Формування мотивації навчальної діяльності учнів на уроках інформатик и



Скачати 156.54 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір156.54 Kb.

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ ІНФОРМАТИК

И

Ф

ормування навчальної мотивації без перебільшен­ня можна назвати однією з основних проблем су­часної школи. Її актуальність обумовлена самою навча­льною діяльністю, оновленням змісту навчання, фор­муванням у школярів прийомів самостійного отри­мання знань, розвитку активності. Сьогодні найгостріші проблеми в галузі освіти і виховання пов'язані з відсу­тністю мотивації в більшості учнів, відповідно знижу­ються показники їх освіченості і вихованості.

Розпочинаючи свою педагогічну діяльність, я не завжди приділяла належну увагу мотивації учнів. Часто, сама того не усвідомлюючи, вважала, що учень, який прийшов до школи, просто «змушений» вико­нувати все, що йому рекомендує вчитель. На практи­ці переконалась в тому, що «змусити» можна, але якою ціною... «Можна привести коня до водопою, але змусити його напитись неможливо». Так, звичайно, ми можемо всадити дітей за парти, добитися ідеаль­ної дисципліни, але без інтересу до навчання, без вну­трішньої мотивації засвоєння знань не відбудеться, це буде лише показова навчальна діяльність.

Постає питання: «Як можна пробудити в учнів ба­жання «напитися» з джерела знань? Як мотивувати пізнавальну активність?» Над цією проблемою працю­ють учителі, методисти, психологи. І всі приходять до висновку, що успішність навчальної діяльності і, у ре­зультаті, якість освіти залежать від внутрішньої мо­тивації. А для цього потрібно уміло навчитися вико­ристовувати власні мотиви школярів, у першу чергу, — пізнавальні і соціальні.

За сучасних умов шкільний курс інформатики за­лишається одним з ефективних засобів інформатизації навчального процесу, упровадження і поширення тех­нологій у процесі навчання інших навчальних дисци­плін. Тому інформатика стає важливою частиною не­перервної освіти людини на всіх етапах: від початкової ланки — до професійної освіти і підвищення кваліфі­кації. Як показують результати досліджень, вивчення інформатики спочатку супроводжується різким спле­ском позитивних емоцій, потреб, мотивів, цілей, які по­яснюються новизною введеного предмету, зростаючим інтересом до оволодіння нових компетентностей, впли­вом комп'ютера на емоційну сферу учнів через наоч­ність, динамізм, яскравість прийомів і образів, наявни­ми уявленнями про роль комп'ютерів у житті суспіль­ства, бажанням навчитись працювати на комп'ютері, у тому числі грати в комп'ютерні ігри, і на їх основі ста­новлення внутрішніх мотивів навчальної діяльності. Од­нак, у подальшому поетапність навичок формування ро­боти з комп'ютером і традиційне структурування навча­льного матеріалу у скорому часі призводять до зни­ження такої мотивації. Тому вчителю необхідно так будувати процес навчання інформатики, щоб створи­ти умови для підвищення в учнів інтересу як до зміс­ту матеріалу, так і до самої навчальної діяльності — на­давати можливість проявити в навчанні самостійність й ініціативність.

Говорячи про «мотивацію», «мотиви», зазвичай, мають на увазі ті чинники, які спонукають людину до діяльності. Джерелом мотивації в найбільш загально­му розумінні є певна потреба, що створюється на осно­ві суперечностей між тим, що людина має, чим володіє, чого досягла, і тим, чого вона ще не має, чим не воло­діє, чого не досягла. Бажання мати, оволодіти, досяг­ти становить зміст потреби. І якщо до сфери таких по­треб потрапляє навчальний предмет, то є підстави го­ворити про мотивацію його засвоєння. Мотиви навчан­ня мають двоякий характер. По-перше, вони можуть бути зовнішніми і виступати у вигляді вимог навчаль­них планів, програм, школи, учителів, батьків тощо. Та­кі мотиви ґрунтуються на почутті обов'язку перед су­спільством, сім'єю, учителем, товаришами. По-друге, мотиви навчальної діяльності можуть зумовлювати­ся внутрішніми почуттями учня, пов'язаними з особи­стими інтересами, переконаннями, намірами, мрія­ми, ідеалами, пристрастями, сформованими раніше установками. Дія зовнішніх і внутрішніх чинників мотивації («я повинен» і «мені хочеться») має бути врівноваженою, крайності тут небажані.

З-поміж усіх можливих внутрішніх стимулів і мо­тивів доцільно виділити два, якими вчитель може ус­пішно послуговуватися. По-перше, кожен учень, не­залежно від рівня успішності, має постійну потребу са­мовираження. Ця потреба притаманна людині будь- якого віку, але в підлітковому значущість її стає особливою. Юність — це пора, коли людина визначає своє суспільне обличчя, коли розпочинається процес її громадянського самоствердження. На цьому ґрун­ті спостерігається своєрідний спалах бажань, мотивів, активності, які поширюються на всі аспекти життє­діяльності. Потреба самоствердження стимулює про­цес самовдосконалення. Однією зі складових цього процесу самовираження є бажання вчитися. По-дру­ге, досліджуючи особистісні мотиви, не варто випус­кати з уваги і ту практичну функцію, яку той чи інший предмет, на думку учня, відіграватиме в його особи­стому житті. В учнів старших класів ці мотиви стають помітними. На відміну від своїх молодших товаришів, вони готові навіть взяти на себе певні додаткові тру­днощі, якщо предмет входить у коло їх інтересів. Вступаючи в пору вибору професії, вони трактують на­вчальний предмет найперше через призму своєї май­бутньої діяльності. Таку мотивацію можна підтри­мати, порадивши учням цікаву додаткову літературу, зазначивши резонність їх прагнень. Задоволення від самого процесу навчання є вагомим постійно діючим джерелом мотивації навчання, що називають радістю пізнання. Йдеться не про те, щоби навчання було ле­гким і учень не відчував труднощів у навчальній пра­ці. Навпаки, постійне переборення труднощів є неод­мінною умовою такого задоволення. Успіх окрилює людину, невдачі позбавляють її віри у свої сили.

У формуванні мотивів навчання і позитивного ста­влення до предмета велику роль може відігравати сам учитель. Тут, насамперед, йдеться про стосунки, які склалися між ним і кожним учнем зокрема. Як­що вони доброзичливі, довірливі, передбачають вза­ємодопомогу, мотив радості від навчання має сприя­тливий ґрунт, а позитивне ставлення до вчителя пе­реноситься на предмет. Водночас відчуженість, не­довіра, авторитарність, іронія з боку вчителя викликають в учня відповідні негативні почуття і зу­мовлюють пасивне ставлення до предмета, бажання «відсидітись» на уроці тощо. Байдужий учитель не мо­же захопити своїх учнів предметом. Якщо ж він постій­но демонструє відданість своїй справі, впевненість в ус­піху своєї діяльності, віру в культурно-пізнавальну цінність предмета, це відразу передається учням і стає джерелом мотивації навчання.

Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є батьки і педагоги, яких треба порадува­ти, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне від­чуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Вод­ночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби від­кривається для неї. Процес формування мотивів на­вчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення ди­тини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом — і від учителів-предметників.

Можна запропонувати дітям такі поради.


  1. Визнач для себе значення певного матеріалу. Зна­чення певного матеріалу стане тобі зрозумілим, якщо по­думаєш, якої мети хочеш досягти, що можеш робити з цим і чи використаєш ти це для себе в майбутньому.

  2. Визнач чітко свою мету і не відступай від неї! Як­що ти чітко знаєш, чого хочеш, бажання вчитися бу­де залишатися в тобі завжди. Крім цього, ти відчуєш, що бажання досягти ще більшого в тобі зростає.

  3. Поділи свою велику мету на менші частинки. Їх легше досягти. Коли ти успішно досягнеш малень­кої мети, у тобі прокинеться бажання досягти насту­пної. Адже ти це можеш! Так ти швидше прийдеш до своєї великої мети.

•Радій, коли тобі вдасться домогтися маленького ус­піху.

•Не засмучуйся, якщо з першого разу не вдасться.

Спробуй іще раз.


  • Знай: ти це можеш! Я вірю в тебе!

    1. Спробуй знайти якомога більше причин, через які тобі потрібно досягти цієї мети. Ці причини допо­можуть тобі тримати курс на здійснення всього, чого ти хочеш!

    2. Знай: бажання має виходити від тебе самого! Але якщо ти хочеш учитися, щоб сподобатися вчите­лю, батькам або довести друзям, чого ти вартий, то ви­користовуй додатково і це, щоб досягти своєї мети!

    3. Не бійся просити допомоги! Знай, що тільки коли ти справді переконаний у правильності своїх дій, тоді до­сягнеш мети! Питай, якщо в чомусь маєш сумніви!

Не меншу роль, а інколи і значно більшу, відіграє рівень розвитку емоційно-вольової й мотиваційної сфери особистості дитини. Емоції і відчуття часто фо­рмують поведінку учня, впливають на поставлені нам ті чи інші життєві цілі. Байдужа до всього дитина неспроможна поставити й розв'язати життєво важли­ві завдання, досягти значних успіхів.

Сьогодні є вже підстави говорити і про нове могут­нє джерело мотивації — ринок праці. Атмосфера кон­куренції, потреба відстояти, поліпшити свою життєву позицію, прагнення успіху, нарешті, страх безробіття, — усі ці притаманні ринкові чинники формують осо­бливу соціальну психологію, яка передається дітям уже в сім'ї. Тому потреба якнайшвидше «стати на но­ги», «домогтись чогось» через навчання в розвинутих країнах характеризує психологію дітей дошкільного ві­ку. Тут немає необхідності підганяти їх до навчальної праці, бо потреба в ній є потребою життєвою, власною.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що в кінцевому підсумку головним джерелом мотивації є праця. Пере­ступаючи перший раз поріг школи, дитина ще не дивить­ся на речі практично, але вона має добрі наміри щодо на­вчання і прагне діяльності, якою досі було заповнене її життя. І якщо з часом ці прагнення зникають, то причи­на лише одна: відсутність самої діяльності в повному розумінні цього слова, тобто діяльності, коли людина са­ма усвідомлює свою задачу, сама шукає шляхів розв'я­зання, сама розв'язує і сама одержує результат.

Практичні способи формування мотивації до ви­вчення інформатики, які я використовую на влас­них уроках:

•розв'язування нестандартних задач;

•створення ситуації успіху;

•створення проблемної ситуації або розв'язання парадоксів;


  • апелювання до життєвого досвіду учнів;

  • включення учнів у колективні форми діяльності;

  • доброзичливий настрій уроку;

  • залучення учнів до оцінювання;

  • приваблива мета уроку;

  • дидактичні прийоми: «лови помилку», «аркуш по колу», «так чи ні» та інші;

  • навчальна гра.

На формування позитивної мотивації націлені такі мої прийоми:

•разом з учнями визначаємо мету (Що будемо вивча­ти? Навіщо? З чим в учнів асоціюється дана те­ма?), проводжу вправу «Що прийшло на думку?»;

•обов'язково підкреслюю зв'язок знань з повсякден­ним життям, практичну спрямованість навчання;


  • готую й залучаю учнів до пошуку цікавого матері­алу, використовую незвичайні форми його викла­дання: комп'ютерні програми, відеоматеріали, презентації; •створюю проблемно-пошукові ситуації; •на етапі вивчення нового матеріалу організовую ро­боту в групах: отримали завдання -> розподілили обов'язки -> підготували відповідь -> виступили перед класом -> оцінили свою роботу; •на етапі відпрацювання навичок використовую прийом «аркуш по колу» (гетерогенні групи, силь­ні учні допомагають слабким, умова — працюють всі по колу, є можливість допомоги, консульту­вання всередині групи, різні групи-конкуренти, ре­зультат залежить від внеску кожного), оцінка ви­значається місцем, яке посіла група за кількістю правильно виконаних завдань, можна завершити роботу в групах вправою-рефлексією; •створюю динамічні дослідницькі групи, які готують демонстрації, що доповнюють основний матеріал; •на етапі закріплення і корекції використовую вправи «Я — редактор» (знайти помилки), «третій — зайвий», диктант «так чи ні?»; •під час пі две дення підсумків уроку надаю можливість оцінити свою роботу (за певними критеріями), обго­ворення результатів уроку, постановка наступних за­дач: що нового дізнались на уроці? Де можна вико­ристати знання теми? Які питання ще не вирішені? Що сподобалося, не сподобалося на уроці? Пропоную завершити роботу заповненням таблиці 1. •пропоную творчі домашні завдання: скласти кро­сворд, нестандартну задачу, вікторину, казку, ви­користовуючи поняття теми.


Таблиця 1
Опорні знання (знаємо)

Нові поняття (вивчаємо)

Дізналися на уроці (результат)











Реалізація мотивації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку

Вивчення нового матеріалу

Зацікавлюючий елемент (Шифр Цезаря)

Цей метод викликає в учнів здивування, зацікавлен­ня та бажання зрозуміти. Шифр Цезаря базується на за­міні кожної літери тексту на іншу літеру шляхом змі­щення за алфавітом на фіксовану кількість символів.



Тема уроку: «Способи подання даних».

Епіграф до уроку:

«Оє вїкта, ьп оє иобжщ — вїкта, ьп оє обгшіщта».

На початку уроку учні записують незрозумілий для них вислів-епіграф. Це допомагає сконцентрува­ти їхню увагу на темі уроку і зацікавити. Після вивчен­ня нового матеріалу учитель разом з учнями розши­фровує епіграф.

«Не бійся, що не знаєш — бійся, що не навчишся».

Створення проблемної ситуації. Цікаві задачі

Даний спосіб мотивації допомагає заохотити учнів

до роздумів, аналізу та логічного мислення.



Тема уроку: «Подання чисел у двійковому коді».

Задача: Мешканець країни Комп'ютерленд пора­хував, що програмісту, який постійно з ним спілку­ється уже 101101 років і у нього досить велика сім'я — 100 синів і 11 доньок.

Запитання до учнів: Таке можливо?

•Що ви бачите спільного між цими числами?

•Чому Мешканець країни Комп'ютерленд викори­став саме такі числа?

•Скільки років програмісту та скільки у нього дітей? (45 років, 4 сини, 3 доньки).

Учитель повідомляє, що правильні відповіді на ці запитання ми обов'язково отримаємо до кінця уроку. 3. Створення ситуації успіху Дуже важливо, щоб кожен учень відчув себе успі­шним. Це обов'язково дасть стимул до досягнення успіхів у майбутньому.

Тема уроку: «Апаратне забезпечення інформацій­них систем».

Протягом уроку шукайте підказки і розгадайте кросворд, який не містить запитань. Кросворд без запитань — спосіб зосередити увагу учнів на темі уроку, бути уважними і спостережливими, тому що під час пояснень будуть звучати слова-відповіді. Кросворд показано на рис. 1.


У кросворді — назви інформаційних процесів.

Відповіді. Упорядкування, зберігання, пошук, опрацювання, передавання, захист.

Актуалізація опорних знань

    1. Практична робота. Розв'язування нестан­дартних задач. Прийом «Секрет»

Даний метод допомагає створити в класі ситуацію конкуренції, де кожен учень намагається першим відкрити завдання і розпочати роботу.

Тема уроку: «Робота з довідкою. Пошук даних у зо­внішній пам'яті комп'ютера».

Для виконання практичної роботи вам потрібно від­крити інструкцію, яка знаходиться у пам'яті вашого комп'ютера у файлі текстового процесора Word.

А тепер загадка: знайдіть файл і запишіть шлях до файлу у зошити.

Диск — це четверта літера англійського алфавіту.

Назва папки — містить 8 букв (скінченна послідо­вність дій, що приводить до певного результату) — це папка 2 рівня.

Папка 1 рівня починається на літеру «Б» (назва те­кстового редактора).

Ця папка — кореневий каталог. Розшифруй її на­зву: (-.. --- -.- ..- -- . -. - -.-- .----).

Назва файлу відповідає порядковому номеру вашої практичної роботи.



Відповідь.

D:\Документи1\Блокнот\алгоритм\чотири.

Отже, учні повторюють із зацікавленням пройде­ний матеріал і відчувають себе успішними, якщо за­гадку розгадано. Учні, які не впоралися із завдан­ням, можуть скористатися підказками товаришів.


    1. Практична робота. Задача з неповною умовою

Такі задачі можна використовувати не тільки на

етапі актуалізації опорних знань, а також на етапі закріплення вивченого матеріалу. Цей метод «зму­шує» учня згадати вивчене раніше, правильно і зро­зуміло сформулювати запитання і при цьому бути пе­ршим від інших.



Приклад. Для виконання практичної роботи вам потрібно відкрити інструкцію, яка знаходиться у па­м'яті вашого комп'ютера у файлі, який загубився.

Знайдіть файл використовуючи можливість зада­вати будь-які запитання вчителю.

Учитель може відповідати тільки «так» або «ні».

Наприклад: •Цей файл формату...? •Файл зберігається на диску.? • Назва файлу складається з одного слова? •У слові більше 5 літер? І так далі.



3. Гра «Найдовший ланцюжок»

Діти будь-якого віку люблять гратися. Їм є близь­кою і знайомою гра у слова (міста). Тому цей метод для актуалізації знань для них дуже цікавий.

що відповідають темі (виграє найдовший ланцюжок).

Тема уроку: «Апаратне та програмне забезпечен­ня інформаційних систем».

Наприклад.



Програма — апаратура — алгоритм — модем — мережа — антивірус — системний блок — колонки — клавіатура — архівація — ядро — операційна си­стема — архітектура комп'ютера і так далі...

Закріплення набутих знань

1. Аркуш по колу: «Квітка рішень»

Під час вивчення тем, які містять великий обсяг те­оретичного матеріалу, для закріплення знань під кінець уроку пропоную роздати учням, наприклад по рядах, ар­куші «Квітка рішень». У центрі квітки записую одне з основних понять пройденої теми, а учням, на швид­кість, пропоную записати всі слова-асоціації. Такий ме­тод нагадує дітям естафету і кожен учень намагається швидко виконати завдання, щоб не підвести команду.



Тема уроку: «Інформація. Інформаційні процеси».

Запишіть всі асоціації, які у вас виникають з даним словом. Приклади показано на рис. 2, рис. З, Рис. З




(Гра розроблена у програ­мі PowerPoint). Де за клітинками, звично для них, заховані кораблики, але не тільки. Кожна клітинка містить запитання даної теми, які можна оці­нити різною кількістю балів, залежно від складнос­ті. Клас поділяється на дві команди. Правильна від­повідь приносить команді відповідну кількість ба­лів, неправильна — нуль балів. Команди відкривають клітинки почергово. Якщо команда «поранить» ко­раблик, то отримує право позачергового ходу, якщо ж команда «втопить» корабель, то її кількість балів подвоюється. Така форма уроку зацікавлює учнів до вивчення інформатики, активними стають навіть школярі, у яких середній чи низький рівень знань. Усі вони мають можливість гарно і цікаво підготуватися до контрольної чи підсумкової роботи з даної теми.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка