Фактологічні аргументи з життя науки



Скачати 296.75 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір296.75 Kb.

Фактологічні аргументи з життя науки



На черговому засіданні президії НАН України 30 листопада 2005 року члени президії та запрошені заслухали доповідь директора Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України члена-кореспондента НАН України В. І. Большакова про наукову та науково-організаційну діяльність інституту.

У доповіді та виступах академіків НАН України Б. Є. Патона, В. Л. Найдека, І. К. Походні, члена-кореспондента НАН України Г. М. Григоренка; О. В. Ноговіцина, Ю. С. Кривченка, С. Т. Пліскановського відзначалось, що сьогодні інститут є одним з провідних науково-дослідних центрів чорної металургії України.

За звітний період ним виконано ряд важливих фундаментальних досліджень, які дали змогу поглибити теорію металургійних процесів, удосконалити та розробити нові технології виробництва чавуну, сталі та прокату, створити високоміцні конструкційні сталі для будівництва, машинобудування та транспорту.

Особливо було зазначено, що розробки інституту спрямовані й на вирішення проблем енергозбереження. Але роботу щодо енергозбереження в галузі чорної металургії не можна визнати достатньою.

За участю інституту розроблено Державну програму розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2011 року, і нині інститут здійснює науково-технічне супроводження та моніторинг цієї програми. Це дуже важливо, бо програма має велике значення для економіки України.

Президія НАН України відзначила, що в цілому розробки інституту дали можливість отримати нові наукові знання в теорії металургійних процесів, результати яких досить ефективно використовуються у виробництві. Є всі підстави схвалити його діяльність та доручити дирекції усунути недоліки, які були зазначені в акті комісії.

Президія НАН України ухвалила рішення, спрямоване на оптимізацію діяльності Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України (Засідання президії НАН України // НАН України (www.nas.gov.ua). – 2005. – 30.11).
***

В Україні побував президент Бразильського космічного агентства (БКА) С. Гаудензі. У нашій країні його цікавило все, пов'язане зі співпрацею двох держав у космічній галузі. Насамперед – комплекс питань реалізації спільного проекту, відповідно до якого нині в Україні створюється нова перспективна ракета-носій «Циклон–4», а в пусковому центрі Алкантара, що на північному сході Бразилії, має постати комплекс, призначений для виведення в космос – за допомогою саме «Циклонів–4» – супутників різного призначення.

У Києві президент БКА вів перемови з керівництвом Національного космічного агентства України, у Дніпропетровську відвідав державне конструкторське бюро «Південне» імені М. Янгеля, яке є розробником «Циклона-4», і виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» імені О.Макарова, де серійно виготовлятимуться такі ракетоносії, побував у Національному центрі космічної освіти молоді України.

Нагадаємо, що метою реалізації українсько-бразильської програми «Циклон–4» у пусковому центрі Алкантара, розміщеному на узбережжі Атлантичного океану неподалік від столиці штату Мараньян – міста Сан-Луїс і призначеного для вирішення цих завдань спільного підприємства «Алкантара циклон спейс», яке нині перебуває в стадії формування, є створення такого космічного ракетного комплексу, який дав би змогу за допомогою триступеневих ракет-носіїв виводити на низькі навколоземні орбіти корисний вантаж масою до 5,3 т, а на орбіту, перехідну до геостаціонарної, – до 1,6 т.

«Циклон–4» являє собою найновішу й найпотужнішу ракету з-поміж носіїв сімейства «Циклонів». Вона базується на найкращих технічних рішеннях, що добре зарекомендували себе під час експлуатації створених раніше високонадійних космічних ракетних комплексів «Циклон–2» і «Циклон–3», і водночас має чимало переваг порівняно з попередниками. Зокрема від «Циклона–3» носій «Циклон–4» відрізняється тим, що матиме нову, третю ступінь із збільшеним запасом компонентів рідкого ракетного палива для маршового двигуна.

Діяльність СП «Алкантара Циклон Спейс», фінансування якого обидві держави домовилися забезпечувати в однакових пропорціях, буде спрямована не лише на задоволення потреб національних космічних програм України й Бразилії, а й значною мірою на надання різним замовникам пускових послуг на комерційних засадах. Як наголосив С. Гаудензі, географічне положення пускового центру Алкантара – на широті лише трохи більш як два градуси на південь від екватора – дуже вигідне. Адже сили, пов'язані з обертанням нашої планети навколо своєї осі, у приекваторіальній зоні найбільші. Завдяки цьому вони там є відчутним додатком до зусиль ракетних двигунів, що дає змогу виводити в космос корисний вантаж приблизно на 30% більшої маси, аніж з космодромів, розміщених далеко від екватора, отже, й знизити собівартість запусків.

Про те, як просувається в Україні створення ракети-носія «Циклон–4», на якій стадії перебувають нині ці роботи, розповів генеральний директор НКАУ Ю. Алексєєв:

«Проблем з фінансовим забезпеченням виконуваної українськими підприємствами розробки «Циклона–4» нині немає: ще 2004 року ДКБ «Південне» отримало під гарантії уряду нашої держави відповідний кредит. І тепер за отримані кошти реалізується те, що передбачено угодою з українською стороною. Виконано всі проектні роботи, й креслення нової ракети передано у виробничі підрозділи, де нині здійснюється відпрацювання окремих вузлів та систем створюваного космічного носія – передусім, якими «Циклон–4» відрізняється від «Циклона–3». Наприклад, велика увага приділяється двигуну третьої ступені нової ракети – й можна очікувати, що десь у першому кварталі 2006 року ми отримаємо перший штатний повномасштабний зразок цього двигуна для його вогневих випробувань. Уже виготовлено низку вузлів ракети-носія «Циклон–4», нині проходять їх статичні й динамічні випробування. Хоч поки ми трохи відстаємо від графіка робіт, проте сподіваємося, що 2006-го надолужимо згаяне.

Що ж до наземного комплексу, який потрібен для космічних стартів ракет «Циклон–4» з бразильського космодрому Алкантара і який угодою між двома державами також записано за українською стороною, то здійснюється погодження між ДКБ «Південне» і російським КБТМ – Конструкторським бюро транспортного машинобудування (у Москві), з яким ми співпрацюємо над наземним стартовим комплексом (у цьому якраз спеціалізується КБТМ) і яке проектуватиме такий комплекс для запусків «Циклонів–4» з Алкантари. Чимало вихідних даних стосовно цього комплексу передаються бразильській стороні, яка має здійснювати розбудову інфраструктури на пусковому центрі Алкантара, – з огляду на потреби майбутнього космічного ракетного комплексу «Циклон–4».

Крім того, за українсько-бразильською програмою ми співпрацюємо з російськими колегами і у створенні гіроскопів для ракети-носія «Циклон–4». З української сторони до виконання програми, крім згадуваних дніпропетровських підприємств, залучені й харків'яни з «Хартрона», які опрацьовуватимуть систему управління для «Циклона–4».

С. Гаудензі зазначив, що відвідання КБ «Південне» та виробничого об'єднання «Південмашзавод» переконало його в тому, що космічна галузь України має потужний потенціал і величезні реальні можливості. Використання їх за програмою «Циклон–4» на пусковому центрі Алкантара має неабияке значення для Бразилії, яка розглядає Україну як дуже важливого партнера в цій сфері. За словами С. Гаудензі, вже визначено частину території Алкантари, яка незабаром перейде від військових під контроль БКА й використовуватиметься для реалізації цивільних космічних програм. Намічено земельну ділянку, призначену для розміщення космічного ракетного комплексу «Циклон–4». Щодо інфраструктури, то там є аеродром з бетонною злітно-посадковою смугою завдовжки 2,6 кілометра й завширшки 45 метрів. Попереду – вирішення одного з важливих завдань розвитку інфраструктури комплексу: спорудження морського порту, призначеного для того, щоб океанськими суднами доставляти до бразильського космодрому українські ракети, а також різноманітні матеріали і обладнання для комплексу «Циклон–4». Що ж до земельних ділянок, потрібних для цього комплексу, то бразильське законодавство дозволяє оренду їх терміном на 25 років – із можливістю подальшого подовження строку ще на два десятки років і більше.

«Свого часу, – говорить С. Гаудензі, – ми у Бразилії мали певні труднощі, які гальмували процес створення спільного українсько-бразильського підприємства. Адже Україна стала першою державою, з якою ми співпрацюємо на пусковому центрі Алкантара, і СП «Алкантара циклон спейс» – це не звичайне спільне підприємство, а, по суті, бінаціональна корпорація – перша такого типу на території Бразилії. Тож після того, як парламенти обох країн уже ратифікували угоду про двосторонню космічну співпрацю своїх країн, виникла потреба в тому, щоб статут СП «Алкантара циклон спейс», погоджений між НКАУ та БКА, було розглянуто в бразильському парламенті, аби він затвердив деякі юридичні та фінансові аспекти, пов'язані з наданням пільг для реалізації програми «Циклон-4» і фінансування її бразильської частини з державного бюджету».

Посол Бразилії в Україні Р.Маркес пояснює, що мова йде про зняття для українсько-бразильської міждержавної космічної програми «Циклон–4» митних та деяких інших платежів на матеріали і обладнання, які ввозитимуться до Бразилії для цього проекту, про певні пільги щодо оподаткування, соціальних відрахувань тощо, а також про спрощення тендерних процедур, які взагалі-то у Бразилії, згідно з її законодавством, досить складні й тривалі. Посол упевнений, що незабаром депутати бразильського парламенту допоможуть у практичному вирішенні цього комплексу правових питань.

Торкаючись орієнтовного терміну першого запуску ракети «Циклон–4» з космодрому Алкантара, Ю. Алексєєв сказав про сподівання на те, що це може статися 2007 року. Можливо, що перший пуск «Циклона–4» буде здійснено як льотні випробування нової ракети, аби пересвідчитися в надійності всіх її систем (за прикладом того, як це було зроблено під час реалізації міжнародної програми «Морський старт»). Проте, – наголосив генеральний директор НКАУ, – якщо в період наземного відпрацювання ракети нам вдасться отримати стовідсоткову гарантію надійності кожного агрегата, вузла, системи, то, може, буде вирішено піти на перший пуск «Циклона–4» з корисним навантаженням у вигляді космічного апарата (українського, бразильського чи якогось іншого).

С. Гаудензі зауважив, що керівництво БКА розглядає можливості того, щоб у перспективі виводити з космодрому Алкантара з допомогою ракет «Циклон–4», наприклад, бразильський супутник зв'язку або ж один із серії бразильсько-китайських космічних апаратів.

Не залишився поза увагою факт того, що, поряд з українсько-бразильською програмою «Циклон–4», яка базується на використанні космодрому Алкантара (трохи на південь від екватора), відомо й про аналогічну за призначенням російсько-французьку програму, згідно з якою передбачається виведення космічних апаратів російськими ракетами «Союз–2», які планується запускати із французького космодрому Куру, розташованого в Південній Америці, – у Французькій Гвіані (трохи на північ від екватора). На думку українських експертів, поки важко порівнювати між собою проекти «Циклон–4» та «Союз–2» (ще невідомо, скільки коштуватиме згадана російська ракета й її старт з космодрому Куру). До речі, деякі українські підприємства космічної галузі беруть участь у виконанні робіт для згаданої російсько-французької програми, а певні російські підприємства працюють на українсько-бразильський проект (Фельдман В. Україна – Бразилія: космічна траса з двостороннім рухом // Демократична Україна. – 2005. – 18.11. – С. 2).
***

В ближайшие два года украинско-российская Международная космическая компания (МКК) "Космотрас" осуществит шесть пусков конверсионной ракеты-носителя "Днепр" с космическими аппаратами различных стран.

"В следующем году два старта носителя "Днепр" с группами спутников различных стран с Байконура запланированы на март – апрель", – сообщил директор программы "Днепр" МКК "Космотрас" В.Михайлов.

Он уточнил, что в ближайших планах компании на 2006 год – запуски космических аппаратов "БелКа", "Бауманец", "ЕгиптСат", спутников Саудовской Аравии, а также групп мини- и наноспутников. Кроме того, третьим запуском "Днепра" с южного космодрома будет выведен на околоземную орбиту тяжелый аппарат компании "Астрел" (Германия).

Запуски будут проводиться как с Байконура, так и со стартовой площадки миникосмодрома Ракетных войск стратегического назначения РФ под Оренбургом.

За восемь лет существования "Космотрас" с космодрома Байконур успешно произведено пять запусков конверсионных ракет "Днепр".

Проект "Днепр" предусматривает переоборудование межконтинентальных баллистических ракет РС-20 (SS-18 "Сатана"), которые снимаются с вооружения в России, в трехступенчатую ракету-носитель "Днепр".

Возможности РН "Днепр" позволяют использовать его для выведения систем низкоорбитальной спутниковой связи, дистанционного зондирования Земли, аппаратов научного назначения. Носитель, имеющий стартовую массу 211 т, обладает высокой надежностью и является недорогим средством доставки в космос грузов весом до 3,5 т.

Украинско-российская международная космическая компания "Космотрас" отвечает за изготовление и коммерческую эксплуатацию ракеты-носителя.

Основные роботы по подготовке ракетоносителей к пуску и их адаптации с космическими аппаратами выполняют украинские предприятия – ГКБ "Южное", ГП "Южмашзавод", ОАО "Хартрон".

Первый пуск ракеты-носителя "Днепр" состоялся в апреле 1999 года (В ближайшие два года компания "Космотрас" осуществит шесть пусков конверсионной украинско-российской ракеты-носителя "Днепр" с аппаратами различных стран // Украина промышленная (http://ukrindustrial.com). – 2005. – 24.11).

***

20 октября 2005 г. в Национальном космическом агентстве Украины (НКАУ) одобрен проект «Концепции Общегосударственной космической программы Украины на 2007–2011 годы».

По мнению експертов, создание третьей космической программы Украины не может не вселять надежду, что в стране в ближайшее десятилетие все же появится собственный космодром. Это не только предмет национальной гордости, но и политико-экономическая необходимость для дальнейшего прогресса страны.

Только в машиностроении он обеспечит полную загрузку производственных мощностей, не говоря уже о занятости населения в смежных областях и их развитии. Каким ему быть – наземным (морским) или воздушным? Что доступнее государству? И нужен ли Украине вообще?

Сооружение космодромов тесно связано со средствами выведения летательных аппаратов на орбиту. Немаловажное значение имеет и использование морей и океанов в качестве места запуска ракетно-космических систем и районов падения ступеней ракетоносителя. В последнее время государства, занимающиеся проблемой космонавтики, сооружают космодромы и отдельные стартовые системы на территории других стран, близких по географическому положению к экватору.

Кроме того, создаются автономные мобильные комплексы, обеспечивающие пуск ракет легкого и среднего класса с установок на колесном и гусеничном ходу, барж или морских платформ. Украина находится в выигрышном положении: ей нечего модернизировать, а предстоит все это создать.

Украина, имея уникальный кораблестроительный завод в Николаеве, способный сотворить космодром на базе или большой баржи, или неиспользуемого танкера, могла бы получить при минимальных затратах свой морской ракетный комплекс. Следовательно, необходимо просчитать и этот вариант, в том числе с учетом прохождения танкера или баржи через проливы Босфор и Дарданеллы.

Отсюда експерты делают вывод: для Украины экономически выгодно создавать комплекс морского базирования или строить стартовые площадки на территории других государств, близко расположенных к экватору, например в Австралии. Причем в перспективе могут быть использованы стационарные платформы, установленные на прибрежном шельфе или в других неглубоких местах Мирового океана. В этом случае можно использовать технологии по установке нефтяных платформ.

С конца 80-х годов все аэрокосмические корпорации мира ведут исследования по созданию многоразовых транспортных околоземных систем. Украина не стояла в стороне этого процесса – взять хотя бы совместную деятельность АНТК им. О. Антонова с НПО «Молния» (ныне РФ) по конструированию многоцелевой авиационно-космической системы (МАКС) тяжелого класса на базе самолета Ан-225 в 1982 г. Развал Союза, отсутствие надлежащего финансирования поставили на столь перспективном проекте крест. Англичане (фирма «Бритиш аэроспейс») проявили интерес к нему, и им Украина обязана использованию МАКСа в совместной программе с «Интерим-Хотол». Благодаря этому стали очевидны преимущества МАКСа перед системами «Спейс шаттл» (США), «Гермес» (Франция), «Зенгер» (Германия), «Норе» (Япония). Главное из них – есть шанс воздушного запуска с дозвуковой скоростью на большой высоте полета, что увеличивает поднимаемый полезный груз на 20–25% с одновременным снижением себестоимости 1 кг веса в 2–3 раза по сравнению с вертикально стартующей ракетой. В случае использования МАКСа отсутствует географическая привязка точки пуска к орбите (полярной или экваториальной), который можно осуществлять вдали от населенных пунктов – в нейтральных водах, пустынях, лесных массивах, что повышает безопасность.

Кроме того, не требуется дорогостоящей космодромной инфраструктуры. К тому же Ан-225 можно использовать как транспортное средство по доставке воздушно-космической системы на экваториальный космодром. У ГКБ «Южное» в архивах есть разработки авиационно-космического ракетного комплекса «Свитязь», к которому относились Ан-225 и ракета «Зенит». В этом случае на низкие орбиты предполагалось выводить до 9 т полезного груза.

Специалисты также отмечают, что еще раньше, в 1987 г., АНТК создал авиационно-космический ракетный комплекс легкого класса «Спейс Клиппер», в основе которого – Ан-124 и модернизированной ракеты легкого класса, снятой с вооружения. Он способен поднять в воздух 392 т. Этот проект имел продолжение в 1996 г. под названием «Ориль» и предусматривал поднятие в космос груза массой в 1 т. Пуски ракет предполагалось осуществлять воздушным десантированием ракетно-космической системы.

С 2002 г. Украина и Россия ведут работы по созданию авиационно-ракетного комплекса «Воздушный старт». К нему относятся: стартовая платформа в виде самолета Ан-124100ВС, двухступенчатая ракета «Полет» (с массой 100 т) с разгонным блоком, автоматизированная система управления пуска и полета, наземная инфраструктура. Украина имеет два мировых авиационно-ракетных гиганта по производству космических комплексов легкого и среднего типа – это ГКБ «Южное» им. М. Янгеля и АНТК им. О. Антонова. Теперь дело за политическим руководством страны и технократической элитой (Проблемы космонавтики в Украине // 2000 (http://www.2000.net.ua). – 2005. – 2.12).
***

Города Харьков и Цзинань развернули роботу по организации в Китае Китайско-Украинского технопарка.

Харьков посетила делегация во главе с директором этого будущего технопарка Су Тао, которая проводит деловые переговоры с властями и руководителями научных и бизнесовых структур.

Су Тао отметил, что в рамках украинско-китайского сотрудничества задействованы 10 крупнейших городов Украины, но на Харьков возлагаются основные надежды на сотрудничество в сфере производства и научно-технического потенциала. Он напомнил, что технопарки начали развиваться в Китае в начале 1990-х годов по примеру американской "Силиконовой долины", и сейчас уже технопарки имеют важную составляющую в экономике страны.

Существуют предварительные договоренности о создании на базе одного из харьковских предприятий производства специализированного герметизирующего оборудования.

Украинско-Китайский высокотехнологический технопарк будет располагаться на территории Цзинаньской зоны развития высоких технологий в промышленности (15 километров от центра города Цзинаня – столицы китайской юго-восточной провинции Шаньдун). С китайской стороны определен партнер и исполнитель работ по созданию и развитию Украинско-Китайского высокотехнологического технопарка – бизнес-инкубатор высоких технологий Цзинаньской зоны развития высокотехнологической промышленности. Китайским партнером по технопарку разработан и претворяется в жизнь Проект по строительству Украинско-Китайского технопарка.

Подготовлен перечень научно-технических проектов на основании новых и высоких технологий, которые предлагается реализовать в рамках Украинско-Китайского высокотехнологического технопарка, при этом подавляющее большинство из них основано на украинских разработках.

Указанные проекты относятся к сферам новых материалов, авиастроения, станкостроения и инструментальной промышленности, точного приборостроения, лазерной техники и технологии, новых источников энергии, медицинской техники, машиностроения для пищевой промышленности, промышленности защиты окружающей среды, селекции новых видов растений идр. (Города Харьков и Цзинань развернули роботу по организации в Китае Китайско-Украинского технопарка // Украина промышленная (http://ukrindustrial.com). – 2005. – 18.11).
***

Група українських учених і менеджерів у листопаді вирушила із сімома хай-тек-проектами, відібраними в рамках конкурсу високих технологій, у Силіконову долину (США) на роуд-шоу.

Українські проекти, представлені українсько-американською венчурною компанією «Техінвест», внесли новий струмінь в уявлення про те, чим може займатися венчурний бізнес. Особливий інтерес привернули «Інтелектуальні системи реагування на надзвичайні ситуації». Про розширення діапазону тем для дуже специфічного венчурного бізнесу свідчить і народжений у надрах Національного технічного університету України «КПІ» проект «Суперконденсатори» й інший проект, створений у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, – «Кріогенний двигун».

Експерти висловлюють сподівання, що успіх заходу, організованого менеджерами «Техінвесту», послужить поштовхом для того, щоб механізм управління українською наукою дав можливість її найкращим представникам гідно виявити себе у світі (Із Силіконової долини з любов’ю // Дзеркало тижня (http://www.zn.kiev.ua). – 2005. – 3–9.12).
***

Львівське ДП НДІ «Система» взяло участь у ХІІІ Міжнародному науковому семінарі метрологів.

На ХІІІ Міжнародному науковому семінарі метрологів «МСМ-2005» у м. Жешев (Польща) українські вчені мали нагоду обговорити певні аспекти нестабільності термометричних характеристик перетворювачів температури, ознайомитися з новими підходами в метрології, стандартизації, з управлінням бізнесом у сфері метрології на прикладі провідних польських компаній, повідомив директор ДП НДІ «Система» В. Паракуда.

Загалом у семінарі взяли участь 46 науковців-метрологів, зокрема, 10 науковців з України, які виступили з доповідями на різні метрологічні теми. Особлива увага приділялась питанням розроблення нових методів та засобів вимірювань, підвищення точності вимірювань, розвитку теорії невизначеності вимірювань.

Семінар був насичений інформацією щодо теоретичних та практичних аспектів організації метрологічних робіт в Польщі, Україні, Німеччині. Особливу увагу було приділено питанням організації та проведення дидактичних заходів з метрології в системі вищої школи в Польщі, викладання окремих предметів та використання нових пакетів комп’ютерних програм у процесі освоєння спецкурсів метрології, організації та проведення вимірювальних експериментів (Львівські науковці взяли участь у міжнародному семінарі метрологів // КуПол (http://cupol.brama.com). – 2005. – 16.11).

***

Украина заключила соглашение с бельгийскими производителями относительно изготовления медицинского препарата нового типа "Батумин" на основе антибиотика, изобретенного отечественными учеными. Документ подписали представители киевского Института микробиологии и вирусологии им. Заболотного, бельгийской фармацевтической компании "Резеда" и Торгово-промышленной палаты "Фландрия-Украина".

"Батумин" – это антибиотик, действие которого распространяется на стафилококковую инфекцию, в частности, на так называемый золотистый стафилокок, но при этом не подавляет полезные для живого организма вирусы, рассказал во время представления препарата директор Института микробиологии и вирусологии им. Заболотного В. Подгорский.

В свою очередь, президент компании "Резеда" Г. Эссен отметил актуальность "Батумина" ввиду того, что четверо из десяти людей в мире являются носителями опасного золотистого стафилококка, а десятки тысяч ежегодно умирают от инфекций, вызванных этим вирусом. По его словам, согласно контракту бельгийская фирма должна доработать этот препарат и довести его до необходимых медицинских стандартов.

"Уверены, что через два года у нас будет клиническая сертификация препарата", – сказал Г. Эссен, отметив, что через 3–4 года компания надеется выпустить его в широкую продажу.

Кроме того, этот антибиотик может быть полезен в ветеринарии, сельском хозяйстве, промышленности, отметил глава компании (Украина и Бельгия выпустят антибиотик нового типа // RUpor.info (http://www.rupor.info). – 2005. – 5.12).
***

А. Вольвач, заместитель директора Крымской астрофизической обсерватории (КрАО) по научной работе про метод радиоинтерферометрии со сверхдлинными базами:

«Метод был разработан советскими учеными. Первые межконтинентальные наблюдения с использованием нашей антенны проводились еще в 1973 году. Вторая антенна находилась в Америке. Работы по исследованию сдвигов континентальных платформ начались в 1994 году. Это международный проект, в котором, кроме Украины, России, США и европейских стран, принимают участие Япония и Китай. Исследования проводятся под эгидой НАСА. Они позволяют определять направление и скорость движения тектонических плит, а значит, прогнозировать будущие катаклизмы, моделировать геологические процессы.

Метод, который мы используем, может быть полезен не только при решении глобальных задач. Мы давно предлагаем создать на его базе региональную систему геодинамического и экологического мониторинга Крыма. Ее можно было бы использовать для прогнозирования землетрясений и оползневых процессов в метеорологии, геодезии, при составлении земельного кадастра и т. д».

Внедрение региональной системы, по словам А. Вольвача, не потребует больших затрат. Ее стоимость – в пределах нескольких десятков тысяч долларов. Однако пробить финансирование проекта до сих пор так и не удалось.

Буквально две недели назад крымские радиоастрономы начали работу в рамках новой программы сотрудничества с Европейским космическим агентством.

«Наша задача – определить с большой точностью координаты космического аппарата «Марс-экспресс», – говорит А. Вольвач. – Он был запущен в 1999 году с помощью российской ракеты-носителя и пролетел более 73 млн км. Теперь, когда до Марса осталось немногим больше миллиона километров, очень важно знать его точное местоположение, ведь предстоит посадка на красную планету в заданном районе».

Методика, с помощью которой определяются координаты космического аппарата, летящего в пространстве, уникальна. Это ноу-хау крымских радиоастрономов. Кроме них, этого не может делать никто. В проекте задействованы еще три антенны – российская, итальянская и китайская.

Есть и еще один новый международный проект – «РадиоАстрон». Для его осуществления на орбиту с помощью российской ракеты-носителя будет выведен радиотелескоп с 10-метровой антенной.

Радиотелескоп в Кацивели принадлежит Крымской астрофизической обсерватории и входит во всемирную сеть, охватывающую территорию Европы, Северной Америки, Японии и Китая. Огромная белая тарелка приемной антенны, диаметр которой составляет 22 метра, а вес – 700 т, хорошо видна с трассы Севастополь – Ялта. Крымская антенна, установленная в 1965 году, до сих пор входит в десятку мировых лидеров.

Хотя антенна направлена в небо, наблюдения, ведущиеся в Кацивели, позволяют решать вполне земные проблемы. Например, с точностью до миллиметров определять сдвиг континентальных платформ и прогнозировать землетрясения, которые связаны с этим процессом (Маркелов О. Крым всплывет, Италия утонет, а Америку разорвет на части. Крымские ученые помогут предсказать природные катаклизмы, посадить аппарат на Марс и создать «пожиратель вакуума» // Крымское время. – 2005. – 17.11. – С. 21).


***

Д. Мельничук, ректор Національного аграрного університету України, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук України і Української академії аграрних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки:

«У високорозвинутих країнах підготовка кадрів, тобто освіта, наука (дослідницька робота) і впровадження або інновація – три основні складові діяльності будь-якого крупного університету. Причому всі три так інтегровані, що їх неможливо розділити. У нас і раніше, і нині освіта існує окремо, наука окремо, а інновація (колись ми називали це впровадженням, потім дорадчою службою, а нині – інноваційна діяльність) також окремо. Наприклад, освіту курирує Міносвіти та ще більше десяти галузевих міністерств. А візьмімо науку: є НАН, є аграрна, педагогічна наука, медична, інші. Так само з інноваційною діяльністю – у кожному міністерстві – щось та є. Немає лише взаємодії. А страждає виробнича сфера.

Високий рівень освіти, помножений на науковий прогрес та впровадження здобутків його в життя, обумовлює високий рівень суспільного благополуччя і процвітання. У великих університетах високорозвинутих країн культивується золотий перетин науки, освіти і інновацій. Там давно збагнули, що один з найголовніших ключів до успіху – це інноваційна діяльність. І тільки-но щось відкрили, відразу впроваджують у життя. Щоб відкриття приносило і гроші, і користь, і славу. А в нас впровадження завжди відставало від наукових досягнень, а нині тим паче відстає. Я підготував для уряду доповідну записку, доповнив її чіткими схемами. Обґрунтовую кожен пункт перспективного реформування системи кадрового, наукового та інноваційного забезпечення. З цього логічно випливають і зміни у вищій освіті: доцільно взяти все найкраще надбання зі світового досвіду й створити українську мережу самоврядних класичних (навчально-наукових) і прикладних (навчально-науково-виробничих університетів). Останні повинні мати істотні досягнення як у навчальній, так і в науково-дослідній та інноваційній діяльності. І не тільки йти в ногу з часом, а випереджати його, працювати на завтрашній день. До речі, подекуди сільськогосподарські університети вже називають університетами прикладних наук про життя. Ми в цьому плані відстаємо» (Мельничук Д.: Наш курс – на світовий рівень / Н. Сандрович // Сільські вісті. – 2005. – 18.11).
***

О. Возіанов, президент Академії медичних наук, академік НАНУ, директор Інституту урології про заяву, що пролунала у Відні на засіданні Чорнобильського форуму, згідно з якою упродовж майже 20 років «наслідки катастрофи на ЧАЕС перебільшувалися, а люди в уражених регіонах, за незначним винятком, живуть нормальним життям»:

«У нашій країні після аварії на ЧАЕС утворився такий полігон для досліджень, якого немає ніде у світі і який мусить привернути увагу всієї медичної спільноти і передусім МОЗ.

Уже в 1986 році в Києві був створений Науковий центр радіаційної медицини (НЦРМ), який належить до АМН України, з'явилися спеціалізовані лікарні й відділення в багатьох областях. Практично всі провідні наукові медичні заклади почали досліджувати вплив Чорнобильської катастрофи на всі вікові верстви населення.

Величезний масив інформації, одержаної в різних галузях медичної науки – онкології, ендокринології, нейрохірургії, педіатрії, акушерстві й гінекології, геронтології – дає підстави стверджувати, що заява МАГАТЕ не збігається докорінним чином з нашим баченням постчорнобильської ситуації в Україні. З цього приводу, як відомо, є й офіційна статистика, яку на засіданні у Відні практично проігнорували.

А щодо всієї «палітри» патологій, безпосередньо пов'язаних з аварією на ЧАЕС, то тут вражаючі цифри може навести генеральний директор НЦРМ, член-кореспондент АМНУ В. Бебешко, у клініці якого щороку проходять курс лікування тисячі постраждалих, у тому числі й чимало дітей. Щороку зростає кількість хворих «чорнобильців» в Інституті ендокринології та обміну речовин, Інституті патології крові та трансплантаційної медицини, багатьох інших академічних медичних закладах.

У нашому Інституті урології теж виокремлено «чорнобильський напрям». Справа в тому, що внаслідок вибуху реактора довкілля було забруднене великою кількістю цезію, період розпаду якого вимірюється сотнями років. Потрапляючи в організм людини разом з продуктами харчування та водою, він насамперед вражає сечостатеву систему і провокує онкозахворювання, які тепер відомі у світі як «чорнобильський рак сечового міхура».

Першими нашими розробками щодо діагностики й лікування цієї хвороби 15 років тому зацікавилися спеціалісти з японського міста Осака, які вивчали вплив атомних вибухів у Хіросімі й Нагасакі на здоров'я їхніх громадян. Вони допомогли нам придбати найсучасніше медичне обладнання, завдяки якому ми змогли проводити потрібні дослідження на найвищому світовому рівні. Спільні з ними напрацювання здобули високу оцінку в Конгресі США, де ми представили так звану стендову доповідь. Ця робота була визнана кращою за розробки американських, французьких та медиків з інших країн і відзначена Почесним дипломом і золотою медаллю.

Хочу відзначити, що наша медична наука має досить високий рейтинг у світі. Про це, зокрема, свідчить постійна увага наших колег до українських «ноу-хау» в галузі медицини, у тому числі й радіаційної, а також численні публікації в найпрестижніших міжнародних журналах, що є одним з головних критеріїв оцінки рівня розвитку медичної науки в країні.

Хоч як прикро, але відомі світовій медичній спільноті наші дані про наслідки Чорнобильської катастрофи для населення не були взяті до уваги в МАГАТЕ. Натомість бачимо однобічний, можна сказати, заангажований підхід до підготовки матеріалів на засідання у Відні. Переконаний, що такий підхід зумовлений прагненням зменшити фінансову підтримку України у подоланні наслідків цієї трагедії, залишити нас сам на сам з Чорнобилем. Обіцяної й очікуваної нами допомоги ми в такому випадку можемо і не дочекатися. Для того ж, щоб уявити, наскільки вона потрібна, наведу лише один приклад. В Україні нині функціонують лише два центри трансплантації кісткового мозку, а в сусідній Польщі – 13, у Франції – 130 таких центрів.

На початку нового року ми плануємо провести представницьку міжнародну наукову конференцію, присвячену 20-й роковині Чорнобильської трагедії. На ній мають виступити провідні українські вчені-медики та визнані у світі науковці, чий авторитет не підлягає сумніву і які працювали, так би мовити, з «нашими матеріалами». Вони представлять результати своїх спостережень за здоров'ям людей у постчорнобильський період, обміняються досвідом боротьби з наслідками трагедії. Це й буде наша відповідь на «віденський вердикт». Професійна, неупереджена й науково обгрунтована» (Олександра Возіанова: «Віденський вердикт» проти «Чорнобильского діагнозу» / Розмову вів О. Побігай // Демократична Україна. – 2005. – 26.11. – С. 6).


***

Нещодавно в Харкові відбулася Міжнародна конференція «Актуальні проблеми й досягнення кріобіології та кріомедицини. Структурна і функціональна організація стовбурових клітин за умов дії низьких температур».

На цей форум з'їхалися провідні вчені з України, відомі спеціалісти з Росії, США, Великобританії, Болгарії та Молдови. В численних виступах зарубіжних гостей відзначалось, що завдяки сумлінній праці українських вчених і, зокрема, фахівців очолюваного академіком В.Грищенком Інституту кріобіології і кріомедицини протягом чверті століття підтримується високий авторитет української науки у світі. Мало того, часто її наукові здобутки навіть випереджають зарубіжні досягнення, особливо ж за такими напрямами:

– вивчення механізмів кріоушкодження і кріозахисту різних біологічних об'єктів та їх тривалого збереження в стані холодового анабіозу;

– біологія стовбурових клітин, клітинна та тканинна терапія;

– охолодження організму людей та тварин, екстремальна кріотерапія.

Як відомо, нині на базі фундаментальних досліджень створено ряд інноваційних кріотехнологій, що зумовило інтенсивне дослідження стовбурових клітин. Це, у свою чергу, дасть змогу вже в недалекому майбутньому створити нові методи лікування багатьох важких захворювань, які на сьогодні взагалі вважаються невиліковними. А це прямий шлях до поліпшення здоров'я українців. На жаль, в Україні, як відзначили всі учасники конференції (а це понад 250 провідних науковців з усього світу), спостерігається тенденція до гальмування й замовчування наших здобутків у цій сфері, і (що характерно) не профільними вченими, а представниками влади.

Водночас, використовуючи досягнення наших фахівців, зарубіжні наукові центри, навпаки, прискорили розробки у цьому важливому напрямі, постійно маючи не тільки моральну, а й значну фінансову підтримку своїх урядів, які на розв'язання цієї проблеми виділяють чималі кошти. Учасники конференції, яку організував і провів Харківський інститут кріобіології та кріомедицини, звернулися до міністра охорони здоров'я Ю. Поляченка, а також до членів комісії з біологічної та генетичної безпеки при РНБОУ з проханням розважливо підійти до розв'язання цієї проблеми, скоригувавши закон України про трансплантацію таким чином, щоб вилучити з нього положення, що виходять за межі доволі вузької сфери пересадки окремих органів.

Адже лише серйозний і виважений підхід держави й, зокрема Міністерства охорони здоров’я, піде на користь науковому престижу України в очах усієї цивілізованої спільноти (Щур Е. Забороняти чи заохочувати? // Урядовий кур'єр. – 2005. – 6.12. – С. 12).


***

Состоялась научно-практическая конференция, организованная специалистами из Института проблем эндокринной патологии АМН Украины, Института охраны детей и подростков АМН Украины и Харьковского государственного медицинского университета.

Конференция собрала достаточно большое количество заинтересованных специалистов. В рамках проведения мероприятия были организованы мастер-класс для врачей Украины и интерактивная сессия с использованием новейших европейских информационных и общеобразовательных программ. На мастер-классе представлены последние достижения лечебных технологий. На этих мероприятиях рассматривалась проблема сахарного диабета и, в частности, волнующая многих инсулинотерапия у детей и подростков (Ефанова М. Эндокринологи учатся в конференц-залах // Вечерний Харьков. – 2005. – 28.11).


***

22–23 ноября 2005 года два крупнейших вуза региона Луганский национальный педуниверситет и Донбасский технический совместно провели Международную научно-практическую конференцию «Информационные технологии в научных исследованиях и учебном процессе».

«Свидетельством того, что нам удалось реализовать в Луганске серьезное резонансное событие, является активное участие в конференции представителей Международной академии наук педагогического образования, Института кибернетики Национальной академии наук Украины», – комментирует проректор ЛНПУ А. Меняйленко.

Уже несколько лет учебный процесс в ЛНПУ не обходится без информационного обеспечения, ученые университета создают около 40 электронных учебников и учебных программ в год, набирает обороты система дистанционного обучения, активно эксплуатируется масштабный компьютерный парк вуза, центром которого является уникальная на территории Украины мультимедийная аудитория. Администрирование вузом также не обходится без использования собственных IT-наработок (22–23 ноября 2005 года в Луганске проходит конференция «Информационные технологии в научных исследованиях и учебном процессе» // CityNews (http://www.citynews.net.ua). – 2005. – 23.11).
***

Коллектив авторов [профессора, доктора технических наук В. М. Бойченко, В. Б. Охотский (Национальная металлургическая академия, г. Днепропетровск) и П. С. Харлашин (Приазовский государственный технический университет)] создали учебник "Конвертерное производство стали: теория, технология, качество стали, конструкция агрегатов, рециркуляция материалов и экология".

В Приазовском государственном техническом университете (ПГТУ) книга всесторонне и заинтересованно обсуждалась, в результате чего родилось предложение выдвинуть работу на соискание Государственной премии Украины в области науки и техники. Ученый совет ПГТУ после обсуждения на своем заседании поддержал поступившее предложение (Чейлях А. Учебник будущего выдвинут на соискание Госпремии Украины // Приазовский рабочий. – 2005. – 26.11).

***

Специалисты Национального университета "Львовская политехника" разработали приборы ионизирующего излучения, которые имеют широкий рабочий спектр регистрации поглощенных доз радиации и вскоре станут основой для детекторов, не имеющих аналогов в Украине и за ее пределами. Новинка понадобится в космонавтике, на ядерных объектах и в местах радиационного загрязнения, где облучение превышает "нормальные" уровни индивидуальной дозиметрии, а также для решения самых разнообразных задач: испытания материалов или стерилизация еды.

Внимание как отечественных, так и зарубежных специалистов давно привлекли полупроводниковые микросенсоры, способные непосредственно измерять в экстремальных условиях эксплуатации магнитные поля. По ряду характеристик львовские разработки значительно превышают подобные иностранные аналоги таких известных фирм, как "Lake Shore Cryotonics, Inc.", и на их основе создана целая серия диагностической аппаратуры, в которую вошли, в частности, система мониторинга магнитного поля в ядерных и термоядерных реакторах и элементы управления космическими аппаратами.

Еще одно простое и недорогое устройство, предложенное львовянами, усилит эффективность работы электрических сетей. Оно способно защищать трансформаторы от повреждений вследствие феррорезонансных процессов. Опытную партию уже выпустил Запорожский завод высоковольтной аппаратуры (Новые разработки "Львовской политехники" // Украина промышленная (http://ukrindustrial.com). – 2005. – 1.12).
***

Науковці Вінницького національного технічного університету І. Дудар та В. Швець створили нову вібротермосилову установку для пресування бетонних виробів малих розмірів. За допомогою винаходу також можна виготовляти малі бетонні архітектурні форми для благоустрою міста та окремих споруд і садиб.

Новація конструкції полягає в тому, що в розробці досягається баланс впливу вібрації, підвищеної температури та тиску, за рахунок чого зникає можливість деструкційних процесів в бетоні: його осідання та набухання під час роботи. Таким чином, якість бетонних виробів значно поліпшується.



«Прототипами для цієї установки були розробки 1981-го та 1991-го років. Але у них був значний недолік – велика кількість браку. У новій установці вінничан за рахунок введення нових елементів бракованих бетонних виробів має бути значно менше», – відзначила інженер з патентної роботи Центру науково-технічної та економічної інформації Вінницького торговельно-економічного інституту О. Ковальчук.

На цю розробку винахідники вже отримали патент у Держдепартаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Вінницькі винахідники покращать якість бетонних виробів // RIA.ua (www.ria.ua). – 2005. – 29.11).


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка