Державний стандарт україни будівельні матеріали Блоки із природного каменю для виробництва облицювальних виробів



Сторінка1/4
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.08 Mb.
  1   2   3   4

ДСТУ Б В.2.7-59-97

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

Блоки із природного каменю

для виробництва облицювальних виробів

Загальні технічні умови

Видання офіційне

Держкоммістобудування України

Київ 1997


ДСТУ Б В.2.7-59-97

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНИЙ

Технічним комітетом із стандартизації

"Будівельні матеріали",

(Дягтяренко Н.В., к.т.н.: Павлова Л.М., інж.) за участю

ДКЕГ "Укргеолбудм" (Коробка Ю.З., інж.), Державного


гомологічного центру Мінфіну (Індутний В.В., д.г.-м.н.;

Курилюк Ю.Л., інж.; Шумський О.О., інж.)

2 ВНЕСЕНИЙ

Відділом державних нормативів, стандартів і сертифікації Держкоммістобудування України

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ

Наказом Держкоммістобудування України від 11 березня 1997р. №32

4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ

З введенням цього стандарту на території України припиняє дію ГОСТ 9479-84 (СТ СЭВ 6315-88)

"Блоки из природного камня для производства облицовочных изделий. Технические условия"

ДСТУ Б В.2.7-59-97

Зміст

с.

1 Галузь застосування ......................... 1

2 Нормативні посилання ........................ 2

3 Типи і основні розміри ........................ 5

4 Технічні вимоги ............................ 6

5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища .... 10

6 Правила приймання ......................... 12

7 Методи контролю .......................... 14

8 Маркування, транспортування і зберігання ............ 23

9 Гарантії виготовлювача ....................... 24


Додаток А


Терміни з відповідними визначеннями .............. 25

ДСТУ Б В.2.7-59-97



ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

Блоки із природного каменю

для виробництва облицювальних виробів

Загальні технічні умови


Строительные материалы

Блоки из природного камня для производства облицовочных изделий

Общие технические условия

Building materials


Natural stone blocks for facing products manufacture

General specifications


Чинний від 1997-07-01
1 Галузь застосування

1.1 Цей стандарт поширюється на блоки, що видобуваються із масиву гірських порід, які мають декоративні властивості і призначаються для виготовлення облицювальних плит і архітектурно-будівельних виробів із природного каменю за ДСТУ Б В.2.7-37, пам'ятників і деталей машин, інших облицювальних матеріалів і виробів за відповідними нормативними документами.

Стандарт не поширюється на стінові блоки із природного каменю.

1.2 Обов'язкові вимоги, які направлені на забезпечення показників міцності, довговічності, морозостійкості продукції, а також забезпечення її безпеки для здоров'я населення та охорони навколишнього середовища, наведені у пункті 3.2, розділах 4, 5, 6, 7, 8, 9 і повинні виконуватись всіма підприємствами-виготовлювачами та споживачами, незалежно від форм власності.

Інші вимоги стандарту є рекомендованими.

1.3 Стандарт придатний для цілей сертифікації.

1.4 У цьому стандарті використовуються терміни у відповідності з додатком А.

Видання офіційне

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.2
2 Нормативні посилання

У цьому стандарті наведені посилання на такі нормативні документи:




ГОСТ 12.1.003-83

ССБТ. Шум. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.004-91

ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.005-88

ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны

ГОСТ 12.1.007-76

ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.030-81

ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

ГОСТ 12.1.044-89

ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения

ГОСТ 12.2.003-91

ССБТ. Оборудование производственное.
Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.085-82

ССБТ. Сосуды, работающие под давлением. Клапа-ны предохранительные. Требования безопасности

ГОСТ 12.3.002-75

ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.009-76

ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные.
Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.020-80

ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.4.002-74

ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования

ГОСТ 12.4.010-75

ССБТ. Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия

ГОСТ 12.4.011-89

ССБТ. Средства защиты работающих.
Общие требования и классификация

ГОСТ 12.4.013-85

ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия

ГОСТ 12.4.028-76

ССБТ. Респираторы ШБ-І "Лепесток".
Технические условия

ГОСТ 12.4.034-85

ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.3


ГОСТ 12.4.051-87

ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний

ГОСТ 12.4.087-84

ССБТ. Строительство. Каски строительные. Технические условия

ГОСТ 12.4.099-80

ССБТ. Комбинезоны женские для защиты от неток­сичной пыли, механических воздействий и общих производственных загрязнений.

Технические условия



ГОСТ 12.4.100-80

ССБТ. Комбинезоны мужские для защиты от неток­сичной пыли, механических воздействий и общих производственных загрязнений. Технические условия

ГОСТ 166-89

Штангенциркули. Технически условия

ГОСТ 427-75

Линейки измерительные металлические. Технические условия

ГОСТ 2874-82

Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

ГОСТ 3749-77

Угольники поверочные 90°. Технические условия

ГОСТ 4166-76

Натрий сернокислый. Технические условия

ГОСТ 4171-76

Натрия сульфат 10-водный. Технические условия

ГОСТ 7502-89

Рулетки измерительные металлические. Технические условия

ГОСТ 8026-92

Линейки поверочные. Технические условия

ГОСТ 8267-82

Щебень из природного камня для строительных работ. Технические условия

ГОСТО 9147-80

Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия

ГОСТ 10597-87

Кисти и щетки малярные. Технические условия

ГОСТ 13087-81

Бетоны. Методы определения истираемости

ГОСТ 14050-93

Мука известняковая. Технические условия

ГОСТ 21153.0-75

Породы горные. Отбор проб и общие требования к методам физических испытаний

ГОСТ 21153.6-75

Породы горные. Методы определения предела прочности при изгибе

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.4



ГОСТ 22023-76

Материалы строительные. Метод микроскопичес- кого количественного анализа структуры
ГОСТ 22524-77

Пикнометры стеклянные. Технические условия

ГОСТ 22856-89

Щебень и песок декоративные из природного камня. Технические условия

ГОСТ 23668-79

Камень брусчатый для дорожных покрытий. Технические условия

ГОСТ 23932-90

Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические условия

ГОСТ 24099-80

Плиты декоративные на основе природного камня. Технические условия

ГОСТ 24104-88

Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия

ГОСТ 27574-87

Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия

ГОСТ 27575-87

Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия

ГОСТ 28507-90

Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Общие технические условия

ГОСТ 28840-90

Машины для испытания материалов на растяжение, сжатие и изгиб. Общие технические требования

ГОСТ 29329-92

Весы для статического взвешивания. Общие технические требования

ДСТУ Б А.1.1-56-94

Гірські породи для виробництва нерудних будівельних матеріалів. Терміни та визначення

ДСТУ Б В 2.7-37-95

Плити та вироби із природного каменю.

Технічні умови



ДСТУ Б В.2.7-42-97

Методи визначення водопоглинання, густини

і морозостійкості будівельних матеріалів і виробів



ДСТУ 2296-93

Національний знак відповідності. Форма, розміри технічні вимоги та правила застосування

ТУ 2-034-225-87

Щупы. Технические условия

ТУ 16.681.032-84

Электрошкаф сушильный

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.5




ДБН В.1.4-0.01-97

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Основні положення

ДБН В.1.4-0.02-97

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Типові документи

ДБН В.1.4-1.01-97

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в

будівництві. Регламентовані радіаційні параметри.

Допустимі рівні


ДБН В.1.4-2.01-94

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва
ДНАОП

12.11-1.01-94

Правила безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом

СНнП 2.04.05-91

Отопление, вентиляция и кондиционирование

СНиП 2.09.04-87

Административные и бытовые здания

СНиП ІІ-4-79

Естественное и искусственное освещение

СНиП ІІІ-4-80

Техника безопасности в строительстве

ОНТП 24-86

Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной безопасности



3 Типи і основні розміри
3.1 Блоки в залежності від обладнання, яке застосовують для їх видо­бутку, підрозділяють на пиляні ( П ) і колоті ( К ).

Пиляними вважають блоки, у яких не менше чотирьох граней одержу­ють випилюванням. Колоті блоки одержують виколюванням із масиву (моноліту) гірської породи.

3.2 Блоки повинні мати форму прямокутного паралелепіпеда або близьку до нього. Блоки повинні мати довжину більше 20 до 350 см, ширину і висоту більше 20 до 200 см.

Примітка 1. Довжина блока ( l ) - найбільший розмір, орієнтований вздовж природної текстурної шаруватості; ширина ( b ) - менший розмір, орієнтований по площині природної шаруватості; висота ( h ) - розмір, направлений перпендикулярно до площини природної шаруватості.


ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.6

Примітка 2. Блоки довжиною, шириною або висотою більше зазна­чених допускається випускати за погодженням зі споживачем.

Примітка 3. Мінімальні лінійні розміри блоків, що постачаються на експорт, приймають:

  • у країни СНД - за погодженням сторін (при найменшому розмірі більше 25 см);

  • у країни далекого зарубіжжя - 140 х 70 х 70 см (L x b x h).

3.3 Блоки за об'ємом поділяються на групи у відповідності з таблицею 1.
Таблиця 1

Наймену-вання показника

Групи

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VI

Об'єм блока, м3

Понад

5,0


Понад

3,5 до 5,0



Понад

2,0 до 3,5



Понад

1,0 до 2,0



Понад

0,7 до 1,0



Понад

0,01 до 0,7




Примітка. Виготовлення блоків VI групи допускається після техніко-економічного обгрунтування для використання в межах країн СНД (пере­важно для виготовлення пам'ятників та деталей машин.

4 Технічні вимоги
4.1 Блоки слід виготовляти у відповідності з вимогами цього стандарту за технологічними регламентами, що затверджені в установленому порядку.

Основними характеристиками блоків є властивості гірської породи блока, який відокремлюється від масиву (моноліту), форма, розміри (дов­жина, ширина, висота), об'єм і якість поверхні.

4.2 Вихідну гірську породу під час геологічної розвідки родовища і гірську породу блока при періодичному контролі оцінюють за радіаційни­ми, фізико-механічними і декоративними властивостями.

4.3 В залежності від питомої сумарної радіоактивності природних радіонуклідів (А сум) породи поділяються на класи :



  • І клас - А сум до 370 Бк.кг-1 вкл.;

  • II клас - А сум понад 370 до 740 Бк.кг-1 вкл.;

  • IІІ клас - А сум понад 740 до 1350 Бк.кг-1 вкл.;

  • IV клас А сум понад 1350 Бк.кг-1

і застосовуються у відповідності з 5.3 цього стандарту.

4.4 Можливість використання гірських порід з метою випуску блоків для виробництва облицювальних виробів оцінюють за такими основними фізико-механічними властивостями: міцністю на стиск у сухому стані; водо-



ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.7

поглинанням; коефіцієнтом зниження міцності при насиченні водою (кое­фіцієнтом розм'якшення); морозостійкістю; стираністю; середньою густи­ною.

Додатково для вихідної гірської породи під час геологічної розвідки визначають дійсну густину, загальну пористість і. за вимогою замовника, границю міцності на розтягування при згині.

Повний комплекс випробування родовища провадиться у відповід­ності з вимогами Державної комісії України по запасах корисних копалин.

4.5 Декоративні властивості гірських порід характеризуються кольо­ром, текстурою-рисунком, структурою, просвічуваністю і відбивною здат­ністю після полірування.

4.6 Петрографічне вивчення вихідної гірської породи проводиться під час геологічної розвідки родовища у відповідності з 7.10 цього стандарту візуально (макро-) і під мікроскопом (мікроопис) і повинно містити:



  • найменування породи;

  • походження (генетичну групу);

  • опис текстурних і структурних особливостей;

  • вміст головних породоутворюючих, вторинних і акцесорних міне­ралів;

  • тріщинуватість і характер пористості;

  • дані про присутність включень інших гірських порід і мінералів, які негативно впливають на довговічність і декоративність облицю­вальних виробів: сульфідів (піриту, піротину, халькопіриту. сфале­риту, галеніту), сульфатів (бариту, целестину, гіпсу, ангідриту), гід­рооксидів заліза і інших вторинних мінералів, нестійких до вивіт­рювання. Використання гірських порід із зазначеними включен­нями для виробництва блоків, що призначені для виготовлення плит зовнішнього облицювання і підлог будинків і споруд, допус­кається тільки на основі спеціальних досліджень;

  • дані про присутність слідів вивітрювання, вторинних змін (вилуго­вування, прожилки та ін.);

  • дані про присутність включень інших порід і мінералів, які утруд-нюють обробку порід низької міцності внаслідок більш високої твердості (наприклад, включення жовен кременю у вапняках), а також крихких порід і мінералів, які викришуються при обробці породи.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.8



4.7 Поклади гірських порід, які використовуються для виробництва блоків, повинні бути оцінені в установленому порядку як природний обли­цювальний (декоративний) камінь.

4.8 Відокремлення від масиву блоків і монолітів гірських порід про­водиться механічним, буроклиновим. буровибуховим чи термічним мето­дами або сполученням перелічених методів, а також за допомогою невибу-хових руйнівних засобів.

При буровибуховому методі застосовують тільки метальні вибухові речовини.

Застосування інших видів вибухових речовин допускається тільки при техніко-економічному обгрунтуванні і погодженні на установлений строк з базовою організацією із стандартизації (за переліком Держкоммісто-будування України) при обов'язковому наданні підприємством в базову організацію не рідше двох разів на рік звіту про вихід блоків.

4.9 Допустимі відхилення від форми і якості поверхні блоків повинні задовольняти вимоги, що зазначені в таблиці 2.
Таблиця 2

В міліметрах


Найменування показника

Значення показника

Пиляні блоки груп

Колоті блоки груп

І-V

І-IV

V

VI

Відхилення від перпендику­лярності двох суміжних гра- ней на 1 м грані, не більше

60

110

150

100


Висота виступів і глибина западин за найбільшим просвітом під лінійкою,

не більше:

для нижньої грані

для решти граней



40

100


100

200


100

100


100

100

4.10 На блоці допускається одна тріщина тектонічного походження, яка порушує його суцільність і розповсюджується на дві суміжні грані завширшки не більше 0,05 мм і завдовжки до 1/3 найменшого розміру граней. На блоках допускаються прожилки і смуги, що створені тріщинами тектонічного походження і зацементовані вторинними мінералами, які не викришуються при обробці.


ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.9

4.11 Фізико-механічні властивості гірської породи блока повинні від­повідати значенням, що наведені в таблиці 3.



Таблиця 3


Найменування гірської породи

Найменування показника


Границя міцності на стиск в сухому стані, МПа (кгс/см2),

не меньше

Коефіцієнт зниження міцності при насиченні водою,

не меньше

Марка за морозостійкостю (при втраті міцності

не більше 20%),

не нижче

Міцні породи

Граніт, сієніт, габро, кварцит, діорит, щільний базальт

80 (800)

0,8

F50 (F35*)



Породи середньої міцності

Лабрадорит, діабаз, порфірит, порфір, андезит, ліпарит, гнейс, трахіт

60 (600)

0,7

F50 (F35*)




Мармур, конгломе­рат, брекчія, марму-ризований вапняк

40 (400)

0,7

F25


Породи низької міцності

Пористий базальт, пісковик

30 (300)

0,7

F25

Щільні вапняк і доломіт, травертин

20 (200)

0,65

F25

Вулканічний фельзитовий туф

20 (200)

0,7

F15
Гіпсовий камінь

15 (150)

0,65

Не нормується

Пористі вапняк і доломіт

10 (100)

0,65

F25

Вапняк-черепашник

10 (100)

0,65

F15

Вулканічні туфи

(крім фельзитового)



5 (50)

0,7

F25

* - При застосуванні на території України




ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.10
Примітка 1. Допускається випуск блоків з показниками фізико-ме-ханічних властивостей меншими наведених у таблиці 3 за умови техніко-економічного обгрунтування їх виробництва і галузі застосування облицю­вальних матеріалів, що одержують.

Примітка 2. Вимоги за морозостійкістю не пред'являють до блоків із вивержених гірських порід, які мають водопоглинання 0,5 % і нижче, і до блоків, які використовуються для виробництва облицювальних виробів для внутрішнього опорядження.

Примітка 3. Придатність блоків із вивержених гірських порід для виробництва облицювальних матеріалів, які застосовуються в конструк­ціях, що стикуються з грунтом (цоколі, парапети), оцінює додатково спо­живач шляхом випробувань зразків в розчині сірчанокислого натрію. При цьому втрата маси зразків не повинна перевищувати 5% після 10 циклів випробувань.

4.12 Блоки із гірських порід, які передбачається використовувати для виробництва облицювальних матеріалів сходів та підлог, повинні мати стираність, що наведена у таблиці 4.


Таблиця 4

Характеристика механічного впливу (інтенсивність руху, люд/год)

Стираність, г/см2,

не більше

Значне (понад 1000)

0,5

Помірне (від 500 до 1000)

1,5

Слабке (менше 500)

2,2

4.13 Для комплексного використання сировини відходи від видобутку блоків застосовують для виробництва декоративного щебеню і піску згідно з ГОСТ 22856, брущатого каменю згідно з ГОСТ 23668, декоративних плит на основі природного каменю згідно з ГОСТ 24099, щебеню будівельного згідно з ГОСТ 8267, вапнякової муки згідно з ГОСТ 14050. шашки та інших цілей.



5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища

5.1 Блоки із природного каменю за вмістом в них шкідливих речо­вин відносяться до малонебезпечних і відповідають IV класу згідно з ГОСТ 12.1.007.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.11

5.2 Блоки належать до групи негорючих матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.004 і є пожежовибухобезпечними.

5.3 В залежності від класу породи за радіоактивністю вироби із блоків застосовують згідно з ДБН В.1.4-1.01 та ДБН В.1.4-2.01.

5.4 В кар'єрах по видобутку блоків із природного каменю треба додер­жуватись Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкри­тим способом згідно з ДНАОП 12.11-1.01-94.

5.5 Будинки і приміщення підприємств по видобутку блоків повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення згідно з СНіП 2.04.05, питною водою згідно з ГОСТ 2874, побу­товими приміщеннями згідно з СНіП 2.09.04.

5.6 Освітлення кар'єру в темний час доби, природне і штучне освітлен­ня території підприємства, в допоміжних будинках і приміщеннях повинно відповідати вимогам СНіП ІІ-4.

5.7 Повітря в робочій зоні кар'єру і вміст в ньому шкідливих речовин повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007.

5.8 У будинках і приміщеннях необхідно додержуватись вимог Пра­вил санітарної та пожежної безпеки приміщень згідно з ОНТП 24-86 га ГОСТ 12.2.004.

5.9 Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003.

5.10 Ресивери компресорних установок повинні бути обладнані запо­біжними клапанами згідно з ГОСТ 12.2.085.

5.11 Рівні звукового тиску і рівні шуму на робочих місцях в кар'єрі, приміщеннях і на території підприємства не повинні перевищувати гранич­но допустимих величин згідно з ГОСТ 12.1.003.

5.12 Все стаціонарне обладнання і трубопроводи в кар'єрі і допоміж­них будинках повинні бути заземлені відповідно до вимог "Правил устрой­ства электроустановок" (ПУЭ) та ГОСТ 12.1.030.

5.13 Виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.3.002.

5.14 Вантажо-розвантажувальні роботи повинні здійснюватись відпо­відно до вимог СНіП ІІІ-4, а переміщення вантажів - згідно з ГОСТ 12.3.020.

5.15 До роботи на обладнанні та до виконання вантажо-розвантажу-вальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, яких навчили правилам експлуатації обладнання і які мають посвідчення про складання іспитів із техніки безпеки та пройшли медогляд.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.12

5.16 При виконанні робіт робітники повинні бути забезпечені засо­бами індивідуального захисту згідно з "Типовыми отраслевыми нормами бесплатной выдачи спецодежды, спецобуви и предохранительных приспо­соблений": спецодяг згідно з ГОСТ 12.4.099, ГОСТ 12.4.100, ГОСТ 27574. ГОСТ 27575, спецвзуття згідно з ГОСТ 28507, каски згідно з ГОСТ 12.4.087, засоби індивідуального захисту очей згідно з ГОСТ 12.4.013, засоби індивідуального захисту органів дихання згідно з ГОСТ 12,4.034, респіра­тори ШБ-І "Лепесток" згідно з ГОСТ 12.4.028. засоби індивідуального захисту від шуму згідно з ГОСТ 12.4.051. засоби індивідуального захисту рук згідно з ГОСТ 12.4.002 та ГОСТ 12.4.010.

5.17 Загальні вимоги захисту працюючих - згідно з ГОСТ 12.4.011.


6 Правила приймання
6.1 Блоки повинні бути прийняті технічним контролем підприємства-виготовлювача поштучно. Підприємство-виготовлювач повинно гаранту­вати відповідність блоків вимогам цього стандарту.

6.2 Партією вважають блоки одного кар'єру, які одночасно відванта­жуються одному споживачеві в одному залізничному поїзді (при експорті - вагоні) чи одному судні.

При відвантаженні автомобільним транспортом партією вважають блоки, які відвантажуються одному споживачеві протягом доби (при експорті - в одному автомобілі).

6.3 Об'єм вироблених блоків визначають за нетто-об'ємом.

6.4 Габаритні розміри блока для транспортування визначають за брутто-об'ємом.

Масу блоків для транспортування визначають зважуванням на заліз­ничних чи автомобільних вагах, а за їх відсутністю - шляхом множення середньої густини породи на умовний об'єм блока.

6.5 Об'єм блоків, що поставляють, визначають за комерційним об'ємом.

6.6 Контроль якості вихідної гірської породи проводять під час геоло­гічної розвідки на родовищі, приймальний контроль якості кожного блока і періодичне визначення фізико-механічних властивостей породи блока (не рідше одного разу на рік і при переході до розробки від однієї різновидності гірської породи до іншої) проводять на підприємстві-виготовлювачі у відповідності з таблицею 5.



ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.13

Таблиця 5


Найменування визначень контролю якості

При

геологічній розвідці

родовищ

При контролі якості блоків

і їх породи на кар'єрі

і на каменеобробному підприємстві

приймальному

періодичному

1 Радіаційно-гігієнічна оцінка гірської породи

+

-

+

2 Розміри і об'єми блоків якість їх поверхні

-

+

-

3 Тріщинуватість блоків

-

+

-

4 Міцність гірської породи і на стиск в сухому стані

+

-

+

5 Водопоглинання

+

-

+

6 Коефіцієнт зниження міцності гірської породи при насиченні водою

+

-

+


7 Морозостійкість

+

-

+

8 Придатність блоків із вивержених гірських по­рід для виробництва мате­ріалів, які застосовуються в конструкціях, що стику­ються з грунтом, шляхом випробування в розчині сірчанокислого натрію (проводить споживач)

-

-

+


9 Стираність

+

-

+

10 Петрографічна харак- теристика

+

-

+

11 Декоративні властивості

+

+*

+

12 Істинна густина

+

-

-

13 Середня густина

+

-

+

14 Загальна пористість

+

-

-

15 Міцність на розтягуван­ня при згині (за вимогами замовника)

+

-

-


16 Відбивна здатність після полірування з використанням бликоміра НИИКС-БМ-3

+

-

-


17 Тріщинуватість в сере­дині блоку для міцних і се­редньої міцності гірських порід (ультразвуковим ме­тодом)

+


-


-


* - для експортних партій




ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.14

Примітка 1. Знак "+" означає, що випробування проводять, знак "-" не проводять.

Примітка 2. Випробування за пп. 16 і 17 проводять факультативно при наявності технічних засобів.

6.7 Споживач має право провадити контрольне приймання блоків. застосовуючи при цьому порядок контролю якості і методи випробувань, що установлені цим стандартом.


7 Методи контролю
7.1 Загальні положення

7.1.1 Для оцінки якості блоків і гірських порід, які використовують для їх виробництва, провадять випробування у відповідності з таблицею 5.

7.1.2 Зважування зразків гірської породи провадять з похибкою до 0,1%.

7.1.3 Висушування зразків до постійної маси провадять в сушильній шафі при температурі (105±5) °С.

Постійною масою зразка вважають масу. при якій різниця між двома наступними зважуваннями після висушування не буде перевищувати 0,2 % від маси зразка.

Тривалість перерви між двома вказаними зважуваннями зразка повин­на бути не менше 3 годин.

7.1.4 Лінійні розміри зразків циліндричної або кубічної форми вимірюють штангенциркулем з похибкою до 1,0 мм.

Кожний лінійний розмір зразка обчислюють як середнє арифметичне значення результатів двох вимірів паралельних ребер, які лежать в площині однієї грані.

Діаметр зразка циліндричної форми обчислюють як середнє арифме­тичне результатів чотирьох вимірів двох взаємно перпендикулярних діа­метрів на кожній паралельній площині циліндра.

Висоту зразка циліндричної форми обчислюють як середнє арифме­тичне результатів вимірів чотирьох твірних циліндра, що розміщені в чвер­тях його кола.

Висоту зразка кубічної форми обчислюють як середнє арифметичне результатів вимірів чотирьох вертикальних ребер.

Для визначення площі нижньої чи верхньої грані зразка кубічної форми обчислюють середнє арифметичне значення довжини кожної пари паралельних ребер даної грані.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.15

Площу кожної із основ зразка циліндричної форми обчислюють за середнім арифметичним значенням двох взаємно перпендикулярних діаметрів.

Площу поперечного перерізу зразка обчислюють як середнє арифме­тичне значення площ нижньої і верхньої основ циліндричного зразка або площ нижньої і верхньої граней кубічного зразка.

Об'єм зразка визначають як добуток площі поперечного перерізу на висоту.

7.1.5 Підрахунок результатів випробувань провадять з точністю до другого знака після коми, якщо немає інших вказівок відносно точності обчислення.

7.1.6 За результат випробування приймають середнє арифметичне зна­чення паралельних визначень, що передбачені для відповідного методу.

7.1.7 Температура приміщення, в якому провадять випробування з метою визначення фізико-механічних властивостей порід, повинна бути (20±5) °С.

7.2 Відбирання проб

7.2.1 Під час геологічної розвідки вихідні проби для визначення по­казників фізико-механічних властивостей порід у відповідності з 4.4 відбирають із свердловин у вигляді стовпчиків керна діаметром не менше 40 мм і довжиною, яка не менше ніж удвічі перевищує його діаметр, в кількості, що достатня для виготовлення не менше 25 зразків-циліндрів, висотою, рівною діаметру керна; із інших розвідувальних виробок проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 20х20х20 см в кількості не менше 10.

Якщо потужність петрографічне однорідної частини розрізу не забез­печує одержання з нього проби, яка достатня для виготовлення 25 зразків-циліндрів, то допускається складати пробу із матеріалу аналогічних шарів сусідніх свердловин.

7.2.2 Для проведення випробувань на кар'єрі проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 20х20х20 см із крупних кусків каменю, які відокремились від масиву при одержанні блоків. Допускається одержан­ня штуфів із блоків, які не задовольняють вимоги таблиці 2, за винятком тріщинуватих блоків.

7.2.3 Для проведення випробувань на каменеобробному підприємстві проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 30х30х30 см із технологічних відходів, які виникають при обробці блоків.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.16

7.3 Контроль розмірів блоків і якості їх поверхні

7.3.1 Вимірювальний інструмент: вивірний косинець 90° згідно з ГОСТ 3749; вивірна лінійка згідно з ГОСТ 8026; вимірювальна металева лінійка згідно з ГОСТ 427; вимірювальна металева рулетка згідно з ГОСТ 7502; щуп згідно з ТУ 2-034-225.

7.3.2 Проведення вимірювань

Довжину, ширину і висоту блоків визначають з похибкою до 20 мм для блоків груп I-IV і до 10 мм для блоків груп V, VI металевою лінійкою завдовжки не менше 1,0 м або металевою рулеткою.

Об'єм блока обчислюють за нетто-розмірами. Результат обчислення округлюють до другого знака після коми.

Відхилення кутів суміжних граней блока від прямого визначають прикладанням до довгих граней блока косинця і вимірюванням за допомо­гою щупа чи лінійки утвореного просвіту.

Висоту виступів і глибину западин на грані блоків визначають за допомогою лінійки або щупа за висотою найбільшого просвіту під метале­вою лінійкою, яку прикладають до грані блока по діагоналі і периметру.

7.4 Визначення тріщинуватості блоків

Тріщини на блоках визначають зовнішнім оглядом. Довжину тріщин вимірюють металевою лінійкою.

7.5 Визначення міцності на стиск в сухому і насиченому водою стані.

7.5.1 Апаратура: гідравлічний прес згідно з ГОСТ 28840. посудина для насичення зразків водою; вивірний косинець до 90 згідно з ГОСТ 3749; штангенциркуль згідно з ГОСТ 166.

7.5.2 Підготовка до випробування

Визначення міцності на стиск в сухому і насиченому водою стані провадять на п'яти зразках кубічної форми з ребром 40-100 мм або ци­ліндрах діаметром і висотою 40-100 мм. Кожен зразок очищають щіткою від крихких частинок, пилу і висушують до постійної маси згідно з 7.1.3.

Грані зразків, до яких прикладають навантаження преса, оброблюють на шліфувальному верстаку (крузі), при цьому повинна бути забезпечена їх паралельність. Правильність форми зразків перевіряють сталевим косинцем. Для гірських порід з вираженою шаруватістю осі зразків, в напрямку яких провадять стиснення, повинні бути перпендикулярні до напрямку шарів породи. Зразки повинні бути промарковані стрілкою, яку наносять перпендикулярно до шаруватості.
ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.17

7.5.3 Проведення випробування

Перед визначенням міцності на стиск в сухому стані зразки вимірюють шгангенциркулем. Потім зразок установлюють в центрі опорної плити і притискують верхньою плитою преса, яка повинна щільно прилягати по всій грані зразка.

При випробуванні навантаження на зразок повинно зростати безпе­рервно і рівномірно зі швидкістю від 0,3 до 0,5 МПа (від 3 до 5 кгс/см2) за секунду.

Значення руйнівного навантаження повинно складати від 20 до 80% максимального зусилля, яке розвиває прес.

Для визначення міцності на стиск в насиченому водою стані зразки після виміру їх розмірів штангенциркулем укладають у посудину з водою кімнатної температури (15-20) С так, щоб рівень води у посудині був вище верху зразків не менше ніж на 20 мм. В такому положенні зразки витримують протягом 48 годин, після чого їх виймають із посудини, вида­ляють вологу з поверхні вологою м'якою тканиною і кожний зразок піддають випробуванню на пресі.

7.5.4 Обробка результатів

Міцність зразка Rcm обчислюють з точністю до 1 МПа (10 кгс/см2) за формулою



, (1)

де Р - руйнівне зусилля преса, Н (кгс);



F - площа поперечного перерізу зразка, см2.

Границю міцності на стиск обчислюють як середнє арифметичне зна­чення результатів випробувань п'яти зразків.

7.6 Визначення коефіцієнта зниження міцності гірської породи на стиск при насиченні водою

Коефіцієнт зниження міцності гірської породи на стиск при насиченні водою С обчислюють за формулою:



, (2)

де Rcm - середня міцність насичених водою зразків, МПа (кгс/см2);



R ' cm - середня міцність зразків, що висушені до постійної маси, МПа (кгс/см2).

7.7 Визначення морозостійкості гірської породи проводиться згідно з ДСТУ В В.2.7-42.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.18

7.8 Визначення придатності блоків із вивержених гірських порід для виробництва облицювальних матеріалів, які застосовуються в конструкці­ях, що стикуються з грунтом, шляхом випробування в розчині сірчанокис­лого натрію

7.8.1 Апаратура: настільні гирьові або циферблатні ваги згідно з ГОСТ 29329; сушильна електрошафа згідно з ТУ 16.681.032; металева посу­дина для насичення зразків розчином сірчанокислого натрію; щітка згідно з ГОСТ 10597.

7.8.2 Підготовка до випробування

Випробування гірської породи в розчині сірчанокислого натрію про­водять на п'яти зразках кубічної форми з ребром 40-100 мм або циліндрах діаметром і висотою 40-100 мм. Кожен зразок очищають від крихких частинок, висушують до постійної маси і визначають його масу зважуван­ням на настільних гирьових або циферблатних вагах.

7.8.3 Проведення випробування

Розчин сірчанокислого натрію готують таким чином. Відважують 250-300 г безводного сірчанокислого натрію згідно з ГОСТ 4166 чи 700-1000 г кристалічного сірчанокислого натрію згідно з ГОСТ 4171 і розчиняють в 1 л підігрітої дистильованої води шляхом поступового добавлення в неї сір­чанокислого натрію при ретельному перемішуванні до насичення розчину, охолоджують розчин до кімнатної температури (15-20)°С, заливають в бутиль і залишають на 2 доби.

Зразки укладають в посудину, заливають розчином сірчанокислого натрію так, щоб вони були занурені повністю у розчин, і витримують в ньому протягом 20 год при кімнатній температурі.

Потім розчин зливають (і використовують повторно), а посудину із зразками розміщують на 4 год в сушильну електрошафу. я якій підтримують температуру (105-110)С.

Після цього зразки охолоджують до кімнатної температури (15-20)°С, знову заливають розчином сірчанокислого натрію, витримують протягом 4 год і знову розміщують в сушильній електрошафі на 4 год. В указаній послідовності операцію повторюють 10 разів. Після десятого циклу поперемінного витримування в розчині і висушування в сушильній елект­рошафі зразки промивають гарячою водою для вилучення сірчанокислого натрію, висушують до сталої маси і визначають їх масу зважуванням на настільних гирьових чи циферблатних вагах.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.19

7.8.4 Обробка результатів

Втрату маси зразків т у відсотках обчислюють за формулою:

, (4)

де т1 - маса зразка до випробування, кг:



т2 - маса зразка, висушеного до сталої маси після випробування, кг.

7.9 Визначення стираності гірської породи

7.9.1 Апаратура - згідно з ГОСТ 13087.

7.9.2 Підготовка до випробування

Стираність гірської породи визначають на п'яти зразках кубічної форми з ребром 70 мм або циліндрах діаметром і висотою 70 мм. Кожен зразок очищають щіткою від крихких частинок і пилу.

7.9.3 Проведення випробування

Зразок піддають навантаженню в 294Н (30 кгс). Випробування і оброб­ку результатів проводять згідно з ГОСТ 13087.

7.10 Визначення петрографічної характеристики гірської породи

7.10.1 Петрографічну характеристику порід установлюють на основі геологічної документації усіх розвідувальних, а також експлуатаційних виробок, які є на родовищі, природних і штучних розкриттів з урахуванням результатів спеціальних петрографічних досліджень зразків, що приготов­лені із вихідних геологічних проб, відібраних у відповідності з 7.2.1.

Петрографічну характеристику гірських порід в кар'єрі визначають на основі геологічної документації його видобувних уступів з урахуванням спеціальних петрографічних досліджень зразків, що приготовлені із вихідних геологічних проб, відібраних у відповідності з 7.2.2.

7.10.2 Макроскопічне вивчення провадять на свіжому зломі гірської породи з визначенням таких показників: структури і текстури; кольору, колористичних порогів і забарвлення: злому: мінерального складу із зазна­ченням приблизного вмісту породоутворюючих мінералів: вторинних процесів і їх характеру.

Для гірських порід, які вміщують кварц, визначають кількість кварцу, крупність зерен кварцу і характер його розповсюдження серед інших поро­доутворюючих мінералів.

При описанні структури і текстури гірської породи вказують ступінь спайності і анізотропності, наявність порушень суцільності породи (стилолітові шви, "залічені" тріщини, кливаж та ін.).

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.20

7.10.3 Мікроскопічне вивчення проводять згідно з ГОСТ 22023. При шаруватості, флюідальності і подібних текстурах виготовляють шліфи в трьох перпендикулярних напрямках. Із гігантозернистих і крупноулам-кових порід виготовляють окремі шліфи із кристалів, уламків і основної (цементуючої) маси.

Мікроскопічне вивчення гірської породи в шліфі містить:

- опис мінерального складу;

- опис текстури і структури;

- визначення кристалічних констант;

- кількісне визначення породоутворюючих компонентів;

- опис шкідливих домішок;

- опис вторинних явищ (новоутворені мінерали, прожилки, вилуго­вування та ін.) з їх кількісним визначенням;

характеристику мікротріщинуватості породоутворюючих компо­нентів;

- опис вкраплень і тонкорозсіяних виділень;

- найменування гірської породи.

7.11 Оцінка декоративності порід

Оцінку декоративності порід провадять візуально.

7.12 Визначення дійсної густини вихідної гірської породи проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.

7.13 Визначення середньої густини вихідної гірської породи проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-42 на п'яти зразках.

7.14 Визначення загальної пористості вихідної гірської породи Загальну пористість гірської породи визначають на основі попередньо установлених значень істинної густини і середньої густини гірської породи згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.

Загальну пористість гірської породи v у відсотках за об'ємом розрахо­вують за формулою:



, (7)

де сер - середня густина гірської породи, кг/м3;



д - дійсна густина гірської породи, кг/м3.

7.15 Визначення водопоглинання вихідної гірської породи проводить­ся згідно з ДСТУ Б В.2.7-42 на п'яти зразках.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.21

7.16 Визначення міцності на розтягування при згині.

Міцність на розтягування при згині визначають згідно з ГОСТ 21153.0 та ГОСТ 21153.6.

7.17 Визначення відбивної здатності иихідної гірської породи після полірування із застосуванням блискоміра НИИКС-БМ-3

7.17.1 Апаратура: блискомір НИИКС-БМ-3; шліфувально-поліру-вальний верстат; комплект абразивного чи алмазного шліфувального інструменту; суспензія для полірування або полірувальний інструмент із зв'язаним полірувальним матеріалом.

7.17.2 Підготовка до випробування

Для визначення відбивної здатності вихідної гірської породи після полірування з використанням блискоміра ННИКС-БМ-3 із кожного штуфа, то відібраний у відповідності з 7.2.1. випилюють три плитки розміром 30х30 см і товщиною від 2 до 3 см.

7.17.3 Проведення випробування

Плитки, що підготовлені для випробування, шліфують на шліфу-вально-полірувальному верстаті і доводять поверхню плит до лощеної фактури, яка відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-37. Потім поверхню плиток піддають поліруванню. Через кожні 10 хв полірування вимірюють відбивну здатність плитки на блискомірі НИИКС-БМ-3. для чого попередньо зразок висушують і очищають поверхню сухою фланеллю. Для цього світове вікно вимірювальної головки блискоміра прикладають до полірованої поверхні зразка в дев'яти точках: два виміри через рівні відстані вздовж всіх чотирьох ребер плитки зразка і один в центрі плитки. Згідно з проведеними вимірами визначають середнє арифметичне значення показника відбивної здатності гірської породи після полірування глотки, яку випробовують. Полірування зразка проводять доти, поки при вимірюванні на блискомірі подальше зростання блиску не перевищуватиме 5% попереднього визначення. За показник відбивної здатності гірської породи після полірування прийма­ють середнє значення показників трьох випробуваних плиток.

Якщо значення показника відбивної здатності гірської породи після полірування складає понад. 85 до 100% еталона, який входить в комплект приладу, то її вважають відмінною; понад 70 до 85% вкл. - доброю; понад 35 до 70% вкл. - середньою і 35% та нижче - незадовільною (такою, що не полірується).

7.18 Визначення тріщин усередині блока для міцних і середньої міцно­сті гірських порід

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.22

Макротріщини усередині блока визначають ультразвуковим тіньовим часо-імпульсним методом згідно з ГОСТ 23829. Метол заснований на вимірюванні часу t поширення акустичного імпульсу між випромінюючим і приймальним акустичним перетворювачами, які розміщені співвісно на протилежних гранях блока на відстані l один від одного.

Наявність макротріщин, що перетинають вісь, на якій розміщені перет­ворювачі, спричиняє збільшення часу t і зниження уявної швидкості Ск у порівнянні з еталонною Со, яка властива блокам без тріщин.

7.18.1 Апаратура:


  • ультразвуковий прилад УК-15П або інші ультразвукові імпульсні прилади для випробування неметалевих будівельних матеріалів, які забезпечують діапазон баз прозвучування блоків від 0,2 до 2,8 м на резонансній частоті акустичних перетворювачів не менше 60 кГц і вимірювання часу поширення акустичних імпульсів в діапазоні від 20 до 9999 мкс з основною похибкою не більше ±1%>;

  • вимірювальна металева лінійка згідно з ГОСТ 427;

  • молоток;

  • щітка згідно з ГОСТ 10597.

7.18.2 Підготовка до випробування

На бокові грані блока крейдою наносять вимірювальну сітку з кроком

а = 0,2 lсер , (9)

де lсер - середня відстань між боковими гранями, на які наноситься сітка, м.

При наявності видимих заколів в точках вимірювальної сітки їх відби­вають молотком. Поверхню в точках вимірів очищають щіткою.

7.18.3 Проведення випробувань

За допомогою ультразвукового приладу у відповідності з його інструк­цією з експлуатації визначають час поширення акустичного імпульсу tt , між розміщеними на протилежних гранях одна проти одної точками вимірю­вальної сітки. За допомогою вимірювальної лінійки визначають відстань між цими точками з похибкою до 1 см.

7.18.4 Обробка результатів

За результатами вимірювань у кожній парі точок обчислюють уявну швидкість поширення акустичного імпульсу Ск в м/с:

, (10)

де li - відстань між розміщеними одна проти одної точками вимірю­вальної сітки, м;

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.23

ti - час поширення акустичного імпульсу між розміщеними одна проти одної точками вимірювальної сітки, с.

Якщо Ск КСо , то вважають, що вісь, яка з'єднує протилежні точки вимірювальної сітки, перетинають тріщини (К=0,9 - бракувальний коефіцієнт, Со - еталонна швидкість, яка відповідає блоку без тріщин).



Со визначають як середнє значення, що одержане за результатами вимірювань у двох взаємно перпендикулярних напрямках, проведених на десяти блоках, технологічні випробування (наступне розпилювання) яких показали відсутність тріщин усередині блоків.

При контролі якості на кар'єрі значення еталонної швидкості повинно уточнюватись за результатами ультразвукового прозвучування блоків і їх наступних технологічних випробувань кожен раз при переході до розробки від однієї різновидності гірської породи до іншої. Для особливо відпові­дальних споруд значення бракувального коефіцієнта допускається збіль­шувати до 0,95.

В залежності від родовища і орієнтації тріщин вибирають раціональну схему розпилювання блока, яка дозволяє зменшити об'єм втрат при розпи­люванні і визначити галузь його використання.

7.19 Радіаційно-гігієнічна оцінка вихідної гірської породи і породи блоків провадиться згідно з ДБН В. 1.4-1.01 та ДБН В. 1.4-2.01.



8 Маркування, транспортування і зберігання

8.1 Позначення блоків містить: групу блоків за об'ємом, вид поверхні граней, здатність гірської породи до полірування (поліруються – Оп, не поліруються - Он) і генезис породи (петрографічне найменування); деко­ративні властивості (характеристика кольору, структури, текстури); позна­чення цього стандарту.

Приклад позначення гранітного блока об'ємом 3 м3, видобутого вико­люванням із гірської породи, що полірується, сірого кольору середньо-зернистої структури і масивної текстури:

Блоки ІІІ К-Оп із граніту сірого кольору середньозернистої структури і масивної текстури - ДСТУ Б В.2.7-59-97.

8.2 На двох суміжних гранях кожного блока повинні бути нанесені контрастною по відношенню до кольору блока фарбою, яка не змивається і не проникає у товщу каменю, такі дані:

- індекс блока (перша літера назви родовища і номер блока);

- лінійні розміри блока (у послідовності: довжина, ширина, висота), см;

- об'єм блока, м3;

- маса блока (брутто), т.

На блоках VI групи фарбою наносять індекс і об'єм блока.

На сертифіковану продукцію наносять знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

ДСТУ Б В.2,7-59-97 с.24


В необхідних випадках допускається вводити додаткове маркування. яке показує колір гірської породи і здатність до полірування, а також призначення блока.

8.3 Кожна партія блоків, що поставляється, повинна супроводжу­ватись документом про якість, в якому указують:

- позначення блока згідно з 8.1;

- найменування і адресу підприємства-виготовлювача;

- номер і дату складання документа;

- дату відвантаження;

- номер партії;

- породу каменю, найменування родовища;

- клас гірської породи за радіоактивністю;

- фізико-механічні показники властивостей породи блоків (міцність на стиск у сухому стані, водопоглинання. коефіцієнт зниження міц­ності, морозостійкість, стираність);

- позначення цього стандарту.

До партії прикладають специфікацію на блоки із зазначенням розмірів і об'єму кожного блока.

8.4 Блоки зберігають у виробника і споживача на відкритих сплано­ваних майданчиках, які забезпечують відведення води, або під накриттям на дерев'яних підкладках.

Блоки із вивержених гірських порід допускається складувати без підкладок на вирівняному майданчику. Блоки з низькою морозостійкістю в зимовий період повинні зберігатися в умовах, що охороняють від різкого перепаду температур і атмосферних опадів.

8.5 Блоки транспортують без тари. При навантаженні і розвантаженні блоків повинні вживатись заходи, які охороняють ребра і кути блоків від пошкоджень і забруднень. Транспортування блоків виконують згідно з Правилами перевезень вантажів і технічними умовами навантаження і кріплення вантажів, що затверджені в установленому порядку.
9 Гарантії виготовлювача
Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність блоків із природ­ного каменю, що випускаються, вимогам цього стандарту за умови додер­жання правил, які наведені у розділі 8.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.25

Додаток А

(обов'язковий)


Терміни з відповідними визначеннями
A.1 Блоки із природного каменю - крупні необроблені (сировинні) блоки, які добувають із масиву гірських порід з декоративними властивос­тями і які призначені для виготовлення пиляних облицювальних плит і архітектурно-будівельних виробів.

А.2 Гірська порода - мінеральна маса, що складається переважно із одного (мономінеральна порода) чи декількох (полімінеральна порода) мінералів.

А.3 Декоративність гірської породи сукупність художньо-естетичних властивостей, що характеризується основними параметрами: кольором, порогом колоритності, текстурою і фактурою, які оцінюються методами кваліметрії (науки про методи кількісної оцінки якості).

А.4 Поліруємість гірської породи - здатність набувати при поліруван­ні блискучу поверхню.



Примітка - Породи за ступенем поліруємості поділяються на 4 кате­горії (відмінна, добра, середня і низька); за складністю обробки - на 4 групи (ті, що легко поліруються; середньої важкості полірування; ті, що важко поліруються та підвищеної важкості полірування).

А.5 Стираність гірської породи - здатність породи зменшуватись у масі і об'ємі під дією зусиль стирання.

А.6 Облицювальні плити із природного каменю - плити, що виготов­ляються розпилюванням блоків із природного каменю, для використання у зовнішньому і внутрішньому облицюванні будівель і споруд.

А.7 Архітектурно-будівельні вироби із природного каменю - вироби, що одержують із блоків із природного каменю шляхом випилювання, які використовуються для архітектурного оздоблення будівель і споруд.



Примітка - До архітектурно-будівельних виробів відносяться східці, проступи, парапети, цокольні і підвіконні плити та інше.

А.8 Декоративний щебінь і пісок - щебінь і пісок, що мають деко­ративні властивості і одержують подрібненням відходів видобутку блоків із природного каменю.

А.9 Декоративні плити - плити на основі природного каменю і зв'язуючих з мозаїчною, брекчієвидною або орнаментальною поверхнями,ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.26

що призначені для зовнішнього і внутрішнього облицювання будівель і споруд.

А.10 Нетто-об'єм блока - об'єм, що визначається за розмірами макси­мального вписаного прямокутного паралелепіпеда (нетто-розміри).

А.11 Брутто-об'єм блока - об'єм, що визначений за розмірами міні­мального описаного прямокутного паралелепіпеда (брутто-розміри).

А.12 Умовний об'єм блока - об'єм, що дорівнює середньоарифметич­ному об'єму між брутто- і нетто-об'ємами.

А.13 Комерційний об'єм блоків - об'єм, що визначений за розмірами між брутто- і нетто- розмірами (комерційний розмір), що установлюється між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем).

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.27

УДК

ДСТУ Б В.2.7-59-97

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ


Строительные материалы

Блоки из природного камня для

производства облицовочных изделий

Общие технические условия

Издание официальное

Госкомградостроительства Украины

Киев 1997

ДСТУ Б В.2.7-59-97



Предисловие

1 РАЗРАБОТАН

Техническим комитетом по стандартизации "Строительные материалы" (Дягтяренко Н.В., к.т.н.; Павлова Л.Н., инж.) с участием ГКГЭ "Укргеолстром" (Коробка Е.З., инж.). Государственного геммологи-ческого центра Минфина (Индутный В.В., д.г.-м.н.; Курилюк Ю.Л., инж.; Шумский А. А., инж,)

2 ВНЕСЕН


Отделом государственных нормативов, стандартов и сертификации Госкомградостроительства Украины

3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ

Приказом Госкомградостроительства Украины от 11 марта 1997 г. №32

4 ВВЕДЕН ВПЕРВЫЕ

С введением настоящего стандарта на территории Украины прекращает действие ГОСТ 9479-84 (СТ СЭВ 6315-88) "Блоки из природного камня для производства облицовочных изделий. Технические условия"

ДСТУ Б В.2.7-59-97



Содержание
с.

1 Область применения 1

2 Нормативные ссылки 2

3 Типы и основные размеры 5

4 Технические требования 6

5 Требования безопасности и охраны окружающей среды 10

6 Правила приемки 12

7 Методы контроля 14

8 Маркировка, транспортирование и хранение 23

9 Гарантии изготовителя 24

Приложение А

Термины с соответствующими определениями 25

ДСТУ Б В.2.7-59-97
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ

Строительные материалы

Блоки из природного камня для производства облицовочных изделий

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка