Частина ІІІ методика аналізу фінансової діяльності підприємства



Сторінка1/7
Дата конвертації08.05.2016
Розмір1.24 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
ЧАСТИНА ІІІ

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


РОЗДІЛ 13
АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ


13.1. Завдання аналізу фінансових результатів

У ринкових умовах важливого значення набуває аналіз фінансових результатів діяльності підприємств і їх фінансового стану, при цьому дещо змінюється методика його проведення. Фінансові результати відображуються показниками прибутку та рівня рентабельності підприємства. Чим більше величина прибутку і вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим сталішим є його фінансовий стан.

Підприємства отримують прибуток, насамперед від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності (здача в оренду основних засобів, земельних угідь, комерційні операції на фінансових і валютних біржах тощо).

Прибуток — це частина чистого доходу (виручки від реалізації), який отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Кількісно прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні та небюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Збільшення обсягів реалізації прибуткової, тобто рентабельної, продукції сприяє зростанню прибутку і поліпшенню фінансового стану підприємства. Навпаки, збільшення обсягів реалізації збиткової продукції негативно впливає на прибуток і фінансовий стан підприємства. Тому фінансові результати господарської діяльності підприємства потрібно вивчати у взаємозв’язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку і рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальної, маркетингової, комерційної і фінансової діяльності підприємства, тому фінансові результати відображують усі сторони господарської діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

  • оцінювання результатів реалізації продукції, отриманих доходів і прибутків;

  • систематичний контроль за формуванням доходів і прибутку;

  • визначення величин впливу на фінансові результати окремих факторів;

  • виявлення можливостей щодо збільшення прибутку та підвищення рентабельності;

  • розробка заходів щодо використання резервів підвищення фінансових результатів;

  • перевірка відповідності фактичного розподілу прибутку вимогам чинних нормативних актів, інструкціям тощо.

Основними джерелами інформації для аналізу є: річний звіт за формою № 2 “Звіт про фінансової результати” (табл. 13.1) форма № 50-с-г статистичної звітності “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, аналітичний облік по рахунках, результати реалізації продукції, накладні на продаж продукції; відповідні планові (нормативні) розрахунки тощо.

Таблиця 13.1

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за 2003 р.

Форма № 2

Код за ДКУД

1801001

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

8582,9

6948,9

збиток


055










Інші операційні доходи

060

886,3

838,3

Адміністративні витрати

070

(70,3)

(444,0)

збиток


225







13.2. Аналіз складу загальних доходів
і прибутку підприємства

У зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку і застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) відбулися зміни у звітності про фінансові результати і у трактуванні таких понять, як “доходи”, “витрати”, “відшкодування витрат. Схема формування фінансових результатів підприємства наведена у табл. 13.2. Так, перша стаття “Звіту про фінансові результати” (код 010) валовий дохід (виручка) від реалізації” формується за рахунок реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, сум знижок, наданих покупцям. Аналіз доходів можна проводити як за видами продукції, товарів, робіт, послуг, так і за каналами реалізації (державі, на ринку тощо).

Таблиця 13.2

Формування фінансових результатів

№ п/п

Назва показника

Код звіту
ф. № 2




І. Операційна діяльність



1.13.


прибуток

100




1.14.

Збиток

105




ІІ. Інша діяльність




1.26.


збиток

225


Податок на додану вартість (ПДВ) відноситься до непрямих податків. Це означає, що він включається у вартість товару (роботи або послуги) і оплачується споживачем при купівлі (безпосередньо), а державі його сплачує продавець товару. За своєю економічною сутністю ПДВ є податком на споживача, оскільки весь його тягар лягає на останнього покупця у ланцюжку продаж, тобто на споживача.

В Україні введено цей податок у 1993 р. Ця схема державного збору ПДВ діє у понад 100 країнах світу, при цьому основні його ставки дорівнюють 10—22 %. В Україні ПДВ становить 20 % валового доходу. Останнім часом ведуться дискусії щодо зменшення цієї ставки або навіть ліквідації ПДВ.

Акцизний збір вводиться на окремі товари (наприклад, алкогольні і тютюнові вироби тощо), на цю суму зменшується валовий дохід (виручка) від реалізації продукції.

У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відображена її виробнича собівартість (за винятком витрат на збут продукції та інших непрямих витрат).

Крім доходу і валового прибутку від реалізації продукції (робіт і послуг) підприємство може мати інші доходи і витрати від операційної діяльності.

До інших операційних доходів належать: доходи від реалізації оборотних активів, іноземної валюти (крім фінансових інвестицій, акцій, облігацій та інших цінних паперів); операційної оренди активів, операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій, отримані від боржників; доходи від списання простроченої кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів (повернення боргів, списаних як безнадійні); суми отриманих субсидій тощо.

У витратних статтях звітності, крім собівартості реалізованої продукції, відображують: адміністративні витрати (загальногосподарські витрати з управління та обслуговування підприємства); витрати на збут, реалізацію продукції; утримання підрозділів, які займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції покупцям тощо. До “Інших операційних витрат” належать: собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів, збитки від операційних курсових різниць.

З урахуванням інших операційних доходів і витрат, адміністративних і збутових витрат визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) від операційної діяльності. Для цього до валового прибутку додаються інші операційні доходи і віднімаються адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Фінансових результатів підприємства має неопераційний характер (інша діяльність). До них належать такі статті:

“Дохід від участі в капіталі” (відображує доходи від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства);

“Інші фінансові доходи” (це доходи у вигляді дивідендів, відсотків тощо);

У звітності відображують також фінансові витрати (виплата відсотків та інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу) і витрати від участі в капіталі (збитки від інвестицій).

Прибуток від операційної діяльності разом з результатами від іншої діяльності (неопераційної) становлять фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування і, окремо, після оподаткування.

Підприємств може мати також надзвичайні прибутки (відшкодування страхових компаній) і збитки (від стихійного лиха, пожежі тощо).

Кінцевим фінансовим результатом є чистий прибуток як результат від звичайної і надзвичайної діяльності з урахуванням відрахувань від прибутків та податків на прибутки.

Отже, чистий прибуток — це фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток і зменшений податок на прибуток від надзвичайних подій мінус податок на прибуток від цієї діяльності та збитку від надзвичайної діяльності.


13.3. Аналіз фінансових результатів
від операційної діяльності

Фінансові результати від операційної діяльності складаються, насамперед з виручки і прибутку від реалізації продукції та послуг, інших операційних доходів і витрат, рентабельності операційної діяльності. У звітності окремо відображують валову виручку (дохід) від реалізації до врахування з неї податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу. Виробнича собівартість реалізованої продукції відображається у звітності без адміністративних витрат і витрат на збут продукції.

Рентабельність операційної діяльності (у відсотках) характеризується співвідношенням прибутку від операційної діяльності та загальної суми операційних витрат (собівартість реалізованої продукції + адміністративні витрати + витрати на збут + інші операційні витрати).

При аналізі зазначені вище показники за звітний період порівнюють з аналогічними плановими показниками і з даними за попередній період або з іншими показниками, прийнятими за базисні (табл. 13.3).

У наведеному прикладі майже по всіх показниках, які впливають на загальний фінансовий результат, спостерігаються позитивні відхилення (за винятком податку на додану вартість і собівартості продукції, інших операційних і фінансових витрат). Чистий прибуток від операційної діяльності господарства за звітний період становив 2417,1 тис. грн, тобто збільшився порівняно з минулим періодом на 1528,1 тис. грн або на 171,9 %.



Таблиця 13.3

Аналіз фінансових результатів, тис. грн

Пор. №

Показники

За звітний період

За попередній період

Відхилення (+; –)




абсолютні

%

1

2

3

4

5

6

1.

Дохід (виручка) від реалізації продукції

8582,9

6948,9

+ 1634

23,5

18.


Інші витрати

222,8

53,0

+169,3

320,4




19.

Фінансові результати до оподаткування: прибуток (+)
збиток (–)

+ 2011,8

+ 705,0

+ 1306,8

185,4

20.

Податок на прибуток








24.


Рентабельність операційної діяльності (р. 12 : р. 6 + 9 + + 10 + 11) · 100, %

38,9

14,1

×

+ 23,9

Загальні суми виручки і виробничої собівартості реалізованої продукції залежать від обсягу продукції, реалізаційних цін (виручка) і собівартості одиниці продукції. Тому прибуток від реалізації продукції аналізується як результат впливу на нього таких факторів:

1. Обсягу реалізованої продукції,

у тому числі за рахунок зміни:

а) кількості продукції;

б) структури продукції.

2. Зміни реалізаційних цін.

3. Зміни собівартості окремих видів продукції.

4. Зміни витрат на збут.

Методика розрахунків при аналізі цих факторів була розглянута у розділі 12, тому тут вона не наводиться.

Рентабельність операційної діяльності згідно з даними табл. 13.3 зросла за звітний рік на 23,9 % і становила 38,9 %. Причиною цього було збільшення прибутку за незначного підвищення собівартості реалізованої продукції та інших операційних витрат.

Рівень рентабельності характеризується співвідношенням прибутку зі спожитими та наявними ресурсами, які використовуються при різних видах господарської діяльності (виробничій, комерційній, інвестиційній тощо). Показники рентабельності більш точно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання. Вони використовуються для оцінки роботи підприємства та його інвестиційної діяльності у ціноутворенні .

Показники рентабельності об’єднують у дві групи:


  1. показники рентабельності витрат на виробництво продукції (валової і товарної) за її видами, галузями, виробничими підрозділами, напрямами реалізації продукції, в цілому по підприємству тощо);

  2. показники, що характеризують дохідність і прибутковість капіталу (активів) та його складових (усього капіталу підприємства, власного і залученого капіталу, середньорічної вартості виробничих ресурсів, основних засобів, оборотного капіталу тощо).

Методика аналізу першої групи показників рентабельності детально розглянута вище. Щодо аналізу рентабельності капіталу, то йому присвячений 14 розділ.

Висока рентабельність виробництва продукції досягається як за рахунок зниження її собівартості, так і внаслідок проведення ефективної цінової політики, підвищення якості реалізованої продукції, та попиту споживачів на неї, регулювання рівня середньореалізаційних цін. Найбільш конкурентоспроможним напрямом підвищення рентабельності є зниження собівартості виробництва, витрат на збут продукції та реалізацію її споживачам за нижчими цінами.


13.4. Аналіз реалізаційних цін на продукцію
В умовах ринку для ефективної виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших формувань великого значення набуває питання про ціни. На рівень цін впливають такі фактори, як якість продукції, ринки її продажу, кон’юнктура ринків, строки реалізації, інфляційні явища тощо. Цінова політика базується на аналізі цін і, як правило, має довготривалі наслідки. Суть цінової політики полягає в установленні підприємством таких цін та зміні їх відповідно до ситуації на ринку для досягнення поставлених цілей.

Середньореалізаційна ціна одиниці продукції визначається діленням виручки від реалізації відповідного виду продукції на її кількість. Зміни середньої ціни одиниці продукції за рахунок її якості можна визначити за формулою



,

де Δу — відхилення реалізаційної ціни за одиницю продукції за рахунок її якості; х1 та х2 — ціна за одиницю продукції відповідно вищої та середньої якості; х3 — обсяг реалізації продукції вищої якості; х4 — загальний обсяг продукції певного виду, виготовленої за звітний період.

За аналогічною методикою можна розрахувати зміни середньої ціни реалізації залежно від сортності та кондиції, категорії, ринків збуту, інфляції тощо.

Важливою умовою стабільності показників дохідності та рентабельності виробництва є обґрунтованість реалізаційних цін у майбутньому періоді.

Єдиним надійним способом забезпечити відповідні ціни в майбутньому є укладання попередніх контрактів. Однак завчасне передбачення продажних цін у такий спосіб доступне не для всіх господарств. Таку можливість мають переважно виробники тих видів продукції, ціна на які регулюється державою або іншими споживачами (зерно, цукрові буряки, овочі, молоко та деякі інші). Ціни на продукцію, що реалізується на ринку, складаються в умовах конкуренції між товаровиробниками.

Для передбачення майбутніх цін використовують методи аналізу ціноутворення, зокрема математичні методи аналізу цін, які є формальними методами оцінки. Однак в умовах господарства існують певні перешкоди для застосування цих методів: управлінці не завжди мають необхідну професійну підготовку, відповідні технічні засоби, а головне, невпевнені у кінцевих результатах аналізу. Вони користуються відповідними аналізами цін, проведеними іншими організаціями чи установами найчастіше для отримання довідкової інформації, ніж для практичного використання.

В економічній літературі розрізняють 8 прийомів прогнозування майбутніх цін:

1) передбачення, що існуючі ціни збережуться або повторяться;

2) визначення очікуваних цін на основі минулих цін або інших джерел;

3) передбачення, що ціни минулого періоду на деякі продукти збережуються або зміняться у протилежному напрямі;

4) використання середніх цін за минулий період (простої середньої арифметичної або медіани);

5) поширення на майбутнє тенденції зміни цін, що мала місце в минулому, з відповідними корективами або без них;

6) прийняття за основу майбутньої ціни деякі послідовності економічних даних, такі як індексні ряд або комбінація подібних рядів;

7) використання неформального аналізу, включаючи зазначені вище методи плюс оцінювання можливого впливу певних факторів на ціни;

8) використання оцінок, підготовлених експертами з цін чи фахівцями з економічного прогнозування.

Реальні або максимально наближені до них нормативи дуже важливі при аналізі та плануванні економіки господарства. Корисність результатів аналізу прямо пропорційна обґрунтованості та надійності нормативів цін. Тому найрозумніші управлінці переважно користуються сьомим із перелічених прийомів. Шість перших не досить точні, оскільки обмежують аналіз вивченням лише окремих факторів, що впливають на ціни.

Господарники також використовують інші цінові матеріали. Газети й журнали публікують інформацію про ціни, а також факти і коментарі до них. Додаткові дані можна отримати з оглядів та окремих видань про ціни, від торгово-фінансових бірж тощо.

На основі економічних досліджень розроблені більш точні методи передбачення цін. Однак в умовах прискореної інфляції та нестабільності, які мали місце в Україні останнім часом, ці методи також не гарантують реальності нормативів очікуваних у майбутньому цін.

У зарубіжній літературі згадується кілька методів розрахунку очікуваних цін:

1) “середні витрати + прибуток”;

2) на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку (графік зміни прибутку зі збільшенням обсягу виробництва);

3) на основі цінності товару, що передбачається;

4) на основі аналізу рівня існуючих цін;

5) на основі закритих торгів.

До цих методів ціноутворення можна добавити визначення цін і оптимальних обсягів виробництва на основі правила рівності граничного доходу (М) граничними витратам (МС). Цей метод є одним з найбільш поширених у розвинених країнах, оскільки дає можливість товаровиробникам у короткотерміновому й довготерміновому періоді у разі потреби максимізувати прибуток або мінімізувати збитки.

У системі ціноутворення використовуються розрахунки показників покриття й окупності витрат підприємства за такою формулою

Цn = [ВС + ВС(Са + Сз + Ср)] · Ка · КПДВ,

де Цnціна одиниці продукції; ВС — виробнича собівартість одиниці продукції; Са, Сз, Ср — коефіцієнти співвідношення відповідно адміністративних витрат, витрат на збут, фінансового результату (прибутку) до собівартості реалізованої продукції (Ср); КА — коефіцієнт акцизу, КПДВ — коефіцієнт податку на додану вартість.

Наприклад, виробнича собівартість одиниці продукції становить 50 грн, у розрахунку на 1 грн виробничої собівартості адміністративні витрати становлять 5 коп. (коефіцієнт 0,05), витрати господарства на збут — 3 коп. (0,03), необхідний прибуток — 25 коп. (0,25). Продукція реалізується без акцизного збору, ПДВ — 20 %.

Цп = [50 + 50(0,05 + 0,03 + 0,25)] · 1 · 1,2 = 79,80 грн.

Наведені розрахунки можуть бути використані як при факторному аналізі реалізаційних цін, так і для встановлення їх рівня на майбутній період.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка