Cоціальна робота як професійна діяльність у статті розкрито сутність поняття «соціальна робота»



Скачати 74.59 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір74.59 Kb.
В. В. Балахтар,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри соціальної роботи та кадрової служби

Буковинського державного фінансово-економічного університету,

м. Чернівці
Cоціальна робота як професійна діяльність
У статті розкрито сутність поняття «соціальна робота», її особливості як професійної діяльності. Поява нової спеціальності зумовлена потребами суспільства і відповідає вимогам успішного економічного розвитку, політичного, соціального життя, сприяє самореалізації, самоствердженню, економічній самостійності кожного громадянина України.

Ключові слова: соціальна робота, соціальний працівник, особистість.
The article deals with the the main point of "the social work", its special features as the professional activity. The appearance of the new speciality is caused by society's necessity and conforms to the demands of a successful economic development, political and social life, cooperates with self-realization and self-statement to economic independence of each citizen of Ukraine.

The key words: social work, social worker, individuality.
Постановка наукової проблеми та її значення. На сучасному етапі розвитку українського суспільства динамічно і, в той же час, суперечливо розвивається новий вид професійної діяльності – соціальна робота. Особливості її розвитку в нашій країні характеризуються розмитими межами професійної компетентності, відсутністю достатньої кількості технологій вирішення професійних завдань, невизначеністю критеріїв оцінки. Аналізуючи сучасну теорію і практику, можна стверджувати, що поява нової спеціальності зумовлена потребами суспільства і відповідає вимогам успішного економічного розвитку, політичного, соціального життя, сприяє самореалізації, самоствердженню, економічній самостійності кожного громадянина України. Тому існує нагальна потреба дослідження і поширення результатів наукових розвідок науковців у цьому напрямку.

Аналіз досліджень цієї проблеми свідчить про значну кількість праць вітчизняних і зарубіжних науковців. Вагомий доробок у розвиток соціальної роботи як науки внесли зарубіжні науковці (М. Річмонд, С. Шардлоу, Р. Міддлмен, Г. Гольдберга, С. Григор’єва, Б. Шапіро та ін.), російські вчені (В. Бочарова, К. Кузьмін, В. Курбатов, С. Тетерський, Л. Топчій, П. Павленко, М. Ромм, Т. Ромм, О. Сорвіна, Є. Холостова, М. Фірсов та ін.), які розглядали історію виникнення та розвитку соціальної роботи, порушували питання теорії, методології, практики. Однак при цьому обходять увагою аспекти практичної сфери соціальної роботи.

Дослідженню онтологічних, морфологічних, функціональних та організаційних проблем соціальної роботи як цілісної системи, обґрунтуванню її методологічного базису та категорійного апарату присвячено праці вітчизняних науковців (В. Андрущенко, В. Астахова, В. Асєєв, В. Бех, І. Бех, М. Євтух, І. Звєрєва, В. Киричук, О. Кузьменко, М. Лукашевич, І. Мигович, М. Михальченко, І. Пінчук, Л. Романенкова, С. Толстоухова та інші).

Історію соціальної роботи в Україні плідно досліджували і досліджують А. Горілий, В. Полтавець, Г. Попович. Зміст та організацію соціальної роботи в Україні розглядають О. Безпалько, Р. Вайнола, О. Горпинич, І. Грига, А. Капська, Г. Лактіонова, Т. Семигіна, К. Шендеровський та інші. Протягом останніх років учені все більше звертаються до проблем теорії та методології соціальної роботи.

Психолого-педагогічним аспектам соціальної роботи та професійній підготовці працівників соціально-педагогічної сфери приділяють увагу, крім вже названих вище, й такі науковці, як Л. Димитрова, С. Іщук, Б. Новіков, В. Поліщук, Л. Коваль, С. Хлебік та інші. У працях О. Беци, З. Зайцевої, І. Зязюна, В. Кравця, С. Кротюка, М. Коваль, В. Ковальчук, О. Максимовича, В. Москаленко, Н. Ничкало, інших авторів аналізуються аспекти соціальної допомоги та реабілітації особистості залежно від наявних у неї проблем у навчанні, адаптації у сім’ї, товаристві ровесників чи трудовому колективі, пошуку роботи та фізичної реабілітації. Питання превентивної роботи висвітлювалося в працях В. Алфімова, М. Босенко, В. Оржеховської, М. Панасюка, О. Пилипенка, В. Слюсаренка.



Мета і завдання статті передбачають науковий аналіз сутності соціальної роботи як професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Ґрунтовне вивчення наукової літератури засвідчило суспільну значимість проблеми, що розглядається, дає можливість узагальнити досвід, поглибити теоретичні уявлення, дати практичні рекомендації щодо вдосконалення соціальної роботи як професійної діяльності.

Поняття «соціальна робота» увійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці ХІХ ст. у відповідь на соціальну потребу суспільства у змістовному відображені практичної діяльності людей, які допомагали бідним [8, 5]. У сучасній науковій літературі поняття «соціальна робота» розглядається в трьох основних значеннях, як практична діяльність, як навчальна дисципліна, як галузь наукових знань. Нас цікавить соціальна робота як практична професійна діяльність з надання допомоги та підтримки людей, які опинились в скрутній ситуації [3, 6].

Соціальна робота – професійна діяльність соціальних інституцій, державних і недержавних організацій, груп і окремих індивідів із надання допомоги у здійсненні успішної соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутності належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізація утруднюється, призупиняється або відбувається у зворотному напрямі (десоціалізація) [3, 25].

У словнику-довіднику соціального працівника термін «соціальна робота» розглянуто як вид професійної діяльності, спрямованої на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб різних груп населення, на створення умов, які допомагають відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування [2, 56].

Метою соціальної роботи, за визначенням Американської асоціації соціальних працівників [6, 46], є «розвиток або відновлення взаємовигідних стосунків між індивідом та суспільством для покращення якості життя кожного його члена». Таким чином, соціальна робота намагається відповідати на потреби окремої людини і включати її у активне життя суспільства. Ядром соціальної роботи, яке отримало розповсюдження на Заході, став узагальнений метод «роботи з конкретним випадком» [7, 4], що ввібрав у себе елементи різних наукових дисциплін та досвід надання допомоги індивідам у кризових ситуаціях.

Соціальна робота як практична діяльність або професія виникла в Україні більше десяти років тому. Поява нового фаху була спричинена масштабними змінами у нашому суспільстві, пов’язаними із соціальною кризою та, як наслідок цього, появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги та підтримки – і не лише матеріальної. Соціально-економічна криза супроводжувалась ідейною: руйнувались ідеологічні принципи та догми, звичні для суспільства, відбувалася втрата почуття внутрішньої визначеності та стабільності [4].

Упродовж нетривалого періоду існування соціальної роботи в Україні можна спостерігати інтерес до цієї професії, що зростає дедалі більше. Про це свідчить не лише створення значної кількості громадських організацій, які пропонують послуги щодо розв’язання соціальних проблем різних груп населення, але й виникнення майже тридцяти кафедр, де готують соціальних працівників. Зараз уже мало хто сумнівається в тому, що соціальна робота необхідна у будь-якому суспільстві, – а не лише в тому, де існують складні соціально-економічні проблеми. Адже вона є однією з найпоширеніших професій у розвинених країнах Європи та Північної Америки [1, 23].

Запровадження посад фахівців із соціальної роботи в територіальних громадах відповідає вимогам цілої низки міжнародних документів та стандартів догляду дітей, зокрема  Конвенції ООН про права дитини, Керівних принципів ООН щодо альтернативного догляду дітей, Рекомендації ЄС «Інвестиції у дітей» та громаді та інших документів. Крім цього, в зв’язку з політичною ситуацією, яка на сьогодні склалася в нашій державі, територіальні громади за місцем проживання потребують додаткової підтримки сімей з дітьми, надання їм психологічної та соціальної допомоги, що і забезпечували в своїй діяльності соціальні працівники – фахівці із соціальної роботи [6].

Таким чином, роль соціальної роботи, ефективність і дієвість функціонування органів державної влади важко переоцінити; консолідація суспільства навколо вирішення соціальних проблем, пошук шляхів виходу із кризового стану сучасного українського суспільства, в якому воно нині знаходиться у результаті терористичних актів та воєнних дій на Сході України потребує вдосконалення кадрова політика соціальної роботи. У зв’язку з цим дедалі більше посилюється роль соціальних служб, кожного соціального працівника, особливо в регіонах, що потерпіли від терористів та військових протистоянь.

На шляху перезавантаження мислення з метою елітизації кадрової політики в галузі соціальної служби, необхідно сформувати нову систему, яка б зуміла використати досвід найкращих напрацювань демократичних країн та осмислити власний, природовідповідно часу, історичний досвід державних і суспільних можливостей соціального захисту людей сучасного українського суспільства, яке зробило на Майданах 2013-2014 рр. заявку на соборність та демократизацію, вступаючи в ЄС.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, на основі здійсненого аналізу можна зробити висновок, що соціальна робота як професійна діяльність соціальних інституцій, державних і недержавних організацій, груп і окремих індивідів з надання допомоги та підтримки людей, які опинились в скрутній ситуації.

Подальшого розгляду потребує механізм функціонування соціальної роботи, її нормативно-правове забезпечення, цілі та пріоритети регіональної соціальної політики, процеси вирішення соціальних проблем в органах державної влади на всіх рівнях.



Література:

  1. Горілий А. Г. Історія соціальної роботи [Текст] : навч. посібник / А. Г. Горілий. – Тернопіль : Видавництво «Астон», 2004. – 174 с.

  2. Кизименко Л. Д., Бєдна Л. М. Словник-довідник соціального працівника (для студентыв та соціальних працівників) – Міні-глосарій – Львів, ДЦ МОУ, 2000. – 67 с.

  3. Лукашевич М. П., Семигіна Т. В. Соціальна робота (теорія і практика) : підручник. – К. : Каравела, 2011. – 368 с.

  4. Пенішкевич Д. І. Соціальна педагогіка [Текст] : Модульна технологія навч. курсу: рек. М-вом освіти і науки України як навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / Д. І. Пенішкевич, Л. І. Тимчук. – Чернівці : ЧНУ, 2010. – 496 с.

  5. Пірен М. І. Державна кадрова політика : шляхи елітизації [навч. вид.] : монографія / М. І. Пірен. – К. : «Талком», 2014. – 253 с.

  6. Сидоров В. Ролі та функції соціальних працівників // Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В. Полтавця. – К., 2000. – С. 46.

  7. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В. Полтавця. – К., 2000. – С. 4.

  8. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика) [Текст] : навч. посібник / Л.Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 578 с.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка