Формування естетичного образу



Скачати 418.61 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації05.05.2016
Розмір418.61 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УШАКОВА Ірина Олександрівна

УДК 378:[37.036-057.87]:7



ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ

ЛЮДИНИ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ

13.00.07 – теорія та методика виховання




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті
імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник

член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор

ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри педагогіки, директор Науково-дослідного інституту духовного розвитку людини;


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

ПАДАЛКА Галина Микитівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри фортепіанного виконавства та художньої культури;







кандидат педагогічних наук, доцент

СЕМКО Майя Іванівна,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри мистецької підготовки.


Захист відбудеться «18» грудня 2015 року о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, Президія Національної академії педагогічних наук України, конференц-зала (1 поверх).


З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Г (3 поверх).
Автореферат розіслано «17» листопада 2015 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Є. Крсек

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку вищої школи особливого значення набуває формування в студентської молоді естетичної культури, яка відіграє визначальну роль в активізації естетичного ставлення до дійсності, природи, людини, у формуванні ціннісних орієнтацій та розвитку духовно-творчого потенціалу особистості майбутнього фахівця.

Сьогодні актуальність проблеми виховання гармонійно розвиненої особистості не викликає сумнівів. Разом з тим велике значення має духовний розвиток молоді, одним із показників якого є естетична культура. Функціонування в сучасному суспільстві потребує не тільки вміння спілкуватися та взаємодіяти, але й високої культури поведінки та вчинку, що у своїй основі визначається моральними та естетичними цінностями.

За своєю сутністю система естетичного виховання передбачає формування естетичної культури, яка транслюється в естетичному образі людини. Естетичний образ людини дає змогу судити про внутрішній світ особистості, про багатство її культурних уподобань, про широту художніх та естетичних інтересів. У формуванні естетичного образу людини значне місце займає мистецтво.

Мистецтво втілює в собі досвід багатьох поколінь, відображений у яскравих художніх образах. Образ людини є центральною темою в мистецтві, розкриваючи особливості людини певних епох, слугуючи генетичною пам’яттю людства. Кожен образ людини несе певні морально-естетичні цінності, сприйняття та засвоєння яких відбувається в діалозі різних видів мистецтва.

Особливу роль мистецтва в процесі художньо-естетичного виховання, морально-естетичних ідеалів, духовності підкреслювали провідні філософи, психологи, педагоги М. Бахтін, О. Буров, А. Борев, В. Ванслов, М. Верб, Л. Виготський, Г. Єгоров, Д. Кобалевський, Л. Коваль, М. Каган, Є. Крупник, В. Кузін, Б. Лихачов, Ю. Лотман, Б. Неменський, Л. Масол, Т. Цвелих, Л. Столович, К. Ушинський, Б. Теплов, І. Зязюн, Ю. Фохт-Бабушкін, Р. Чернявський, О. Щолокова, Б. Юсов, а також зарубіжні вчені М. Девер, М. Грін, Дж. Коннелл, Дж. Левінсон, Т. Льюїс, М. Парсонс, Р. Сміт, С. Хеллер, Дж. Хікс, Т. Якобсон та ін.

Мистецтвознавчий аспект проблеми взаємодії комплексу мистецтв досліджували: О. Донська, Г. Коваль, В. Михальов, С. Оборська, І. Хангельдієва, С. Холодинська.

Проблему взаємодії різних видів мистецтва в педагогічному процесі вивчали Л. Баженова, А. Бакушинський, Л. Бутенко, І. Котєнєва, Б. Лихачов, О. Мелік-Пашаєв, Н. Миропольська, Г. Нестеренко, О. Онищенко, Т. Пеня, Г. Тарасенко, В. Рагозіна, В. Тушева, Е. Флерина, Л. Хомич, В. Харитонов, Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.

Вагомий внесок до вивчення проблеми естетичного виховання особистості комплексом мистецтв був зроблений науковою школою Г. Шевченко (Л. Бутенко, С. Жуков, І. Єненко, Є. Зеленов, О. Ігнатович, М. Кір’ян, І. Котєнєва, Є. Коцюба, В. Кратінова, Н. Мартинович, Ю. Пастухова, Л. Сбітнєва, Г. Фрейман, С. Шаргородська, О. Шкурін та ін.). Особливий акцент надається можливостям комплексу мистецтв щодо розвитку емоційно-почуттєвої сфери, визначенню ціннісних орієнтацій студентської молоді, становленню високого рівня людяності й творчості майбутніх спеціалістів, духовних потреб, формуванню загальної, екологічної, художньо-естетичної культури, естетичних і духовно-моральних ідеалів, художньо-естетичних смаків. Наукові дослідження названих авторів значно збагатили теорію і практику використання комплексу мистецтв у навчально-виховному процесі різних закладів освіти.

Однак досі науковці не приділяли значної уваги формуванню естетичного образу людини в студентської молоді як головної компоненти естетичної культури. Реалії сучасної освіти, починаючи з середньої школи, і ця ж тенденція продовжується у вищій школі, говорять про те, що, головним чином, формується образ людини з високими інтелектуальними здібностями, людини мобільної, яка буде конкурентоспроможною, здатною пристосуватися до жорстких умов сьогодення. Через це відбувається помітний дисбаланс між ставленням до предметів технічного, економічного, природничого, правового напрямів та предметів гуманітарно-естетичного циклу. Недостатня увага до виховання естетичної культури, естетичного образу людини призводить до асиметрії між здобутими знаннями та світосприйняттям, світовідношенням, вчинками молоді. Ефективне вирішення проблеми формування естетичного образу в студентської молоді ускладнено низкою суперечностей між:


  • потребою суспільства в соціально активній, творчій, гармонійно розвиненій особистості і сьогоднішнім відчуженням людини від культури;

  • значущістю естетичного виховання у вищих навчальних закладах як важливого складника формування професійної культури фахівців і недостатнім розробленням теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх фахівців зі сформованою естетичною свідомістю;

  • виховним значенням естетичного образу людини й недостатньою реалізованістю його потенціалу в педагогічному процесі вищого навчального закладу.

Наявність низки протиріч та необхідність їх подолання зумовили вибір теми дисертаційної роботи – «Формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах комплексної теми «Духовність особистості: методологія, теорія, практика», що розробляється кафедрою педагогіки та науково-дослідним інститутом духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (номер держреєстрації 0105U000264).

Тему затверджено на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 1 від 25 лютого 2011 року) й узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні НАПН України (протокол № 4 від 29.04.2014 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності розробленої методики та оптимальних шляхів формування естетичного образу людини комплексом мистецтв у процесі навчальної та позааудиторної діяльності студентів різних напрямів підготовки.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:



  • проаналізувати стан дослідженості проблеми формування естетичного образу людини комплексом мистецтв;

  • розкрити змістовну сутність естетичного образу людини;

  • визначити критерії, показники та рівні сформованості естетичного образу людини у студентської молоді вищих навчальних закладів;

  • розробити й обґрунтувати методику формування естетичного образу людини у студентів комплексом мистецтв та визначити оптимальні шляхи її реалізації;

  • здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої методики та шляхів формування естетичного образу людини комплексом мистецтв у студентів на дисциплінах гуманітарної та соціально-економічної підготовки та виховних заходах.

Об’єкт дослідження – процес формування естетичного образу людини у студентської молоді.

Предмет дослідження – методика формування естетичного образу людини у студентів засобами комплексного впливу різних видів мистецтва в процесі навчально-виховної діяльності.

У дослідженні використано комплекс методів:

– теоретичні – аналіз філософської, культурологічної, педагогічної, психологічної та естетичної літератури для визначення різних наукових підходів до проблеми формування естетичного образу людини; систематизація й узагальнення педагогічного досвіду для розробки діагностичного інструментарію дослідження; метод системного аналізу при обґрунтуванні педагогічних умов, принципів і закономірностей формування естетичного образу людини; метод контент-аналізу для вивчення семантики ключових понять дослідження;

– емпіричні – діагностичні методи (педагогічне спостереження, анкетування, опитування, бесіда, тривале спостереження, аналіз документації вищого навчального закладу, статистичні методи, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний), за допомогою яких були визначені рівні сформованості естетичного образу людини у студентської молоді.



Наукова новизна полягає в тому, що:

вперше:

  • сформульовано визначення поняття «естетичний образ людини», розкрито його сутність;

  • визначено критерії та рівні сформованості естетичного образу людини у студентів;

  • розроблено й упроваджено в практику експериментальну програму та методику формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв;

  • отримано експериментальні дані, які підтверджують ефективність запропонованої методики, основою якої є використання комплексу мистецтв;

удосконалено: процес формування естетичної свідомості та естетичних цінностей засобами комплексу мистецтв;

уточнено: сутність понять: «образ людини», «комплекс мистецтв», «інтеграція мистецтв», «синтез мистецтв»;

дістало подальшого розвитку: зміст, форми, методи формування
естетичної свідомості та естетичних цінностей, теоретичні положення формування естетичної культури у студентської молоді, шляхи інтеграції дисциплін художньо-естетичного циклу.

Практичне значення дослідження полягає у визначенні особливостей процесу формування естетичного образу людини комплексом мистецтв, упровадженням у практику методики формування естетичного образу людини у студентської молоді. Одержані результати можуть бути використані для створення спецкурсів, спрямованих на підвищення рівня естетичної культури у студентської молоді, підготовки викладачів-кураторів до формування естетичних цінностей.

Результати дисертації впроваджено в практику роботи Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження від 22.04.2015 р. № 67), Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (довідка про впровадження від 09.04.2015 р. № 01-10/453А).

Дослідно-експериментальна робота за проблемою формування естетичного образу людини у студентської молоді проводилась протягом 2010 – 2014 рр. на базі Cхідноукраїнського національного університету імені В. Даля на філологічному факультеті (спеціальності: переклад, прикладна лінгвістика, комп’ютерні системи в управлінні та навчанні) та в інститутах: комп’ютерних систем та інформаційних технологій (спеціальності: прикладна математика, інформатика, комп’ютерні системи та мережі, комп’ютеризовані системи управління та автоматика), управління (спеціальності: менеджмент організацій та адміністрування, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, маркетинг), філософії та психології (спеціальності: філософія, психологія, туризм), праці та соціальних технологій (спеціальності: соціальна робота, журналістика, соціологія, політологія), економіки та фінансів (спеціальності: фінанси, банківська справа, міжнародна економіка, економіка підприємництва).



Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікації матеріалів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення роботи та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, на регіональних науково-практичних конференціях: «Університет і регіон: проблеми сучасної освіти» (31 жовтня – 1 листопада 2013, м. Луганськ), «Університетська наука» (25 березня 2014, м. Луганськ), а також на міжнародних науково-практичних конференціях: «Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: формування міжкультурної комунікації» (24 травня 2011, м. Київ), «Сучасна гуманітарна освіта: пошук нових засобів та можливостей саморегуляції і ціннісних орієнтацій молоді» (12 квітня 2012, м. Сімферополь); «Модернізаційні процеси в сучасній Росії» (27 – 28 квітня 2012, м. Армавір); «Особистість в духовно-моральному просторі сучасного світу» (7 – 8 листопада 2012, м. Луганськ), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Духовно-культурні цінності виховання Людини» (27 травня 2015, м. Київ).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 5 наукових праць у провідних фахових виданнях України, 2 статті в наукових збірниках Російської Федерації, 2 тез доповідей на наукових конференціях.

Обсяг і структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (252 найменування, із них іноземною мовою 22) та 6 додатків на 27 сторінках. Робота містить 4 таблиці, 2 діаграми. Основний текст дисертації викладено на 170 сторінках. Загальний обсяг роботи 223 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й завдання, теоретичні засади, окреслено методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі«Теоретико-методологічні засади формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв» – висвітлено результати теоретичного аналізу науково-педагогічної, філософської та мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; проаналізовано ключові поняття – «образ», «естетичне», «ідеал», «ідеальне»; виділено три основні аспекти щодо місця й ролі образу людини в естетичному вихованні особистості – психолого-педагогічний, філософсько-культурологічний та мистецтвознавчий. У зв’язку з цим представлено еволюцію образу людини, зокрема естетичного, у філософських трактатах та творах живопису й архітектури від античності до ХХ століття, сформульовано визначення поняття «естетичний образ людини»; визначено критерії та охарактеризовано показники рівнів сформованості образу людини у студентської молоді; висвітлено особливості взаємодії комплексу мистецтв під час формування естетичного образу людини.

Аналіз наукової літератури свідчить про відсутність єдиного підходу до естетичного образу людини як педагогічного явища, оскільки воно становить складну систему взаємопов’язаних елементів. Важливе значення для розв’язання означеної проблеми мають положення, які викладені в теоретичних роботах різних учених. Вивченням різних аспектів образу займались Б. Ананьєв, Б. Ломов, С. Рубінштейн та ін. Психологія образу розроблялась О. Леонтьєвим та його послідовниками (П. Зінченко, А. Смирнов, О. Логвиненко, В. Столін, Ф. Василюк та ін.). Як зазначають учені, образ становить чуттєву форму психологічного явища, яка має в ідеальному плані просторову організацію й часову динаміку, а в прагматичному плані орієнтує суб’єкта в конкретній ситуації, спрямовуючи його активність на досягнення поставленої мети чи розв’язання певного завдання. Зазвичай образ розглядається як носій інформації й у зв’язку з цим досліджується його гносеологічна функція, у першу чергу – роль образів у зоровому сприйнятті, образній пам’яті, образному мисленні, уяві, відчутті.

Соціально-перцептивним образам й особливостям їх формування присвячено роботи О. Бодальова, О. Іжванової, С. Кедич (Гусєвої), В. Лабунської, О. Петрової, A. Реана, В. Ситникова та ін.

Вивченню педагогічних аспектів соціальної перцепції – розвідки Н. Голованової, Н. Казначеєвої, М. Карагачової, A. Комарової, C. Кондратьєвої, Н. Парнюк.

Утіленням рис людини, її онтологічних характеристик є її образ. Поняття образу, як зазначає В. Аннушкін, є класичним у філософії та риториці, що виражає індивідуальну відмінність, духовну, душевну й тілесну подобу, вигляд, склад людини.

Проблему образу людини опосередковано розглядали М. Бердяєв, Ж. Бодрийяр, Ж. Делез, А. Закірова, І. Ільїнський, Ж.-Ф. Ліотар, Х. Ортега-і-Гассет, О. Чучин-Русов, К. Юнг. Учені виходять з того, що образ людини сутнісний і дає відповідь на питання «що є людина» й відображає відповідні історичній епосі думки та уявлення людини про себе. Образ несе певну інформацію, характеристику, властивості людини з боку її соціальної діяльності, а також сприйняття людини як особистості. Образ подає певний комплекс уявлень про особистість в розрізі її внутрішньої й зовнішньої краси.

Роль образу людини полягає в тому, що він дає можливість визначити ідеальне Я, адже саме він зумовлює цілісність особистості. У цьому зв’язку уявлення про досконалість людини є важливими для визначення спрямованості виховання. У відношенні до виховного процесу образ людини становить важливий орієнтир, який визначає мету, значущі цінності, мотиви, настанови, уявлення тощо.

На основі вивчення та аналізу психолого-педагогічної й науково-методичної літератури можна виділити основні структурні компоненти естетичного образу людини: змістовний, ціннісний, емоційний, діяльнісний. Відповідно до виділених компонентів розроблено критерії сформованості естетичного образу людини. Так, змістовний компонент включає в себе систему художньо-естетичних знань про образ людини; виокремлення рис, притаманних людям-носіям зовнішньої та внутрішньої краси; розуміння сутності поняття «естетичний образ людини». Ціннісний: ціннісне ставлення до людини, її краси; повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей; художнє бачення естетичного образу людини. Емоційний: культура емоцій; потреба бачення прекрасного в людині; естетична насолода від помислів і вчинків людей; стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини. Діяльнісний: розвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини; саморозвиток, самопобудова; культура вчинку.

Детальний розгляд компонентів естетичного образу людини дозволяє виділити його функції, а саме: інформаційну, інтегративну, гносеологічну, смислоутворювальну, інтерпретативну, програмувально-проективну, репрезентативну, емоційну, імперативно-нормативну та регулятивну.

Теоретико-методологічний аналіз проблеми дозволив нам дати таке визначення поняття «естетичний образ людини». Естетичний образ людини – це система взаємозалежних смисложиттєвих уявлень про прекрасне в людині, її зовнішню та внутрішню красу, досконалість. В естетичному образі людини узагальнюються такі категорії, як: естетична потреба, естетичний смак, естетичні почуття, а також естетика думок та вчинків людини.

Формування естетичного образу людини у студентської молоді набуває в сучасних соціокультурних умовах особливої значущості. Сьогодні спостерігається зниження рівня естетичної культури молоді, відсутність у юнаків та дівчат прагнення спілкуватися з прекрасним і піднесеним, спрощене ставлення до творів мистецтва, наслідком чого є занепад морально-естетичних цінностей особистості.

Розгляд теоретико-методологічних засад формування естетичного образу людини у студентської молоді дозволив визначити чинники, що визначають його ефективність: рівень художньо-естетичної освіченості; мистецтво в усіх його різновидах; естетична культура; реалізація самостійних творчих можливостей; естетичне середовище вишу.

Мистецтво інтегрує в собі всі аспекти людських відносин, емоцій та почуттів. Завдяки художнім засобам та образам воно не тільки відображає цілісну картину світу, але й впливає на світогляд, ціннісні орієнтації, поведінку та вчинки людей, тому формування естетичного образу людини у студентської молоді було обрано здійснювати саме комплексом мистецтв.

Одним з головних предметів зображення в мистецтві є людина в розмаїтті всіх сфер її проявів. Саме через мистецтво можливе глибоке розкриття ідеалу людини, зокрема й естетичного. Образ людини, який створюється різними видами мистецтва, у художньо-естетичних формах виявляє її онтологічну сутність, відображаючи естетичний досвід певної епохи. Орієнтуючись на ідеал людини як взірець естетичного, морального, як мірило усього освоєного та виробленого, реципієнт оцінює свою діяльність у конкретному соціокультурному контексті, керується відповідними естетичними цінностями та принципами. На думку І. Зязюна, завдяки творам мистецтва у свідомості людини закріплюються моделі та образи поведінки, унаслідок чого змінюються її погляди на навколишній світ, з’являється потреба бачити прекрасне в буденному та звичному. Науковець переконаний, що значущість мистецтва в соціумі детермінується «рівнем впливу художніх образів на внутрішній світ людини, на всі напрямки її соціальної діяльності».

Молодій людині важливо навчитися розуміти мову різних видів мистецтва, щоб оцінити все закладене в його змісті багатство. Кожний вид мистецтва відповідає вирішенню конкретних завдань естетичного виховання, і лише сукупність їх потенцій сприяє вдосконаленню духовної сфери та внутрішнього світу індивіда.

Питання взаємодії різних видів мистецтва, не втрачаючи своєї актуальності, є предметом наукового розгляду в багатьох мистецтвознавчих дослідженнях. У полі зору науковців давно перебувають різні аспекти тісної співдружності мистецтв (І. Азізян, Л. Андреєв, Б. Галєєв, А. Смєлий, Г. Степанов та ін.), зокрема проблеми естетичного виховання молоді засобами комплексної взаємодії мистецтва в контексті її професійної підготовки знайшли своє відображення в роботах Л. Баженової, Л. Мун, Л. Остож’євої, Л. Савенкової, Д. Ткачової, Л. Рапацької, Г. Шевченко, О. Шувалової, Б. Юсова та ін.

У 80-і роки XX століття ідеї інтеграції та синтезу мистецтв, поліхудожнього підходу в педагогіці розвивалися Б. Юсовим та його послідовниками. Б. Юсов уперше сформулював та ввів у науковий обіг термін «поліхудожність», сутність якого зводиться не тільки до врахування єдиної природи всіх видів мистецтв, а до цілісного, поліфонійного сприйняття та відображення художніх образів. Ці положення слугували основою теорії поліхудожнього розвитку особистості.

Для вирішення завдань формування гармонійно розвиненої, самодостатньої особистості доцільним є використання взаємодії комплексу мистецтв, бо жодний окремо взятий вид мистецтва не здатний створити цілісного образу людини, сприяти вдосконаленню її емоцій і почуттів, розвитку культури, збагаченню внутрішнього світу. Г. Шевченко визначає три типи зв’язків взаємодії різних видів мистецтва, виділяючи генетичний, морфологічний та функціональний зв’язки. Так, генетичні зв’язки розкривають соціальну та естетичну сутність мистецтва, підкреслюється генетична спорідненість видів мистецтв; морфологічні зв’язки розкривають сутність цілісного художнього образу та особливості його відображення в різних видах мистецтва; функціональні зв’язки – показують єдність функцій, притаманних різним видам мистецтва. Г. Шевченко доводить, що в процесі естетичного виховання молоді використання впливу різних форм взаємодії мистецтв представляє певне взаємопроникнення, підпорядкування одного виду мистецтва спільним закономірностям, а також взаємодоповнення одного виду мистецтва засобами інших мистецтв.

Виходячи з особливостей використання взаємодії мистецтв, Г. Шевченко виводить принципи їх взаємодії: принцип урахування загального та особливого в мистецтві, принцип асоціативної природи художнього впливу, принцип взаємозв’язку чуттєвого та логічного, принцип урахування особливостей впливу різних видів мистецтва на особистість, принцип творчої активності. Відповідно до дидактичних та виховних цілей педагогічного процесу, виділяються типи взаємодії видів мистецтв: сполучений, інтегративний, корелятивний, інтегративно-корелятивний, творчо-перетворювальний.

У нашому дослідженні ми послуговуємося поняттям «комплекс мистецтв», під яким розуміємо сукупність різних видів мистецтв, покликаних здійснювати виховний вплив на внутрішній світ студентської молоді, її духовність та розвивати художньо-образне мислення, уяву, емоційну чутливість з метою формування на їх основі цілісних естетичних образів.

Значної уваги потребує інтеграція мистецтв як форма їх більш складної взаємодії, що позначається на взаємопроникненні різних видів художньої діяльності в межах єдиного заняття. Б. Юсов виводить поліфонічну ієрархію у вигляді п’яти висхідних шарів та їх компонентів, що характеризує види художнього прояву: шар узагальнених картин, шар звукоруховий, знаковий шар, візуально-символічний шар, шар резонансний.

Одним із сучасних напрямів в естетичному вихованні є синтез мистецтв, що становить найскладнішу форму взаємодії комплексу мистецтв (Ю. Борев, М. Каган, Т. Пеня, Б. Юсов). Дослідники виділяють диференційований (різні види художньої діяльності) та інтегрований (взаємодія мистецтв у різних формах художньої творчості) підходи. Саме через синтез мистецтв відбувається взаємозбагачення та гармонізація художніх образів, зокрема й естетичного образу людини, розширюється вплив на пізнавально-емоційну сферу особистості, зростають пізнавальні та виховні можливості мистецтва.

Інтегративність естетичного образу людини проявляється в тому, що процес його формування охоплює всі ланки педагогічного процесу з метою їх злагодженої взаємодії в досягненні поставленої мети. Завдяки цій властивості сукупність різних когнітивних структур і мисленнєвих процесів, система поглядів на людину, об’єднаних заради формування у студентів естетичного образу, постає у вигляді єдиного комплексу. Така інтегративність зумовлює синтез знань, який слугує основою побудови загальних уявлень про образ людини, водночас виокремлюючи його специфіку.

У процесі синтезу мистецтв відбувається органічне взаємодоповнення, взаємопроникнення, симбіоз різних його видів, що сприяє глибшому й повнішому осягненню змісту твору, більш потужному мистецькому впливу на особистість реципієнта.

У другому розділі «Методика формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв та її експериментальна перевірка» – представлено завдання, перебіг і результати констатувального експерименту, на основі результатів якого було розроблено та обґрунтовано методику формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв, охарактеризовано її складники, висвітлено хід формувального експерименту, проаналізовано й узагальнено результати дослідження.

Метою констатувального експерименту стало з’ясування рівня сформованості естетичного образу людини у студентської молоді. Згідно з критеріями в перебігу констатувального експерименту в студентів виявлено три рівні сформованості естетичного образу людини: високий, середній, низький. За визначеними критеріями були розроблені змістовні характеристики рівнів сформованості естетичного образу людини у студентської молоді.

Високий рівень сформованості естетичного образу людини характеризується розумінням сутності зовнішньої та внутрішньої краси людини, умінням виокремити за цим її риси, сформованістю системи знань про естетичний образ людини, здатністю помічати красу людини в художніх образах, естетичною спостережливістю, стійким інтересом до пізнання людини, розвинутим художньо-образним мисленням, уявою, умінням оперувати художніми образами та помічати деталі. Також цьому рівню відповідає сформована система естетичних цінностей, що дозволяє будувати власне відношення до естетичного в людині, зацікавленість творами мистецтва, де представлено естетичний образ людини, активне прагнення до естетичного освоєння світу, здатність до емоційного реагування на твори мистецтва, у яких репрезентовано образ людини. У студентів також спостерігається наявність естетичних переживань, естетичного досвіду, широкого спектра художньо-естетичних зацікавлень, захоплень гармонійно складеною людиною, прагнення бачити й здатність помічати гармонію зовнішньої й внутрішньої краси людини, краси дії, думок, стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини. За цим рівнем діагностується розвинена емоційно-почуттєва культура особистості, виражена в діяльності потребою пошуку й вирішенні завдань самовдосконалення через естетичний образ людини, саморефлексія, сформовані вміння художньо-естетичного самобудівництва. Важливою ознакою цього рівня є побудова власного естетичного образу, організація студентами своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-естетичних засадах, здатність помічати красу дії, вчинку, бачити естетичні ознаки дії, вчинку та вміння організувати на цій основі свою діяльність.

Середній рівень сформованості естетичного образу людини визначають загальні уявлення про внутрішню й зовнішню красу людини, наявність обмеженої системи знань про естетичний образ людини, обмежений досвід сприйняття творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини, частковий інтерес до пізнання людини. За цим рівнем спостерігається недостатня розвиненість художньо-образного мислення, наявність уміння оперувати художніми образами, бажання сприймати й створювати прекрасне, домінування естетичних цінностей масової культури відносно образу людини, відсутність активної позиції до естетичного освоєння світу. Характерною для цього рівня є знижена емоційна реакція на твори мистецтва, художнє бачення естетичного образу людини, наявність духовно-естетичних потреб, здатність відчувати естетичне задоволення від художнього твору, відсутність активного прагнення до естетичного самовдосконалення або наявність прагматичних мотивів щодо цього, навички аналізу власних реакцій на художні твори, увага до естетичних характеристик своєї зовнішності й власного образу, зосередженість на прагматичному аспекті дій, вчинків.

Низький рівень сформованості естетичного образу людини виявляється в наявності фрагментарних уявлень про її внутрішню й зовнішню красу, відсутності знань про естетичний образ людини, байдужості у сприйнятті творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини, відсутності емоційної реакції на твори мистецтва, зниженому інтересі до пізнання людини. У студентів за цим рівнем виявлено нерозвиненість образного мислення, фрагментарне бачення художніх образів, невміння виділити їх у різних творах мистецтва, прагматичне ставлення до краси людини, прийняття асоціальних цінностей, фрагментарне уявлення про естетичний образ людини, обмежений естетичний досвід, відсутність уваги до естетичних характеристик власної зовнішності, прагнення будувати себе згідно із найбільш поширеними зразками, породженими масовою культурою, байдуже ставлення до вчинків людини, прояв позиції непричетності до того, що оточує людину.

Узагальнення результатів комплексної діагностики дає підстави стверджувати про недостатню єдність навчання, виховання та естетичного розвитку студентів, що позначається на рівні сформованості естетичного образу людини, який відповідає переважно середньому (43,1%) та низькому (48,8%) рівням. Результати констатувального експерименту засвідчили необхідність розробки та впровадження в навчально-виховний процес Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля методики, спрямованої на формування естетичного образу людини у студентської молоді на основі комплексу мистецтв. Відповідно, цей процес повинен мати цілісний характер і здійснюватися під впливом культурно-освітнього середовища ВНЗ шляхом гуманізації та естетизації навчально-виховного процесу, максимального включення студентів у різносторонню творчу діяльність.

Мета експериментальної програми та методики формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв – формування естетичного відношення до людини, збагачення художнього кругозору, активізація естетичного самовдосконалення та самовиховання. Така методика спрямована на розвиток дієво-практичної сфери шляхом збагачення естетичного досвіду сприйняття людини. Основою побудови методики з опорою на комплекс мистецтв є принцип «доповнювальності» впливу одного мистецтва через інший, система взаємовпливів кожного виду мистецтва, що у своїй єдності слугують перетворювальною виховною силою.

Експериментальна програма та методика ґрунтуються на таких наукових принципах: гуманізму, цілісності, єдності свідомості та діяльності, системному поданні дидактичного й мистецтвознавчого матеріалу, формування естетичних цінностей, естетизації навчального середовища.

Розробка методики формування естетичного образу людини передбачала виділення її компонентів – змістовного, процесуального, результативного.



  • Змістовний компонент спрямований на формування в студентів системи художньо-естетичних знань про образ людини, розуміння сутності поняття «естетичний образ людини», виокремлення рис, притаманних людям-носіям зовнішньої та внутрішньої краси.

  • Процесуальний компонент методики містить визначення етапів, обґрунтування форм та методів формування в студентів естетичного образу людини комплексом мистецтв і спрямований на актуалізацію знань, умінь, здійснення практичних дій.

  • Результативний компонент включає моніторинг перебігу процесу формування у студентів естетичного образу людини та його оцінку. Метою моніторингу в першу чергу є визначення ефективності методики за етапами її впровадження.

Структуру методики складали інформаційний, емоційно-чуттєвий, аналітико-оцінний, творчо-перетворювальний блоки. Упровадження методики формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв здійснювалося поетапно відповідно до програми формувального експерименту.

  • Інформаційний блок, спрямований на формування системи знань про естетичний образ людини, розкриття сутності поняття «естетичний образ людини», включав зміст, мету та завдання формування естетичного образу людини.

  • Емоційно-почуттєвий блок методики представлений матеріалом та завданнями, спрямованими активізувати емоційно-почуттєву сферу, тим самим зробити глибоким сприйняття творів мистецтва.

  • Аналітико-оцінний блок методики спрямований на інтеграцію знань, виявлення студентами протиріч, спонукав до пошуку способів їх розв’язання, містить завдання, що спрямовані на розвиток суджень щодо внутрішньої та зовнішньої краси людини, умінь доказово висловлювати свою думку, позицію.

  • Творчо-перетворювальний блок передбачає влучення технологій, які б забезпечували цілісне формування уявлень про естетичний образ людини та звернення до нього (апелювання у свідомості) в ситуаціях естетичної оцінки, результатом якої є естетичне відношення до людини.

Експериментальна методика включала такі форми аудиторної та позааудиторної роботи: лекція з використанням техніки зворотного зв’язку, дискусія, «круглий стіл», тренінг, ділова/рольова гра, заняття-захист проектів, студентська конференція, інтегроване заняття, години духовності, виховний захід.

Так, програма методики включала в себе 5 лекційних, 13 практичних занять, 2 виховні заходи, головною метою яких було ознайомлення студентів з уявленнями про досконалу людину в різних культурах від античності до сьогодення, а також розкриття своєрідності жіночих та чоловічих образів у творах мистецтва.

Практичне втілення експериментальної програми та методики формування естетичного образу людини комплексом мистецтв зумовлено використанням і загальних методів та прийомів роботи: інформаційні (подання нового матеріалу, бесіда, метод прикладу, тренувальні вправи); інтерактивні (творчі завдання, робота в парах або групах, рольові ігри, моделювання, проектні роботи; проблемні («мозковий штурм», ПОПС-формула, «ажурна пила», «мікрофон» та ін.), тренінги, метод кейсів; і спеціальних, що можуть використовуватись на предметах культурологічного напряму: метод виявлення духовно-естетичних цінностей епохи, метод асоціативного співвідношення художнього образу з життєвою позицією автора, методичний прийом концептуальних зіставлень, метод зіставлення чоловічих та жіночих художніх образів, представлених у різних видах мистецтва за принципом схожості та відмінності, методичний прийом уявної постановки свого «Я» на позиції композитора, письменника, режисера (Т. Авдєєва); методиках «образно-мовних паралелей» та «композиторських описів» (Г. Лазарева), а також включенням вправ та ігор: «асоціограма», «власний портрет», «морально-естетичне лото»; проектних робіт, що виконані у формі презентацій різних типів: телешоу, віртуальна екскурсія до музею, інтерв’ю, фотоальбом. Домінуючим видом мистецтва у студентських доробках стали живопис та фотомистецтво, а допоміжними – музика, поезія, кіно та балет. Окремою ланкою нашої методики було проведення виховних заходів та тренінгів, заснованих на принципах інтеграції мистецтв, ідеях гуманістичної психології та методики самопізнання.

Отже, наведені форми проведення аудиторних та позааудиторних занять були спрямовані на:

– розуміння студентами зовнішньої та внутрішньої краси людини, вміння організовувати на цій основі свою діяльність;

– розвиток діалогічного та образного мислення, яке повною мірою втілює принципи міжособистісної інтеграції, що слугують основою взаємодії студента та викладача під час естетичного сприйняття в аудиторній і позааудиторній діяльності.

Упровадження методики формування естетичного образу людини здійснювалося під час занять за спецкурсом «Естетичний образ людини в мистецтві та житті», наприклад, «Образ людини ХХІ сторіччя: соціально-психологічний портрет», «Сутність краси людини», «Поліфонія образів у мистецтві», «Чоловічі та жіночі образи в мистецтві» та ін.

Основними видами взаємодії комплексу мистецтв було обрано синтез живопису та музики, літератури та скульптури, живопису та кіномистецтва. Зокрема, взаємодія живопису і музики відбувалася в лірично-поетичному звучанні картини, створенні музичних ілюстрацій засобами живопису й, навпаки, створенні літературно-музичних творів.

На заняттях із спецкурсу використовувався методичний прийом образно-мовних паралелей, що сприяв розвитку вміння сполучати та зіставляти художні образи різних видів мистецтва, «проживати» частинку їх буття разом із автором твору.

Синтез живопису, скульптури та музики розкриває, з одного боку, еталон, критерії ідеальної зовнішності, вишуканих рис обличчя, краси, сили, мужності чоловічого чи тендітності жіночого тіла, а з іншого, – виявляє типові характери, емоції, почуття людей. Так, за темою «Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від античності до епохи Відродження)» представлені скульптура Афродіти давньогрецького скульптора Праксітеля, портрет Афродіти Анадіомена давньогрецького митця Апеллеса та Тріумф Афродіти композитора Карла Орфа створювали у студентів цілісний, синкретичний естетичний образ жінки.

Самостійна робота студентів за темою «Поліфонія образів у мистецтві» представлена низкою проектів: «Світ красунь бідзінга» (японське мистецтво), «Канони краси Давньої Греції», «Образ жінки у творчості Тиціана», «Ідеал людини ХІХ століття», «Образ довершеної людини очами західноєвропейських художників Ф. К. Вінтерхальтера та Л. Е. Блера», «Галерея красунь Людвіга Баварського», «Досконалі образи сучасності у творчості британського портретиста Роба Хефферана», «Світ театру Марка Оліча» (фотохудожник балету), а також більш загальні теми: «Образ людини – головна тема мистецтва», «Людина та мистецтво».

Під час проведення тренінгу арт-терапії «Маска – як шлях до себе», складеного на основі методики самопізнання, описаної О. Тіуновою, студентам було запропоновано створити архетипічну маску, яка є відображенням образу Я. Для підвищення мотивації студентів, налаштування на процес творчості нами було підготовлено роздавальний матеріал – кольорові взірці всесвітньовідомих венеціанських масок, репродукції картин портретного живопису, де зображено різні емоції людини в супроводі творів класичної музики (В. Моцарт «Симфонія серця», Ф. Ліст «Соната сі мінор», Ф. Шуберт «Лебедина пісня» та ін.), що сприяло активізації художньо-образного мислення.

Упровадження експериментальної програми та методики формування естетичного образу людини комплексом мистецтв передбачає відповідну підготовку також і різнофахових викладачів-предметників та викладачів-кураторів студентських груп. У зв’язку з цим було організовано науково-педагогічне та методичне інформування педагогічних працівників, де проводилася експериментальна робота щодо питань, пов’язаних з проблемою дослідження.

Здійснений порівняльний аналіз динаміки змін відповідно до рівнів сформованості естетичного образу людини у студентів за констатувальним та контрольним етапами після впровадження експериментальної програми та методики засвідчив позитивні кількісні та якісні зрушення за всіма показниками когнітивного, емоційно-мотиваційного, пізнавально-оцінного та поведінково-практичного критеріїв, про що свідчить:


  • сформована система знань про естетичний образ людини, більш чітке розуміння сутності зовнішньої та внутрішньої краси людини; розвиненість уміння виокремити за цим її риси;

  • активізація інтересу до пізнання людини;

  • більш розвинене художньо-образне мислення, уява, уміння оперувати художніми образами та помічати деталі;

  • посилення естетичних переживань, емоційного реагування на твори мистецтва, що репрезентують образ людини;

  • розширення естетичного досвіду;

  • зростання зацікавленості творами мистецтва, де представлено естетичний образ людини;

  • активізація прагнення побудови власного естетичного образу, організації своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-естетичних засадах;

  • активне прагнення помічати красу дії, вчинку, бачити естетичні ознаки вчинку, дії і вміння організувати на цій основі свою діяльність;

  • активізація прагнення відчувати естетичне задоволення від художнього твору;

  • зростання уваги до естетичних характеристик своєї зовнішності й власного образу.

Так, кількість студентів, що характеризувалася «низьким» рівнем за всіма критеріями сформованості естетичного образу людини скоротилася приблизно в інтервалі на 14,5% – 33%, «середнім» зросла – на 9,5% – 18,3%, «високим» – 5% – 18%.

Результати педагогічного дослідження підтвердили доцільність і ефективність теоретично обґрунтованої й експериментально перевіреної методики формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка