Дослідно-Експериментальна діяльність у знз з проблеми формування екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу



Скачати 103.27 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір103.27 Kb.
Юзькова В. Д.,

старший викладач кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін

Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області,

кандидат хімічних наук, м. Чернівці
дослідно-Експериментальна діяльність у ЗНЗ з проблеми формування екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню педагогічного експериментального майданчика з проблеми формування екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу ЗНЗ. Висвітлено актуальність даної дослідно-експериментальної діяльності, її основні цілі, принципи та очікувані результати.

Ключові слова: педагогічний експериментальний майданчик, екологічна компетентність, екологізація навчально-виховного процесу, сталий розвиток.

The article is devoted to the theoretical justification of the experimental pedagogical platform on the issue of the ecological competence formation of the educational process members in a secondary school. The topicality of this experimental activity, its main purposes, principals and expected results are described.

Keywords: pedagogical experimental platform, ecological competence, ecologization of the educational process, sustainable development.
Аналіз глобальних екологічних проблем початку ХХІ ст. дозволяє стверджувати, що людство от-от пройде точку неповернення, після якої зміни клімату набудуть незворотного характеру, якщо найближчим часом існуюча стратегія взаємодії людини з довкіллям не зміниться в бік гармонійного, сталого розвитку. В умовах сьогодення освіта вважається базовим елементом переходу суспільства до сталого розвитку. У національній доповіді «Освіта для сталого розвитку» за 2012 рік наголошується, що найважливішою складовою освіти для сталого розвитку, її предметною та концептуальною основою є саме екологічна освіта [3]. Тобто, удосконалення системи екологічної освіти, що вестиме до підвищення екологічної компетентності громадян та поступової трансформації світогляду населення від антропоцентричного до екоцентричного, є найперспективнішим шляхом вирішення екологічних викликів сучасності на регіональному та глобальному рівнях.

Згідно «Концепції екологічної освіти України» метою екологічної освіти є формування екологічної культури, екологічних знань, навичок, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної цінності [1]. У світлі компетентнісного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів, які проголошуються Державними стандартами освіти, основною метою екологічної освіти можна вважати саме формування екологічної компетентності (професійної та повсякденно-побутової). Екологічна компетентність може трактуватися як здатність особистості усвідомлювати власну причетність до екологічних проблем та в усіх життєвих і професійних ситуаціях приймати рішення та діяти з огляду на пріоритетність екологічних цінностей, тобто так, щоб мінімізувати шкоду для довкілля [4].

В основу екологічної освіти покладені принципи системності, систематичності і безперервності; єдності формальної і неформальної освіти населення; орієнтації на ідею цілісності природи; міждисциплінарного та краєзнавчого підходу; конкретності та об'єктивності знань, умінь та навичок; синтезу високопрофесійних природничо-наукових та соціогуманітарних знань з високоморальними загальнолюдськими цінностями [1].

На даному етапі розвитку екологічна освіта хоча і є одним із найбільш актуальних та динамічних компонентів української освітньої системи, але ще не в повній мірі відповідає покладеним в її основу принципам. Зокрема, існують протиріччя між динамікою розвитку суспільства та відображенням цих процесів у змісті освіти; між переважно теоретичною спрямованістю знань учасників навчального процесу та необхідністю їх практичного застосуванням; між ставленням до екології як окремої навчальної дисципліни та потребою наскрізного, системного міжпредметного підходу, що вів би до формування цілісного екоцетричного світогляду; між наявністю в учнів загального уявлення про шляхи вирішення глобальних екологічних проблем та недостатнім рівнем повсякденно-побутової екологічної компетентності, пов’язаним із відсутністю почуття власної відповідальності за стан довкілля, а також недостатністю практичних навичок ековідповідної поведінки.

Дослідженню та узагальненню різноманітних аспектів екологічної освіти та виховання присвятили свої роботи багато українських та зарубіжних вчених, педагогів та психологів, зокрема Вербицький В. В., Глушкова Л. С., Горбунов Л. М., Дерябо С. Д., Карпова Н. М., Кисельов М. М., Маркінов І. Ф., Мусіна Р. А., Пометун О. І., Пруцакова О. Л., Пустовіт Н. А., Рогова О. Г., Руденко Л. Д., Шмалей С. В., Ясінська Н. В. та ін. Причому останніми роками дослідники все частіше зосереджують свою увагу на особливостях формування екологічної компетентності та питаннях екологічної орієнтованості навчально-виховного процесу (Колонькова О. О., Маршицька В. В., Пустовіт Н. А., Пруцакова О. Л., Руденко Л. Д., Титаренко Л. М., Шмалей С. В.). На основі аналізу публікацій зазначених фахівців можна зробити висновок, що для досягнення мети екологічної освіти надзвичайно важливими є інтегрованість, наскрізність і цілісність навчально-виховного процесу, а також скоординована робота всіх його учасників. В той же час, слід відмітити, що питання методики організації цілісно екологізованого навчально-виховного процесу в ЗНЗ, його перспектив та можливих ризиків ще недостатньо досліджено [2].

Мета статті – теоретично обґрунтувати актуальність, основні цілі, принципи та очікувані результати дослідно-експериментальної педагогічної діяльності з проблеми формування екологічної компетентності учнів та педагогів шляхом системної екологізації навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Практичне втілення певних аспектів екологізації навчально-виховного процесу здійснюється в таких екоорієнтованих навчальних закладах як українська мережа Шкіл сприяння сталому розвитку [5] та Зелені школи (Green Schools) у США. Враховуючи, що одним із принципів екологічної освіти є краєзнавчий підхід, який досить успішно реалізується у деяких навчальних закладах Чернівецької області, а також, зважаючи на посилення екологічної складової навчально-виховного процесу в певних ЗНЗ міста Чернівці (різні школи зазвичай роблять акцент на окремі аспекти екологізації), а також з метою подальшої реалізації Регіональної програми екологічної освіти і виховання Чернівецької області, виникла ідея об’єднати, систематизувати та доповнити наявний досвід шляхом організації експериментального педагогічного майданчика.

Суть запланованої дослідно-експериментальної роботи полягає у розробці ековідповідної моделі навчально-виховного процесу, яка, згідно гіпотези дослідження, дозволить забезпечити формування достатнього рівня екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу та дозволить наблизитися до реалізації стратегії сталого розвитку суспільства. Розробка моделі буде здійснена на основі досягнень сучасної екопедагогіки та навчально-методичного і діяльнісно-практичного досвіду педагогічних колективів тих навчальних закладів міста Чернівці (базових), в яких досягнуто найбільших успіхів у екологізації навчально-виховного процесу. Після апробації створеної моделі на базі групи навчальних закладів Чернівецької області (експериментальних), методичні рекомендації щодо системної екологізації навчально-виховного процесу в ЗНЗ, за потреби, будуть удосконалені та поширені у педагогічній пресі. Термін проведення експерименту: 2015 – 2021 р.р.

Об’єктом дослідження експериментального педагогічного майданчика виступає формування екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу. Предмет дослідження: модель системної екологізації навчально-виховного процесу в ЗНЗ.

Для реалізації даного педагогічного експерименту потрібно виконати наступні завдання:



  1. Розробити теоретичну модель екологізації навчально-виховного процесу у загальноосвітньому навчальному закладі на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду.

  2. Опрацювати та систематизувати у вигляді методичних рекомендацій досвід базових навчальних закладів м. Чернівці щодо екологізації різних напрямів навчально-виховного процесу.

  3. Провести діагностику рівня сформованості екологічної компетентності учнів та педагогів закладів, на базі яких здійснюється дослідно-експериментальна робота.

  4. Доповнити теоретичну модель екологізації навчально-виховного процесу комплексом розроблених науково-методичних рекомендацій.

  5. Апробувати розроблену модель в експериментальних загальноосвітніх навчальних закладах Чернівецької області, які до цього не виділяли екологічну складову навчально-виховного процесу як пріоритетну.

  6. Порівняти рівень сформованості екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу в експериментальних школах до та після впровадження створеної моделі.

  7. На основі результатів апробації вдосконалити створену модель та розробити методичні рекомендації для поширення отриманого досвіду.

Нормативно-правовою базою дослідно-експериментальної роботи є положення Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, «Про охорону навколишнього природного середовища»; Концепція екологічної освіти України; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки; Національна програма виховання дітей та учнівської молоді; Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад, Положення про експериментальний педагогічний майданчик; Регіональна концепція екологічної освіти і виховання Чернівецької області, Регіональна програма екологічної освіти та виховання в Чернівецькій області на 2013-2017 рр.

Науково-педагогічні принципи, на основі яких буде здійснюватися дослідно-експериментальна робота, узгоджуються із загальними педагогічними принципами, що віддзеркалюють сучасний рівень розвитку та напрями становлення освіти в Україні:



  • принцип екологізації освіти, що полягає у необхідності побудови змісту освіти спрямованого на формування уявлень учнів про взаємозв’язки процесів і явищ у природі, про її об’єктивну й універсальну цінність, місце людини в природі та суспільстві;

  • принцип пріоритетності розвивального, компетентнісного навчання, що забезпечує безпосередній вплив навчання на розвиток учнів, формування у них ключових компетенцій;

  • принцип комплексності, цілісності та системності, який забезпечує цілісність освіти як єдиного взаємопов’язаного комплексу гуманітарних, природничих, технічних і суспільних наук; єдність навчання та виховання;

  • принцип пріоритету діяльнісного підходу;

  • принцип єдності національного та загальнолюдського в освіті;

  • принцип гуманізації освіти, який відображає спрямованість розвитку освіти на гуманні стосунки в суспільстві як загальнолюдську цінність, та полягає в орієнтації на повагу до особистості учня, формування в нього самостійності;

  • принцип особистісного підходу до учнів, вчителів, батьків, який передбачає орієнтацію на розвиток особистості, сприяє самовизначенню, самореалізації та самоствердженню;

  • принцип науковості, тобто ознайомлення учнів з науковою методологією, принципами та методами проведення наукових досліджень, методикою роботи з сучасною науковою літературою;

  • принцип наступності, наскрізності та неперервності екологічної освіти;

  • принцип творчої діяльності, який передбачає розробку методик та технологій навчання, що активізують пошукову активність і створюють максимально сприятливі умови для творчості учнів;

  • принцип варіативності, альтернативності та доступності освітніх програм, технологій навчання та навчально-методичного забезпечення.

Базові навчальні заклади експериментального педагогічного майданчика – шість ЗНЗ І–ІІІ ступенів міста Чернівці та Чернівецький міський центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, на базі яких буде проводитися вивчення та узагальнення досвіду екоосвітньої діяльності:

Експериментальні ЗНЗ, в яких буде здійснюватися апробація розробленої моделі, будуть обрані на відповідному етапі експерименту.

Для вирішення завдань експерименту використовуються загальнонаукові методи: теоретичні – аналіз та синтез, порівняння, індукція та дедукція, узагальнення отриманої інформації, теоретичне моделювання; емпіричні – педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, психолого-педагогічне тестування, метод вивчення шкільної документації, констатуючий та формувальний експерименти; методи математичної статистики. Основний метод дослідження – педагогічний експеримент.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні моделі системної екологізації усієї діяльності навчального закладу, яка забезпечуватиме формування достатнього рівня екологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу.

Передбачається, що розроблена модель дозволить: систематизувати основні методичні підходи та практичні заходи виховної діяльності в ЗНЗ, створити підґрунтя для морально-духовного виховання та формування ціннісних орієнтацій учнів, підвищити якість природничо-математичної освіти, посилити мотивацію до вивчення природничих дисциплін; сприятиме формуванню життєвих компетентностей та цілісної наукової картини світу; вноситиме потужну емоційну складову у вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін та сприятиме патріотичному вихованню.

Отже, проведення описаної дослідно-експериментальної роботи дозволить системно підійти до вирішення проблеми екологізації освітнього процесу в загальноосвітніх навчальних закладах Чернівецької області та зробити важливий крок у напрямі сталого розвитку.

Результати дослідження можна буде використати в практичній роботі педагогів ЗНЗ та НВК області. Висновки і рекомендації, одержані в результаті педагогічного експерименту використовуватимуться для підвищення кваліфікації педагогів у системі післядипломної педагогічної освіті.



Література

  1. Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 7.

  2. Морозова Т. Формування екологічної компетентності школярів / Т. Морозова // Стратегічні орієнтири розвитку неперервної екологічної освіти у навчальних закладах Чернівецької області: матеріали регіональної наук.-практ. конф. – 2012. – С. 188-193.

  3. Освіта для сталого розвитку. Національна доповідь за 2012 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dea.gov.ua/chapter/osvita_dlya_stalogo_rozvitku_nacional4na_dopovid4_skorocheno).

  4. Формування екологічної компетентності школярів: наук.-метод. посібник / Н. А. Пустовіт, О. Л. Пруцакова, Л. Д. Руденко, О. О. Колонькова / – К.: Педагогічна думка, 2008. – 64 с.

  5. Шевченко О. Школа сприяння сталому розвитку / О. Шевченко, А. Якимовська // Заступник директора школи. – 2015. – № 5. – С. 26–35.



База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка