Добридень, сусіде! Сміховинки від видавництва на Закарпатті народний гумор має своє неповторне забарвлення. Двічі видані у нас «Закарпатські сміховинки»



Сторінка1/16
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.77 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Добридень, сусіде! Сміховинки
ВІД ВИДАВНИЦТВА

На Закарпатті народний гумор має своє неповторне забарвлення. Двічі видані у нас «Закарпатські сміховинки» не тільки знайшли вдячного читача, а й породили численні прохання дати ширшу дорогу таким виданням. Збірка «Добридень, сусіде!» і є відгуком на читацькі побажання.


І от закарпатські сміховинки знову в дорозі, та на цей раз не самі. Закарпаття  — на самому краю землі радянської, тому й не дивно, що тут схрестилося чимало доріг дружби. А щирий сміх, як і кожна щирість, ріднить людей. Тож і побутують нині між українцями-закарпатцями анекдоти сусідів наших на правах сміховинок своїх. У дружби нашої давні корені, то й не дивно, що навіть розмежувати гумор на свій і запозичений від сусідів далеко не завжди вдається. Більше того, іноді сміховинка має цілком визначений національний колорит, аж раптом зустрічаєш її в сусідів, ту саму, тільки в іншому вбранні. Часте повторення і варіанти сюжетів переконали нас, що найприроднішим для книги буде тематичний принцип, який дає змогу відібрати найкращі зі схожих сюжетів. Окремим розділом подано гумор сербів-лужичан — як такий, що маловідомий чи й невідомий українському читачеві і тому найбільше вирізняється своїм характером і колоритом. Хоча цей розділ стоїть у збірці дещо осібно, гадаємо, наявність його виправдана вже тим, що серболужицький гумор збагатить не тільки нашу уяву про народну творчість слов'ян, а й дещо скаже нам про вдачу цього невеликого, але сильного своїм життєлюбством народу.
Видання цієї книги стало можливим завдяки праці багатьох людей, що записували та збирали народну творчість. Нема змоги сказати, хто записав уперше кожну зі сміховинок. І все ж назвати бодай ті останні джерела, до яких ми вдавалися при створенні цієї книги, гадаємо, в сенс. Тому сміховинки мають цифрові позначки, значення яких розшифровується в кінці книжки.
Видавництво щиро вдячне тим, хто брав участь безпосередньо тепер чи своєю колишньою роботою у підготовці збірки — нині покійним фольклористам Л. Дем'янові та П. Лінтуру, всім авторам «Закарпатських сміховинок» журналістам В. Піпашу-Косівському та М. Климпотюку, працівникові сільськогосподарської дослідної станції  П. Пойді, лісівникові В. Пагирі, науковцеві Ю. Туряниці, вчителеві Ю. Чорі, упорядникові «Закарпатських сміхо' винок», нині доктору філологічних наук В.. Микитасеві, іншим;
журналістові з Чехословаччини Є. Митнику, що подав записи чеського, словацького народного гумору, а також сміховинок словаків, українців та угорців Східної Словаччини, журналістові В. Іваньо, що доповнив записи гумору українців Східної Словаччини сміховинками з пряшівської української газети «Нове життя», професору П. Чучці, що люб'язно погодився перекласти чеський та словацький гумор на українську мову;
вчителеві О. Гуменяку — збирачеві й перекладачеві польського гумору;
журналісту К. Бібікову, що вибрав і переклав угорські анекдоти;
палкому аматорові А. Чиркунову, що зібрав величезну кількість гумору різних народів, тож поповнив багатьма сміховинками й наше видання;
викладачеві університету К. Гурницькому — перекладачеві сербо-лужицького гумору;
кожному, хто розповів, записав і подав бодай кілька вміщених у книзі сміховинок.
Ось те, що ми хотіли сказати читачеві, а все інше хай скаже ця збірка слідом за привітними словами «Добридень, сусіде!»

ОКО ЗА ОКО
- Для чого бог сотворив картоплю? - Для того, щоб і бідні люди мали з чого шкуру дерти.


РОБІТНИЧА МОЛИТВА

1. Отче наш, капітале, що живеш десь, як у чорта за пазухою, і світиться морда твоя, і діється воля твоя, бо що хочеш, те робиш. Відбираєш хліб наш насущний, викидаєш нас із фабрики, бо ми не можемо робити за таку платню, як ти нам даєш. І оставляєм довги наші, бо нема чим заплатити податки. Але ведеш ти нас тим самим «во іскушеніє», і настане днина, як будеш голодний, і потече тобі слина, а може, й червона. А тоді ми «ізбавимося од лукавого». Амінь.



ГОЛОВА

2. Один із комуністичних послів у парламенті закінчив довгу глибокообдуману політичну промову. Раптом з гурту «патріотичних» послів кинули в нього головкою капусти. Оратор ані трішки не знітився, підняв капусту і, тримаючи її високо в руці, сказав


— Здається, під впливом промови один із ваших «патріотичних» колег стратив свою голову. Прошу зголоситиг ся, ось вона!

У БУРЖУАЗНОМУ РАЮ

3. Громадянин буржуазної держави (до чужинця) — У нас тепер усі тюрми позамикані.


Чужинець — Що? Так добре у вас, такий порядок?
Громадянин — Ні! Позамикані тому, що всі повні, й більше туди не можна нікого запхати.

ІСПИТ НА ДОКТОРА ПРАВ

4. Голова комісії — Без чого не може обійтися наша держава?


Кандидат — Без криміналу, пане голово!

НЕМАЄ ХЛІБА

5. Жебрак (до багатія) — Дай бідному кусничок хліба!


Багатий (їсть саме свинину)— Бог дасть, діду, Видиш, сам хліба не маю, свинину мушу їсти.

ЧОМУ?..

6. Панський син запитує свого батька-багатія


— Таточку, чому поліція стріляє в робітників?
Батько — Бо не хотілося їм працювати.
Син — Як так? То чому в татка ніхто не стріляє?

ЗМИЛОСЕРДИВСЯ

7. Іван Неборяк, вигнаний з роботи, плентався голодний по вулицях. Втомлений, ліг долілиць перед панським палацом на траву та почав найти її. Раптом він чує стукіт, підняв голову і бачить — зі шляху наближається бричка. З неї зліз пан-брюхач та крикнув на Івана


— Що ти, волоцюго, тут лежиш? Красти хочеш?
— Ні, пане, я дуже голодний, то пасу траву,— відновів Іван Неборяк.
— Гм, гм...— змилувався пан.— Та чому ти не зайшов, коли так, на подвір'я? — там трава до колін.

ПРОГРАМА ОДНІЄЇ ПАРТІЇ

8. Для робітників Працюй і молися!


Для селян Молися, працюй, плати податки!
Для панів Молися і кради!
Для жандармів Молися і стріляй!
Для попів Молися і кохай черево!

СВІДОЦТВО

9. Прийшов бідняк до нотаря і вклоняється.


— Що хочеш, хлопе?
— Мені треба таке свідоцтво, що я вмер, що на світі мене вже не є..
— Нащо тобі таке свідоцтво, коли ти ще жиєш?
— Панам показати, щоб фінанси за податки більше не шукали...

ВЖЕ Є ДУРНІ

10. Лікар — Були у вашій родині дурні?


Хворий — Раніше не було, а тепер є моя жінка вірить, що пани збільшать платню.

ДОБРЕ ВІДПОВІВ

11. — Іване, ти знаєш, що пан тебе продав?


— То пан знає,— відповів Іван.
— А чи знаєш, що я тебе купив?
— То ти знаєш.
— Чи будеш мені служити?
— Се вже я знаю,— відповів Іван.

У ЛІКАРЯ

12. — У вас чому немає передніх зубів?


— Бо сидів у парламенті напереді...

АНГЕЛЬСЬКЕ ЖИТТЯ

13. Пан — Як ви там живете вдома?


Бідак — Як ангели в небі, прошу пана.
Пан — Як то?
Бідак — А так не їмо, бо немає чого; не опалюємо і не світимо, бо не є чим... Вилите, як ангели в небі.

СПАДЩИНА

14. — Кажуть, старий Гриць умер?


— Айно. Все, що мав, лишив своїй жоні.
— А багато лишив?
— П'ятеро дітей...

ТРОХИ ПОЧЕКАЙТЕ

15. Раз собі Іван вийшов на ставок і ловить рибу. Коли вже чимало наловив, прийшов до нього сторож панського лісу й каже


— Як ти смів тут ловити рибу, коли знаєш, що за то маєш заплатити штраф десять крон?
— Тоді трохи почекайте, най собі ще наловлю, щоб було на десять крон,— відповів Іван.

ФІЛОСОФІЯ КАПІТАЛІСТА

16. Із ряндя (лахміття) є папір, із паперу — гроші, із грошей — банки, із банків — позики, із позик — боржники, із боржників — жебраки, із жебраків — ряндя...



БАГАТОНАДІЙНИЙ

17. Учитель — Коли ми вчимо що-небудь дуже важливе, тебе тоді завжди в школі немає. Що з тебе буде, хлопче, якщо й далі так піде?


Учень — Може, посол до парламенту, прошу пана вчителя.

ОДНОМАНІТНІСТЬ

18. — І яке життя настало одноманітне.


— Чому?
— Та вчора не мав грошей і сьогодні теж.

ГІРШЕ ЗА ЧОРТА

19. Учитель — Скажи, Михайле, чи є що гірше за чорта?


Михайло — Є.
Учитель — Цікаво, а що?
Михайло — Екзекутор.
Учитель — А то чому?
Михайло — Бо в нас була корова, яка колола рогами й била. Мама все казала «Аби тебе чорт узяв!». Але він не хотів брати. А прийшов екзекутор, то таки взяв.

БАГАЧ

20. Жінка — Як ти міг незнайомому віддати в оренду поле і обійстя?


Чоловік — Не журися, мусить бути багатий.
Жінка — А ти звідки знаєш?
Чоловік — Хіба не виділа він такий молодий, а вона погана й стара.

ДЕШЕВИЗНА

21.— В Америці можна купити індика за два долари.


— Чому ж ви не лишилися там і не схотіли їсти тих індиків?
— Прошу вас, але де я мав взяти ті два долари?

ТА Я МОЖУ...

22. Молода пані до візника


— Ви що справді не можете їхати швидше?
— Я міг би,— відповідає той,— та кобила лишиться позаду.

ЗАПОВІТ

23. Нотар зачитує родині покійного багача заповіт


— Маючи здоровий глузд, усі гроші я розтратив перед смертю.

ГЛУХОТА

24. Дуже багатий і глухий дід несподівано почав чути. Знайомий питає його


— Ваша рідня, напевне, з того дуже щаслива?
— Ніхто ж у хаті навіть не знав, що я чую,— відповідає багач.
— Чому ж?
— Я собі сиджу, як колись, лише слухаю, що про мене говорять, і вже двічі змінював заповіт.

НЕВЖЕ?..

25. Дорогою їхав пан і взяв підвезти селянина. Дорога була далека. Щоб розважитись, пан почав вихвалятися своєю вченістю


— Видите, чоловіче, щоб стати таким, як я став, я навчався двадцять років.
На те селянин
— Невже ви, паночку, аж такі дурні були, що вас так довго вчили?

ПОЗИЧКИ

26. — Що з тобою, Василю?


— Позички мене мучать.
— Ти заліз у позичку?
— Так.
— І не можеш вилізти?
— То пусте, далі не можу лізти.

НАВЕСНІ

27. Офіцер стоїть перед дзеркалом і зачісується. А потім каже солдатові


— Щось у мене волосся випадає.
— Навесні, пане офіцер, усяка худоба линяє,— відповідає солдат.

ВДЯЧНИЙ

28. — Пане капітане, ви мені врятували на фронті життя. Буду вдячний вам до самої смерті.


— Гм! Не пригадую, не пригадую, як то було,
— Та ви тікали, а я за вами.

МУДРИЙ ІВАН

29. Один мудрий пан запитує слугу Івана


— Іване, а то чому собака хвостом махає?
— Видите, паночку,— відповів Іван,— бо хвіст не може махати собакою.

ХТО ВКРАВ?

30. У пана пропав велосипед. Пан здійняв страшенний галас. Підійшов до нього якийсь парубок і шепнув на вухо


— Заплатиш кухоль нива — скажу, хто вкрав.
— Звичайно, тільки скажи!
Пішли, випили.
— Ну, а тепер скажи, хто?..
Парубок нахилився і шепнув панові на вухо
— Злодії.

ПЕРЕХИТРИВ

31. Циган потрапив до пана, коли той обідав.


— Що треба? — сердито гукнув пан.— Ти зіпсував мені обід.
А циган дуже хотів їсти й каже
— Но, паночку, на цей раз перебачте, бо я прийшов спитати, що коштує така грудка золота, як ваша голова.
Пан подумав, що в цигана справді з'явилося золото, І наказав жінці подати обід.
Як попоїв циган, збирається додому. Пан нагадує
— Ти щось казав про грудку золота.
— Та я не знаю, чи є в кого така грудка.
— А тоді що брешеш? — сердиться пан.
— Я лише звідався, пане, що воно би коштувало, ко-би у когось було стільки золота.
— Най тя вітер бере з твоїм брехом, тільки не кажи, що ти з паном коло одного столу обідав.
— А я думаю, що пан не такий уже бридкий, аби з ним не можна посидіти,— відповів циган.

ЗУСТРІЧ

32. Зустрівся циган із паном та й каже


— Пане велькоможний! Чи жиє тота корова, що здохла минулого року? Жирне молоко давала.
— Що мелеш, дурню? Як може жити, коли здохла?
— Та, пане велькоможний, то я так говорю, щоб до бесіди стати. Чи не маєте закурити?

ОДНОНОГА ГУСКА

33. Пан дав циганові печену гуску, аби той поніс її на друге село до вчителя. Поки дійшов, з'їв стегно. Вчитель питає


— А друга ніжка де?
— Та хіба ви не знаєте, що взимку гуси одноногі?
— Ти що здурів?
— Якщо не вірите, то ходіть на ставок, там побачите.
Пішли вони на ставок, дивляться, а там справді гуси. І кожна на одній ніжці на льоду стоїть.
— Бачите, правда! — каже циган.
Вчитель крикнув на гусей, і вони, опустивши й другу ніжку, почали тікати.
— Но, видиш, що мають по дві ніжки!
— Та треба було й на ту гуску крикнути, то, може, й вона б показала другу ніжку.

ПІП НА ЯРМАРКУ

34. Купив піп гусей і шукає, хто би їх заніс додому. Аж бачить — іде циган. Піп попросив його, а той одразу згодився.


Ідуть, ідуть. Бачать — попадя стоїть на ґанку й дивиться на них і на гусей. Піп похвалився
— Три гусочки, файні, вгодовані.
— Які три? — здивувалася попадя. Піп глянув на ношу й загойкав
— А де третя? Я тобі дав три гуски! Одну хотів за-ділити одній доньці, другу — другій. А тобі дав би третю, що послужив мені. А ти приніс лише дві.
А циган каже
— Пане превелебний, я про це ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові.

ВІРНІСТЬ ПАНОВІ

35. Двоє слуг, що дуже терпіли від своїх панів, домовилися помститися.


Везе один свого пана на бричці, а назустріч — другий, теж везе свого пана.
— Мій пан більший! — кричить один слуга.— Дорогу!
— Мій більший! — кричить другий.— Дорогу!
— Ага, та зараз побачимо, чи твій більший! — вигукнув перший слуга та як уперіщить батогом чужого пана,
— То ти мого пана б'єш! — обурюється другий слуга.—Чекай, дам я твому.
І — лусь батогом другого пана.
Відшмагали добре слуги панів та й роз'їхалися.

ДОБРИЙ ЗНАК

36. — Чуєш, друже, чогось у мене руки й ноги сверблять.


— Е, то добрий знак, дістанеш місце касира.
— Як то?
— А так, руками будеш гроші числити й брати, а ногами за море тікати.

І ТОГО НЕМАЄ

37. Жандарм (біля сільського нотаріату на жебрака)— Забирайся звідсіля, а то візьму за комір!


Жебрак — Не трудіться, паночку, я навіть коміра не маю.

НА ПОДАТКОВОМУ УРЯДІ

38. — Куме, зі мною трапилося нещастя.


— Яке?
— Я проковтнув крону. Ходжу від лікаря до лікаря, і не можуть її ніяк вибрати. Отаке моє нещастя, добрий мій сусіде. Хоч би ти дав якусь пораду...
— Піди лише на податковий уряд. Там з тебе не те що крону, але й усі кишки виберуть.

НАЙЦІКАВІША КНИЖКА

39. Одна велика газета влаштувала анкету між відомими особами про те, яку найцікавішу книжку вони читали. Газета попросила відповісти одного директора великого банку, на що той написав «Найцікавішими в мої торговельні книги. З них ніхто не довідається, як усе кінчиться».



НАЙЦІННІША КНИЖКА

40. Один журналіст прийшов до аграрного пана і запитав


— Пане аграрник, яку книжку ви найбільше цінуєте?
Аграрний пан без роздумування відповів
— Свою ощадну.

НЕДОБРА КНИЖКА

41. Піп кричить у неділю на проповіді


— Найскоріше ведуть до гріха недобрі книжки, які ви, певно, маєте в себе. Принесіть ті книжки до мене, і я їх спалю.
На другий день півсела принесло попові до спалення податкові книжки.

ВІДПОВІВ

42. Одна фірма вирішила святкувати перший ювілей. Шеф питається свого приятеля, яке добродійство треба зробити своїм службовцям, аби й газети писали. Той відповів


— Найкраще, коли візьмеш мотуз і на оцій вербі повісишся. І службовці будуть раді, й газети писатимуть.

ЛИХЕ ТОВАРИСТВО

43. Суддя (до обвинуваченого)


— Я переконався, що ви обертаєтеся в лихім товаристві.
Обвинувачений
— Вам видніше. Я обертався найбільше в товаристві суддів, прокурорів і адвокатів.

НЕ ГАНЬБА!

44. — Чи не ганьба вам?! Уже двадцятий раз стоїте тут, у суді.


Та не знаю, чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.

ОСТАННЄ БАЖАННЯ

45. Одного перукаря засудили до страти і запитали його останнє бажання.


— Дуже прошу, хотів би ще раз поголити пана суддю...

ЩО СОБІ ПРОСЯТЬ...

46. Селянина судили за те, що украв з панського лісу в'язанку хмизу.


Прокурор — За вчинену панові шкоду прошу покарати п'ятдесятьма палицями.
Адвокат — Я просив би обійтися на перший раз двадцятьма.
— А ви що собі самі просите? — звертається суддя до селянина.
— Раз пан прокурор просять п'ятдесят палиць, а пан адвокат — двадцять, то дайте їм! А я собі нічого не прошу.

ШИБЕНИЦЯ

47. За якийсь злочин суд присудив повісити хлопа. Перед смертю кажуть йому на суді


— Ну, що бажаєш перед смертю, то сповнимо тобі. .
— Коли так, то най сам собі підберу дерево, на котрому маю висіти.
Суд погодився на це. Пішли до лісу, чоловік підібрав собі тоненьку берізку та й каже
— От на оцю берізку, прошу, вішайте мене.
— Але це дуже тонка і тебе не видержить.
— То я можу почекати, поки підросте.

ВАГОМИЙ АРГУМЕНТ

48. На суді питають підсудного


Так визнаєте, що били пана деревом?
— Айно, прошу їх, визнаю.
— І що можете запропонувати на пом'якшення кари?
— А те, що м'яким деревом його бив!

НА СУДІ

49. — Бачите,— каже суддя,— всі свідки говорять, що ви злодій.


— Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.

ДО ВАС...

50. Суддя — Ви скаржитеся на сусіду за образу честі. Що ж він сказав вам образливого?


Степан — Він кричав на мене, щоб ішов під три чорти до такого злодія, як сам.
Суддя — А ви на це що?..
Степан — Я йому сказав, що піду прямо до вас.

ПОДІБНИЙ ДО СУДДІ

51. — Як виглядав той злодій? — запитує суддя.


— Такий високий, а худий, як тичка. Ну от подібний до пана судді.

ДОГІДЛИВИЙ

52. — Ви посвідчите, що оцей пан назвав мене ослом?


— Так, я підтверджую це перед судом, і дуже радо.

П'ЯНІ, ЯК НІЧ

53. Суддя — Що вас сюди привело?


Чоловік — Два поліцаї.
Суддя — Я не се питаю. Яка причина, може, пияцтво?
Чоловік — Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п'яні, як ніч.

ЗАБУВ

54. — Правда, що ви сказали на цього пана дурень?


— Істинна правда!
А чи правда, що сказали на нього осел?
— Ні! То я забув сказати.

ОБРАЗА ЧЕСТІ

55. Адвокат — То ви хочете подати на нього до суду за образу честі?


Купець — Так!
Адвокат — А що він вам сказав?
Купець — Я не чув, бо він тільки мимрив собі щось під ніс.
Адвокат — А як же ви знаєте, що він вас образив?
Купець — А що ж він доброго міг про мене сказати?

ЗРОЗУМІВ

56. Іде дядько до Польщі й веде з собою корову Жемлю. Митник зупинив його і зауважує


— Дядьку, корову не можна вести за кордон. Приписи цього не дозволяють.
— А що дозволяють?
— Ковбасу, салямі, булки та інші подібні речі.
Дядько повернувся до найближчого буфету, купив булку і розрізав її на дві частини. Одну половину причепив корові на голову, а другу — на зад і знову приводить корову на митницю.
— Тож я вам пояснював, що з тою здохлячкою йас через кордон не пустимо! — погрозив йому митник.
— Яка здохлятина? Хіба ви не бачите, що то бутерброд? — відрізав дядько.

НЕ КРАВ

57. — Ну скажи,— звертається суддя до злодія,— як ти вкрав у того пана годинника?


— Та де ж я, пане суддя, крав! — відповідає злодій.— Я лише вийняв у того пана годинника з кишені, щоб подивитися, котра година. Але було темно, то я побіг до ліхтаря глянути на годинника. Ну, дивлюся, того пана вже нема. Шукаю і шукаю його, та ніде не міг надибати. Аж тепер, дякувати богу, знайшов його в суді.

НЕ ВТЕЧЕ!

58. Поліцай веде вулицею заарештованого чоловіка. На розі вулиці вітер зриває людині з голови капелюха й котить ним по дорозі.


Людина — Гей, мій капелюх! Пусти мене, хай наздожену капелюха!
Поліцай — Нема дурних! Ти краще почекай, а я побіжу.

ТРОЄ

59. Два поліцаї ведуть собаку.


— Чому собака всередині, а вони по боках? — питає один перехожий другого.
— Між двома поліцаями повинен бути хоч один інтелігент,— каже другий.

ПРОХОДЬТЕ ПО ОДНОМУ

60. Підхмелений майстер повертався додому. А назустріч — поліцай.


— Панове поліцаї, дозвольте пройти?
Поліцай гнівно подивився на нього
— Проходьте, тільки по одному,

РОЗРАХУВАЛИСЬ

61. М'ясник до адвоката


— Що я повинен зробити, коли чийсь собака украв із моєї крамарні ковбасу?
— Ви повинні заявити на господаря собаки і вимагати відшкодування,— порадив адвокат.
— Спасибі за пораду! Річ у тому, що ваш собака потяг учора від мене кільце ковбаси на десять крон.
— Добре, я відшкодую збитки. Але моя порада коштує двадцять крон. Отже, ви мені винні десять.

ГІРКИЙ ЖАРТ

62. — Я врятував людину, що хотіла втопитись. А вона повісилася!


— Так чому ж ти її вдруге не врятував?
Але я думав, що вона хоче на вербі сушитися,

ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ ПОЦІЛУНОК

63. Суддя до обірванця — Ви на людній вулиці поцілували доньку нашого шановного полковника!


Обірванець — Та що можу тепер зробити, хіба що взяти її за жону...

ДУЖЕ ПРОСТО

64. Суддя — Не можу ніяк зрозуміти, як могли ви одним ударом в обличчя вибити аж п'ять зубів?


Звинувачений — Дуже просто. Я вам покажу, якщо хочете.

СИЛА ІНСТИНКТУ

65. Суддя до рецидивістки


— Знову ви перед судом? Коли ж, нарешті, перестанете красти?
— Що зробити, пане суддя, голод доймає...
— Але ж тепер ви крали одяг.
— Я хотіла пристойно виглядати, коли стану перед судом.

ЗНАВ КОМУ...

66. Один адвокат зробив перед смертю такий заповіт «Я заповідаю весь свій мавток дурним, бо від дурних одержав — від тих, що судяться».



ПАНСЬКЕ НЕ ПРОПАДЕ

67. Суддя — За те, що ваша корова зайшла на панське поле, заплатите панові п'ятдесят крон відшкодування. Розумієте?


Бідняк — Розумію. Але смію запитати, чому суд не признав мені відшкодування за те, що пан на полюванні прострелив мені руку і я цілий рік не міг працювати?
Суддя — Те сюди не належить. Врешті, вам господь бог за се заплатить.
Бідняк — А може, господь бог і панові заплатить тих п'ятдесят крон?

ЩО ЇВ...

65. Хтось питається одного артиста


— Ти вчора що вечеряв?
— Зовсім нічого!
— А що снідав сьогодні?
— Те, що від вечері залишилося.

ПОГАНИЙ ГОСПОДАР

69. До селянина приходить піп, у парафії якого грім спалив церкву, та й вимагає грошей на будівництво нового «божого храму».


— Хто ж запалив церкву? — питається дядько.
— Пан бог сам у своїй нерозслідженій премудрості допустив, що грім запалив церкву.
— Так? — відповів дядько.— Господареві, котрий сам запалив свою хату, я нічого не даю.

НА ОДИН КРЕЙЦАР

70. Заходить бідняк до ресторану, а там панства багато, п'ють і птицею закусують. Захотілось і йому покуштувати м'ясного.


— Ви всяку птицю можете засмажити? — питає офіціанта.
— Можемо. А що хочете?
— Та, прошу красно, гуску...
Засмажили гуску, приносять.
— Ось... гуска...
— А тепер відріжте мені на один крейцар!
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка