Бібліотека моє придніпров’я календар пам’ятних дат області на 2006 рік



Сторінка3/10
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Література:

Днепропетровскому обласному радио – 75 лет: [Подборка ст.] // Вісті Придніпров’я.– 2001.– 22 лют. – С. 6.

На частоті людських сердець // Наше місто.– 2001.– 22 лют.

25 лютого 1936 р. – відкрила свій перший сезон Дніпропетровська державна обласна філармонія. Вона була створена того ж року на основі рішення Дніпропетровського обласного виконавчого комітету. Сезон відкрився у приміщенні українського театру ім. Т.Г.Шевченка концертом солістки Великого театру СРСР народної артистки Ксенії Дзержинської. Це стало початком діяльності філармонії.

У програму роботи нового культурницького закладу міста входила пропаганда музичних творів російської, української та зарубіжної класики через проведення концертів-лекцій, літературних та естрадних вечорів. Такі вечори проводились як у Дніпропетровську, так і виїзні по районах та селах області. (70 років від дня події).


Література:

Моє Придніпров’я: Література до знаменних і пам’ятних дат Дніпропетровської обл. (на 1991р.).– Дніпропетровськ, 1990.– С. 8-9.



Лютий 1996 р. – пущено в дію газопровід Перещепино-Дніпропетровськ. (10 років від часу пуску).
Література:

Гречишкин Л. Газопровод на Просяную [Перещепино-Днепропетровск] // Днепров. правда.– 1966.– 15 февр.

* * *

Їхала зима на білих конях,



на гривастих конях крутогрудих,

тихі хати і дерева сонні

чистим сріблом обсипала всюди.

Ой іскрилось срібло те грайливо!

Як не дивуватись, не радіти?

звідусіль в казково-сяйне диво

сміх дзвінкий виплескували діти.

Свято їм. На личках розпашілих

очі – як роздмухані жарини.

Їхала зима на конях білих

до сестри весни на іменини.
Володимир Сіренко

ВЕСНА
БЕРЕЗЕНЬ

Поглибшало небо в очах у жінок,



горобці вицвірінькують так,

наче їм належить півствіту,

шпаки на гілках захлинаються.

Сонце ще напівнеба,

журавлі ще напівдороги,

напівстовбура сік у дерев,

але вже надвечір’я

і губи коханих

пахнуть весною.

Володимир Сіренко

1 березня 1936 р. – у м. Дніпропетровську побував заслужений діяч мистецтв, художник І.І.Бродський, який приїхав для обговорення питань, пов’язаних із виданням художнього альбому “Дніпропетровщина”. При зустрічі з журналістами художник повідомив, що привіз в подарунок для нашого міста свою колекцію картин. Подарунок виявився дуже цінним – 400 картин, які І.Бродський збирав протягом багатьох років. Вони поповнили фонди та експозиції Дніпропетровського художнього музею. Серед них і сьогодні можна побачити “Портрет банкіра Камінки” І.Репіна, “Портрет хлопчика” С.Зарянка, полотна В.Сєрова, І.Левітана, А.Архипова, О.Бенуа та інших майстрів пензля. (70 років події).
Література:

Дніпропетровський художній музей: Альбом / Авт.-упоряд. В.А.Демидова.– К.: Мистецтво, 1981.– (Скарби музеїв України).– С. 5. (Текст укр., рос., англ. мовами).



2 березня 1921 р. – народився Гурген Карпович Карапетян, народний артист України, художній керівник і диригент симфонічного оркестру Дніпропетровської філармонії. (85 років від дня народження).

Гурген Карапетян – уродженець Кисловодська. З дитинства він відзначався високою музикальністю, опанував багато народних інструментів. Юнаком грав у симфонічному оркестрі, писав музику до спектаклів. 1952 року він закінчив Єреванську консерваторію по класу диригування, а 1955 року зайняв перше місце на Всеросійському конкурсі молодих диригентів.

З 1967 року Гурген Карапетян очолив симфонічний оркестр Дніпропетровської державної філармонії, був його художнім керівником і головним диригентом. Цього ж року оркестр став одним з кращих в Україні, а також лауреатом Всесоюзного конкурсу. Г.К.Карапетян значно розширив репертуар, підготував цикли, присвячені творчості Бетховена, Чайковського, Скрябіна, Рахманінова, саме у Дніпропетровську були вперше виконані твори Штогаренка, Скорика, Колодуба. Популяризував він і творчість місцевих композиторів. Оркестр часто виїжджав на гастролі по Україні, Радянському Союзі, завжди виступав з великим успіхом.

Помер Гурген Карпович Карапетян 1 грудня 1986 року.


Література:

Карапетян Гурген Карпович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1986.– Т. 2.– С. 27.

Гурген Карпович Карапетян // Митці України: Енциклоп. довід. / Упоряд.: М.Г.Лабінський, В.С.Мазура. За ред. А.В.Кудрицького.– К.: УС, 1992.– С. 287.

3 березня 1896 р. – народився Іван Сергійович Паторжинський, видатний український співак, народний артист УРСР. Вчився і почав свою діяльність у Дніпропетровську. Тут же керував хором імені М.Лисенка. Помер 22 лютого 1960 року (110 років від дня народження).
Пам’яті Івана Паторжинського

Дядьку Іване, де ви?

Чи й досі за тихим Дунаєм?

А вас же чекає Київ,

Чекають, як батька, пісні,

І кожен світанок жагуче,

Мов прапор, надію здіймає,

Чекаючи вашого дзвону,

Як голосу треті півні.

Чи ви забарились небавом,

Чи, може, подать перевозу?

Та варто вам тільки гукнути –

І вас же почують зірки!

А ми на литаври ваші,

Немов до коша зберемося,

І ваших пісень нап’ємося,



Неначе з Дніпра козаки.

На радощах купимо кварту

Таємно від тітки Одарки

Та будьте здорові, хильнувши,

Та киньмо об землю чарки!

Ну, дядьку Іване, утніте!

Зірки потрусіте – ударте,

Щоб наші шаблі не щербились,

Щоб мали мушкети курки!

Михайло Чхан
Література:

Паторжинський Іван Сергійович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т. 2.– С. 635-636.

Чабан М. Великі в Катеринославі-Дніпропетровську. Іван Паторжинський // Дніпропетровськ: минуле і сучасне: Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 384-386.

15 березня 1931 р. – у м. Дніпродзержинську відкрито Палац культури металургів. (75 років від дня відкриття).
Література:

Лігун Ю. Цех культури Дзержинки // Дзержинець.– 1981.– 11 груд.



16 березня 1936 р. – до Дніпропетровська для участі в проведенні Міжнародного дня МОДРу (Міжнародної організації допомоги робітникам) та 65-річчя Паризької Комуни прибув один з керівників ЦК цієї організації у Франції Планк. За дорученням ЦК МОДРу він підписав договір на соціалістичне змагання між модрівськими організаціями Парижа та Дніпропетровська.

Міжнародна організація допомоги робітникам була створена 1923 року для надання підтримки діячам революції та політв’язням. Постановою Комінтерну днем цієї організації було оголошено 18 березня – день пам’яті паризьких комунарів. Тоді ж така організація була створена й у нас. У Дніпропетровську навіть виходив журнал “МОПР”, а день МОДРу широко відзначався в усіх робітничих клубах та культурних установах. (70 років від дня створення).


Література:

Літопис піввіку / Підготував І.Трало // Дніпро вечірній.– 1972.– 7 груд.


22 березня 1856 р. – у с. Іванівці Верхньодніпровського повіту на Катеринославщині народився Дмитро Петрович Коновалов, вчений-хімік. 1878 року він закінчив Петербурзький гірничий інститут, а 1880-го – Петербурзький університет. З 1918 року вчений став професором гірничого та директором хіміко-технологічного інститутів у Катеринославі, з 1922 року – президентом Головної палати мір та ваги. Учень О.М.Бутлерова та Д.І.Менделєєва, Дмитро Коновалов став одним з основоположників хімічної теорії розчинів. Саме він уперше запровадив поняття активної поверхні, яке відіграло важливу роль у розвитку теорії гетерогенного каталізу. Його наукові праці з пружності пари розчинів стали класичними у цій галузі. 1921 року вчений був обраний членом-кореспондентом, а 1923 року – академіком АН СРСР. Помер вчений 6 січня 1929 року. (150 років від дня народження).
Література:

Коновалов Дмитро Петрович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т. 2.– С. 137.



23 березня 1846 р. – у м. Катеринославі народився Георгій Йосипович Деркач (Любимов), український актор, антрепренер. У 1875 р. заснував трупу, яка гастролювала в Україні, Білорусі, Росії, на Кавказі, Уралі, у Франції. Помер 1900 р. у Томську. (160 років від дня народження).
Література:

Деркач Георгій Йосипович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1986.– Т. 1.– С. 502.



23 березня 1956 р. – у м. Дніпропетровську за наказом міністерства сільського господарства СРСР створено Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи (50 років від дня створення).
Література:

Белич В.Я., Сумина З.Г. Днепропетровск: Путеводитель-справ.– Днепропетровск : Промінь, 1985.–С.173-174.

УРЕС.– 2-е вид.– К., 1986.– Т.2.– С.211.

30 березня 1901 р. – в селищі Лоц-Кам’янка (нині у межах Дніпропетровська) народився Олексій Федорович Федоров, командир партизанського об’єднання в роки Великої Вітчизняної війни, двічі Герой Радянського Союзу. (105 років від дня народження).
Майбутній герой війни народився 30 березня 1901 року в селищі Лоцманська Кам’янка (тепер це – передмістя Дніпропетровська). У ранньому дитинстві його забрав із дитячого притулку і всиновив лоцман-паромник Максим Трохимович Костиря. Хлопець виховувався в його багатодітній сім’ї. 1913 року почав працювати: підпаском, пастухом, конюхом, чорноробом на будівництві, а 1920 року вже був різноробом в Катеринославській земській лікарні. У 19 років пішов до лав Червоної армії, закінчив шестимісячну школу, став помічником командира взводу в 54 кавалерійському полку 9-ї Кубанської кавалерійської дивізії, пізніше – командиром взводу в залізничному полку. 1924 року через хворобу був демобілізований.

Після повернення до Лоц-Кам’янки Олексій Федорович одружився. Працював помічником кріпильника на будівництві тунелю Мерефо-Херсонської залізниці, з рядових робітників дійшов до гірничого інженера. Влітку 1927 року вступив до КПРС.

Був відряджений на Кавказ на будівництво Ріонської ГЕС, повернувся до Дніпропетровська, а невдовзі став студентом Чернігівського будівельного технікуму. Після його закінчення був на профспілковій та партійній роботі. Спочатку працював головою районної профспілкової ради в Корюківському районі, незабаром його обрали другим секретарем Понорницького райкому КП(б)У на Чернігівщині.

З першого дня війни по 16 вересня 1941 року, до повної окупації Чернігівщини фашистами, О.Ф.Федоров займався евакуацією на схід об’єктів промисловості та сільського господарства, мобілізацією населення на допомогу фронту, створенням баз для майбутнього розгортання партизанського руху.

Протягом осені 1941 року О.Федоров встановив контакти та налагодив зв’язок із розрізненими партизанськими загонами, які базувались в Чернігівських лісах, створив Чернігівсько-Волинське партизанське об’єднання. З січня 1942 року він налагодив зв’язок з Великою землею, Верховним Головнокомандуванням, розгорнув широкомасштабну партизанську війну в тилу ворога. Особливу увагу приділяв “рейковій” війні, найбільш відома проведена під керівництвом О.Федорова Ковельська операція, яка проводилась протягом дев’яти місяців.

Протягом усього часу дії партизанського об’єднання О.Федорова ним було знищено понад 25 тисяч німецьких солдат і офіцерів, пущено під укіс 683 ешелона з живою силою і технікою, знищено 8 бронепоїздів, підірвано 47 залізничних мостів, 35 км. залізничного полотна, 26 нафтобаз,65 складів з пальним, 39 складів з боєприпасами та обмундируванням.

О.Ф.Федоров – двічі Герой Радянського Союзу. 18 травня 1942 року йому було присвоєно звання Героя із врученням ордену Леніна та медалі “Золота Зірка”. Другу медаль “Золота Зірка” він отримав у квітні 1944 року. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР йому, як двічі Герою, на батьківщині було встановлено бронзовий бюст (у Дніпропетровську в парку імені Чкалова, тепер –– імені Глоби).

Після закінчення війни О.Федоров вчився в Академії суспільних наук, очолював Херсонську та Житомирську обласні організації, обирався делегатом на з’їзди Компартії. Багато років працював міністром соціального забезпечення УРСР.

Помер Олексій Федорович Федоров 9 вересня 1989 року.

Література:

Федоров О.Ф. Остання зима.– К.: Політвидав України, 1982.– 328 с.

* * *

Павлов В. Генерал Орленко: О дважды Герое Советского Союза А.Ф.Федорове.– 2-е изд.– М.: Политиздат, 1982.– 111 с. (Герои Советской Родины).



Подвигом прославленные: Гepoи Совет. Союза – партизаны и подпольщики Украины в годы войны.– К., 1985.– 382 с.

Федоров О.Ф.– С. 40-49.

Шило I.H. Двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федорович Федоров: Фотоальбом.– Дніпропетровськ: Промінь, 1973.– 32 с.

* * *

Данилюк В. Карьера “партизанського генерала” // Киев. ведомости.– 2001.– 30 марта.



Сацута В. Генерал Орленко – кто он? // Днепр вечерний.– 2001.– 30 марта.

* * *


Федоров Олексій Федорович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т.3.– С. 505.

Березень 1941 р. – у м. Дніпропетровську став до ладу завод сухих сніданків, з квітня 1976 р.– комбінат харчових концентратів (65 років від дня введення в дію).
Література:

Ватченко А.Ф., Шевченко Г.И. Днепропетровск: Справочник-путеводитель.– Днепропетровск, 1979.– С. 90-91



Березень 1956 р. – у м. Дніпропетровську створено технікум промислового транспорту. Нині – Дніпропетровський транспортно-економічний технікум (50 років від часу створення).
Література:

Корогод Н. Все для того, щоб добре навчатись // Наше місто.– 1996.– 15 берез.



Березень 1966 р. – першу продукцію дав Нікопольський завод феросплавів (40 років від дня події).
Література:

Акимов А.С. Никополь: Путеводитель.– Днепропетровск: Промінь, 1988.– С. 82-84.




КВІТЕНЬ
* * *

Є неповторні дні у квітні,



коли осяяні добром,

нам усміхаються привітно

будинки білі над Дніпром.
Світанки трепетно-бузкові

такої сповнені краси,

що відчуваємо ми знову

приплив бадьорості і сил.
Стає на серці вільно й легко,

і в дальню путь зове весна.

І ніби в юності далекій,

Все ще попереду у нас.

Михайло Селезньов
1 квітня 1961 р. – відбувся урочистий пуск Дніпропетровського шинного заводу, (нині – об’єднання “Дніпрошина”). І хоч першу чергу заводу державна комісія прийняла лише 31 липня цього ж року, весняний день став офіційною датою початку життя підприємства, адже саме тоді була виготовлена перша автопокришка. Протягом деякого часу на заводі відпрацьовувались технології, налагоджувалась робота усіх ділянок. З тих пір випущено сотні мільйонів покришок, сьогодні підприємство виготовляє понад 180 типів шин різного призначення, щороку поновлюється асортимент продукції. Нині ВАТ „Дніпрошина” – одне з провідних підприємств галузі не лише в Україні, але й в Європі. Її продукція експонувалась на багатьох міжнародних виставках, завоювала численні нагороди, отримала сертифікати якості за світовими стандартами. (45 років події).
Література:

ВАТ „Дніпрошина” // Катеринослав-Дніпропетровськ-225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: Вид-во ІМА-прес, 2001.– С. 67.



1 квітня 1976 р. – у м. Дніпропетровську створено виробниче швейне об’єднання “Славутич”, яке складається з кількох швейних підприємств, розташованих у Дніпропетровську, Новомосковську та Павлограді. (30 років від дня створення).

Література:

Белич В.Я., Сумина З.Г. Днепропетровск: Путеводитель-справ.– Днепропетровск: Промінь, 1985.– С. 70.

Колективне підприємство Дніпропетровська виробничо-торгова фірма „Славутич” // Катеринослав-Дніпропетровськ-225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: Вид-во ІМА-прес, 2001.– С. 95.

1 квітня 1991 р. – у м. Дніпропетровську створено санітарно-екологічну міліцію при УВС області. (15 років від дня створення).
Література:

Горожанкин С.И. Экологический патруль / Интервью взял В.Ефремов // Днепр вечерний.– 1991.– 31 мая.



11 квітня 1906 р. – у м. Катеринославі народився Олександр Михайлович Пеньков, український вчений в галузі механіки, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

1930 закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, працював у вузах Дніпропетровська і Києва, інститутах АН УРСР. Його основні праці стосуються теорії стійкості, коливань, міцності й довготривалості авіаційних та інших конструкцій. Помер 1968 р. (100 років від дня народження).


Література:

Пеньков Олександр Михайлович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– С. 642-643.



17 квітня 1921 р. – у с. Петриківці на Катеринославщині народився Степан Львович Кошовий, живописець, заслужений діяч мистецтв України. (85 років від дня народження).
Література:

Кошовий Степан Львович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т. 2.– С. 176.



18 квітня 1941 р. – у м. Нікополі Дніпропетровської області народився Станіслав Федорович Фоменок, заслужений художник України. 1966 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, 1972 – Київський художній інститут. 1976 року був прийнятий до Спілки художників. Відомий у галузі станкового живопису. 1985 року отримав звання заслужений художник УРСР. (65 років від дня народження).

Література:

Станислав Фоменок: Живопись, графика: Каталог выставки.– Днепропетровск, 1982.– 48 с.

Фоменок Станислав Федорович // Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 188-189.

20 квітня 1936 р. – у Дніпропетровську відбувся концерт відомого французького скрипаля Жака Тібо, його виступ у нашому місті був єдиним. У програмі концерту лунали класичні твори “Чаконна” Віталі, “Соната” Ц.Франка, твори Моцарта, Дебюссі та інших композиторів. Як і всюди, а Жак Тібо об’їздив з концертами весь світ, його віртуозне виконання викликало захват публіки. Газета “Зоря” захоплено писала: “В його виконанні багато підкуплюючої щирості, справжнього темпераменту, глибокої проникливості. Жак Тібо – музикант світового масштабу, і його концерт у Дніпропетровську мусить привернути до себе увагу нашої громадськості.” (70 років від дня події).
Література:

Чабан М. Великі в Катеринославі-Дніпропетровську. Жак Тібо // Дніпропетровськ: минуле і сучасне: Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 393-394.



23 квітня 1776 р. – на ім’я Азовського губернатора Г.О.Потьомкіна подано проект будівництва міста Катеринослава на р. Кільчені. (230 років події).
Література:

Днепропетровску 200 лет 1776-1976. Сборник документов и материалов.– К., 1976.– С.25.



24 квітня 1901 р.народився Сава Захарович Божко, український письменник (105 років від дня народження).
Народився Сава Божко на хуторі Крутоярівка-Варварівка, тепер це – село Межівського району Дніпропетровської області. Після закінчення місцевої школи вчився у Павлоградській вчительській семінарії, а після неї вчителював. Юнак прийняв ідеї більшовиків, брав участь в громадській війні на їх боці, 1920 року вступив до лав Комуністичної партії.

Ще 1922 року, навчаючись в Харківському Комуністичному університеті, він видав окремими книжечками історичні нариси “Козаччина”, “Хмельниччина”, “Гетьманщина”. Під час роботи над ними багато їздив Україною, вивчав історію. 1925 року вийшла його історична повість “Над колискою Запоріжжя”, в 1930-му — публіцистичний нарис ”Українська Шампань”, а незабаром і перша частина історичного роману “В степах”. Він став його найвизначнішим твором, у ньому письменник зобразив руйнування старих соціально-економічних відносин на селі, події першої російської революції.

1924 року Сава Божко переїхав до Кам’янця-Подільського для організації нової газети, органу окружного комітету КП(б)У й окрвиконкому, яку він назвав “Червоний кордон”. Одночасно з редакторською роботою Божко читав лекції з новітньої історії, суспільних і революційних рухів в інституті народної освіти. Як організатор літературного життя розвинув широку діяльність, швидко об’єднав навколо себе всіх літераторів міста, заснував Кам’янецьку філію ПЛУГу – Спілки селянських письменників. Згодом він вступив до Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП).

У 30-х роках у дусі реалістичної класичної української прози

Божко написав історичний роман “До моря”, який так і не

був виданий, а згодом його рукопис загинув. 1939 року

Саву Божка заарештовують і відправляють в один з Юхта-

Печорських таборів. Під час війни, зумівши звільнитися з

табору, він йде до діючої армії.

Після війни письменник знову повернувся до Херсона,

деякий час працював у газеті “Наддніпрянська правда”. Він

ще пробував знайти зниклу під час війни сім’ю, шукав кращої долі на шахтах Донецька. Навесні голодного 1947-го письменник повернувся на батьківщину, у рідну Крутоярівку Межівського району, де невдовзі й помер.


Література:

Божко С.З. В степах: Роман / Передм., примітки А.О.Ковтуненка.– К.: Дніпро, 1986.– 575 с.

* * *

Чабан М. Одісея Сави Божка // Чабан М. Січеслав у серці: Нариси / Книга пам’яті.– Дніпропетровськ: ВПОП “Дніпро”, 1994.– С. 41-45; Також: З любові і муки... / Ф.Білецький, М.Нечай, І.Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП “Дніпро”, 1994.– С. 106-110.



29 квітня 1916 р. – на базі евакуйованого з м. Риги заводу машинобудівного акціонерного товариства “Р.Г.Мантель” у м. Дніпропетровську засновано одне з найстаріших підприємств міста – ВАТ “Дніпроважпапірмаш” ім. Артема. (90 років з дня події).
Література:

Відкрите акціонерне підприємство „Дніпроважпапірмаш” ім. Артема // Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста. Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 52.



ТРАВЕНЬ
Весільна
Каштан-жених і вишня наречена...

Дзвенить в повітрі синьому бджола.

Розлога гілка дідугана-клена

Злегка торкнулася мого чола.

В саду весілля! Солов’ї-музики

Торкнули струни. Пісня полилась.

Весільний батько – сивовусий вечір,

Весільна мати – зірка зайнялась.

Свекруха-ніч росою окропила

І свекор-місяць свічку запалив,

Боярин-дощ все підливав у чаші

І я з гостями п’яне зілля пив.

Весна злетить, весілля одмузичить

І літні дні та ночі промайнуть,

Погасне день і восени надвечір

З гілля онуки-яблука впадуть...

Григорій Іващенко
1 травня 1931 р. – в с. Олександро-Дарі (сучасна назва – Рахманівка) Дніпропетровської області народився Дмитро Костянтинович Грибок, художник. 1964 року закінчив Державний інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Репіна. Відомий у галузі станкового живопису. 1970 року прийнятий до Спілки художників України. (75 років від дня народження).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка