Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України Руденко Микола Васильович



Скачати 407.74 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації15.12.2016
Розмір407.74 Kb.
  1   2   3
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України


Руденко Микола Васильович


УДК 378.635.5:355.07(477)

Педагогічна оцінка ефективності управлінської діяльності

офіцерів органів виховної роботи

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2003Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України.
П`янковський Геннадій Валентинович

Науковий керівник кандидат педагогічних наук,

Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, кафедра військової педагогіки і культури, заступник начальника кафедри


Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Маслов Валерій Сергійович,

Національний аграрний університет, кафедра психології, професор


кандидат педагогічних наук, доцент,

Маслов Борис Борисович,

Науковий центр гуманітарних проблем Міністерства оборони України, відділ морально-психологічного забезпечення, провідний науковий співробітник


Провідна установа           Херсонський державний педагогічний університет МОН України, кафедра педагогіки
Захист відбудеться 28 жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 21.


Автореферат розісланий 28 вересня 2003 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, Постанова Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року “Про створення єдиної системи військової освіти”, інші керівні документи передбачають створення сучасної як за структурою, так і за рівнем підготовки армії.

Особливу роль у реформаторських змінах, які відбуваються в Збройних силах України (далі ЗСУ), відіграє людський фактор. Ефективність функціонування армійських систем “людина-техніка”, “людина-людина” буде залежати, у першу чергу, від рівня підготовки її кадрового складу - від військовослужбовців строкової та контрактної служби, прапорщиків (мічманів), офіцерів до генералів і адміралів. Саме від ступеня їхньої патріотичної свідомості, рівня фахової підготовки залежить виконання найважливіших завдань сьогодення – створення сучасної армії, яка здатна реалізувати покладене на неї Конституцією України функціональне призначення, та перехід до комплектування військ на професійній основі.

Такі майбутні досягнення у військовому відомстві можливі за умови покращення якості виховної роботи серед особового складу поряд із комплексним вирішенням матеріально-технічних, організаційних і морально-етичних проблем. Хоча у вихованні військовослужбовців беруть участь різнорідні соціальні інституції (сім`ї, релігійні та громадські організації, засоби масової інформації тощо), але безпосередньо здійснюють виховний вплив в армійських (флотських) підрозділах військові педагоги – командири (начальники) різного рівня підпорядкованості. Особлива категорія військових педагогів у ЗСУ – це офіцери органів виховної роботи (далі ОВР) усіх ланок (рота, батальйон, бригада), які безпосередньо організують виховну роботу, відповідають за її планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення.

Згідно Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України виховна робота являє систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної свідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з`єднань, частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Загальне керівництво виховною роботою здійснюють командири (начальники), планування та організацію виховної роботи забезпечують штаби разом з ОВР. Управлінська діяльність офіцерів ОВР (далі УДО ОВР) є вагомою складовою (елементом) більш складної за структурою системи виховної роботи у військових підрозділах (частинах, з’єднаннях) ЗСУ.

Єдиним джерелом підготовки висококваліфікованих офіцерських кадрів в Україні для ОВР оперативно-тактичного рівня є Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України (далі ВГІ НАОУ), а для оперативно-стратегічного рівня – Національна академія оборони України. Означені вищі військові навчальні заклади післядипломної освіти (далі ВВНЗ ПО) згідно ст.10 Закону України “Про вищу освіту” здійснюють перепідготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації офіцерів на базі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) для ОВР. Від якості підготовки офіцерів у зазначених ВВНЗ ПО, їхньої управлінської культури суттєво залежать досягнення високих результатів у бойовій і гуманітарній підготовці у ЗСУ.

Аналіз робіт, присвячених управлінській діяльності офіцерів ЗСУ, свідчить про активний пошук шляхів її удосконалення. Разом з цим не виявлено спеціальних робіт, які б розглядали проблеми оцінювання УДО ОВР. У практичній діяльності військ, на жаль, не має єдиної науково обґрунтованої методики оцінювання УДО ОВР та алгоритму її впровадження. Крім того, наведений аналіз практичного аспекту проблеми виявив невідповідність між рівнем готовності офіцерів ОВР – випускників ВВНЗ ПО до управлінської діяльності й вимогами, які постають перед ними в умовах переходу на нову модель комплектування сучасних ЗСУ.

Удосконалення якості оцінювання УДО ОВР дасть змогу робити обґрунтовані корекції в організації та змісті післядипломної підготовки офіцерів для ОВР на базі ВГІ НАОУ, більш об`єктивно здійснювати кадрові переміщення цієї категорії офіцерів безпосередньо у військах.

У вітчизняній та іноземній літературі маємо досить широкий спектр джерел, присвячених проблемам управління та управлінській діяльності. Серед іноземних учених цю проблему розглядали М.Альберт, Р.Блейк, Я.А.Лейманн, Дж.Муттон, М.Х.Мескон, Ф.Хедоурі, А.Файоль, Р.Фалмер та ін. В їхніх працях обґрунтовано загальні підходи щодо визначення сутності управління, управлінської діяльності, її функціональної структури.

Дослідженням технічних аспектів управління, його моделювання кібернетичними засобами займалися вчені В.І.Алексашин, Р.Акоф, В.А.Бокарьов, С.Бір, В.В.Балашова, Н.Вінер.

Питанням управління та управлінської діяльності у сфері освіти приділяли увагу українські вчені В.Г.Афанасьєв, А.Д.Боднар, Л.І.Даниленко, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.П.Корнєєв, В.І.Маслов, М.І.Нещадим, В.В.Олійник, В.С.Пікельна, В.І.Пуцов, Н.Г.Протасова, В.Г.Слюсаренко, В.О.Сухомлинський та ін.

Поряд із зазначеними, опубліковано ряд праць спеціалізованого характеру, присвячених дослідженню управлінської діяльності офіцера (П.К.Алтухов, В.П.Давидов, Б.Б.Маслов, С.П.Мосов, В.О.Мясников, О.В.Пантюк, О.Е.Рейш, І.С.Руснак, І.Й.Смоліков, О.М.Столяренко, В.Ф.Студентов, В.М.Телелим, Г.П.Філоненко та ін.).

Менш розробленим є питання підвищення ефективності управлінської діяльності (Н.М.Азарнов, М.К.Бочаров, В.В.Лега, М.К.Поляков, А.Ф.Сільченков, Ф.П.Тонкіх, Ю.Г.Фокін) та її діагностики (В.І.Голіков, С.О.Кубіцький, С.І.С`єдін, Й.Кхол).

Більшість сучасних дослідників свою увагу звертає на соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти ефективності управлінської діяльності офіцерів (О.В.Барабанщиков, Л.О.Кандибович, П.П.Криворучко, О.В.Кузьмін, В.С.Маслов, В.Ф.Перевалов, І.Г.Павловський, Я.В.Подоляк, О.Д.Сафін, І.В.Сулятицький, В.В.Ягупов). Хоча й існують інноваційні наукові розробки педагогічних аспектів управлінської діяльності військових кадрів (О.М.Аксьонова, А.М.Зельницький, Г.В.П`янковський, В.Г.Моісєєв, М.М.Тарнавський, І.О.Хорєв), але вони присвячені аналізу окремих факторів цього соціального процесу, а не визначенню ефективності.

Огляд наукової літератури з проблеми засвідчив, що є лише окремі праці, які присвячені питанню педагогічної діагностики УДО ОВР (Д.П.Познанський, В.П.Лазарєв). Результати аналізу експериментальних даних свідчать про необхідність розробки педагогічних способів вимірювання ефективності УДО ОВР з метою її підвищення.

Отже, недостатня теоретико-методологічна розробленість цієї проблеми у поєднанні з високою практичною значимістю зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічна оцінка ефективності управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи”.



Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри військової педагогіки і культури ВГІ НАОУ, а також планів наукової і науково-технічної діяльності Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України, Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України в межах науково-дослідних робіт “Педагогічні основи управлінської діяльності офіцера” (шифр: “Управління”, 1999-2001 рр.), “Розробка методологічних основ кадрової політики у Збройних Силах України на період до 2015 року” (шифр: “Пріоритет”, 2002 р.).

Тема затверджена на засіданні вченої ради Київського військового гуманітарного інституту, протокол № 3 від 28.12.1999 р. Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 17.9.2002 р.).



Об`єктом дослідження є управлінська діяльність офіцерів органів виховної роботи.

Предметом дослідження є зміст та алгоритм педагогічного оцінювання ефективності управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи.

Мета дослідження полягає у розробці та апробації методики оцінювання ефективності УДО ОВР та на підставі отриманих результатів внесенні відповідних коректив у зміст як підготовки слухачів ВВНЗ ПО, так і професійної підготовки офіцерів ОВР безпосередньо у військових частинах ЗСУ.

Відповідно до мети визначені основні завдання дослідження:

1. На підґрунті аналізу результатів теоретичних і практичних досліджень визначити особливості управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи у сучасних умовах життєдіяльності військ і стан їх підготовки як управлінців у системі післядипломної освіти.

2. Визначити зміст та алгоритм (методику) педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР.

3. Експериментально перевірити умови впровадження запропонованої методики оцінювання ефективності УДО ОВР у практику діяльності військових підрозділів та вищих військових навчальних закладах післядипломної освіти.

4. Розробити педагогічні рекомендації щодо провадження у навчальний процес запропонованої методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР.



Методи дослідження: програмно-цільовий, системно-структурний, порівняльно-зіставний, з позицій яких було проаналізовано наукову літературу і зроблено наукові узагальнення досвіду науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів із метою з`ясування ступеню розробленості зазначеної проблеми; розглянуто нормативні, інструктивно-методичні матеріали, визначено шляхи їх застосування при створенні алгоритму експертної оцінки ефективності УДО ОВР. Використовувалися діагностичні методи: усні опитування (бесіда, інтерв`ю); письмові опитування (анкетування) для визначення якісного складу експертних груп, експертних оцінок, а також визначення ступеня володіння офіцерами ОВР теоретичними знаннями та практичними навичками ефективного управління, порівняльний аналіз результатів на різних етапах навчально-виховного процесу у ВВНЗ ПО; теоретичні загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, моделювання – застосовувалися при створенні моделі управлінської діяльності. Методи системного аналізу, синтезу, індукції, дедукції використовувалися під час розробки критеріїв педагогічної оцінки УДО ОВР.

Було проведено також педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) як комплексний багатофункціональний метод дослідження, якісний і кількісний аналіз результатів якого за допомогою методів математичної статистики сприяв розгляду досліджуваної проблеми у динамічних змінах та часовій послідовності.



Методологічну основу дослідження становлять ідеї щодо універсальності і провідної ролі управлінського аспекту в будь-якій діяльності, а також загальнонаукові способи пізнання та системно-структурного аналізу, систематизації та класифікації; узагальнені теоретичні положення сучасних вітчизняних, зарубіжних учених і педагогів-практиків щодо підготовки офіцерів у ВВНЗ ПО; системний і ситуаційний підходи, які були застосовані для усвідомлення процесів переходу суб`єкта та об`єкта управлінської діяльності в новий якісний стан. Вихідні засади дослідження формувалися також на основі Конституції України, Закону України “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

Експериментальна база дослідження. З метою виконання завдань дослідження та обґрунтування доцільності запропонованої методики було проаналізовано управлінську діяльність 101 офіцера ОВР – випускників ВГІ НАОУ у 5-ти військових частинах Південного та Західного оперативних командувань. Здійснено аналіз 327 відгуків на випускників інституту, що отримали післядипломну освіту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося з 1996 по 2003 роки у три етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчено та проаналізовано наукові джерела з проблеми, досвід діагностики управлінської діяльності у військових частинах, підрозділах ЗСУ; уточнено план дисертації та програму дослідження; здійснено підготовку до констатуючого педагогічного експерименту: вибір об`єкта і предмета дослідження, постановка мети, розробка гіпотези, завдань і методики дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (1998-2000 рр.) проведено констатуючий педагогічний експеримент. У ході експерименту визначилися основні критерії і показники педагогічного оцінювання УДО ОВР, уточнювалася гіпотеза, досліджувалася робота офіцерів, штабів, відділень ОВР, кафедр ВВНЗ ПО з питань підвищення рівня готовності офіцерів до управлінської діяльності. Вносилися корективи у зміст експериментальної методики отримання первинних показників для оцінювання. На етапі формуючого експерименту здійснено перевірку запропонованої методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР, виявлено рівні ефективності УДО ОВР в експериментальних і контрольних групах на початковому та завершальному етапах дослідно-експериментальної роботи, уточнено показники педагогічної оцінки ефективності УДО ОВР і процедуру її оцінювання. Сформульовано попередні висновки та рекомендації, які використовувалися у навчально-виховному процесі ВГІ НАОУ та військових частинах ЗСУ.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснено остаточну обробку, систематизацію та узагальнення отриманих результатів дослідження, розроблено практичні рекомендації щодо впровадження їх у діагностичний цикл системи післядипломної підготовки офіцерів ОВР на основі розробленої методики.



Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначено сутність показників ефективності УДО ОВР; обґрунтовано критерії ефективності УДО ОВР та відповідні оцінні методики; подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо визначення місця і ролі педагогічної оцінки у військово-педагогічному процесі ВВНЗ ПО та військових частинах ЗСУ.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в доведенні провідної ролі управлінської складової в діяльності офіцерів ОВР, в отриманні нових даних, що доповнюють знання щодо управлінських аспектів діяльності офіцерів ОВР, у поглибленні змісту понять ефективності УДО ОВР, у внесенні нового змісту до теоретичних положень педагогічної діагностики ефективності УДО ОВР.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено й упроваджено методику педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР; доповнено й удосконалено тематичні плани з навчальних дисциплін “Теорія і практика загальної та військової педагогіки”, “Соціальна військова педагогіка”, навчальні програми й змістовні модулі педагогічних дисциплін для слухачів ВГІ НАОУ.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні теоретичних положень щодо педагогічної оцінки ефективності УДО ОВР, у багаторічному самостійному дослідженні методичних аспектів проблеми, проведенні експериментальної роботи у ВГІ НАОУ та військових частинах ЗСУ, розробленні методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР; у представленні результатів дослідження у відповідних розділах колективних посібників “Педагогічні аспекти управлінської діяльності офіцера”, “Теорія і практика загальної і військової педагогіки”, “Соціально-педагогічний практикум офіцера-вихователя”, “Соціальна військова педагогіка”, які застосувались при організації освітньої діяльності ВВНЗ ПО. Ідеї та розробки співавторів друкованих робіт у дисертації не використовувались.

Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечено тривалою експериментальною перевіркою теоретичних положень у реальних умовах підготовки офіцерів у ВГІ НАОУ, навчально-виховному процесі конкретних підрозділів ЗСУ, використанням надійних методів діагностики і підтверджено відповідністю результатів теоретичних та експериментальних досліджень, а також статистичною обробкою одержаних даних.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Прикладні аспекти проведеного дослідження було використано у практиці оцінювання УДО ОВР в/ч А3283 (акт реалізації № 217 від 17.11.01 р.), в/ч А0773 (акт реалізації № 315 від 17.10.01 р.), в/ч А0224 (акт реалізації №12 від 18.02.02 р.), в/ч А0600 (акт реалізації № 24 від 18.02.01 р.), Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (акт реалізації № 35 від 24.04.02 р.), в/ч А1533 (акт реалізації № 82 від 12.02.02 р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася у навчально-виховному процесі ВГІ НАОУ шляхом публікації науково-педагогічних і навчально-методичних праць автора, у матеріалах науково-дослідних робіт “Педагогічні основи управлінської діяльності офіцера” (шифр: “Управління”, 1999-2001 рр.), “Розробка методологічних основ кадрової політики у Збройних Силах України на період до 2015 року” (шифр: “Пріоритет”, 2002 р.), під час проведення формуючого експерименту у п`яти військових частинах Південного та Західного оперативних командуваннях ЗСУ, виступів із доповідями на науково-практичних конференціях “Українознавство в системі вищої освіти” у 2001 році (м. Київ) і “Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти” у 2002 та у 2003 роках (м. Харків), науково-методичних семінарах науково-педагогічних працівників ВГІ НАОУ, шляхом підготовки програм та методичних матеріалів для викладачів і слухачів інституту. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри військової педагогіки і культури, засіданнях вченої ради факультету організації виховної роботи ВГІ НАОУ.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох навчально-методичних посібниках, які написані у співавторстві і 10 одноосібних публікаціях. Дев`ять публікацій надруковано у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Положення про показники ефективності УДО ОВР, що характеризує співвідношення між ступенем досягнення цілей виховної роботи в підрозділі шляхом налагодження управлінського процесу та часовими витратами в ході самого управлінського процесу.



2. Положення про педагогічну оцінку УДО ОВР як умову здійснення діагностичного циклу в системі підготовки фахівців для ОВР.

3. Методика педагогічного оцінювання, яка ґрунтується на груповій експертній оцінці.



Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (195 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, в тому числі 160 сторінок основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначено об`єкт, предмет, мету, завдання і гіпотезу дослідження, його методологію та методи, відображено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки щодо впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Аналіз управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи” на основі проведення теоретичного аналізу проблеми управління подано загальну характеристику військово-соціального управління, управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи, виявляється їх сутність і зміст.

Аналіз наукових джерел з теорії управління дав змогу визначити три загальні підходи щодо моделей управлінської діяльності. Представники першого підходу (В.І.Алексашин, Є.С.Алехнович та ін.) вважають за доцільне при визначенні особливостей управлінської діяльності встановлення перш за все об`єкта діяльності, змісту діяльності, наявності творчих або виконавчих елементів.

Прихильники другого підходу, а саме О.Д.Сафін, А.Л.Свенцицький, І.І.Смоліков та інші, передбачають у моделі управлінської діяльності багаторівневість за певними ознаками. Так, О.Д.Сафін до складу моделі управлінської діяльності вводить наступні компоненти: структурні елементи (мета й завдання управлінської діяльності, інформація, засоби взаємодії, комунікації), функціональні елементи, алгоритми, технології, результати управлінської діяльності.

Третій підхід відбито в працях Н.Н.Азарнова, В.І.Голікова, Й.Кхола, С.В.Платонова, Ю.М.Швалба й інших і полягає у визначенні елементів у структурі управлінської діяльності, які взаємопов`язані логікою процесу управління. У такому розумінні структура УДО ОВР складається з трьох головних підструктур: офіцер ОВР як управлінець, управлінська ситуація, процес управління. Беручи до уваги занадто загальний характер першого з означених підходів, а також спрямованість виключно на дослідницький аспект управлінської діяльності другого, ми беремо за основу визначення структури УДО ОВР теоретичну модель Й.Кхола, запропоновану в межах третього підходу.

УДО ОВР визначаємо як специфічний вид службової діяльності, що регламентована посадовими обов`язками та вищим ОВР і має допоміжний характер в плануванні та організації виховної роботи та безпосередньому практичному здійсненні виховних заходів з метою забезпечення ефективного функціонування підпорядкованої військової організації у мирний період або під час бойових дій. Отже, УДО ОВР має допоміжний характер.

Аналіз результатів опитування 101 випускника ВГІ НАОУ дав змогу визначити рейтинг восьми найбільш поширених управлінських якостей офіцера ОВР, які визначені найбільш суттєвими для ефективної управлінської діяльності.

Таблиця

Рейтинг якостей офіцера ОВР як управлінця


Ранг

Якості офіцера ОВР як управлінця

Частка опитаних у відсотках

1

Авторитет серед підлеглих

94,0

2

Високий рівень організаторських якостей

81,3

3

Комунікабельність

77,4

4

Високий рівень вольових якостей

73,2

5

Управлінський досвід

66,1

6

Авторитет серед вищого командування

54,7

7

Почуття патріотизму

50,7

8

Почуття офіцерської честі

49,8

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка