Формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу



Скачати 396.88 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації06.05.2016
Розмір396.88 Kb.
  1   2
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

ВОЙЧУК ВЕРОНІКА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 379.811.1



ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ КЕРІВНИКІВ ДО ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.


Науковий керівник доктор педагогічних наук

Пустовіт Григорій Петрович,


старший науковий співробітник,

Відділення теорії та історії педагогіки


АПН України, учений секретар, м. Київ;
Офіційні опоненти доктор педагогічних наук, професор

Пікельна Валерія Семенівна,

Криворізький державний педагогічний університет, професор кафедри педагогіки і методики трудового навчання;



кандидат педагогічних наук, доцент

Биковська Олена Володимирівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, доцент кафедри теорії та методики професійного навчання.

Провідна установа Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.



Захист відбудеться 15 червня 2006 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема 52-А, корпус 3, аудиторія 20.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема 52-А, корпус 3.
Автореферат розісланий 15 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.СнісаренкоЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Позашкільна освіта і виховання як складова системи безперервної освіти України сьогодні знаходиться на етапі якісного оновлення, пошуку шляхів розвитку як системи в цілому, так і окремих позашкільних навчальних закладів.

Важливим напрямом модернізації управління освітою, визначеним Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, є перехід від оперативного до програмно-цільового управління, що забезпечує налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень. За такого підходу набувають актуальності проблеми наукового обґрунтування теоретико-методологічних положень програмно-цільового управління позашкільними навчальними закладами та визначення необхідних умов для їх впровадження в практичну діяльність цих закладів.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних філософських, соціологічних, управлінських джерел дає підстави для висновку про ґрунтовний рівень розробки основних положень теорії і методології управління соціальними системами. Серед них роботи В.Афанасьєва, А.Аганбєгяна, А.Берга, І.Блауберга, М.Вебера, І.Герчикової, Д.Гвішіані, В.Кноррінга, І.Ладенко, А.Маслоу, М.Мескона, Г.Слезінгера, О.Столбова, Ф.Тейлора, А.Файоля, М.Фоллет, Ф.Хміля, Г.Щекіна та ін.

Науково-теоретичні та організаційно-прикладні основи управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу достатньо розроблені та висвітлені в роботах: Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Ю.В.Васильєва, Л.І.Даниленко, М.М.Дарманського, Г.А.Дмитренка, Г.В.Єльникової, О.І.Зайченко, Л.М.Калініної, Н.Л.Коломінського, Н.І.Кондакова, Ю.А.Конаржевського, В.І.Маслова, Н.М.Островерхової, В.В.Олійника, В.С.Пікельної, М.М.Поташніка, П.В.Худоминського, Г.І.Шамової та ін.



Водночас сучасний етап розвитку позашкільної освіти характеризується незначною кількістю наукових досліджень, що розкривають теоретико-методологічні та організаційно-прикладні засади наукового управління позашкільними навчальними закладами. У більшості своїй наукові праці в галузі позашкільної освіти і виховання спрямовано на дослідження психолого-педагогічних проблем організації навчально-виховного процесу в умовах позашкільного навчального закладу.

Так, окремим аспектам теорії позашкільного педагогічного процесу присвятили свої роботи В.В.Бєлова, М.М.Грищенко, К.Г.Демкатий, М.Б.Коваль, В.О.Онищук, І.Н.Рябченко, О.Я.Савченко, М.Д.Ярмаченко. С.Л.Васильченко, Н.В.Задерико, О.М.Мироненко, Н.Д.Пономарчук та ін. Історичному аналізу становлення та розвитку системи позашкільної освіти присвячені роботи В.Є.Береки, Л.С.Жданової, А.С.Шепілової.



Найбільш вагомий внесок у розробку методологічних, науково-теоретичних засад навчально-виховного процесу в системі позашкільної освіти, в розробку теоретичних засад наукового управління позашкільними навчальними закладами внесли наукові праці В.В.Вербицького, Г.П.Пустовіта Т.І.Сущенко.

Аналіз проблеми дослідження свідчить про недостатню розробленість теоретико-прикладних засад організаційного, функціонально-цільового, управлінського аспектів діяльності позашкільних навчальних закладів. Такий стан теоретико-методологічного забезпечення обумовлює низький рівень готовності керівників позашкільних навчальних закладів до впровадження інноваційних форм управлінської діяльності, що ґрунтуються на наукових засадах програмно-цільового управління. Ці проблеми складають основи протиріччя між суспільними вимогами, детермінованими необхідністю якісної перебудови управління позашкільними навчальними закладами та рівнем професійної управлінської кваліфікації керівників цих закладів. Актуальність та недостатнє дослідження проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання АПН України в частині наукової теми “Соціально-педагогічні основи діяльності позашкільних навчальних закладів у сучасних умовах” лабораторії діяльності позашкільних закладів, (державний реєстраційний номер 0100U000152). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Інституту проблем виховання (протокол № 3 від 28 березня 2002р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень Академії педагогічних наук України у галузі педагогіки і психології (протокол № 10 від 24 грудня 2002 року).

Об’єктом дослідження є програмно-цільове управління розвитком позашкільного навчального закладу як відкритою соціально-педагогічною системою.

Предмет дослідження – формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу.

Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально апробованої моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу.

Гіпотеза дослідження. В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що ефективне формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу можливе за умов:

  • теоретичного обґрунтування та розробки моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу;

  • врахування в моделі специфіки позашкільного навчального закладу як відкритої соціально-педагогічної системи;

  • введення в процес підвищення кваліфікації керівників позашкільних навчальних закладів у системі післядипломної освіти спеціального програмного курсу, який ґрунтується на теоретико-методологічних засадах програмно-цільового управління та забезпечений відповідними організаційно-педагогічними умовами його реалізації.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено основні завдання дослідження:

  • визначити сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії та практиці управління позашкільними навчальними закладами;

  • обґрунтувати теоретико-методологічні положення програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу;

  • визначити специфіку управління позашкільним навчальним закладом;

  • теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу;

  • розробити спецкурс з проблеми підготовки керівника до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу для системи післядипломної педагогічної освіти.

Методологічною основою дослідження є філософські положення теорії наукового пізнання; принципи всезагального розвитку предметів і явищ матеріального світу; основні положення теорії моделювання, методологічний принцип взаємозв’язку теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітньо-педагогічної дійсності, основні положення системного і ситуативного підходів як методологічного способу пізнання процесу управління; провідні положення щодо розвитку національної системи освіти та управління, зазначені в законах України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, Концепції позашкільної освіти, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Теоретичну основу дослідженняя становлять:

  • об’єктивні закономірності наукового процесу (П.Р.Атутов, Б.С.Гершунський, В.І.Загвязинський, М.М.Скаткін, М.С.Каган, В.М.Полянський та ін.);

  • загальні положення теорії менеджменту (І.Ансофф, І.Блауберг, Д.Клілланд, В.Кінг, М.Мескон, Ф.Тейлор, А.Файоль, М.П.Фоллет, Ф.Хедоурі);

  • загальні положення теорії соціального управління (О.М.Авєрін, В.Г.Афанасьєв, О.І.Берг, Б.А.Гаєвський, Д.М.Гвішіані, Г.А.Дмитренко, Є.М.Павлютенков, Ф.І.Хміль, Г.В.Щекін та ін.);

  • загальні положення теорії моделювання (Б.О.Глинський, В.М.Бурков, Б.І.Данєв, Л.М.Калініна, В.С.Пікельна, О.П.Суслов, О.І.Уємов та ін.);

  • наукові основи управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (Є.С.Березняк, В.І.Бондар, Ю.В.Васильєв, Л.І.Даниленко, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова, Л.М.Калініна, Ю.А.Конаржевський, М.І.Кондаков, В.І.Маслов, Н.М.Островерхова, В.С.Пікельна, М.М.Поташнік, Т.І.Шамова, В.С.Саприкін, А.М.Моісєєв, П.В.Худомінський, П.І.Третьяков та ін.);

  • положення теорії і методики позашкільного освітнього процесу, наукові основи управління позашкільним навчальним закладом (В.В.Вербицький, Г.П.Пустовіт, О.О.Сухомлинська, Т.І.Сущенко та ін.);

  • науково-теоретичні та організаційно-технологічні засади підвищення кваліфікації педагогічних працівників та керівників закладів освіти в системі післядипломної педагогічної освіти (В.І.Бондар, Н.В.Борисова, Л.І.Даниленко, В.В.Дивак, О.І.Зайченко, І.А.Зязюн, Г.В.Єльникова, І.П.Жерносек, Л.М.Калініна, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.І.Маслов, В.К.Мельник, В.Г.Онушкін, В.В.Олійник, О.М.Пєхота Н.Г.Протасова, В.І.Пуцов, В.А.Семиченко, Т.І.Сущенко, О.П.Тонконога, Г.В.Федоров, Є.М.Хриков та ін);

Відповідно до мети було застосовано комплекс методів дослідження:

    • теоретичного рівня: проблемно-цільовий, історико-педагогічний аналіз наукової літератури з теми дослідження, методи систематизації, узагальнення та алгоритмізації здобутої інформації з метою обґрунтування теоретичних засад та положень програмно-цільового управління соціальними системами, розкриття специфіки позашкільного закладу як відкритої соціальної системи; метод моделювання – з метою наукового обґрунтування та розробки системи формування готовності керівників позашкільних навчальних закладів до програмно-цільового управління розвитком підпорядкованих закладів.

    • емпіричного рівня: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження), праксиметричні (аналіз передового досвіду в системі позашкільної педагогіки, аналіз документації стратегічного розвитку позашкільних навчальних закладів, аналіз результатів їх діяльності) з метою дослідження сучасного стану впровадження програмно-цільового управління в практичну діяльність позашкільних навчальних закладів та визначення рівня готовності керівників до здійснення програмно-цільового управління.

    • експериментальні: проведення констатуючого і формуючого експериментів дослідження; застосування статистичних методів обробки експериментальних даних, контент-аналізу з метою вивчення ефективності розробленої моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу та перевірку гіпотези дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, Кіровоградського і Житомирського обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Дослідження проводилося у три етапи протягом 2000-2005 років.

На першому етапі (2000-2002 рр.) основну увагу було зосереджено на вивченні та аналізі філософської, соціологічної, управлінської, психолого-педагогічної літератури; обґрунтуванні теми дослідження; визначенні об’єкту, предмету, мети та основних завдань дослідження, розробці програми і методики наукового пошуку, формулюванні базових теоретичних понять.

На другому етапі (2002-2003 рр.) зібрано та систематизовано матеріал щодо науково-теоретичного та організаційного забезпечення програмно-цільового управління позашкільними навчальними закладами з урахуванням специфіки їх діяльності; розроблено і теоретично обґрунтовано модель формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу. Проведено констатуючий експеримент дослідження.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) проведено формуючий експеримент з перевірки ефективності розробленої моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу, перевірено сформульоване в дослідженні припущення. Викладено систематизований і узагальнений дослідницький матеріал у рукопису дисертаційної роботи й наукових публікаціях, оприлюднено основні положення та висновки дослідження.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що

вперше здійснено системний розгляд позашкільного навчального закладу як складної відкритої соціально-педагогічної системи; розроблено і обґрунтовано теоретичні та організаційно-педагогічні засади моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу;

набули подальшого розвитку положення програмного-цільового управління розвитком відкритих соціальних систем на основі інтегративного і диференційного підходів до розвитку системи наукових знань; теоретико-методологічні, науково-методичні та організаційно-технологічні засади програмно-цільового управління розвитком позашкільних навчальних закладів з урахуванням специфіки їх діяльності; розмежовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, визначено зміст поняття “програмно-цільове управління розвитком позашкільного навчального закладу”;

удосконалено систематизацію цільових установок процесу розвитку позашкільних навчальних закладів та комплексу вимог щодо запровадження науково-теоретичних засад цільового управління в практичну діяльність позашкільного навчального закладу.



Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою та запровадженням y навчальний процес інститутів післядипломної освіти спецкурсу “Програмно-цільове управління розвитком позашкільних навчальних закладів”, який забезпечує зміст та організаційно-педагогічні умови процесу формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком підпорядкованих закладів. Розроблено структуру та методику складання програми розвитку позашкільного навчального закладу.

Застосування результатів дослідження може бути значно розширене за рахунок впровадження їх в навчальні плани курсів підвищення кваліфікації спеціалістів різних управлінських ланок в системі освіти: спеціалістів відділів освіти районних держадміністрацій, міських управлінь освіти місцевої виконавчої влади, управлінь освіти обласних держадміністрацій, до функцій яких входить керівництво та контроль за станом діяльності закладів позашкільної освіти в регіоні, а отже і необхідність професійно оцінювати, коригувати, надавати допомогу у розробці цільових програм розвитку конкретних позашкільних навчальних закладів з урахуванням специфіки, потреб та можливостей регіону.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, комплексним використанням теоретичних і емпіричних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; аналізом значної кількості першоджерел, вивченням документів стратегічного розвитку позашкільних навчальних закладів; експериментальною перевіркою гіпотези дослідження, узагальнених положень, висновків і рекомендацій; кількісним і якісним аналізом експериментальних даних дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на:

  • Міжнародних науково-практичних конференціях: „Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу” (м. Київ, 2002р.), „Соціально-педагогічні аспекти діяльності позашкільного закладу нового типу: досвід, перспективи” (м. Рівне, 2005р.);

  • Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (м. Київ, 2001р.);

  • регіональних науково-практичних конференціях: обласній науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку позашкільної освіти Кіровоградщини” (за підсумками ІІ обласного огляду-конкурсу роботи позашкільних закладів) (м. Кіровоград, 2003р.), районній науково-пошуковій конференція “Метод проектів у контексті порівняльної педагогіки: діалог проектних традицій і культур” (м. Київ, 2004р.); в системі післядипломної педагогічної освіти у процесі підвищення кваліфікації директорів, заступників директорів, методистів позашкільних навчальних закладів обласного, міського та районного рівнів підпорядкування, у процесі розробки нормативних, методичних та програмних матеріалів для системи позашкільної освіти.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 13 одноосібних наукових статтях, з них 6 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (271 найменування), додатків. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 179 сторінках. Робота містить 11 таблиць, 21 рисунок, 7 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, розкривається її актуальність, визначається об’єкт, предмет, мета та завдання, висвітлюється теоретико-методологічна основа, наукова новизна, практичне значення роботи, достовірність і апробація здобутих результатів.



У першому розділі “Програмно-цільове управління як науковий феномен та практика педагогічного управління” у трьох підрозділах розглядаються теоретичні засади програмно-цільового управління як інтегрованої системи наукових знань, а також аналізується сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії і практиці управління позашкільними навчальними закладами.

Вихідними положеннями аналізу теоретико-методологічних засад програмно-цільового управління дослідження стали:



  • відкритість наукової теорії як системи знань, що нескінченно розвивається і поглиблюється, в ході чого розширюється, доповнюється методологічна база теорії, уточнюється і систематизується її понятійний апарат, здійснюється розробка прикладних методик;

  • розгляд процесів інтеграції і диференціації різних систем наукових знань як двох взаємозалежних і взаємопов’язаних напрямів розвитку наукових теорій;

  • закономірність вивчення феномену управління, що визначається глобальним підходом до розв’язання проблем у виробничій сфері з наступною адаптацією та трансформацією виявлених закономірностей, принципів, теоретичних положень наукового управління до особливостей соціальної сфери, зокрема освітньої галузі.

Такий підхід визначив спрямування і завдання нашого дослідження – обґрунтування теоретико-методологічних засад програмно-цільового управління з подальшою їх адаптацією відповідно до специфічних умов діяльності позашкільних навчальних закладів.

Інтегративні процеси формування науково-теоретичних засад програмно-цільового управління в нашому дослідженні розглянуто з позицій внутрішньо дисциплінарної інтеграції (П.Р.Атутов), що передбачає синтез різноаспектних досліджень у межах однієї дисципліни.

Результати дослідження показали, що першоосновою внутрішньо дисциплінарних інтегративних процесів у формуванні засад програмно-цільового підходу є поєднання досягнень наукових шкіл управління, а також теоретичних засад концепцій процесного, системного, ситуативного, цільового і програмного управління.

Актуальною складовою теорії програмно-цільового управління в своєму досліджені ми визначили цільовий підхід до здійснення управління соціальними системами (В.Г.Афанасьєв, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова, І.С.Ладенко, В.В.Олійник, Т.І.Сущенко). З метою адаптації науково-теоретичних та організаційно-педагогічних засад цільового управління до специфічних умов діяльності позашкільного навчального закладу в дослідженні зроблено уточнення цільових установок розвитку позашкільних навчальних закладів, систематизація та адаптація вимог процесу цілеформування відповідно до специфіки його діяльності, розкрито інтегративний взаємозв’язок цільового управління з вимогами процесного, системного, ситуативного підходів наукової теорії управління, визначено алгоритм цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу.

Впровадження програмного підходу в теорію управління соціальними системами, за результатами нашого дослідження, зумовлено необхідністю визначення довгострокових дій систем, організацій, закладів щодо досягнення намічених цілей, необхідністю дотримання принципів стратегічного менеджменту в перспективному плануванні їх діяльності (М.Х.Мескон, Г.А.Дмитренко, Л.М.Калініна, В.Г.Нємцов, В.С.Пікельна, М.М.Поташнік, П.І.Третьяков, О.Г.Столбов, Р.А.Фатхутдінов).

Аналіз наукових робіт, у яких розкриваються специфічні засади стратегічного менеджменту в різних сферах суспільного життя, дав змогу виділити три, на нашу думку, найбільш розповсюджених види стратегічного управління: управління маркетингом, управління проектами (проектно-цільове управління), програмно-цільове управління, що визначає диференційну основу поділу стратегічного менеджменту на “дочірні дисципліни”.

Такий підхід зумовив подальший розгляд і обґрунтування теоретичних засад і положень програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу з позицій методології і теорії стратегічного менеджменту.

Систематизовані таким чином теоретико-методологічні основи програмно-цільового управління стали підґрунтям для визначення програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу як методології управління, що забезпечує його перехід на новий якісно вищий рівень ефективної реалізації кількісно і якісно визначених цілей, які максимально задовольняють вимоги і потреби розвитку освітнього простору України. Інструментом, специфічною формою впровадження програмно-цільового управління у практичну діяльність позашкільного навчального закладу є цільова програма його розвитку.

Проведений аналіз науково-теоретичних робіт з проблеми дослідження дав змогу зробити висновок, що в системі освіти сьогодні існує значне протиріччя між загальновизнаною значимістю програмно-цільового управління і низьким рівнем його впровадження в практичну діяльність навчально-виховних закладів. Основними причинами такого стану, за нашим висновком, є недостатня розробленість теоретичних моделей перспективного управління розвитком навчальних закладів, зокрема позашкільних навчальних закладів, а також відсутність необхідних управлінських знань та умінь у керівників з теорії і практики програмно-цільового управління.

З метою з’ясування реального стану впровадження теоретичних положень і технологій програмно-цільового управління в практичну діяльність позашкільних навчальних закладів у ході констатуючого експерименту нами вивчено досвід діяльності провідних позашкільних навчальних закладів України – Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, Київського міського Палацу дітей та юнацтва, Донецького обласного палацу дитячої та юнацької творчості, Рівненського міського Палацу дітей та молоді та ін.; у рамках ІІ обласного огляду-конкурсу нами проаналізовано документацію та стан діяльності закладів позашкільної освіти міської та районної ланки у Кіровоградській області, зроблено аналіз наявних документів їх стратегічного розвитку, проведено пілотне дослідження.

З метою отримання статистичних даних щодо впровадження засад програмно-цільового управління в практичну діяльність позашкільних навчальних закладів та констатації рівня готовності керівників до його запровадження було проведено опитування й тестування слухачів відповідних категорій курсів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти. До складу вибірки дослідження були включені: директори обласних, районних, міських центрів дитячої та юнацької творчості, будинків школяра, центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних техніків, заступники директорів, завідувачі методичних відділів, методисти (всього 320 чол.).

Аналіз результатів констатуючого експерименту, показав, що в цілому сучасний стан розвитку системи позашкільної освіти характеризується низьким рівнем впровадження новітніх технологій програмно-цільового управління у практичну діяльність позашкільних навчальних закладів (за виключенням провідних закладів системи позашкільної освіти). Результати опитування керівників показали, що тільки 27,6% мають розроблені в закладі документи стратегічного розвитку. Проте навіть ці існуючі документи не проходили експертизу спеціалістів, тому визначити їх якість і рівень респонденти не можуть. Сучасний стан підготовки керівників характеризується низьким рівнем знань з теорії і практики програмно-цільового управління (64,7% респондентів оцінили як низький і скоріше низький власний рівень знань з теорії і 70,1% – з практики програмно-цільового управління), а також низьким рівнем усвідомлення ними актуальності і важливості переходу до нових сучасних технологій управління. Отримані статистичні дані самооцінки керівниками власного рівня підготовки з теорії та прикладних методик програмно-цільового управління підтвердились результатами тестових завдань, результатами аналізу документації позашкільних навчальних закладів та бесід з їх керівниками.

Здійснений аналіз структури навчальних планів курсової підготовки керівників позашкільних навчальних закладів в системі післядипломної освіти засвідчив недостатню увагу до зазначених проблем, що за нашими висновками є значимим фактором, який зумовлює низький рівень готовності керівників позашкільних навчальних закладів до програмно-цільового управління. На підставі такого аналізу визначено наступне спрямування нашого дослідження, доведено необхідність розробки змістовних, організаційно-педагогічних та контрольно-діагностичних засад процесу формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільних навчальних закладів в системі післядипломної освіти.

У другому розділі “Наукові засади і технологія формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу” у трьох підрозділах розробляється цілісна модель формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу, розкривається системний підхід до позашкільного закладу як відкритої соціально-педагогічної системи, аналізуються результати дослідно-експериментальної роботи.



Трансформація положень програмно-цільового управління в систему роботи позашкільних навчальних закладів та відповідне визначення змістовних засад процесу формування готовності керівників до його запровадження обумовили необхідність системного розгляду позашкільного навчального закладу як складної відкритої соціально-педагогічної системи. Такий підхід дав змогу вперше здійснити системний аналіз внутрішньої будови цих закладів, визначити основні структурні підсистеми, їх взаємозв’язок і інтегрованість, визначити об’єкти і суб’єкти управління в позашкільному навчальному закладі, визначити пріоритетні процеси в їх діяльності, дослідити і уніфікувати організаційні структури, визначити актуальні принципи управління та їх специфіку.

Виявлені в дослідженні закономірності, здійснений теоретичний аналіз та адаптація науково-теоретичних засад і положень програмно-цільового управління до специфіки діяльності закладів позашкільної освіти дали змогу розробити та обґрунтувати цілісну модель формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільних навчальних закладів.

У структурі моделі логічно поєднані теоретико-прикладні засади програмно-цільового управління, детерміновані сучасними суспільними потребами і вимогами до здійснення нових форм управління; відповідні характеристики керівників, які забезпечують необхідну структуру їх готовності до здійснення програмно-цільового управління, а також навчальний процес з підвищення кваліфікації керівників у системі післядипломної педагогічної освіти, спрямований на формування визначених компонентів готовності, і забезпечений відповідним змістом, організаційно-педагогічними умовами реалізації, діагностичним інструментарієм оцінки його дієвості.

Такий підхід зумовив блочну структури моделі. Базовим в її структурі є теоретичний блок, в якому обґрунтовано і систематизовано науково-методологічні положення теорії програмно-цільового управління, охарактеризовані на попередніх етапах дослідження. Зазначені положення віддзеркалюють сучасні тенденції розвитку управління соціальними системами і формують основні вимоги до професійної підготовки керівників позашкільних навчальних закладів щодо здійснення програмно-цільового управління, тобто, за нашим висновком, є теоретичною основою для визначення структури готовності керівника, як її ідеальної моделі.

У наступному логічному блоці цілісної моделі формування готовності визначається структура готовності керівників до програмно-цільового управління. Структуру професійної готовності охарактеризовано з позицій інтеграції теоретичних знань, практичних умінь та значущих мотивів щодо здійснення програмно-цільового управління, об’єднаних у когнітивній, операційній та мотиваційній складових.

Третій блок моделі визначає змістовні, організаційно-педагогічні та контрольно-оціночні засади навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти як цілеспрямованого педагогічного процесу з формування готовності керівників до програмно-цільового управління.

В основу навчального процесу нами покладено розроблений у процесі дослідження спецкурс „Програмно-цільове управління розвитком позашкільного навчального закладу”, сутнісні характеристики модулів якого складають науково-теоретичні та організаційно-прикладні засади програмно-цільового управління. Визначальним модулем в змісті спецкурсу є розроблений алгоритм процесу розробки програм розвитку позашкільних навчальних закладів.

Особливості навчання за програмою спецкурсу – значний обсяг теоретичних та прикладних знань, складність матеріалу, обмежений термін навчання – обумовили високі вимоги до організаційно-педагогічних умов здійснення навчального процесу, визначили важливість забезпечення насиченості та інтенсивності навчання, оптимізацію змісту навчального матеріалу, максимальну активізацію навчально-пізнавальної діяльності слухачів, застосування інтерактивних форм і методів навчання. Тому значне місце у структурі розробленої цілісної моделі формування готовності керівників позашкільних навчальних закладів до програмно-цільового управління відведено обґрунтуванню найбільш ефективних методів і форм організації навчального процесу за програмою спецкурсу.

Для оцінки ефективності розробленої моделі в дослідженні визначено систему критеріїв:

  • відповідність змісту навчання суспільним потребам та вимогам теоретико-прикладних засад програмно-цільового управління;

  • відповідність змісту навчання освітнім потребам слухачів, ступінь їх задоволення у процесі навчання;

  • відповідність організаційно-педагогічних умов меті і завданням навчального процесу;

  • сформованість компонентів готовності керівників;

  • динаміка рівня теоретичної та методико-організаційної підготовки керівників;

  • зрушення у мотиваційній сфері керівників, прагнення застосувати набуті знання і вміння в практичній діяльності;

  • зростання освітніх потреб слухачів, прагнення подальшого набуття знань, самоосвіти.

Запровадження програми спецкурсу в навчальний процес підвищення кваліфікації керівників позашкільних навчальних закладів в системі післядипломної педагогічної освіти дало змогу здійснити апробацію розробленої цілісної моделі формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком підпорядкованих закладів. Впровадження та експериментальна перевірка моделі проводилися протягом 2002-2004 р.р. на базі Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, Кіровоградського і Житомирського обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. До вибірки дослідження увійшли директори обласних, районних, міських центрів дитячої та юнацької творчості, будинків школяра, центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних техніків, заступники директорів, завідувачі методичних відділів, методисти, які проходили навчання на семінарах та курсах підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти – всього 320 чол.

Здійснення експериментальної апробації включало розробку методики, процедури та інструментарію дослідної роботи, адекватних цілям і завданням дослідження. Так на діагностичному етапі формуючого експерименту поєднано різні методи збору первинної інформації: вихідне анкетування і тестування, бесіди, групові інтерв’ю, спостереження, оцінка виконаних в процесі навчання проблемних завдань та розроблених слухачами моделей абстрактних позашкільних навчальних закладів; різні технології виміру, які ґрунтуються на методиках оцінки і самооцінки досягнутих результатів, що відповідає специфіці навчання дорослих людей; застосування контент-аналізу та статистичних методів обробки експериментальних даних. Рівень сформованості готовності керівників до програмно-цільового управління визначався за допомогою розробленого пакету тестових завдань, що мають блочно-модульну структуру, відповідну до побудови навчального матеріалу спецкурсу; анкет, спрямованих на самооцінку слухачами рівня набутих теоретичних знань і практичних навичок, оцінку динаміки рівня теоретичної та методико-організаційної підготовки керівників, змін у мотиваційному полі слухачів, оцінку ступеню відповідності змісту навчального курсу їх професійним потребам, оцінку слухачами ефективності застосованих організаційно-педагогічних методів і форм подачі навчального матеріалу, зростання освітніх потреб слухачів.

Результати експериментальної перевірки показали, що програма спецкурсу і запроваджені організаційно-педагогічні умови його реалізації відповідають особистісним потребам і вимогам керівників позашкільних навчальних закладів щодо підвищення ефективності управлінської діяльності (високу і досить високу ступінь адекватності змісту і організаційно-педагогічних умов відмітили відповідно 93% і 86% респондентів); 83% респондентів відзначили, що зміст навчання високою мірою відповідає меті і завданням підвищення професійної управлінської кваліфікації на сучасному етапі реформування освіти в Україні. У процесі навчання за програмою спецкурсу сформовано позитивне ставлення керівників до запровадження програмно-цільового управління у практичну діяльність позашкільних навчальних закладів, підтверджено його значимість для підвищення ефективності діяльності закладів (Рис.1).

Рис. 1. Динаміка оцінки керівниками впливу програмно-цільового управління на ефективність діяльності позашкільного навчального закладу.

Програмно-цільове управління:


  1. зайве в роботі позашкільного навчального закладу;

  2. нереальне у зв’язку із швидко змінними умовами роботи закладу;

  3. підвищує ефективність роботи позашкільного навчального закладу;

  4. оптимізує структуру закладу;

  5. підвищує мотивацію працівників;

  6. забезпечує раціональний розподіл ресурсів;

  7. забезпечує необхідні передумови для виконання соціального замовлення з боку суспільства;

  8. забезпечує умови для реалізації загального творчого потенціалу колективу;

  9. забезпечує умови для реалізації особистого творчого потенціалу керівника.

Запропонований алгоритм розробки програм розвитку сприйнятий керівниками як дієвий інструмент впровадження програмно-цільового управління у практичну діяльність підпорядкованих закладів. Результати формуючого експерименту, оцінка динаміки стану готовності керівників на етапах констатуючого і формуючого експериментів (табл.1) показали, що навчання за програмою спецкурсу дало змогу керівникам засвоїти необхідний обсяг теоретичних і практичних навичок для подальшої роботи над програмою розвитку закладу самостійно або компетентної спільної роботи з науковим консультантом.

Важливим результатом навчального процесу, як показника ефективності розробленої моделі, є те, що здійснена робота мотивувала керівників (73,2%) до розробки найближчим часом документів їх стратегічного розвитку, а також подальшого навчання і здобуття цільових знань з теорії і прикладних методик програмно-цільового управління.

Таким чином доведено, що розроблена цілісна модель організаційно-педагогічного забезпечення є дієвим інструментом формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу. Здобуті результати дають підстави для таких висновків.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка