Фпс гмі нау, Київ Ігровий підхід у формуванні комунікативної компетентності студентів



Скачати 26.16 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір26.16 Kb.
Олена Добротвор

кафедра педагогіки та психології професійної освіти

ФПС ГМІ НАУ, Київ
Ігровий підхід у формуванні

комунікативної компетентності студентів
Оскільки компетентність діяча перевіряється і може вдосконалюватися при рішенні професійних і життєвих проблем (ситуацій), простір освіти дає можливість формування базової комунікативної компетенції у режимі тренувань до подальшої діяльності. Саме креативна самостійність учнів є джерелом компетентнісної освіти, а методом виступає ігрова педагогіка. Головна функція навчальної гри (одночасність подвійного спілкування: реального та уявленого, тобто такого, що розігрується) створює підґрунтя для усвідомлення рівня власної комунікативної компетентності та її подальшого формування. Таким чином, до імітаційно-ігрового навчання можна відносити всі навчальні ігри (оргдіяльнісні, імітаційні, ділові, рольові), а також створення ігрових соціальних ситуацій, розв’язання задач і вправ, ігровий тренінг, тести. Ігнатенко С. , фахівець з дослідження можливостей ігрової форми навчання, підкреслює: «Імітаційне-ігрове навчання – це навчання, яке імітує ситуації реального життя (інколи вживають термін «моделювання»)… і містить можливості для стимулювання рефлексивної діяльності студентів».

Комунікативну компетентність ми визначаємо як самостійно реалізовану здібність результативно взаємодіяти в різних соціальних групах, використовуючи достатні і необхідні вербальні та невербальні ресурси. Для її формування ігровий простір є достатнім та необхідним, а функції навчальної гри повністю задовольняють вимогам компетентнісної освіти, а саме: сприяють оволодінню способами діяльності, формуванню антропотехнік за рахунок активної участі у ситуаціях взаємодії-спілкування з подальшим визначенням індивідуальної траєкторії розвитку комунікативної компетентності.

Сучасні педагоги активізують ігровий підхід і у зв’язку з посиленням процесів індивідуалізації та гуманізації в навчанні. «Ігрова педагогіка ставить учня в активну позицію. Учень зобов’язаний бути зацікавленим, конкурентним…Ігрова педагогіка може озброїти людину техніками організації комунікації і розуміння в умовах складних інтелектуальних робіт, які потребують колективних та командних форм… На відміну від педагогіки знання, де учень отримує знання, уміння, навики (ЗУН), в ігровій педагогіці здобуваються орієнтації та техніки» (Зінченко О.П.). Особлива діяльність людини у грі розгортається і змінюється як суб’єктивна діяльність, тому і зміст засвоєного у процесі ігрової діяльності набуває особливого індивідуального характеру.

Наші висновки щодо використанні потенціалу навчальної гри у компетентнісній педагогіці є логічним продовженням психолого-педагогічних доводів, що ігрове навчання примушує діяти і приймати рішення в нестандартних ситуаціях, контролювати і вдосконалювати свою роботу, активізують творчу розумову діяльність, підвищують ефективність сприймання і засвоєння навчального матеріалу в 4-5 разів (Амонашвілі Ш., Куліш І., Куприкова О., Осадчук І., Павлова Т., Підкасистий П., Рубінштейн С., Савченко О., Сухомлинський В., Щербань П. та ін.). Проте, незважаючи на розроблення окремих аспектів проблеми навчальної гри, відомі існуючи дослідження на сьогодні не вичерпують розв’язання питання щодо використання окремих її різновидів у компетентнісному навчанні.



Тема формування комунікативної компетентності за допомогою ігрового підходу може, на наш погляд, бути сконцентрована на наступній тезі: особливого значення набуває необхідність фіксації студентом (учнем) власних проблем, помилок, виділення власного досвіду у процесі навчання. Це потребує розробки особливої системи оцінювання (і самооцінювання) стану розвитку компетентності як індивідуального результату у процесі компетентнісного навчання.






База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка