Дєєва Наталія Едуардівна



Сторінка1/4
Дата конвертації06.05.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4





Національна академія наук України

інститут економіки промисловості

Дєєва Наталія Едуардівна

УДК 338.24:336.76



Корпоративне управління в умовах

розвитку фінансового ринку

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2012

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі проблем моделювання економічних систем.



Науковий консультантдоктор економічних наук, професор

Косова Тетяна Дмитріївна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, професор кафедри банківської і біржової діяльності.



Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік Національної академії наук України



Буркинський Борис Володимирович,

Інститут проблем ринку і

економіко-екологічних досліджень

НАН України (м. Одеса), директор інституту;

доктор економічних наук, професор

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

завідувач кафедри менеджменту і

міжнародного підприємництва;

доктор економічних наук, доцент

Сіменко Інна Віталіївна,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

директор інституту обліку і фінансів,

завідувач кафедри контролю і аналізу

господарської діяльності.

Захист відбудеться «30» травня 2012 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, Університетська, 77.



Автореферат розісланий «28» квітня 2012 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Корпоративний сектор національної економіки – це переважно великі промислові підприємства і фінансово-кредитні установи, які визначають потенціал розвитку економіки держави. В Україні налічується 26731 акціонерне товариство, у тому числі 2786 – публічних, 3810 – приватних, 4857 – відкритих, 14537 – закритих. Після ухвалення Закону України «Про акціонерні товариства» (2008 р.) їх кількість скоротилася на 4807, або на 15,24%, а питома вага акціонерних товариств у загальній кількості підприємств складає 2,02%. Більш розповсюдженими є товариства з обмеженою відповідальністю (35,29%) та приватні підприємства (21,51%). У біржові списки організаторів торгівлі включено цінні папери близько 1 тис. емітентів, тобто на фондовому ринку обертаються акції лише 3,74% від загальної кількості акціонерних товариств. Таким чином, в Україні недостатньо використовуються переваги акціонерної форми власності, пов’язані з формуванням капіталу й особливостями управління корпораціями.

Незважаючи на те що в Україні законодавчо затверджено Принципи корпоративного управління, його належний розвиток гальмують такі проблеми: непрозорість діяльності акціонерних товариств; неврахування інтересів акціонерів у процесі прийняття управлінських рішень; недостатня координація дій органів державного управління у сфері регулювання корпоративних відносин; порушення прав власників акцій при проведенні загальних зборів; перерозподіл активів товариств на користь фізичних або юридичних осіб, пов’язаних з їх керівництвом; неефективність управління державними корпоративними правами.



Проблеми узгодження розвитку фінансового і реального секторів економіки перебувають у центрі уваги багатьох дослідників. Значний внесок у вирішення проблем корпоративного управління в умовах ринкових відносин зробили зарубіжні вчені: X. Альджуфрі, Р. Брейлі, Л. Вікторавич, М. Гессель, А. Глен, X. Грув, К. Маєр, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Д. О'мейнік, Р. Пайк, Д. Рассел, Дж. Саллівен, А. Сеттлз, Дж. Сорос, Н. Уайлдфайр-Філд, У. Шарп, Д. Анісінкова, О. Животова, М. Макарченко, В. Молодцов, Л. Петражицький, М. Пирогов, К. Романов, П. Старюк, А.Тонких, А. Шаститко Вітчизняні науковці досліджують такі аспекти проблеми: інвестиційну і податкову підсистеми корпоративного управління – О. Амоша, С. Аптекар, І. Александров, В. Вишневський, В. Гавриленко, О. Папаіка, Т. Проценко, В. Хобта; інституціональне середовище української моделі корпоративного управління – М. Бунге, М. Туган-Барановський, В. Дементьєв, Л. Довгань, І. Малик, Н. Музиченко, Г. Назарова, Н. Супрун, О. Тарасенко; економічний зміст і механізм реалізації акціонерної власності, корпоративну соціальну відповідальність – І. Бланк, Б. Буркинський, І. Булєєв, І. Жадан, Е. Камілова, С. Кудин, О. Кузьмін, Р. Лепа, О. Мишко, Р. Муха, Л. Сав'юк, А. Садєков, І. Сіменко, Л. Тараш, М. Чечетов; корпоративне управління в банківському і страховому секторах – О. Деревко, О. Дзюблюк, М. Клапків, Т. Косова, В. Міщенко, К. Павлюк, О. Примостка, О. Чуб, Н. Шелудько; розвиток фондового ринку, його капіталізація, рейдерство – О. Барановський, З. Варналій, Н. Брюховецька, М. Козоріз, О. Козьменко, В. Корнєєв, В. Ляшенко, С. Науменко, В. Романова, І. Школьник.

Високо оцінюючи науковий доробок вказаних учених, слід наголосити, що проблема розвитку корпоративного управління в умовах фінансового ринку з урахуванням особливостей української економіки потребує подальших досліджень. В Україні формується інституціональна основа фінансового ринку і механізми зміцнення корпоративного управління як чинники стійкого функціонування суб’єктів господарювання реального і фінансового секторів економіки, які потребують подальшої розробки. Актуальність вирішення проблеми, її теоретичне і практичне значення обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами «Старопромислові регіони України та їх структурна трансформація» (номер держреєстрації 0109U000963, 2009-2012 рр.), у рамках якої розроблено рекомендації щодо вдосконалення управління державними корпоративними правами; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів (номер держреєстрації 0110U000380, 2010-2013 рр.), у межах якої виділено недоліки корпоративного управління акціонерних промислових підприємств і обґрунтовано рекомендації щодо їх подолання; Донецького національного технічного університету за темою «Теоретико-методологічні проблеми вдосконалення управлінського і правового забезпечення діяльності промислових підприємств» (№ держреєстрації 0108U001286, 2008-2012 рр.), у рамках якої обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму корпоративного управління; Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за темами «Удосконалення принципів і методів ризик-менеджменту підприємств» (№ держреєстрації 0108U001996, 2008-2009 рр.), у межах якої запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки рівня корпоративного управління; «Фінансово-кредитні важелі сталого розвитку економіки» (№ держреєстрації №0109U001734, 2009-2011 рр.), у рамках якої розроблено рекомендації щодо стабілізації фінансового сектору в посткризовий період.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних основ, науково-методичного забезпечення і розробка практичних рекомендацій щодо розвитку корпоративного управління в умовах фінансового ринку.

Для реалізації мети поставлено і вирішено такі завдання:

узагальнено теоретико-методологічні підходи та розвинуто сутність корпоративного управління в сучасних умовах;

визначено сутність і моделі корпоративного управління в контексті глобалізації фінансових ринків;

встановлено особливості розвитку корпорацій реального і фінансового секторів в Україні;

діагностовано проблеми корпоративного управління нефінансових корпорацій;

розроблено організаційно-економічний механізм корпоративного контролю та подолання проблеми рейдерства в процесі злиття та поглинання;

узагальнено підходи до формування дивідендної політики акціонерних товариств;

проведено порівняльний аналіз корпорацій реального і фінансового секторів в економіці України;

визначено роль капіталізації як інструменту ризик-менеджменту банківських корпорацій;

обґрунтовано інтеграційну концептуальну модель розвитку фінансових корпорацій;

удосконалено нормативно-інформаційне, депозитарне забезпечення корпоративного управління;

розвинуто індикатори капіталу українських корпорацій і вимоги до фондових бірж;

запропоновано заходи щодо активізації ділової активності корпорацій на фінансовому ринку України;

обґрунтовано напрями реформування державного регулювання розвитку фінансових корпорацій;

запропоновано рейтингування як засіб оцінки рівня корпоративного управління;

побудовано вартісні моделі для стратегічного управління сучасною корпорацією;

удосконалено підходи до формування і розкриття нефінансової звітності корпорацій.



Об’єктом дослідження є процеси формування корпоративного управління в сучасних умовах розвитку України.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні засади і практичне забезпечення становлення корпоративного управління в умовах розвитку фінансового ринку в Україні.

Методи дослідження. Методологія і методика дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях економічної теорії, наукових працях провідних вітчизняних і зарубіжних авторів із проблем корпоративного управління, фінансів і банківської справи. У роботі використано: системний підхід (для визначення складових корпоративного управління, обґрунтування концепції вдосконалення корпоративного управління); історико-економічний підхід (для дослідження генезису концепцій корпоративного управління і фінансового ринку); ризик-менеджмент (для обґрунтування сутності внутрішнього аудиту, оцінки активних операцій комерційних банків); теорію рефлексії (для визначення взаємозв’язків рейдерства і розвитку корпоративного управління і фондового ринку); нормативний метод (для оцінки виконання комерційними банками регулятивних вимог НБУ); модель оцінювання капітальних активів (для визначення індикатора ризику активу -коефіцієнта); рейтингову оцінку (для визначення якості корпоративного управління); фінансових коефіцієнтів (для оцінки стану підприємства на ринку цінних паперів); кореляційні матриці (для аналізу зв'язків між прибутком, дивідендами, ринковою і номінальною вартістю акції); лінійну регресію (для формалізації залежності між ринковою вартістю акції, сумами оголошених дивідендів, фондовими індексами), трендовий аналіз (для оцінки динаміки фондових індексів).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти, що регулюють корпоративне управління, фінансовий ринок, офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, дані фінансової та статистичної звітності акціонерних товариств.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в методологічному поглибленні концептуальних основ та обґрунтуванні науково-методичних рекомендацій щодо формування механізмів взаємного стимулювання розвитку корпоративного управління і фінансового ринку.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у такому:



уперше:

обґрунтовано та впорядковано індикатори взаємного стимулювання розвитку корпоративного управління і фондового ринку: виділено 11 макроіндикаторів фондового, банківського, страхового ринку, 10 мікроіндикаторів стану корпоративного управління у реальному і фінансовому секторах економіки з визначенням відповідних механізмів змін. Макроіндикатори (показники ділової активності фондового ринку, капіталізації фінансового ринку) відображають якість корпоративного управління. Мікроіндикатори (показники якості корпоративного управління) визначають рівень інвестиційної привабливості цінних паперів корпорацій і впливають на показники ділової активності фондового ринку, капіталізацію фінансового ринку;

запропоновано концептуальний підхід до вдосконалення корпоративного управління в системі сталого розвитку фінансового ринку. Концепція враховує провідний світовий досвід, міжнародні стандарти і принципи (Базель III, принципи корпоративного управління ОЕСР, стандарти соціальної відповідальності, формування і розкриття соціальної звітності) та орієнтована на вдосконалення: методичних підходів до оцінки рівня корпоративного управління, науково-практичних рекомендацій щодо вартісного управління корпорацією, механізмів формування і розкриття нефінансової звітності зі стійкого розвитку корпорацій, моделі регулювання фінансового ринку, індикаторів фондового ринку та вимог до корпоративного управління фондових бірж;

розкрито сутність акціонерного товариства як похідної від ринку акцій і фондового ринку (ринку капіталів). Акцію визначено як товар-капітал, основною споживчою вартістю якого є здатність приносити дохід, акціонерне товариство – як організаційно-правову форму господарювання, яка конкурує з іншими здатністю нейтралізувати зовнішні негативні ефекти функціонування суб’єкта господарювання і забезпечувати економію трансакційних витрат, у тому числі при виборі типу акціонерного товариства: приватне-публічне;

формалізовано організаційно-економічний механізм фінансового корпоративного контролю як альтернативи стратегічного управління і стратегічного контролю, інтегрованої підсистеми організаційних та економічних елементів забезпечення захисту фінансових інтересів суб’єктів корпоративних відносин. Як система – це сукупність видів, форм і методів перевірки законності й доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики корпорації. Як підсистема фінансовий корпоративний контроль поділяється: за часовим лагом – на ретроспективний, оперативний і перспективний; за суб’єктами здійснення – на зовнішній і внутрішній. Об’єкти фінансового корпоративного контролю визначено виходячи з конфліктів, притаманних певним моделям корпоративного управління, що дозволить узгодити інтереси суб’єктів корпоративних відносин;

удосконалено:

організаційно-економічний механізм внутрішнього контролю в банку як безперервний процес (замість сукупності процедур), що забезпечує: достовірність і повноту інформації, яка передається її користувачам; дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку; збереження активів банку і його клієнтів; оптимальне використання ресурсів банку; управління ризиками; забезпечення виконання поставлених завдань. Уточнення ролі внутрішнього контролю стосується значення керівництва банку, розпоряджень органів управління, планів банку і орієнтує на підвищення ефективності управління комерційним банком;

науково-методичний підхід до організації внутрішнього аудиту як підсистеми корпоративного управління. Такий підхід розглядається як систематична діяльність зі спостереження і експертної оцінки процесів внутрішнього контролю, управління ризиками з метою надання незалежних та об'єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на підвищення ефективності операцій корпорації, досягнення поставлених нею стратегічних і тактичних цілей. Нові принципи внутрішнього аудиту як складової корпоративного управління полягають в інтегрованості з ризик-менеджментом, безперервності, розширенні об’єктів оцінки. Новою складовою внутрішнього аудиту є моніторинг ризиків, що обумовлює виникнення попереджувальної функції;

методичний підхід до визначення моделі корпоративного управління в секторі депозитних корпорацій на основі оцінки статистичних характеристик розподілу власників істотної участі банків України за питомою вагою володіння. На основі кумулятивного процента спостережень виділено інтервали, які характеризують концентрацію власності – низьку, середню, високу;

дефініцію корпоративного управління на основі теорії співучасників (стейкхолдерів), сутність якої полягає в обов’язковій підконтрольності керівництва компанії всім зацікавленим сторонам, що реалізують прийняту модель корпоративних відносин (угода, ієрархічна структура, система відносин), характерною рисою якої є відокремлення функції управління від власності, що описується моделлю «принципал-агент» і потребує докладного регулювання вимог до засновків, видів акцій, форм внесків, прав акціонерів, органів управління, розкриття інформації, існування внутрішніх регламентів. Спільними рисами корпоративного управління і управління корпорацією є наявність адміністративних відносин, але вони не тотожні. Корпоративне управління передбачає наявність певного якісного рівня контрактних і соціальних партнерських відносин, які характеризуються високою культурою спілкування;

науково-методичний підхід до оцінки рейтингу корпоративного управління, сутність якого полягає у: формуванні фінансової звітності за міжнародними стандартами; реалізації прав міноритарних акціонерів у частині голосування і одержання дивідендів; виконанні акціонерами своїх обов'язків; урахуванні внутрішніх ризиків, пов’язаних із корпоративними конфліктами, розмиванням власності, виведенням активів, зовнішніх – у можливості ініціювання процедури банкрутства або рейдерського захоплення; проведення стрес-тестування. У цьому контексті розроблено анкету тестів для оцінки рівня корпоративного управління з використанням вербальної оцінки, яка при подальшій обробці інформації надається в кількісному вираженні та дозволяє визначити якість корпоративного управління як низьку, середню, або високу.



дістали подальшого розвитку:

трактування «капіталізації» як динамічного процесу і статичної величини. У першому значенні – це процес збільшення капіталу корпорації, банківської системи країни і фондового ринку. Статична капіталізація має такі види: на макрорівні – номінальна капіталізація фондового ринку (ґрунтується на обсягах первинного ринку); ринкова капіталізація фондового ринку (ґрунтується на обсягах вторинного ринку). Доведено, що капіталізація банківської системи – це сукупний регулятивний капітал комерційних банків. На мікрорівні – капіталізація однієї акції (вартість її за біржовим курсом); капіталізація акціонерної компанії (добуток курсової вартості акцій компанії та кількості акцій, що складають її акціонерний капітал); капіталізація ринку акцій (облігацій) біржі (добуток кількості акцій, що знаходяться в біржовому списку, на середньозважену ціну однієї акції (облігації) по операціях, укладених протягом останнього минулого торговельного дня);

методичний підхід до управління корпорацією на основі вартісних теорій, який полягає у: їх адаптації до умов підготовки фінансової звітності за національними стандартами; побудові дерева факторів вартості як зведення в єдину площину координат економічних результатів діяльності компанії та фінансових показників; визначенні етапів формування системи стратегічного управління вартістю компанії, а також факторів, які впливають на ефективність розміщення акцій (грошові потоки та їх ризики, виплата дивідендів, знижки за ліквідність);

адаптація світових моделей корпоративного управління до вітчизняної практики залежно від структури власності корпорації (концентрована, змішана полярна, розпорошена) і типу фінансової системи (банківська, фондоорієнтована). Такий підхід обумовлює розвиток змішаного типу фінансової системи України з орієнтацією на банківську систему (німецька модель) і фондовий ринок (американська модель) одночасно;

ідентифікація форм інтеграції банків і страхових компаній: спільне володіння – взаємна участь у статутному капіталі; агентські відносини – надання взаємних послуг на умовах комісійної винагороди; кооперація – високий ступінь інтеграції під час розробки продуктів аж до спільних послуг та розвитку спільних каналів їх розповсюдження, можливість взаємного використання баз даних щодо клієнтів; фінансовий супермаркет – найвищий ступінь інтеграції політики і бізнес-операцій, який характеризується можливістю спільного використання баз даних про клієнтів, надання універсальних фінансових послуг і цілковито інтегрованих продуктів. Значний рівень інтеграції фінансових корпорацій обумовлює необхідність переходу до консолідованого пруденційного нагляду на основі оцінки ризиків;

модель оцінки капітальних активів СAPM, яку адаптовано до умов фінансових ринків, що розвиваються. Запропоновано визначати індикатор систематичного ризику активу (акції, проекту) – бета-коефіцієнт за: історичними даними фондового ринку (регресійний метод побудови); фундаментальними характеристикам активу (метод висхідного бета); звітними даними про прибуток компанії (бухгалтерський метод). Бета-коефіцієнт дорівнює значенню коефіцієнта в рівнянні лінійної регресії, де залежною змінною є «базисний індекс ціни акції», а незалежною – «базисний індекс ПФТС».



Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні рекомендації щодо розвитку корпоративного управління і фінансового ринку впроваджено в практику органів державного управління, комерційних банків, корпорацій реального сектору економіки, а саме: Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України (лист № 853-06/12-11 від 06.12.2011 р.); ДПА в Запорізькій області (лист № 5643/10/03-010 від 12.12.2011 р.); Управління Національного банку України в Донецькій області (лист № 07-108/9385 від 13.12.2011 р.); Рахункової палати України по Донецькій та Луганській областях (лист № 24-05/193 від 15.08.2011 р.); Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України (довідка № 54 від 14.12.2011 р.); Аудиторської палати України (лист № 2-1114 від 14.12.2011 р.); ПАТ «АКБ «Капітал» (акт впровадження № 20/2917 від 04.10.2011 р.); ПАТ «Актив-банк» (довідка №928/25 від 29.08.2011 р.); ПАТ «Ясинiвський коксохімічний завод (акт впровадження № 10515/01 від 21.12.2011 р.); ЗАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» (акт впровадження № 2154/01 від 14.04.2009 р.); ПрАТ «Баренс Шоколад» (довідка №207/1 від 14.12.2009 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького національного технічного університету при викладанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Фінанси. Фінанси підприємств» (довідка № 01-411/27 від 27.10.2011 р.).



Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, наукові положення, практичні розробки, висновки і рекомендації, які викладено у роботі та опубліковано, одержано автором самостійно. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення і результати дисертації доповідалися на 14 міжнародних науково-практичних конференціях: «Стратегия развития Украины в глобальной среде» (Сімферополь-Ялта, 2008 р.); «Перспективные разработки науки и техники - 2008» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); «Інституційна природа ринкових трансформацій» (м. Чернівці, 2009 р.); «Стан і проблеми оподаткування в умовах світової фінансової кризи» (м. Донецьк, 2009 р.); «Национальная экономика в условиях глобализации: бизнес и общество в противостоянии кризису» (м. Санкт-Петербург, 2009 р.); «Стратегія розвитку України у глобальному середовищі» (Сімферополь-Ялта, 2009 р.); «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (м. Алушта, 2009 р.); «Дни науки – 2009» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, 2009 р.); «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (Сімферополь-Ялта, 2009 р.); «Стан і проблеми обліку, контролю і аналізу в умовах транзитивної економіки» (м. Донецьк, 2010 р.); «Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки» (м. Судак, 2011 р.); «Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації» (м. Ялта, 2011 р.); «Проблеми і перспективи реалізації облікової, контрольної та аналітичної функції у соціокультурному просторі сучасного бізнесу» (м. Донецьк, 2011 р.).
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка