Бюджетні повноваження україни та місцевих органів самоврядування §



Скачати 194.64 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір194.64 Kb.
Глава 6

БЮДЖЕТНІ ПОВНОВАЖЕННЯ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ

§ 1. Поняття бюджетних повноважень. Зміст інституту бюджетних повноважень

Питання про розмежування повноважень у галузі бюджету між органами держави на її території завжди є актуальними. Незалежність у галузі бюджету — свідчення про самостійність. Не можна уявити собі суверенну державу, яка не має коштів на першочергові потреби, що концентруються в бюджеті, і не може ними розпоряджатися за своїм розсудом.

Конституція України встановила, що бюджетна система держави будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територі­альними громадами.

Правовий статус держави, її вищих органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'яз­ково включає в себе право на власну фінансову базу у вигляді бюджету. Це загальне право включає в себе багато бюджетних повноважень (прав і обов'язків). Бюджетні повноваження мо­жуть належати державі в цілому, конкретним представницьким і виконавчим органам, місцевим органам самоврядування, ад­міністративно-територіальним утворенням.

Бюджетні повноваження України як суверенної держави і місцевих органів самоврядування визначаються перш за все нормами Конституції України. Оскільки Україна як держава
154

реалізує свої бюджетні повноваження через Верховну Раду та Кабінет Міністрів, норми Конституції України, які встановлю­ють основні повноваження України як держави в галузі Дер­жавного бюджету України, деталізуються Регламентом Верхов­ної Ради України та Законом України “Про Кабінет Міністрів України”. Приписи цих нормативних актів є нормами консти­туційного права. Вони не включаються в бюджетне право як центральну частину фінансового права. Але без них не можна уявити собі обсяг повноважень держави у галузі бюджету, по­вноважень Верховної Ради та Кабінету Міністрів.

Регламент Верховної Ради України має спеціальний розділ 9, присвячений повноваженням Верховної Ради в галузі Держав­ного бюджету. Закон України “Про Кабінет Міністрів Украї­ни” також регламентує повноваження уряду в галузі Державно­го бюджету.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” має розділ, в якому регламентується матеріальна і фінансова осно­ва місцевого самоврядування, повноваження місцевих рад та їх органів у галузі місцевих бюджетів.

Бюджетним повноваженням держави, порядку їх реалізації в бюджетному процесі присвячено бюджетне законодавство, норми якого в сукупності і складають бюджетне право — цен­тральну частину фінансового права.

Для повного з'ясування і застосування правових норм, які регламентують бюджетні повноваження держави і місцевих органів самоврядування, їх необхідно об'єднати в один інсти­тут бюджетних повноважень1.

Цей інститут повинен включати норми Конституції, нор­мативних актів, які регламентують повноваження Верховної Ради, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування, а також цілком бюджетне право як центральну частину фінан-

__________________________________________________________________

1Донедавна інститут бюджетних повноважень у фінансово-правовій літера­турі мав назву інституту бюджетних прав. Це походило від назви законів союзного і союзних республік “Про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік”, в Україні діяв закон “Про бюджетні права Української РСР і місцевих Рад народних депутатів”. Деякі автори ототожнювали терміни “бюд­жетне право” (як складова частина фінансового права) і “бюджетні права” (як сукупність повноважень у галузі бюджету), тобто ототожнювалися співзвучні поняття “об'єктивного” і “суб'єктивного” права. Тому ми і називаємо цей інститут “бюджетні повноваження”.
155

сового права. Тобто інститут бюджетних повноважень є міжга­лузевим правовим інститутом, який включає в себе норми пуб­лічних галузей права, які регулюють відносини в галузі бюд­жетних повноважень. Цей правовий інститут не має права на місце в системі права, він необхідний з точки зору науки і прак­тики для глибокого вивчення цих повноважень і їх ефективної реалізації, оскільки роль бюджету в житті будь-якої держави і кожної адміністративно-територіальної одиниці постійно зро­стає. Ефективне регулювання відносин в галузі бюджету сприяє мобілізації коштів у централізовані фонди та їх раціональному використанню.

Бюджетні повноваження (як права і обов'язки) на основі конституційних норм розподіляються між представницькими і виконавчими органами різних рівнів.

Україна як суверенна держава, здійснюючи свої повнова­ження в галузі бюджету, регулює за допомогою права розподіл повноважень між Верховною Радою і місцевими радами вищо­го рівня, які очолюють певні адміністративно-територіальні одиниці, останні врегульовують бюджетні взаємовідносини з міс­цевими радами нижчого рівня.

Конституція закріплює за Верховною Радою право затверд­ження законів, якими вводяться податки, інші доходи на фор­мування доходної частини Державного і місцевих бюджетів.

Розподіл бюджетних повноважень між представницькими і виконавчими органами влади одного рівня (горизонтальні) про­вадиться в залежності від розподілу компетенції між різними гілками влади нормами Конституції, Закону України “Про місце­ве самоврядування в Україні” та Законом України “Про бюд­жетну систему України”.

В залежності від виду бюджетних правовідносин, в межах яких реалізуються бюджетні повноваження, вони поділяються на матеріальні і процесуальні.

Таким чином, бюджетні повноваження (права і обов'язки) України та адміністративно-територіальних утворень — це су­купність прав та обов'язків у галузі бюджетної діяльності, що регулюються нормами чинного законодавства і реалізуються від­повідними представницькими і виконавчими органами влади.



§ 2. Бюджетні повноваження України

Інтереси забезпечення єдності бюджетної системи і фінан­сової політики України як суверенної держави вимагають на-


156

дання широкого кола матеріальних і процесуальних бюджет­них повноважень саме Україні.

Згідно з Конституцією України ці повноваження можна об'єднати в такі групи:

1) повноваження по здійсненню правового регулювання в галузі бюджету;

2) повноваження по встановленню податків і обов'язкових платежів, які надходять на утворення державного і місцевих бюджетів, їх розподіл між державним бюджетом і місцевими бюджетами вищого рівня. Конституція, визначаючи основні напрямки діяльності держави, тим самим визначає і напрями видатків державного бюджету, оскільки витрати опосередкову­ють здійснення функцій держави;

3) повноваження по складанню, розгляду, затвердженню, виконанню бюджету та звіту про його виконання.

Україна здійснює бюджетні повноваження в двох напря­мах: формує і виконує Державний бюджет і одночасно з цим впливає на процес формування і виконання місцевих бюджетів вищого рівня.

Чинне законодавство регулює відносини при встановленні бюджетної системи України: визначення видів бюджетів, по­рядку і принципів їх включення в бюджетну систему.

Верховна Рада України виступає як повноважний представ­ник усієї держави, тому повноваження, які надані їй Конститу­цією України, є виключними, тобто такими, які не можуть бути переданими ніякому іншому органу.

Бюджетні повноваження законодавчого і виконавчих органів державної влади можна поділити на три групи:

1) права і обов'язки як суб'єктів, які представляють держа­ву в цілому, яка має зведений бюджет України,

2) права і обов'язки по відношенню до Державного бюдже­ту України,

3) права і обов'язки по відношенню до місцевих бюджетів. Стаття 85 Конституції України відносить до виключних по­вноважень держави:

а) затвердження Державного бюджету України;

б) внесення змін до Державного бюджету України і конт­роль за його виконанням:

в) прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Ствер­джувати виключне право Верховної Ради України на затверд­-


157

ження Державного бюджету України, проведення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання дає підстави не тільки стаття 85 Конституції, але й стаття 92 Конституції, яка закріпила, шо Державний бюджет України встановлюється виключно законом. Стаття 96 Консти­туції встановила, що Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України щорічно. Стаття 97 Конституції за­писала, що Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету. І, нарешті, стаття 98 Конституції встановила, що контроль за використан­ням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. До бюджетних прав України належать:

1) встановлення видів бюджетів, порядку і принципів їх об'єднання в бюджетній системі України (стаття 92 Консти­туції України, статті 2, 3 та 4 Закону України “Про бюджетну систему України”);

2) визначення видів видатків, які включаються в Держав­ний бюджет України. Стаття 95 Конституції України встанови­ла, що виключно законом про Державний бюджет України виз­начаються будь-які видатки держави на загальносуспільні по­треби, розмір і цільове спрямування цих видатків;

3) визначення доходних джерел, які надходять у Держав­ний та місцеві бюджети. Це випливає, по-перше, з статті 92 Конституції України, яка встановила, що система оподатку­вання, податки і збори встановлюються виключно законами України, а по-друге, стаття 143 вказує на те, що через органи місцевого самоврядування можуть вводитися місцеві податки і збори відповідно до закону,

4) розподіл доходних джерел між Державним і місцевими бюджетами чинний Закон України “Про бюджетну систему України” в статтях 11, 12, 13, 14 та 15 встановив відповідно перелік джерел Державного, республіканського бюджету Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольсь­кого міських бюджетів, районних, міських (міст обласного підпо­рядкування), районних в містах, міських (міст районного підпо­рядкування), селищних та сільських бюджетів.

На наш погляд, це положення Закону України “Про бюд­жетну систему України” застарілі. Закон було прийнято в 1995 році, а Конституцію України — 28 червня 1996 року, тому
158

Закон “Про бюджетну систему України” треба привести у від­повідність з Конституцією України. Стаття 142 Конституції України встановила обов'язок держави брати участь у форму­ванні доходів бюджетів місцевого самоврядування і фінансове підтримувати місцеве самоврядування, але не визначати, які доходи включаються в бюджети різних рівнів бюджетної системи;

5) встановлення загального порядку формування видатко­вої частини бюджетів різного рівня. Згідно з положенням статті 95 Конституції України будь-які видатки держави на загально­суспільні потреби, розмір і цільове скерування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет. Цим самим встановлено, що видатки на загальносуспільні потреби на всій території України встановлюються на підставі законо­давства і це належить до повноважень України в особі Верхов­ної Ради і Кабінету Міністрів;

6) затвердження єдиної бюджетної класифікації. Чинну бюджетну класифікацію, єдину для всіх видів бюджетів, затвер­дила Верховна Рада України 12 липня 1996 р.;

7) встановлення принципів і основ бюджетного процесу для всіх рівнів бюджетів здійснюється Законом України “Про бюд­жетну систему України” (розділ IV), але Закон України “Про місцеве самоврядування в статті 58 забороняє державним орга­нам втручатися у процес складання, затвердження і виконання бюджетів місцевого самоврядування;

8) встановлення основ бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування проведено в розділі XI Конституції України в статтях 142 та 143. Ці положення Конституції розви­нені в Законі України “Про місцеве самоврядування” та в За­коні України “Про бюджетну систему України”;

9) встановлення системи заходів по збалансуванню бюд­жетів усіх рівнів на підставі статтей 95 та 142 Конституції Ук­раїни, в яких приписано: Держава прагне до збалансованості бюджету України та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування і фінансове підтримує його;

10) складання зведеного (консолідованого) бюджету та звіту про його виконання, що передбачено статтею 2 Закону Украї­ни “Про бюджетну систему України” (статті 2 та 42);

11) здійснення методичного керівництва в бюджетній діяль­ності і контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
159

Це повноваження випливає з статті 9 Закону України “Про бюджетну систему України”, де встановлено, що Правила скла­дання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сутність порушень законодавства про бюджетну систему України і відповідальність за порушен­ня законодавства про бюджетну систему. Ці повноваження на­лежать Україні як державі, на території якої виробляється і здій­снюється єдина бюджетно-фінансова політика.

Друга група бюджетних повноважень пов'язана з тим, що головну роль у бюджетній системі України відіграє Державний бюджет, тому в галузі Державного бюджету Україна має повно­важення:

1) на затвердження Державного бюджету у відповідності з статтею 85 Конституції України;

2) на одержання закріплених за Державним бюджетом до­ходів у відповідності з статтею 11 Закону України “Про бюд­жетну систему України”;

3) на визначення направлень використання бюджетних асиг­нувань та їх розмірів за направленнями (стаття 19 Закону Ук­раїни “Про бюджетну систему України” та стаття 95 Консти­туції України);

4) на утворення в Державному бюджеті резервного фонду в розмірі до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюд­жету України для фінансування невідкладних витрат (ст. 19 Закону України “Про бюджетну систему України”), а також інших цільових фондів. Наприклад, в Державному бюджеті на 1997 р. було створено Державний цільовий фонд розвитку про­мисловості і встановлено порядок його формування — за раху­нок відрахувань в розмірі одного відсотка обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємств, що належать до сфери управління Міністерства промисловості України, крім підпри­ємств деревообробної та легкої промисловості;

5) право на утворення в державному бюджеті понад перед­бачені видатки оборотної касової готівки в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету (ст. 19 Закону України “Про бюджетну систему України”);

6) право на організацію і здійснення бюджетного процесу (п. 6 статті 116, 95, 96 та 97 Конституції України, розділ IV “Основи бюджетного процесу та загальні принципи складання
160

і розгляду проектів бюджетів та їх затвердження”, Закону Ук­раїни “Про бюджетну систему України”;

7) право на встановлення граничного розміру дефіциту Дер­жавного бюджету та джерел його покриття (ст. 28 Закону Ук­раїни “Про бюджетну систему України”, а також щорічні зако­ни про Державний бюджет) і застосування заходів при його зростанні в процесі виконання бюджету (ст. 33 Закону України “Про бюджетну систему України”;

8) на визначення переліку регулюючих джерел в складі до­ходів Державного бюджету та порядок їх затвердження. Це по­вноваження передбачено статтями 12, 13, 14, 15, 16 та 17 роз­ділу “Доходи бюджетів”, Закону України “Про бюджетну сис­тему України”;

9) на уточнення статей доходів і видатків по Держави ому бюджету України в процесі його виконання. Стаття 36 Закону України “Про бюджетну систему України” передбачає мож­ливість внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України в процесі виконання бюджету. Стаття 9.1.9 Регламенту Верховної Ради також передбачає таку можливість за поданням осіб і органів, які мають право законодавчої ініціа­тиви;

10) на затвердження звіту про виконання Державного бюд­жету (ст. 85 Конституції України);

11) на проведення контролю за виконанням Державного бюджету. Стаття 38 Закону України “Про бюджетну систему України” покладає обов'язок проведення контролю за вико­нанням Державного бюджету та використанням органами дер­жавної виконавчої влади коштів, позабюджетних фондів на Верховну Раду, Конституція України в статті 98 встановлює положення про те, що контроль за використанням коштів Дер­жавного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата.

Майже такі повноваження має Російська Федерація щодо федерального бюджету Росії'.

Україна в особі Верховної Ради та органів виконавчої влади наділена повноваженнями і по відношенню до бюджетів органів місцевого самоврядування. На підставі Закону України “Про місцеве самоврядування” держава наділена повноваженнями:

____________________________________________________

' Див.: Финансовое право. Учебник / Отв. рсд. д-р юрид. наук, проф. Н.И. Химичева. - М.: БЕК, 1995.- С. 143-148.
161

1) підтримувати фінансове місцеве самоврядування і брати участь у формуванні місцевих бюджетів:

2) гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

3) затверджувати диференційовані та єдині нормативи відра­хувань від регулюючих доходів до обласних, республіканського Автономної Республіки Крим та міських міст Києва та Севас­тополя бюджетів:

4) має право вилучати з місцевого бюджету до Державного бюджету частину надлишку у випадках, коли доходи від закрі­плених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету;

5) визначати розміри дотацій, які передаються в обласні, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, бюд­жети міст Києва та Севастополя.

Згідно із статтею 138 Конституції України до відання Авто­номної Республіки Крим належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України. В зв'язку з цим бюджетні повноваження України по відношенню до рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим такі ж, як і по відношенню вищого рівня органів місцевого самовряду­вання;

6) визначати розміри субвенцій і цільових направлень їх використання;

7) здійснювати контроль за законним, доцільним, економ­ним витрачанням коштів та належним їх обліком.

§ 3. Бюджетні повноваження місцевих органів самоврядування та їх виконавчих органів

Конституція України в статті 140 встановила, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

В силу того, що в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законо­давством, органи писцевого самоврядування, самостійно вирі­шуючи питання місцевого значення, мають права і обов'язки, які можна об'єднати в три групи: 1) по відношенню до Держав-
162

ного бюджету України; 2) по відношенню до власного бюдже­ту; 3) по відношенню до бюджету нижчого рівня. До першої групи повноважень можна віднести:

— права органів місцевого самоврядування на одержання з Державного бюджету України у повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої вла­ди, які на підставі статті 143 Конституції України їм переда­ються Законами. Держава для здійснення цих повноважень передає органам місцевого самоврядування кошти з Держав­ного бюджету або відносить до місцевого бюджету у встановле­ному законами порядку окремі загальнодержавні податки і пе­редає їм об'єкти державної власності, а місцеві органи само­врядування сприяють повному і своєчасному надходженню загальнодержавних податків і зборів на своїй території. У ви­падках неможливості покриття своїх першочергових потреб за рахунок власних та закріплених і регулюючих доходів вони ма­ють право на одержання цільової допомоги у вигляді дотацій, субвенцій і субсидій. За цільове використання цих коштів орга­ни місцевого самоврядування відповідають перед державою на підставі бюджетного законодавства;

— право виконувати рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самовря­дування, тільки в межах переданих їм ресурсів;

— право органів місцевого самоврядування одержувати ком­пенсацію з Державного бюджету у випадках, коли держава не забезпечує попередньо їх витрати на виконання рішень дер­жавних органів;

— обов'язок місцевих органів самоврядування передати з місцевого бюджету у Державний бюджет частину надлишку доходів над видатками у випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

Друга група повноважень включає:

— право усіх представницьких органів місцевого самовря­дування затверджувати свої бюджети;

— право на гарантовану державою доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;


  • право на встановлення нормативів бюджетної забезпече­ності на одного жителя з урахуванням економічного, соціаль­-

163


ного, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановлено­го законом;

право на власні та закріплені законом за місцевими бюд­жетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визна­чення напрямів використання бюджетних коштів як гарантію самостійності;

— право на забезпечення збалансування своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без врахування при цьому вільних залишків коштів попереднього року, а також доходів від місцевих податків і зборів;

— право на визначення у законодавстві власних доходних джерел у своїх бюджетах (стаття 143 Конституції України та стаття 63 Закону України “Про місцеве самоврядування”);

— право на формування доходів бюджету розвитку за раху­нок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів;

— право на визначення в доходній частині місцевого бюд­жету доходів, необхідних для виконання власних повноважень і доходів, необхідних для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади;

— право на поділ видатків своїх бюджетів на дві частини:

видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень і видат­ки, пов'язані з виконанням делегованих повноважень органів ви­конавчої влади;

— право на спрямування коштів поточного бюджету на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань;

— право на спрямування коштів бюджету розвитку на реа­лізацію програм соціально-економічного розвитку своєї тери­торії, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших ви­датків, пов'язаних з розширеним відтворенням;

— право на використання доходів, додатково одержаних в процесі виконання місцевих бюджетів, сум перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надход­жень до бюджету чи економії по видатках, за рішенням відпо­відної ради;
164

— право сільських, селищних та міських і районних у містах органів місцевого самоврядування самостійно розробляти і вико­нувати відповідні місцеві бюджети згідно з Законами України “Про бюджетну систему України” та “Про місцеве самовряду­вання в Україні”, що виключає можливість втручання держав­них органів у цей процес. Виключенням цього є встановлення статтею 143 Конституції положення про те, що органи місцево­го самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади;

— право районних та обласних рад затверджувати районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюд­жету для їх відповідного розподілу між територіальними грома­дами або для виконання спільних проектів та з коштів, залуче­них на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, конт­ролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здій­снюють відповідні державні адміністрації.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлю­вати місцеві податки і збори відповідно до закону. Це консти­туційне право місцеві органи самоврядування реалізують у відпо­відності до Закону України “Про систему оподаткування”. Стаття 15 цього закону встановила види таких податків і зборів і запи­сала, що у відповідності до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території при­кордонних областей, органи місцевого самоврядування вста­новлюють місцеві податки і збори та порядок їх сплати. Згідно з цими загальнодержавними податковими законами місцеві органи самоврядування можуть вводити або не вводити подат­ки і збори. Однак відмова від введення того чи іншого податку чи збору зменшує надходження в місцевий бюджет і для його збалансування вимагає збільшення допомоги у вигляді коштів, які належать вищестоячим бюджетам у вигляді підвищення відсотків відрахувань від територіальних надходжень загально­державних податків і зборів, дотацій тощо. Тому на практиці місцеві органи самоврядування і не відмовляються від введен­ня таких платежів на своїй території. Вони також наділені пра-
165

вом диференціювати ставки податків у межах, встановлених в законах.

Надмірна ініціатива місцевих органів щодо введення своїх, місцевих податків, також не схвалюється. Крім цього, місцеві збори можуть запроваджуватися на засадах добровільного само­оподаткування за рішенням зборів громадян за місцем їх про­живання.

Третя група повноважень органів місцевого самоврядуван­ня стосується їх діяльності щодо бюджетів нижчого рівня. Вони зводяться до:

— права обласних рад розподіляти кошти Державного бюд­жету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, між район­ними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовувати для фінансування з облас­ного бюджету спільних проектів територіальних громад. Рай­онні ради розподіляють кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій і субвенцій і зараховані до район­них бюджетів, між місцевими бюджетами у розмірах, необхід­них для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також ви­користовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад;

— право об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти прав комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій та створювати для цього відповідні орга­ни і служби.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Ознаки бюджету як основного фінансового плану.

2. Особливості формування бюджету в сучасних умовах.

3. Зведений (консолідований) бюджет і його призначення.

4. Що таке бюджетний дефіцит і які можливості для його скорочення?

5. Бюджетне право України як складова частина фінансо­вого права.


166

6. Особливості бюджетних правовідносин як виду фінансо­во-правових.

7. Чим визначається бюджетний устрій?

8. Бюджетна система України.

9. Що визначає направлення витрат бюджету держави?

10. Правове значення поділу бюджету на поточний і бюд­жет розвитку.

11. Принципи і порядок розподілу доходів і видатків бюд­жетів в Україні.

12. Бюджетне регулювання і його методи.

13. Поняття інституту бюджетних повноважень.

14. Бюджетні повноваження України та їх класифікація.



15. Бюджетні повноваження органів місцевого самовряду­вання та їх класифікація.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка