлікти, що виникали на політичному, військовому, національному, територіальному, релігійному підґрунті, ставлення до них, до їх виникнення чи розв’язання з боку США, СРСР (Карибська криза, війна у В’єтнамі, Берлінські кризи, збиття радянською авіацією корейського пасажирського літака та ін). Кризи створювали надзвичайну напругу, отруювали взаємини між державами, народами різних соціально-політичних систем.

Напругу у відносинах між США і СРСР у роки “холодної війни” створювали різні підходи урядів цих країн до національно-визвольного руху в Африці, Азії, Латинській Америці. Урядові кола США, спецслужби країн НАТО мали достатньо переконливі свідчення щедрої військової, економічної допомоги з боку СРСР національно-визвольним рухам, країнам, що вже здобули незалежність - Кубі, Бірмі, Іраку, Лівії, Чілі, Гвінеї, Індонезії, Кампучії, Лаосу, Ефіопії, Сомалі, Нікарагуа і багатьом іншим. Цим рухам штучно прищеплювалися антиімперіалістична, антиамериканська спрямованість, просоціалістична орієнтація. Хоч західні засоби масової інформації розповсюджували переконливі повідомлення про реакційні расові, релігійні, націоналістичні, терористичні, вузькопланові тенденції, що проявляли себе в цих регіонах, одностайну підтримку вони одержували лише з боку міжнародного комуністичного руху, СРСР та інших соціалістичних країн.

В дисертації зроблено цілком обґрунтований висновок: СРСР, Організація Варшавського Договору зазнали нищівної поразки у “холодній війні” не внаслідок силового тиску з боку США, НАТО, хоч безглуздо було б повністю ігнорувати вплив цього чинника. Вирішальну роль відіграло те, що СРСР, європейські країни соціалізму не витримали шалених темпів і масштабів гонки озброєнь, які зумовили визрівання гострої всеосяжної політичної, економічної, соціальної кризи. СРСР, Організація Варшавського Договору розпалися під тиском внутрішніх саморуйнівних процесів.

У третьому розділі “Психологічна війна”, як активний чинник загострення боротьби між СРСР та США, двома протилежними “системами” підкреслюється, що за всіх умов, при багатоманітності напрямів “психологічної війни” домінували у цій війні проблеми протиборств двох світоглядів. Одна з ворогуючих сторін доказувала історичну вичерпаність, неспроможність марксистсько-ленінських догм, реакційну, антидемократичну, репресивну суть сталінської моделі будівництва соціалізму. Комуністичний блок, в свою чергу, вишукував негативні щілини в завоюваннях західної демократії, релігійних традиціях, ліберально-демократичній, консервативній, соціал-демократичній ідеології.

За задумом керівних кіл США та інших західних країн ідеологічна боротьба проти СРСР, міжнародного комуністичного руху покликана була:

- в першу чергу, дискредитувати марксизм-ленінізм, ідеали комунізму, як такі, що носили міфічний, ненауковий характер, ворожий справжній демократії;

- дискредитувати радянський лад, економічну систему соціалізму, національну політику КПРС, підтримувати в СРСР, інших соціалістичних країнах внутріполітичну опозицію, дисидентство, ерозію соціалізму;

- викривати реакційну, агресивну суть зовнішньої політики СРСР, яка спрямовувалася на завоювання світового панування, підрив стабільності у світі, прагнула утвердити тоталітарні комуністичні режими на всій планеті.

- викривати як лицемірне, дворушницьке твердження про миролюбне, оборонне спрямування діяльності Організації Варшавського Договору;

- зобразити міжнародний комуністичний рух, як протиправний, екстремістський витвір історії, як силу, що несе в собі велетенський руйнівний потенціал, повсюди утверджує насильство, диктатуру, тероризм, обмеження прав і свобод людей.

В свою чергу, потужні пропагандистські служби СРСР здійснювали не менш масштабні, добре скоординовані ідеологічні диверсії щодо населення західних країн. Ставилося за мету переконати населення західних країн у агресивному, завойовницькому характерові міжнародного імперіалізму, прагненні США будь-якою ціною завоювати світове панування, відвернути загрозу перемоги світового комунізму, навіть ціною нової світової війни:

- у спотвореному вигляді зобразити американський спосіб життя, завоювання західної демократії;

- показати агресивний характер НАТО. Зловмисно ідеалізувалася позиція СРСР щодо обмеження гонки озброєнь, заборони ядерної зброї, начебто проігнорована НАТО, США.

В дисертації докладно розкриваються основні етапи “психологічної війни”, наростаючу гостроту ідеологічного протиборства, яка обумовлювалася новими підходами, масштабністю фінансування, розгалуженістю технічних засобів, що спрямовувалися адміністраціями президентів США Г.Трумена, Д.Кеннеді, Д.Картера і особливо Р.Рейгана. До розробки теоретичних концепцій “психологічної війни”, головним чином антикомунізму, антирадянизму були залучені найвпливовіші державні органи – Рада національної безпеки, Держдепартамент, ЦРУ, провідні наукові установи, вкомплектовані фахівцями високої кваліфікації засоби масової інформації – ЮСІА – Інформаційне агентство США, радіостанції “Голос Америки”, “Свобода” і ін., оснащені найсучаснішим технічним обладнанням. Керівні кола США, американські політики, наукові діячі добре усвідомлювали вагу, значення “психологічної війни” у протиборстві двох систем. Це підтверджують численні документи.

Ще в 1964 р. Рада національної безпеки США у документі під назвою “Керівництво для перемоги у “холодній війни”” підкреслювала: “Вільний світ і комуністичний блок ведуть війну не на життя, а на смерть, яка вирішить, чи буде світ жити під ярмом диктатури чи в умовах свободи. Якщо ми програємо цю боротьбу, світло свободи погасне над світом, і, можливо, не засяє протягом багатьох віків”.

Пропагандистські центри США – це доказово розкривається в дисертації – активно співпрацювали з аналогічними центрами в Великобританії, ФРН, Франції, Італії та інших західних країнах. Ця співпраця дозволила налагодити широкомасштабну видавничу діяльність, систематичне проведення представницьких міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, різноманітних впливових політичних акцій – на захист прав людини в СРСР, на відзначення 200-річчя утворення США, 200-річчя американської Конституції та ін., підтримувати націоналістичні, релігійні, дисидентські рухи в СРСР, зокрема в Латвії, Литві, Естонії, Грузії, Вірменії та інших радянських республіках. Особлива увага приділялася посиленню ідеологічного впливу на населення України. Запровадження офіційними властями США “тижнів поневолених народів”, тісна співпраця з емігрантськими організаціями – ОУН, Антибільшовицьким блоком народів, дисидентськими діячами в Україні – дозволяли більш ефективно здійснювати інформаційний, пропагандистський вплив на населення України, поглиблювати його національну самосвідомість.

В дисертації докладно розкривається контрпропагандистська діяльність СРСР і інших соціалістичних країн, на основі достовірних джерел характеризується потужний пропагандистський апарат, основні напрями, методи контрпропаганди, їх підступна суть.

Загально відзначається, що “психологічна війна” відіграла брудну, руйнівну роль у розпалюванні протиборства, ворожнечі, ненависті між народами, що населяли соціалістичні і західні країни. Але незаперечним висновком є і те, що “психологічна війна” прискорила розпад СРСР, розпад усієї соціалістичної системи в Європі. Це чималою мірою прискорило закінчення “холодної війни”.

У четвертому розділі “Аналіз розстановки політичних, військових сил в Європі і світі після розпаду СРСР” докладно аналізуються причини, що зумовили розпад СРСР, зміну політичного ладу в соціалістичних країнах Європи. На основі оприлюднених документів розкривається стрімко наростаючий процес саморуйнування комуністичних тоталітарних режимів, в першу чергу в СРСР, а також в Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині, Чехословаччині, Німецькій Демократичній Республіці. Перебудовні процеси, започатковані новим лідером СРСР М.Горбачовим, не врятували збанкрутілого соціалістичного ладу. На теренах колишнього СРСР утворилися самостійні незалежні держави – Росія, Україна, Казахстан, Білорусь, Латвія, Грузія, Вірменія та ін.

У дисертації аналізується нова розстановка політичних, військових сил в Європі в 90-і роки ХХ століття, практично після закінчення “холодної війни”. Об’єктивно зросла роль США, НАТО у забезпеченні стабільного миру в Європі і світі, подоланні регіональних конфліктів, ліквідації вогнищ міжнародного тероризму. Це підтвердили миротворчі зусилля НАТО по відновленню миру на Балканах – в Боснії і Герцеговині, Македонії, Косово, ліквідації терористичних угруповань в Афганістані. Незаперечно зростає миротворча роль Росії, яка налагоджує тісну співпрацю з США, політичними, військовими структурами НАТО.

У Висновках стисло узагальнюються результати дисертаційного дослідження. Важливо ще раз підкреслити, що в роки тривання “холодної війни” на всіх ділянках протиборства велася гостра і непримиренна боротьба. Навіть у час, коли під впливом досягнення певної рівноваги у балансі ракетно-ядерних озброєнь формально спостерігалася певна розрядка міжнародної напруги, і це тепер доведено, йшла прихована від світової громадськості інтенсивна робота по випередженню протилежного табору у розбудові наступального ракетно - ядерного потенціалу.

Велетенська за масштабами гонка озброєнь вщент виснажила економічні, матеріальні, фінансові ресурси СРСР і інших соціалістичних країн, зумовила відчутний дефіцит, кризу у задоволенні елементарних потреб населення, викликала глибоке розчарування комуністичними ідеалами у мільйонів людей. І це стало однією з децидуючих причин краху комуністичного ладу в країнах Східної і Центральної Європи, припинення дії Організації Варшавського Договору, як і розвалу всієї соціалістичної системи.

"Холодна війна" увійде в історію XХ століття як війна, що породила безпрецедентну за масштабами ідеологічну боротьбу. У "психологічній війні", оголошеній обома ворогуючими блоками, застосовувалися потворні, аморальні засоби боротьби - шантаж, провокації, підкуп, дезінформація, обман, спотворення фактів, перекручення історії, залякування. Ці засоби в однаковій мірі застосовували пропагандистські центри і спецслужби як СРСР, так і Сполучених Штатів Америки.

Отже, першочерговий обов’язок усіх вільнолюбивих народів світу, Організації Об'єднаних Націй, інших впливових міжнародних об'єднань і союзів полягає в тому, щоб попереджати можливість виникнення рецидивів “холодної війни”, запобігати регіональних (чи тим більше) глобальних конфліктів: політичних, територіальних, міжнаціональних, з приводу релігійних проблем, посилювати довіру між народами, їх консолідацію, підвищувати роль політичних (а не воєнних чинників) у розв’язанні конфліктних ситуацій.

Загальновизнаним є те, що закінчення “холодної війни” було зумовлено розпадом СРСР, зміною суспільно-політичного ладу в усіх європейських соціалістичних країнах, припиненням дії Організації Варшавського Договору. Незаперечно визнається і те, що серед найвпливовіших причин цього чи не найбільш вражаючого явища другої половини XX століття – гігантська гонка озброєнь, яку не витримала економіка СРСР і інших соціалістичних країн, багато в чому амбіційна, гегемоністська, авантюрна військова, зовнішня політика СРСР, інших соціалістичних країн, яка з часом стала гостро суперечити національним інтересам цих країн.

Дисертаційне дослідження переконує у ще одному важливому висновку: в результаті розпаду СРСР, припиненні дії Організації Варшавського Договору, розвалу співдружності соціалістичних країн, у світі і зокрема в Європі склалася нова розстановка військових і політичних сил. Вона характеризується зростанням миротворчого, міжнародного впливу Організації Об’єднаних Націй, Північноатлантичного Альянсу, Ради Європи та інших демократичних організацій і союзів. Зростає вплив провідних країн Азії, Латинської Америки і Африки (Японія, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина, Південно-Африканська Республіка, Іран – і ін.)

В той же час світова співдружність народів висловлює серйозне занепокоєння надмірним зростанням міжнародного тероризму, мусульманського фундаменталізму, штучного розпалювання протистояння, ненависті на релігійному, міжнаціональному ґрунті, швидким розповсюдженням наркотичних засобів і т. ін.

Уже в XXІ столітті світ зіткнувся з вибухонебезпечними політичними, військовими конфліктами (Ірак, Афганістан, Палестина-Ізраїль, колишня Югославія та ін.), які легко можуть набути широких міжнародних масштабів. З’явилися виразні ознаки зростаючої небезпеки глобальної енергетичної кризи, яка у найближчому майбутньому може становити смертельну небезпеку для всієї людської цивілізації.

Світовому співтовариству народів, Організації Об’єднаних Націй ще належить у повній мірі оцінити загрози міжнародного тероризму, виробити ефективні засоби попередження фатальних наслідків тероризму.

В ім’я стабілізації міжнародного становища, утвердження миру і міжнародної безпеки особливо важливо попереджувати спалахи насильства, тероризму, конфліктні ситуації, на які був “багатим” період тривання “холодної війни”.

Основні положення дослідження висвітлені у публікаціях автора:

1. Тумашов А.В. “Холодна війна” і її негативний вплив на міжнародну атмосферу в 60 - 80 рр. ХХ ст. Львів. – 200. - Вісник Національного університету “Львівська політехніка” №408. – с. 116-122.

2. Тумашов А.В. Політичні аспекти виникнення і наслідки “холодної війни”. Львів., 2000. Військово-науковий вісник. – Вип.1. ЛВІ, 2000. – С. 74-94.

3. Тумашов А.В. До аналізу перебігу “холодної війни” та її негативних наслідків. Львів., 2001. Військово-науковий вісник. – Вип.3. ЛВІ, 2001. – С.167-175.

4. Тумашов А.В. Нові політичні реалії в Європі і світі після розпаду СРСР. Львів. – 2001, - Вісник Національного університету “Львівська політехніка” - №431. – с. 143-147.

5. Тумашов А.В. Політичні та військові аспекти оцінки “холодної війни” у радянських та зарубіжних виданнях // Військово-науковий вісник. – Вип..4. – Львів: Видавництво ЛВІ, 2002. – с.182-187.

6. Тумашов А.В. Передумови та історичні наслідки розпаду СРСР. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”:, 2002. - № 451. – с.88-96.

7. Незалежна Україна в системі міжнародних зв’язків // Автор.колектив: Катиренчук Б.А., Тумашов А.В. та ін./ Навч.посібник. – Львів: Військовий інститут. 1998. - 190c.

8. Тумашов А.В. Нові геополітичні реалії в світі після розпаду СРСР. В кн.. Ефективність директивного управління в контексті становлення громадянського суспільства: Матеріали щорічної науково-практичної конференції 22 січня 2002 р. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – с. 184-188.

9. Формування у воїнів Збройних сил України непримиренності до спотвореної інформації та ворожої пропаганди. У кн. “Виховна робота в Збройних силах України”. Навч-метод.посібник. Видання Військового інституту при ДУ “Львівська політехніка” . Львів, 1999. – 286-295 с.

10. Україна і НАТО. // Навч.посібник. Автор.колектив: Катиренчук Б.А., Калашников А.В., Тумашов А.В. і ін. / Навч. посібник – Львів: Військовий інститут, 1999. – 217 с.

11. Європейський вибір України // Автор.колектив: Катиренчук Б.А., Гетьманчук М.П., Тумашов А.В. і ін. / Навч.посібник. – Львів: Військовий інститут. 2000. – 216 с.

12. Україна і позаєвропейський світ. // Автор.колектив: Катиренчук Б.А., Калашников А.В, Гетьманчук М.П., Тумашов А.В. і ін. Навч.посібник. – Львів: Військовий інститут. 2002. – 270 с.
АНОТАЦІЯ

Тумашов А.В. “Холодна війна” другої половини ХХ століття: причини виникнення, хід і її наслідки”. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – Військова історія. – Національний університет “Львівська політехніка”. – Львів. – 2003 р.

У дисертації здійснено об’єктивний військово-історичний аналіз витоків, ходу і наслідків “холодної війни”, яка становила одну з найдраматичніших сторінок в історії ХХ століття., спростовуються фальсифікації проблеми, тенденційні спотворення, які мали місце в минулому, зокрема в добу існування СРСР. Розкриваються всі головні аспекти “холодної війни” – політичний, військовий, ідеологічний. Основна увага приділяється витокам, змісту, наслідкам протистояння СРСР і США, двох очолюваних ними могутніх військово-політичних блоків –НАТО і Організації Варшавського Договору, зокрема протистояння в розбудові ракетно-термоядерного потенціалу, “психологічній війні”. Заключний розділ дисертації присвячений аналізові нової розстановки політичних, військових сил в Європі і світі після розпаду СРСР, припинення діяльності Організації Варшавського Договору, зростаючої ролі США, НАТО, Росії у створенні нової надійної системи міжнародної безпеки, успішної ліквідації проявів міжнародного тероризму.

Ключові слова: “холодна війна”, “психологічна війна”, ракетно-ядерний потенціал, міжконтинентальні балістичні ракети, НАТО, Організація Варшавського Договору.

АННОТАЦИЯ

Тумашов А.В. “Холодная война” второй половины ХХ столетия: причины возникновения, ход и ее последствия. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 – Военная история - Национальный университет “Львовская политехника”. - Львов. – 2003 г.

В диссертации осуществлен объективный военно-исторический анализ истоков, хода и последствий “холодной войны”, которая явилась одной из самых драматических страниц в истории ХХ столетия. Опровергаются фальсификации проблемы, тенденциозные искажения, которые имели место в прошлом, в особенности во времена существования СССР. Раскрываются все главные аспекты “холодной войны” - политический, военный, идеологический. Основное внимание уделяется раскрытию истоков, содержания и последствий противостояния СССР и США, двух возглавляемых ими могущественных военно-политических блоков – НАТО и Организации Варшавского Договора, в особенности противостояния в развитии ракетно-термоядерного потенциала, “психологической войны”. Заключительный раздел диссертации посвящен анализу новой расстановки политических, военных сил в Европе и мире после распада СССР, прекращения деятельности Организации Варшавского Договора, возрастающей роли США, НАТО, России в создании новой, надежной системы международной безопасности, успешной ликвидации проявления международного терроризма.

Ключевые слова: “холодная война”, “психологическая война”, ракетно-ядерный потенциал, межконтинентальные баллистические ракеты, НАТО Организация Варшавского Договора.

ANNOTATION
A.V.Tumashov. Cold War during the second half of the twentieth century –causes of its outbreak, course of events and their consequences. Manuscript.

The thesis (dissertation) for submitting a Ph.D. (“Candidate degree of historical sciences”): specialty 20.02.22 – Military History – National University “Lviv polytechnika”. Lviv - 2003.

The dissertation gives the objective military-historical analysis of causes and consequences of “Cold War”, war, which became one of the most dramatic periods in the second half of the twenty-century history. It disproves the falsifications, tendentious and one-sided explanation of the problems; which were in the past, especially during the existence of the Soviet Union. The thesis finds out the main aspects of “Cold War”: political, military and ideological. The main attention is paid to the origins, content and character of “Cold War”. The thesis tries to clarify the real causes of the withstanding of the USSR and the USA, the former allies in the Anti-Hitler coalition in World War II. In detail, it investigates the confrontation of the two most powerful military-political blocks of that time: NATO, headed by the USA, and the Warsaw Treaty Organization, headed by the USSR. In particular, it explores the course and consequences of deadly dangerous competition between these blocks in outrunning, building up and accumulating of missiles-thermonuclear weapons.

The dissertation closely states the grounds, course of events and outcomes of numerous regional, global political and military crises, which took place during the period of “Cold War” (the setting of Soviet missiles in Cuba; the deployment of Soviet troops in Hungary (1956) and Czechoslovakia (1968); the aggressive actions of the USA in Indochina, the aggression of the USSR against Afghanistan, etc.). It researches the reasons, the character and the course of events and the content of a “psychological war”, which with its peculiar methods enforced the mutual distrust and withstanding of traditionally democratic nations, headed by the USA, and states with totalitarian communist regimes, headed by the USSR. The thesis surveys the influence of the “psychological war” on the frame of people’s mind, persuasions of people from different regions, and on the development of international relations.

It exposes the causes of the Soviet Union disintegration and the dissolution of the Warsaw Treaty Organization, which accelerated the end of “Cold War”.

The thesis’s conclusive part is devoted to the analysis of a new political and military environment in Europe and in the world after the ending of “Cold War”. It grounds the enhancing of the role of USA, NATO and Russia in creation of a new reliable system of international security, in the successful overcoming of the back-sets of “Cold War”, in the combating with international terrorism. It properly enlightens the growing role of independent Ukraine in creation of the European security system, in particular in the Eastern Europe.

The key words: “Cold War”, “psychological war”, missiles-nuclear potential, intercontinental ballistic missiles (ICBM), NATO, Warsaw Treaty Organization.


1 Громыко А.А. Памятное: в 2 кн. - М.: Политиздат. Кн. І – 1990, - 512 с., Кн. 2 – 1990, -558 с.

Добрынин А.Ф. Сугубо доверительно. Посол в Вашингтоне при шести президентах США (1962-1986 гг.), - М.: Автор. 1997. – 860 с.

Корниенко Г.М. “Холодная война”: Свидетельство ее участника. – М.: Междунар.отношения, – 1995. - 288 с.

Корниенко Г.М. “Холодная война” - когда и почему она началась? // Дипломатический вестник. - 1995.- №8. Август.- С. 35-38

Кортунов С.В. Карфаген должен быть разрушен // Родина (“Холодная война”. спецвыпуск) - 1988. - №8. – С. 96-102

Филитов А. М. Как начиналась холодная война // Советская внешняя политика в годы холодной войны (1945-1985): Новое прочтение. - М.: Междунар.отношщения, 1995. – С.47-69.

Хрущев Н.С. Воспоминания. Избранные фрагменты. - М.: Вагриус, 1997. – 509 с. і ін.


2 Бжезинский З. Большой провал. Агония коммунизма // Квинтессенция: Филос. альманах / Сост. : В.Мудрагей., В.И. Усанов. - М.: Политиздат. 1990. – С. 256-277

Бжезінський З. Велика Шахівниця: Американська першість та її стратегічні імперативи / ..пер з англ. О. Фешовець. – Львів, Івано-Франківськ, 2000. – 224 с.

Верт Н. История советского государства. 1917-1991 / Пер. с фр. - 2-е изд. - М.: “Весь мир”, 1998. – 544 с.

Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорелової, В. Чайковського. – К.: Основи, 1995. – 903 с.

Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. В.В. Львова.. - М.: Ладомир,, 1997. – 848 с. і ін.


3 Варшавский Договор: история и современность / Под общ. ред. П.Г.Лушева - М.: Воениздат , 1990. – 256 с.

Владимиров С., Теплов Л. Варшавский Договор и НАТО: два курса , две политики. - М. Междунар. отношения, 1979. – 296 с.

Куликов В. Г. Доктрина защиты мира и социализма: О воен.доктрине государств – участников Варшавского Договора. - М.: Воениздат. - 1998.– 94с.

Скороденко П.П. Во главе боевого союза: Компартии – создатели и руководители Организации Варшавского Договора.– М.: Воениздат.– 1995,- 224 с.

Texts of Final Communiques 1949 – 1974 // NATO Information Service Brussels. 1998. 329 p.


4 Артемов В.Л. “Психологическая война” в стратегии империализма. - М.: Междунар. отношения,. 1983. – 144 с.

Жуков Ю. А. Отравители. Политические заметки о буржуазной идеологии и пропаганде. - М.: Молодая гвардія. – 1975. – 272 с.

Кризис стратегии современного антикоммунизма / Под общ.ред. В. Загладина и др.: Ин-т обществ. наук при ЦК КПСС. Акад.обществ.наук при ЦК СЕПГ. - М.: Политиздат. 1984. – 319 с.



Попов С.И. Антикоммунизм – идеология и политика империализма. – М.: Политиздат, 1985. – 355 с.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка