Державний вищий навчальний заклад



Сторінка1/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

СТОЛЯРЧУК ЯРОСЛАВА МИХАЙЛІВНА

УДК 339.9:330.34


АСИМЕТРІЯ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ:

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ-2009Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

ПОРУЧНИК Анатолій Михайлович,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ФІЛІПЕНКО Антон Сергійович,

Український інститут міжнародних відносин

при Київському національному університеті

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри світового господарства

і міжнародних економічних відносин

доктор економічних наук, професор

СІДЕНКО Світлана Володимирівна,

Інститут світової економіки

і міжнародних відносин НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу глобальних систем сучасної цивілізації

доктор економічних наук, професор



САВЕЛЬЄВ Євген Васильович,

Тернопільський національний економічний

університет, завідувач кафедри

міжнародної економіки та маркетингу

Захист дисертації відбудеться «27» листопада 2009 року о 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «27» жовтня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук,

професор Л. Л. Антонюк ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На початку ХХІ століття, як свідчать реалії економічного буття, трансформаційні процеси у світовому господарстві суттєво динамізувались і набули системного характеру, результатом чого стало формування глобальної моделі економічного розвитку. Інтегруючи структурні елементи міжнародної економічної системи, вона надає їй внутрішньої цілісності та єдності на основі поглиблення інтернаціоналізації виробництва та обміну, зростання рівнів транснаціоналізації та інтеграції національних економік, модернізації технологічної основи сучасної ринкової системи, утвердження універсальних стандартів життєдіяльності та формування інститутів глобального менеджменту. Однак економічний глобалізм має суперечливий і асиметричний характер, а його вигоди та загрози розподіляються вкрай нерівномірно як у міжкраїновому, так і в секторально-галузевому розрізах, що свідчить про нинішню його нездатність забезпечити тривалу економічну рівновагу у світовому масштабі.

Як відомо, протягом усього ХХ століття ядро світової економіки було репрезентовано країнами світової тріади (США – Японією – ЄС), які завдяки колосальному науково-технологічному та виробничому потенціалу стали основними продуцентами товарів і послуг і, здійснюючи багаторічну наступальну експансію у всіх сегментах світового ринку, контролюють майже 75 % міжнародної торгівлі та близько 80 % інвестиційних та фінансових потоків. Саме ці держави мають на сьогодні реальний вплив на кількісно-якісні параметри глобальної економічної системи та визначають основні тренди світогосподарського розвитку, тимчасом як решта країн світу можуть лише «підлаштовуватись» під стратегії їх корпорацій, діяльність яких набула глобального характеру і зорієнтована на встановлення тотального контролю за найприбутковішими сферами міжнародного бізнесу, а також монополії на природні, виробничі, технологічні, інформаційні та фінансові ресурси приймаючих країн.

Однак в умовах економічного глобалізму дана модель розподілу світової економічної влади досягла своїх граничних меж, нині вона зазнає суттєвих модифікацій у зв’язку із стрімким проривом ряду країн-колишніх аутсайдерів світової економіки в лідери цивілізаційного прогресу. Серед таких держав слід відзначити насамперед Китай, Індію, Бразилію, Індонезію, Сінгапур, Гонконг, ряд країн близькосхідного регіону, котрі на основі максимальної мобілізації національної ресурсної бази та ефективного використання глобалізаційних факторів економічного розвитку мають цілком реальні перспективи в недалекому майбутньому стати новими світовими центрами економічної, технологічної та фінансової влади. Про це свідчить, зокрема, той факт, що вже сьогодні в цих державах також активно формуються галузі шостого технологічного укладу, які визначатимуть міжнародну конкуренто-спроможність країн на найближчі десятиріччя.

Глибокі якісні зміни в характері і рушійних силах розвитку міжнародної економічної системи з превалюванням глобальних форм її функціонування потребують і нового рівня теоретичного осмислення сучасних світогосподарських процесів та їх категоріального визначення. Цим обумовлена поява в науковому обігу новітньої категорії «глобальний економічний розвиток», яка виражає зв’язок та співвідношення між усіма компонентами цілісної світової соціально-економічної системи. Виходячи з цього, особливої актуальності на сьогодні набувають дослідження асиметрії як загальної форми глобального економічного розвитку, яка визначає його характер, сутнісні риси та векторну спрямованість.

З-поміж наукових праць, які містять фундаментальну розробку питань, пов’язаних з нерівномірним характером розвитку світового господарства на різних історичних етапах його еволюції, ступенем участі різних країн у системі міжнародного поділу праці та їх внеском у світове виробництво й інноваційно-технологічний розвиток суспільства, розкриттям факторів різношвидкісної динаміки економічного прогресу країн та регіонів світу, слід назвати роботи таких зарубіжних учених, як: С.Аміна, Г.Аніліоніса, Г.Аталли, М.Баскакової, Д.Белла, Б.Бінчака, Ф.Борншира, М.Бункіної, І.Валлерстайна, В.Вільданова, Д.Гелда, Г.Гереффі, Х.Гьорга, Т.Дос-Сантоса, М.Драгільова, П.Еванса, Е.Еміля, А.Ельянова, Ф.Енгельса, Н.Зотової, В.Іноземцева, Ф.Кардозо, Т.Колафі, К.Коуліна, В.Кудрова, Е.Мак-Грю, К.Маркса, А.Меддісона, А.Милейковського, Дж.Міда, Т.Міттона, Т.Морана Г.Мюрдаля, К.Омае, Я.Певзнера, Ф.Перру, Е.Плетньова, Є.Примакова, Д.Рікардо, Дж.Робінсон, У.Ростоу, Л.Склейєра, А.Сміта, Р.Солоу, Е.Стробла, Я.Тінбергена, Е.Фесера, Р.Флориди, Р.Фукуями, А.Хіршмана, Й.Шумпетера та інших.

Цю проблематику активно досліджують і вітчизняні вчені-економісти, зокрема, Л.Антонюк, О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, З.Варналій, А.Гальчинський, В.Геєць, І.Гладій, Б.Губський, І.Каленюк, Т.Кальченко, Г.Климко, Ю.Козак, Д.Лук’яненко, З.Луцишин, Ю.Макогон, С.Мочерний, О.Мозговий, В.Новицький, Т.Орєхова, Є.Панченко, Ю.Пахомов, О.Плотніков, А.Поручник, О.Рогач, В.Рокоча, Л.Руденко-Сударєва, А.Румянцев, Є.Савельєв, В.Семиноженко, В.Сіденко, С.Сіденко, Н.Татаренко, А.Філіпенко, Т.Циганкова, В.Чужиков, О.Швиданенко, В.Шевчук, І.Школа, О.Шнирков та інші. Їх праці присвячені дослідженню новітніх процесів, що відбуваються у глобалізованій економіці, аналізу міжрегіональних та внутрішньорегіональних асиметрій соціально-економічного розвитку, транснаціоналізації економічних систем та процесів формування глобального конкурентного середовища, економічної дивергенції та конвергенції країн, глобальної фінансової інтеграції та процесів техноглобалізму тощо.

Однак багато аспектів цієї багатогранної наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Насамперед потребують подальшого дослідження теоретичні засади глобального економічного розвитку, зокрема через призму його асиметричності. Недостатньо розробленим залишається питання щодо оцінки асиметрії розвитку країн та регіонів у виробничій, фінансово-інвестиційній та соціальній сферах. Ґрунтовного дослідження потребує природа системних структурних трансформацій світового господарства за умов формування глобальної моделі економічного розвитку, а також з’ясування характеру взаємодії її ключових компонентів – виробничих та соціальних відносин, ринкового механізму та менеджменту. Крім того, надзвичайно актуальним є на сьогодні з’ясування впливу глобальних асиметрій на розподіл світової економічної влади, а також теоретичне обґрунтування шляхів і механізмів формування інститутів глобального менеджменту у контексті забезпечення світової економічної рівноваги.

Таким чином, системне дослідження асиметрії глобального соціально-економічного розвитку є дуже важливим як у теоретичному, так і у практичному плані, що обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках міжкафедральних науково-дослідних тем факультету міжнародної економіки і менеджменту: «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948), «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) та «Стратегія формування міжнародної конкурентоспроможності регіонів України» (номер державної реєстрації 0109U001820). В рамках цих тем автором особисто підготовлено розділи «Людський компонент міжнародної конкурентоспроможності країн», «Варіативність національних моделей економічного розвитку в умовах глобальних трансформацій», «Асиметричність ресурсного забезпечення глобального економічного розвитку», «Механізм структурно-функціональної реорганізації інститутів глобального менеджменту» та «Глобалізаційні детермінанти конкурентного статусу регіонів».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розкриття теоретичних засад глобального економічного розвитку, обґрунтування його асиметричного характеру на основі дії об’єктивних економічних законів і інституційних чинників, з’ясування форм прояву та оцінка рівня асиметрії у соціально-економічній сфері, а також визначення шляхів формування ефективного інституційного механізму її регулювання.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлено такі конкретні завдання:



  • дослідити еволюцію соціально-економічних форм нерівномірності світогосподарського розвитку;

  • розкрити характер глобального економічного розвитку через призму асиметрії як його загальної форми;

  • з’ясувати ключові суперечності глобального економічного розвитку та визначити перспективи формування нових центрів світового економічного суперництва;

  • дослідити характер системних структурних трансформацій світового виробництва та процесів міжнародної монополізації капіталу на глобальній стадії світогосподарського розвитку;

  • оцінити вплив техноглобалізму на світову економічну динаміку;

  • розкрити рівень глобальних фінансових дисбалансів та їх макроекономічні наслідки;

  • визначити глобалізаційні детермінанти соціальної поляризації країн;

  • обґрунтувати напрями розвитку інститутів глобального менеджменту для забезпечення світової економічної рівноваги.

Об’єктом дослідження є процеси розвитку світового господарства в епоху глобалізації.

Предметом дослідження є асиметрія глобального економічного розвитку, її прояви та виміри.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозуванні розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції. Для досягнення мети і розв’язання завдань дисертаційної роботи були використані наступні методи наукового дослідження соціально-економічної асиметрії глобального розвитку: діалектичний метод (при дослідженні суперечностей глобального економічного розвитку та процесів формування нових центрів світового економічного суперництва: п. 1.3, 2.1, 2.2); історико-логічний метод (при класифікації теорій, які розкривали природу нерівномірності економічного розвитку на різних етапах світогосподарського поступу, при дослідженні еволюції її соціально-економічних форм та розкритті умов і чинників їх модифікації в епоху глобалізації: пп.1.1, 1.2, 1.3); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (при дослідженні системних структурних трансформацій світового виробництва та процесів регіональної реструктуризації світового фінансового ринку, а також визначенні структурно-функціональних характеристик глобальних фінансових дисбалансів: пп. 2.1, 3.2, 3.3); аналіз та синтез (при дослідженні процесів глобальної монополізації капіталу та оцінці впливу глобалізації на показники соціальної поляризації країн світу: пп. 2.3, 4.2); метод кількісного та якісного порівнянь (при оцінці рівня міждержавної технологічної асиметрії, ступеня глобальних фінансових дисбалансів та соціальної поляризації країн за умов глобалізації: пп. 2.2, 3.3, 4.1); експертних оцінок та прогнозний (при обґрунтуванні напрямів розвитку інститутів глобального менеджменту у виробничо-обмінній, фінансовій та соціальній сферах: пп. 5.1, 5.2, 5.3); метод кластерного моделювання (при вдосконаленні методики оцінки рівня фінансового розвитку країн Всесвітнього економічного форуму: п. 3.1); статистичний та графічний методи (під час обробки й узагальнення статистичних даних та їх відображення у таблицях та рисунках: пп. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2).

Джерельною та статистичною базою роботи бути монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, матеріали міжнародних організацій та дослідних агенцій (ООН, ЮНКТАД, СОТ, МВФ, групи Світового банку, БМР, ОЕСР, Всесвітнього економічного форуму, Інституту менеджменту та розвитку, ЕКОСОР, «AT Kearney», «McKinsey Global Institute», IZA та інших), результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки, офіційні публікації Європейської Комісії, Національного бюро економічних досліджень США та інші.



Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у формулюванні автором нового концептуального підходу у дослідженні глобального економічного розвитку через діалектику його симетрії і асиметрії, розкритті економічної природи та соціально-економічних вимірів асиметрії, оцінці її впливу на траєкторію світогосподарського розвитку, а також обґрунтуванні механізмів вдосконалення інституційного середовища глобальної економіки.

Нові наукові положення, одержані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:



вперше одержано:

  • розкрито еволюцію наукових поглядів у трактуванні нерівномірності як загальної закономірності розвитку капіталістичної ринкової системи з виокремленням шести історичних етапів у її дослідженні за домінуючою на кожному етапі теорією та визначальними критеріями: 1-й етап (кінець ХV – перша половина XVII ст.) теорія меркантилізму – диференціації у нагромадженні країнами торговельного капіталу та різнорівневий характер їх залучення у міжнародні торговельні відносини; 2-й етап (друга половина XVII – перша половина XІХ ст.) класична політична економія – диспропорції у нагромадженні різними державами багатства; 3-й етап (друга половина XIX – початок ХХ ст.) марксизм – нерівномірність у міжгалузевому та територіальному нагромадженні капіталу в межах світового господарства; 4-й етап (початок ХХ ст.) неокласичні теорії – країнові диференціації в рівнях заощаджень капіталу; 5-й етап (перша половина XX ст.) еволюційна економічна теорія – різний рівень опанування країнами інноваційною моделлю економічного розвитку; 6-й етап (друга половина ХХ ст. – по теперішній час) новітні теорії економічного розвитку – відмінності у ступені інноваційно-технологічного розвитку національних економік та неоднорідний вплив на нього нелінійних чинників. В результаті проведеного аналізу встановлено, що за умов глобалізації нерівномірність вичерпує свій теоретичний потенціал щодо визначення характеру глобального економічного розвитку. Натомість з методологічних позицій глобалістики автором запропонована категорія «асиметрія глобального економічного розвитку»;

  • дано авторське визначення категорії «асиметрія глобального економічного розвитку», зміст якої полягає в усталеній відсутності структурної рівноваги глобальної економічної системи і проявляється у непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними. На відміну від нерівномірності асиметрія є не лише більш ємною, універсальною і загальною формою глобального економічного розвитку, але й рушійною силою суспільного прогресу, оскільки виступає інструментом одночасного і виявлення, і тимчасового розв’язання його суперечностей через кризи. З позицій асиметрії розкрито природу першої глобальної економічної кризи 2007-2009 р. та причини ланцюгової реакції її поширення у галузевому та територіальному вимірах: циклічний характер глобального економічного розвитку, довготермінове нагромадження на глобальному рівні диспропорцій у фінансовій, технологічній і соціальній сферах, а також їх синхронізація у часовому та просторовому вимірах. Обґрунтовано вирішальний вплив цієї кризи на перспективні тренди світогосподарського розвитку, які проявлятимуться у прискоренні зміни технологічних укладів у світовому масштабі, оновленні технологічної структури глобальної економіки, чимраз більшому перерозподілі глобального капіталу на користь інноваційномістких галузей та світового земельного ресурсу, знеціненні капіталу у фінансовій сфері та у галузях, які базуються на застарілих технологічних укладах, обмеженні споживання у провідних країнах світу, становленні нових форм організації виробництва та суспільних інститутів;

  • розкрито ключові форми прояву асиметрії глобального економічного розвитку (асинхронність та стрибкоподібність розвитку окремих глобальних корпорацій та транснаціональних державно-монополістичних об’єднань галузевого типу, диспропорційність в рівнях розвитку регіонів світового господарства, нерівномірність розвитку виробничих кластерів у межах глобального відтворювального процесу, різнорівневий характер участі країн у техноглобалізаційних процесах, глобальні фінансові дисбаланси, соціальна поляризація та ін.), а також її потенціал щодо визначення основних трендів глобального економічного розвитку за участі усіх його суб’єктів. Це якісно відрізняє асиметрію від мікро-, макро- та галузево-територіальних форм нерівномірності, переважно притаманних домонополістичній, монополістичній та державно-монополістичній стадіям розвитку капіталізму;

  • виявлено характер та сучасні тенденції регіональної реструктуризації світового фінансового ринку та обґрунтовано причини, що обумовлюють формування нових центрів нагромадження глобального фінансового капіталу, з виокремленням як загальних для фінансового ринку причин (довгострокове зниження рівня процентних ставок у розвинутих країнах світу, падіння рівня прибутковості капіталу на їхніх фінансових ринках, посилення синхронізації національних бізнес-циклів, перенасиченість внутрішніх ринків фінансовими ресурсами та інші), так і причин, специфічних для кожного регіону (Південно-Східної Азії, Центрально-Східної Європи, Латинської Америки та близькосхідного регіону). Доведено, що вихід на світову фінансову арену нових гравців у найближчі десятиріччя суттєво модифікує діючу на сьогодні центро-периферійну модель світового фінансового ринку, яка за всіма об’єктивними показниками буде трансформуватись у поліцентричну модель через збільшення обсягів світових фінансових активів та їх перерозподіл на користь нових центрів, зростання зовнішніх вимог і зобов’язань країн та вирівнювання обсягів нагромаджених інвестицій і вартості фінансових активів на різних регіональних сегментах світового фінансового ринку, а також коригування територіальних та галузевих пріоритетів міжнародного інвестування та кредитування;

удосконалено:

  • методологію дослідження ключових суперечностей глобального економічного розвитку через призму його асиметрії: суперечність між глобальною експансією монополій та національним економічним суверенітетом країн світу є проявом асиметрії між масштабами виробництва ВВП і ВНП країн; загострення конкурентної боротьби між глобальним фінансово-олігархічним капіталом і немонополізованим сектором – асиметрії в обсягах і рівнях нагромадження капіталу у міжнародному вимірі; загострення антагонізму між глобальним капіталом і міжнародним контингентом найманих працівників – асиметрії між обсягами корпоративних вкладень у соціальний капітал і масштабами його споживання з боку ТНК; суперечність між глобальним і національним економічними інтересами – асиметрії між економічною самодостатністю й автономністю розвинутих держав світу та зростаючою залежністю від зовнішніх ринків країн, що розвиваються; суперечливе поєднання стихійності глобального економічного розвитку та відносної планомірності регіонального і національного економічного розвитку – асиметрії між глобальним виробництвом і глобальним споживанням; поглиблення антагонізму між найбіднішими та найбагатшими представниками глобального соціуму – асиметрії в рівнях індивідуальних доходів власників великого капіталу, топ-менеджерів і правлячих еліт, з одного боку, та найманих працівників, з другого; суперечність між концентрацією технологічного ресурсу у розвинутих країнах та їх відпливом з відсталих країн – технологічної асиметрії. Дана методологічна матриця дозволяє ефективніше впливати на пом’якшення цих суперечностей;

  • методику оцінки рівня фінансового розвитку країн Всесвітнього економічного форуму завдяки використанню кластерного методу аналізу у форматі ключових моніторинових параметрів – інституційного показника і його субпоказників: інституційного середовища, бізнес-середовища і фінансової стабільності; показника фінансового посередництва і його складових: банків, небанківських інститутів і фінансових ринків; а також показника доступності капіталу. На цій основі виокремлено 5 кластерів, які ієрархічно об’єднані за методом Уарда і визначають сучасну диспозицію країн на світовому фінансовому ринку;

  • теоретичні підходи до аналізу глобальної фінансової системи у контексті асиметрії між реальним виробництвом і фінансовою сферою, що підтвердило, з одного боку, непорушність принципу їх тісної функціональної взаємозалежності, а з другого – його дискримінацію з боку спекулятивного капіталу. Доведено, що досягнення глобальними фінансовими дисбалансами гіпертрофованого рівня в сучасних умовах породжено відривом процесів капіталізації компаній від реальної основи соціально-економічного прогресу – зростання продуктивності суспільної праці, стрімким збільшенням чисельності фінансових інститутів та долученням до фінансових операцій непрофільних структур, поглибленням диспропорцій між виробничим та спекулятивним нагромадженням капіталу, фіктивним зростанням кредитного ресурсу, відсутністю ефективних інструментів регулювання національних фінансових ринків, наростанням розриву у галузевій та територіальній концентрації міжнародних фінансових потоків, а також у світовому розподілі заощаджень та інвестицій, боргу і кредиту;

дістало подальший розвиток:

  • обґрунтування сутності та форм прояву міждержавної технологічної асиметрії, яка відображає світове лідерство країн-ключових інноваторів завдяки системному опануванню ними постіндустріальною моделлю економічного розвитку, та розкрито умови, за яких можливе фрагментарне включення у цей процес країн наздоганяючого розвитку (ефективне підключення їхніх народногосподарських комплексів до транснаціональних виробничих мереж, поглиблення науково-технічної кооперації з провідними західними компаніями, технологічна кластеризація національних економік, державна підтримка фундаментальних наукових досліджень, нарощування капіталовкладень у розвиток національного людського ресурсу, модернізація освітніх систем, підвищення якості університетської освіти, масова підготовка фахівців за спеціальностями, які презентують інноваційну модель економічного розвитку та ін.);

  • комплексна оцінка сучасного рівня і тенденцій соціальної поляризації країн за системою кількісних та якісних параметрів. Виявлено дві різноспрямовані тенденції у розвитку даного процесу: з одного боку, поглиблення розриву в доходах і якості життя між населенням розвинутих країн і країн, що розвиваються, наростання міжрегіональних і внутрішньокраїнових асиметрій соціального розвитку, а з другого – поступове нівелювання країнових диференціацій у показниках дитячої смертності, очікуваної тривалості життя при народженні, охопленні населення початковою освітою та грамотності дорослого населення;

  • обґрунтування концепції створення інститутів глобального менеджменту та механізму їх ефективного функціонування у трьох ключових сферах: регулювання міжнародної виробничо-обмінної діяльності (через регіональні торговельно-експортні квоти, обмеження обсягів реінвестування транснаціонального капіталу, оптимізацію трансакційних витрат, легалізацію тіньового капіталу, уніфікацію нетарифної системи регулювання та часткову лібералізацію системи тарифного регулювання в рамках СОТ, розширення доступу країн, що розвиваються, до ринку прав інтелектуальної власності та ін.); регулювання глобальних фінансових дисбалансів (через довготермінове глобальне фінансове планування, фонди страхування фінансових ризиків, фінансові резервні і стабілізаційні фонди, міжнародну фінансову відповідальність країн за борги та фінансове надспоживання і надінвестування, інституціоналізацію глобального антициклічного регулювання, жорсткий функціональний контроль за діяльністю національних фінансових ринків та ін.); регулювання соціальних асиметрій (через регіональні стандарти доступу до соціальних послуг, подолання дискримінації за національною, расовою, релігійною та статевою ознаками, регулювання глобального ринку людського ресурсу, соціальну відповідальність глобального бізнесу, демократизацію громадянського суспільства та ін.).
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка