Бібліографічний покажчик (Видання 2-е, перероблене і доповнене) Київ 2005



Сторінка1/4
Дата конвертації04.11.2016
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Серія “Несекретна інформація”

МОЛОДЬ І СНІД: СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД


Бібліографічний покажчик


(Видання 2-е, перероблене і доповнене)

Київ 2005

ББК 51.1(4Укр)


Бібліографічний покажчик “Молодь і СНІД: серйозний погляд” є черговим випуском серії “Несекретна інформація”. У ньому висвітлюються сучасні бібліографії та вебграфії з проблеми ВІЛ-інфекції та СНІДу в молодіжному середовищі: темпи, шляхи поширення хвороби, можливі способи запобігання.

Видання складається з трьох розділів. Перший розділ, інформаційні джерела якого розміщено в хронологічному порядку, висвітлює стан законодавчої бази щодо ВІЛ/СНІДу. У другому розділі представлено книги та статті з періодичних видань, що якнайкраще розкривають саме ті проблеми (історичний аспект поширення ВІЛ/СНІДу в Україні та світі, ситуація, що склалася з поширенням ВІЛ-інфекції серед молоді ), про які неодмінно має знати молоде покоління – цвіт нації, щоб уберегти себе і близьких від страшного лиха. У матеріалах, вміщених у третьому розділі надано інформацію як про іноземні, так і про українські сервери з питань ВІЛ/СНІДу. Інформаційні джерела в розділах анотовано та розміщено за алфавітом.

Корисним доповненням слугують допоміжні інформацяійні та фактографічні матеріали розміщені в додатках.

Рекомендовано бібліотечним працівникам, учителям, викладачам вузів, учням, студентам та іншим категоріям читачів, працівникам українських державних і недержавних організацій, які працюють в сфері подолання епідемії ВІЛ/СНІДу

Укладачі: Є. Кулик, Н. Мельник, О. Сьомка

Редактор: Г. Данильчук, К.Тишкевич

Відповідальний редактор К. Тишкевич

Відповідальний за випуск Г. Саприкін

©Державна бібліотека України для юнацтва, 2005

ЗМІСТ
Передмова.............................................................................................................4
Розділ 1. ВІЛ-інфекція/СНІД і законодавство.............................................5
Розділ 2. Про ВІЛ/СНІД: ще раз і відверто.................................................7
Розділ 3. Інтернет про ВІЛ/СНІД..............................................................18
Додаток 1. Це обов’язково треба знати....................................................27
Додаток 2. Про ВІЛ/СНІД у пресі.............................................................28
Додаток 3. Служби з питань ВІЛ/СНІДу, ХПСШ та наркозалежності .....31
Додаток 4. Тематичні вечори: “Світло загаслих зірок”, “Знати, щоб жити”....34

Додаток 5. Словник термінів і понять.....................................................46



Передмова
Проблема епідемії ВІЛ/СНІДу продовжує залишатись актуальною як в Україні, так і в цілому світі. Як не прикро, але Україна займає одне з перших місць в Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. За неофіційними даними, сьогодні в Україні ВІЛ-інфікованими є понад 1% населення країни.

ВІЛ-інфекція – захворювання, яке ослаблює імунітет людини – вражає переважно молодих людей віком від 18 до 27 років. Головними чинниками розповсюдження ВІЛ серед молоді є вживання ін’єкційних наркотиків і незахищені статеві стосунки. Здавалося б, усе так просто: не вживати наркотики, захищати свій секс презервативом і зберігати відданість одному статевому партнеру (а в ідеалі – дошлюбну цнотливість і шлюбну вірність). Але насправді ми бачимо зовсім іншу картину: у свідомості багатьох молодих людей наркотики і секс – це синоніми понять “незалежність”, “ризик”, “сучасність”, “задоволення”, “самовираження”... “It’s cool!” – каже сучасна молодь, за що й розплачується СНІДом і ланцюг епідемії розгортається далі: інфікований шприц з наркотиком іде по колу, інфікуються довірливі статеві партнери, народжуються ВІЛ-інфіковані діти.

Зусиллями державних і недержавних організацій уже багато зроблено для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Так, сьогодні в Україні вже стала доступною антиретровірусна терапія (АРВ-терапія), яка хоч і не виліковує від ВІЛ-інфекції, але значно покращує стан життя ВІЛ-інфікованих на стадії СНІДу. Громадські організації проводять широку роботу щодо зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркотиків. І хоча зроблено багато, реалії сьогодення вимагають посилення уваги до проблеми ВІЛ/СНІДу і залучення нових професійних та організаційних ресурсів.

Метою запропонованого бібліографічного покажчика є зорієнтувати всіх, хто небайдужий до проблеми ВІЛ/СНІДу у світі друкованих матеріалів, інтернет-ресурсів, законодавчої бази. Корисним може стати додаток 4, де наведено сценарії молодіжних заходів на тему ВІЛ/СНІДу, що особливо актуально в дні, присвячені проблемі ВІЛ/СНІДу та наркоманії: 16 травня (День пам’яті померлих від СНІДу), 1 грудня (День боротьби зі СНІДом), 20 червня (День боротьби з наркоманією).


А. Волик, голова редколегії

МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”




Розділ 1. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД І ЗАКОНОДАВСТВО



Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД: Наказ від 25 трав. 2000 р. № 120: [МОЗ] // Офіц. вісн. України.– 2000.– № 46.– С. 320-333.
Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу: Указ Президента України від 1 листоп. 2000 р. № 1182 // Уряд. кур’єр.– 2000.– 4 листоп. (№ 205).– С. 15.
Про утворення Урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу: Постанова Каб. Міністрів України від 7 лют. 2001 p. № 116 // Юрид. вісн.– 2001.– № 8 (28 лют.).– В дод.: С. 5-6.
Про оголошення в Україні 2002 р. роком боротьби зі СНІДом: Указ Президента України від 22 черв. 2001 р. № 461 // Голос України.– 2001.– 26 черв. (№ 112).– С. 2.
Декларація про прийняття зобов’язань у зв’язку з епідемією ВІЛ-інфекції/СНІДу: Прийнята спеціал. сесією Ген. Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІДу, 27 червня 2001 р. // Завуч.– 2001.– Жовт. (№ 29).– В дод.: С. 12-16.
Про програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки: Постанова Каб. Міністрів України від 11 лип. 2001 р. № 790 // Офіц. вісн. України.– 2001.–№ 28.– С. 54.
Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/ СНІДом: Указ Президента України № 741/2001 від 28 серп. 2001 р. // Уряд. кур’єр.– 2001.– 30 серп. (№ 155).– С. 11.
Деякі питання урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу: Постанова Каб. Міністрів України від 26 жовт. 2001 р. № 1401 // Уряд. кур’єр.– 2001.– 14 листоп. (№ 210).– В дод.: С. 11.
Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”: Закон України від 15 листоп. 2001 р. № 2776-ІІІ // Офіц. вісн. України.– 2001.– № 49.– С. 1.
Про утворення Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією і СНІДом: Постанова Каб. Міністрів України № 1620 від 29 листоп. 2001р. // Уряд. кур’єр.– 2001.– 12 груд. (№ 231).– В дод.: С. 14-15.
Програма профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки // Офіц. вісн. України.– 2001.– № 28.– С. 55-69.
Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу: Доп. Ген. секретаря (витяг) // Шк. світ.– 2001.– № 38.– В дод.: С 1-11.
Про утворення наглядової ради з питань реалізації спільного із Світовим банком проекту “Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні”: Постанова Каб. Міністрів України вiд 11 липня 2002 р.  № 971 // Уряд. кур’єр.– 2002.– 24 лип. (№ 133).– В дод.: С. 7-8.
Законодавство України у сфері боротьби з ВІЛ/СНІДом: сучасний стан і шляхи вдосконалення / В.М. Рудий; Всеукр. асоц. зменшення шкоди, Міжнар. фонд “Відродження”.– К.: Сфера, 2003.– 180 с.
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання”: Рекомендації Верховної Ради України вiд 03 лютого 2004 р.  № 1426-IV // Голос України.– 2004.– 2 берез. (№ 40).– С. 7.
Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження розповсюдження хвороби, що спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекції): Закон України від 04 лют. 2004 р. № 1435 –IV // Голос України.– 2004.– 2 берез. (№ 40).– С.7.
Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки: Постанова Каб. МіністрівУкраїни вiд 04 березня 2004 р.  № 264 // Офіц. вісн. України.– 2004.– 26 берез. (№ 10).– С. 103.
Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії: Постанова Верховної Ради України вiд 01 липня 2004 р. № 1943-IV // Голос України.– 2004.– 27 лип. (№ 137).– С. 7.
Про затвердження посадового складу Урядової комісії з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом: Постанова Каб. Міністрів України вiд 14 лип. 2004р. № 912 // Уряд. кур’єр.– 2004.–28 лип. (№ 140).– В дод.: С. 13.
Про запобігання дальшому поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні: Указ Президента України  вiд 30 серп. 2004 р. № 1022/2004 // Уряд. кур’єр.– 2004.– 09 верес. (№ 169).– С. 21.
Соціальні аспекти та принципи державної політики у сфері боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції / О.Джужа, Г.Піщенко // Право України.– 2004.– № 6.– С. 75-77.


Розділ 2. ПРО ВІЛ/СНІД: ЩЕ РАЗ І ВІДВЕРТО
Аналіз територіального поширення ВІЛ-інфекції в Україні // СНІД в Україні.– 2001.– № 1.– С. 3-4.

“Ситуація в Україні, як і в деяких інших державах, специфічна: у нашій країні ведеться облік усіх випадків ВІЛ-інфекції та захворювання на СНІД, які, починаючи з 1987 р. і до сьогодні, потрапляють у поле зору медичних працівників. Це головна відмінність української статистичної звітності: у більшості країн світу офіційній реєстрації підлягають тільки випадки захворювання на СНІД.

За статистичними даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України, у країні зареєстровано 38637 ВІЛ-інфікованих, серед них – понад 2000 дітей. 2332 дорослим та дітям поставлено діагноз СНІД. 1200 дорослих та 40 дітей померли від цієї хвороби”.

Бойко М. Статистика б’є на сполох // Країна знань.– 2002.– № 3-4.–

С. 50-52.

Автор веде мову про перші випадки виявлення вірусу імунодефіциту людини та його поширення; про шляхи і механізми передачі ВІЛ-інфекції та про речі, які необхідно знати молодим людям, щоб уникнути небезпеки.

“Джерелом ВІЛ-інфекції є людина – вірусоносій чи хворий на СНІД. У людини вірус імунодефіциту можна виділити з сім’яної рідини, секрету шийки матки, лімфоцитів, плазми крові, спинномозкової рідини, сліз, слини, сечі і материнського молока, але концентрація вірусу всюди різна. Реально інфекційними є сперма, кров і секрет шийки матки.

Є лише три шляхи передачі ВІЛ від однієї людини іншій. Перший – це статевий. Другий шлях реалізується під час ін’єкції чи переливання інфікованої ВІЛ крові та її продуктів. Він спрацьовує під час контактів з інфікованими ВІЛ тканинами чи організмами: у випадку кількаразового використання інструментів, призначених для ін’єкцій, у тому числі при внутрішньовенному введенні наркотиків. Третій шлях передачі ВІЛ – від інфікованої матері дитині під час вагітності чи пологів і при грудному вигодовуванні.

Імовірність передачі ВІЛ названими шляхами не однакова. Так, переливання інфікованої крові чи її продуктів майже завжди спричинює розвиток ВІЛ-інфекції у реципієнта: імовірність інфікування перевищує 90%. Імовірність передачі вірусу від матері дитині – близько 30%. При внутрішньовенному введенні наркотиків вона становить 30 %”.


Боріться з вірусом, а не з людьми!”: Наші небайдужість і відповідальність можуть зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу // Політика і культура.– 2001.– № 38-39.– С. 50.

Поінформованість та особисте відповідальне ставлення до проблеми є запорукою її вирішення. На думку Дагласа Гарднера – координатора системи ООН в Україні, “коли всі люди, які живуть з ВІЛ, і ті, що не є ВІЛ-інфікованими, поводитимуться з абсолютною відповідальністю до своїх дій, до самих себе та інших, епідемію можна буде зупинити”.


ВИЧ-инфекция и СПИД / В.Н. Запорожан, Н.Л. Аряев.– К.: Здоров’я, 2003.– 624 с.

Автори подають інформацію про епідеміологію, діагностику, диспансерне спостереження, лікування і профілактику ВІЛ-інфекції/СНІДу у дорослих та молоді. Описують біологію вірусу імунодефіциту людини, альтернативну систему визначення стадії ВІЛ-інфекції. Серед розглянутих питань – передача ВІЛ від матері дитині, шляхи її профілактики, а також юридичні, етичні і психологічні проблеми. Окремий розділ вони присвятили програмним документам ООН та історії створення UNAIDS.


ВИЧ/СПИД-инфекция / Ю.П.Спиженко, А.М.Дащук, А.Е.Лагода, Л.И.Черникова; Ред.: В.Ф.Олефиренко.– Х.: С.А.М., 2002.– 597 с.

У книзі подано відомості про розвиток ВІЛ-інфекції та її діагностику. Детально розглянуто проблему ураження шкірних покривів, слизових оболонок, вісцеральних органів і нервової системи при СНІДі.


ВИЧ/СПИД у детей / В.А. Кириленко.– 3-е изд., уточн. и дополн.– Винница: ПП “Вид-во “Тезис”, 2002.– 48 с.

Брошура висвітлює питання етіології, епідеміології, патогенезу, діагностики ВІЛ/СНІДу, лікування СНІД-асоційованих хвороб та їх профілактики, а також знайомить з імунодефіцитами, що не відносяться до ВІЛ.


Врахування психологічних особливостей особистісних ставлень підлітків до небезпеки ураження ВІЛ при проведенні превентивної роботи / Л.П. Бутузова // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту.– 2003.– № 13.– С. 263-265.

Стаття містить психолого-педагогічні рекомендації щодо вдосконалення превентивних аспектів статевого виховання підлітків з урахуванням специфіки їхніх особистісних ставлень до небезпеки ураження ВІЛ.


Денисов Б.П., Сакевич В.И. Динамика эпидемии ВИЧ/СПИД // Социс.– 2004.– № 1.– С. 75-85.

Автори статті торкаються теми смертельної хвороби людства (ВІЛ/СНІД), простежуючидинаміку її розвитку. З “демографічної точки зору „немає підстав наголошувати, що епідемія ВІЛ/СНІД в регіоні має розвиватись аналогічно з європейським, африканським або іншими варіантами”. На сьогодні регіональною особливістю епідемії є її концентрація серед широких верств молоді, що споживає ін’єкційні наркотичні засоби.


Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді в Україні / Ред.: Т.М. Тележенко.– К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002.– 149 с.

Книга висвітлює досвід здійснюваної центрами соціальних служб для молоді профілактичної роботи щодо наркоманії та ВІЛ-інфікування серед молоді. Розглянуто зміни у поведінці людей як один з показників ефективності профілактичної роботи в групах ризику. Охарактеризовано психологічні аспекти профілактики передачі ВІЛ статевим шляхом серед підлітків і молоді.


Заєць В.А. Азбука СНІДу / Ред. В.А.Сучек; Худож. ред. В.В.Машков.– К.: Молодь, 1998.– 95 с.

Розповідь про вірус імунодефіциту людини, особливості його впливу на клітини імунної системи, шляхи розповсюдження та засоби боротьби із страшною хворобою.

“Люди, які виявляють “певну” активність, мають більше шансів захворіти на СНІД, ніж усі інші. До них належать гомосексуалісти та бісексуальні чоловіки, наркомани, які роблять собі ін’єкції, гемофіли та статеві партнери вищезгаданих осіб, а також ті, хто мав статеві контакти у деяких районах Африки.

А втім, можливість зараження СНІДом повністю не може бути виключена навіть для тих, хто не має відношення до відомих уже груп ризику. Звичайно, для них вона незрівнянно менша, але навіть одного статевого контакту із зараженим партнером може вистачити для передачі вірусу. Тим, у кого вірус не виявлений, хто не має позашлюбних статевих зв’язків, нема чого боятися. Усім іншим можна порекомендувати такі розумні правила:

- щоб зменшити вірогідність зараження, треба зменшити кількість сексуальних партнерів;

- поцікавтеся колишніми статевими контактами сексуальних партнерів та їхнім ставленням до наркотиків;

- користуйтеся презервативами”.
Інфекції, що передаються статевим шляхом, у ВІЛ-інфікованих /Л.Д.Калюжна, Л.В.Гречанська // Дерматологія та венерологія.– 2003.– № 3.– С. 32-34.

У статті розглядається матеріал, зібраний під час повного клініко-епідеміологічного і лабораторного обстеження ВІЛ-інфікованих хворих з метою виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

У цілому доведено тісний зв’язок між ЗПСШ і ВІЛ-інфекцією. Поєднання ВІЛ-інфекції та ЗПСШ свідчить про спільні шляхи зараження і розповсюдження цих інфекцій, тому вивчення клініко-епідеміологічних особливостей ВІЛ/ЗПСШ, визначення ЗПСШ, найпоширеніших у ВІЛ-інфікованих, дозволить своєчасно діагностувати ВІЛ і запобігати його розповсюдженню.
Історія СНІДу // Заєць В.А. Азбука СНІДу / Ред. В.А.Сучек; Худож. ред. В.В.Машков.– К.: Профит, 1998.– С. 10-11.

“Уперше СНІД виявили в Сполучених Штатах Америки влітку 1981 р. У кількох молодих людей з ослабленим імунітетом знайшли онкологічне захворювання – саркому Калоші, а також запалення легенів, яке було викликано не звичайною коковою мікрофлорою, а пневмоцистою, що найчастіше спостерігається в педіатричній практиці. Цей збудник хвороби, як правило, вражає легені в ослаблених, недоношених дітей.

Треба сказати, що нерозпізнані випадки подібного захворювання траплялись і набагато раніше. Ретроспективно дослідивши аналізи захворювань із незрозумілим зниженням захисних сил, дійшли висновку, що СНІД з’явився ще в середині 70-х років. Це в Америці. В Африці, як згодом з’ясувалося, люди вмирали від СНІДу з давніх-давен.

Вірус, який викликає СНІД, на жаль, не поодинокий; у нього є родичі, щоправда, не такі кровожерливі. Вони мають спільну назву – “ретровіруси”, а особлива прикмета їхня така: всі вони містять у собі рибонуклеїнову кислоту (РНК).

Вірус, названий згодом ВІЛ, був відкритий тільки через два роки після виявлення перших хворих. Першими хворими на СНІД були гомосексуалісти, тож можливий шлях передачі збудника хвороби став очевидним”.
Люди и ВИЧ: Кн. для неравнодушных / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД; Ред. Е. Пурик.– К., 2001.– 350 с.

Це книга для людей різних вікових груп і професій, чоловіків і жінок – усіх, хто зацікавлений дізнатися якомога більше про ВІЛ/СНІД. У першу чергу, вона буде корисна тим, хто живе з ВІЛ-інфікованими, їхніми близькими та рідними, і всім небайдужим людям. Видання складається з 11 розділів:

- Історія СНІДу.

- Епідемія ВІЛ-інфекції як глобальний процес.

- ВІЛ і законодавство.

- Передача вірусу імунодефіциту людини.

- Діагностика ВІЛ-інфекції.

- Чи можна попередити зараження?

- Захворювання.

- Лікування.

- Життя з ВІЛ/СНІДом.

- Всесвітня відповідь на епідемію.

- Рекомендовані ресурси.

Вражають наведені у виданні статистичні дані. Виявляється, Україна займає перше місце в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді – юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років. Друге місце належить Португалії.

Такі відомості містяться в щорічній доповіді ЮНІСЕФ (Дитячого Фонду ООН – спеціалізованої організації ООН, що займається проблемами дітей та молоді). Згідно з доповіддю, 0,6 % португальських юнаків та 0,3 % дівчат є носіями вірусу імунодефіциту. В Україні цей відсоток складає 1,3 для юнаків та 0,8 – для дівчат. Третє та четверте місця в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді займають, відповідно, Швейцарія та Іспанія.
Люди и ВИЧ: Кн. для неравнодушных / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД; Ред. Е. Пурик.– 2-е изд.– К.: Изд. “Анна-Т”, 2004.– 506 с.

Це друге видання книги для людей, яким небайдуже поширення епідемії ВІЛ/СНІДу. У ньому міститься найбільш повна інформація стосовно різноманітних аспектів поширення ВІЛ-інфекції, і розрахована вона на широке коло читачів від спеціалістів, що займаються проблемою СНІДу, до всіх зацікавлених.

Видання, як і попереднє, складається з одинадцяти розділів, але наповнені вони найновішою інформацією про поширення захворювання в Україні та світі. Представлено широке коло програмних документів UNAIDS.

Наведено дані про сучасний стан та методи лікування і профілактики ВІЛ/СНІДу.


Организации, работающие в области ВИЧ/СПИД в Украине: Справ. Вып. 1(2) / Ред.: Н. Волкова.– К.: Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД, 2002.– 491 с.

Наведена інформація про діяльність більше ніж 300 організацій, що допомагають ВІЛ-інфікованим людям: центрів соціальних служб для молоді, Організації Червоного Хреста України, Української асоціації планування сім’ї, Українського Центру профілактики і боротьби з СНІД МО України. Висвітлено діяльність міжнародних донорських, гуманітарних організацій, що працюють на території країни.


Особливості перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні: аналіз клінічної стадії СНІДу / А.М.Щербінська, С.М.Антоняк, О.М.Кравченко та ін. // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології.– 2002.– № 4.– С. 60-62.

У статті представлено дані в Україні стосовно збільшення числа хворих на СНІД. Проаналізовано стадії клінічного перебігу – СНІДу, що дозволило встановити переважаючі форми захворювання. Вказано, що провідними супутними хворобами при ВІЛ-інфекції є туберкульоз (легеневий і позалегеневий), а також захворювання центральної нервової системи (так званий нейроСНІД).



Оцінка можливостей розвитку програм профілактики ВІЛ в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків / О.М.Балакірєва, М.Ю. Варбан, О.О. Яременко та ін.; UNICEF.– К.: Центр “Соц. моніторинг”, 2003.– 229 с.

Книга демонструє результати дослідження стану протидії епідемії ВІЛ/СНІДу серед людей, що вживають ін’єкційні наркотики, характеризує групи наркозалежних, визначає фактори впливу на поширення ін’єкційних наркотиків. Автори пропонують методику аналізу ситуації в середовищі наркозалежних та ВІЛ-інфікованих.


Перинатальная трансмиссия ВИЧ. Проблема всемирная и национальная / Н.Л. Аряев, Н.В. Котова // Лікування та діагностика.– 2004.– № 1.– С. 39-44.

Стаття містить основні дані про епідеміологію передачі ВІЛ від матері дитині в нашій країні та світі. Йдеться про досягнення останніх років у молекулярній біології, генетиці та імунології, що дозволили розробити нові підходи до запобігання передачі ВІЛ від матері дитині. Також значну увагу приділено питанням спостереження за дітьми, народженими ВІЛ-інфікованими жінками, та викладено результати впровадження системи профілактики передачі ВІЛ/СНІД від матері дитині в Україні в цілому.


Піщенко Г., Тищенко О. Соціокультурні та геополітичні чинники поширення наркоманії та ВІЛ/СНІДу в Україні // Право України.– 2005.– № 2.– С. 73-77.

До уваги читачів представлено відомості про сучасний стан поширення наркоманії серед молоді та підлітків та його взаємозв’язок з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні. Наводяться дані про якісні та кількісні показники роботи пунктів обміну використаних шприців. Стверджується, що завдяки роботі пунктів зниження захворюваності на ВІЛ/СНІД серед категорії молоді, яка вживає ін’єкційні наркотики, відбулося, проте не було досягнуто європейських результатів. Це пов’язано з мережею даних пунктів, точніше з її нерозвиненістю. Особливу увагу приділено соціокультурним чинникам наркоманії.


Профілактика при пораненнях, контактах із кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта: [Витяг з Наказу МОЗ від 25 трав. 2000 р. № 120 “Про вдосконалення організації мед. допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД”] // Офіц. вісн. України.– 2000.– № 46.– С. 328-329.

Ось деякі з обов’язкових для виконання профілактичних заходів:

“3.1. Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), то потерпілий повинен:

– зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

– видавити кров із рани;

– ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70 %-ним розчином етилового спирту, 5 %-ною настоянкою йоду при порізах, 3 %-ним перекисом водню);

– ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70 % -ним розчином етилового спирту;

на рану накласти пластир, надіти напальчник;

– при потребі продовжувати роботу – одягти нові гумові рукавички;

– терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстренної профілактики ВІЛ-інфекції.

3.2. У разі забруднення кров’ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

– обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3 %-ним розчином перекису водню, 3 %-ним розчином хлораміну);

– промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

3.3. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

– ротової порожнини – прополоскати 70 %-ним розчином етилового спирту;

– порожнини носа – закапати 30 %-ним розчином альбуциду;

– очей – промити водою (чистими руками), закапати 30 %-ним розчином альбуциду.

Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05 %-ний розчин перманганату калію”.


Пурік О. Ураження ВІЛ: результат чи початок життєвої кризи? (з монографії “Психологія життєвої кризи”) // Завуч.– 2001.– Берез. (№ 8).– В дод.: С. 5-8.

У виданні інформацію про ВІЛ/СНІД подано в такому ракурсі: історичний аспект, СНІД як поліфеномен, психогенні реакції на хворобу, профілактика.

“На початку 80-х років XX ст. несподіваний вияв ВІЛ-інфекції змусив спантеличене людство реалізувати сталі погляди та переконання, реанімувати одвічні гуманістичні цінності й, уже вкотре, болісно замислитися над екзистенційними питаннями смерті та сенсу життя. Саме це явище змусило нас відверто поглянути одне одному у вічі та, зрештою, побачити і почути тих, хто є, може, такими “відмінними” від нас. ВІЛ нібито перевіряє нас на стійкість, людяність, виваженість та мудрість. І ще – на відповідальність. Відповідальність щодо власного життя, життя тих, хто поруч, хто поділяє з нами у безмежжі простору та часу цей проміжок буття. Відповідальність щодо життя тих, хто прийде після нас.

ВІЛ-інфекція – унікальне явище в історії людства! Навіть приклад епідемії сифілісу в середньовічній Європі не є коректним порівнянням щодо нього, не кажучи вже про епідемії чуми, які хоч і залишили страшні спогади у численних історичних хроніках і мистецьких творах, проте ніколи не забирали життя абсолютно всіх уражених нею (чумою) людей. Ті епідемії були жахливі, спустошливі, але все ж лишали після себе не тільки мертвих, але й живих”.



Пурік О. Що таке СНІД: факти для дорослих // Шк. світ.– 2001.– Квіт. (№ 14).– С 9-11.

Автор розповідає про шляхи зараження ВІЛ-інфекцєю, та про лікування інфікованих хворих, висвітлює правові та моральні аспекти проблеми.

“На сьогодні медицина не має засобів, які б дали можливість повністю вилікувати людину від СНІДу. Але лікарі розробили деякі методи лікування, що призупиняють розвиток хвороби. Оскільки ВІЛ-інфекція розвивається повільно й довго, є надії винайти за цей час ефективніші лікувальні препарати. Для лікування хворих на ВІЛ-інфекцію застосовують лікарські речовини, що впливають на вторинні інфекції, підтримують імунітет, а також препарати, які безпосередньо впливають на ВІЛ.

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД) і соціальний захист населення” гарантує всім, хто обстежується на СНІД, конфіденційність результатів медичного огляду, які є службовою таємницею, що охороняється законом.

ВІЛ-інфіковані, хворі на СНІД і члени їхніх сімей мають право вимагати збереження в таємниці відомостей про стан свого здоров’я, якщо умови й особливості їхнього життя й праці не загрожують зараженням іншим особам.

Медичний персонал й інші посадові особи несуть не тільки моральну і юридичну відповідальність за розголошення лікарської таємниці. Стаття 184 Кримінального кодексу України передбачає за це покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 2 років, або виправних робіт на той самий термін, штрафу.

Через те, що сьогодні Україна не може надати інфікованим ВІЛ і хворим на СНІД ефективного лікування, першорядне значення має догляд за ними.

Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого, душевного ставлення оточення, друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди через свій хворобливий стан часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи”.


Репродуктивне та статеве здоров’я підлітків в Україні (ситуаційний аналіз) / Р.Богатирьова, Б.Венцковський, І. Вовк та ін.– К.: ПВКП “Укртиппроект”, 1999.– 92с.

Публікація є звітом за результатами роботи над однойменним проектом. Дослідження виконувалося Українською асоціацією планування сім’ї за участю Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти, Державного комітету у справах сім’ї та молоді.

Видання носить інформаційний характер. Особливу увагу приділено зупиненню поширення ВІЛ/СНІДу серед молоді, сучасна суспільна думка про статеву поведінку та сексуальність людини, демократизація поведінки молоді, призводять до збільшення кількості хворих на ЗПСШ, ВІЛ/СНІДу, ранніх вагітностей тощо, а статевий шлях передачі ВІЛ/СНІДу займає другу позицію після ін’єкційного.

Широко масштабне статеве виховання молоді, як демонструє приклад Європи та Америки, може значно знизити частоту ВІЛ/СНІД захворювань.



Секс-бізнес в Україні: спроба соціального аналізу / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Ю.М. Галустян та ін.– К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2001.– 159 с.

У книзі відображено соціальні аспекти проституції та секс-бізнесу. Здійснено стислий екскурс в історію проституції, визначено соціальний портрет жінок, залучених до секс-бізнесу. Розглянуто шляхи та причини залучення жінок до комерційного сексу. Особливу увагу приділено їхньому здоров’ю та поведінковим ризикам ВІЛ-інфікування. Проаналізовано досвід громадських організацій в Україні, які займаються проблемами жінок у сфері секс-бізнесу, а також описано закордонний досвід вирішення проблем даної сфери.


Социально-медицинское изучение патогенеза ВИЧ-инфекции / Н.Митина, В.Шаповалова, Е.Вырва, В.Шаповалов // Ліки України.– 2004.– № 7-8.– С. 90-92.

Стаття вивчає причинно-наслідкові зв’язки між уживанням наркотичних речовин і збільшенням кількості ВІЛ-інфекційних захворювань, розглядає проблеми наркоманії та ВІЛ-інфекції.


Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з ВІЛ-СНІДу: Доп. Ген. секретаря (витяг) // Завуч.– 2001.– Жовт. (№ 29).– В дод.: С. 1-11.

У матеріалі розглянуто питання розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІДу та проаналізовано на всіх рівнях її наслідки (демографічні, соціальні, економічні, а також з погляду безпеки країн і народів). На основі аналізу зроблено висновок, що поряд із глобальним вирішенням глобальної проблеми, важливе значення має також мобілізація населення і громад. Саме на рівні домашніх господарств і громад за підтримки громадських груп суспільства можна реально допомогти людям знизити ступінь своєї вразливості перед нашестям ВІЛ-інфекції. Висвітлено також питання профілактики цього страшного захворювання.

“115. Розширення профілактичної діяльності має винятково важливе значення для стримування розповсюдження епідемії та обмеження обсягу витрат на боротьбу з нею.

116. Особлива увага до профілактичної діяльності дуже потрібна для істотного скорочення масштабів розповсюдження епідемії та її нинішнього впливу. Так само особливої уваги потребує молодь, адже нині понад 30 % людей, заражених ВІЛ/СНІДом, – це молоді люди у віці до 25 років. Завдання в галузі профілактичної діяльності включають застосування методів профілактики, таких, як активізація діяльності в галузі медичної освіти і статевого виховання, збільшення обсягу постачання жіночими і чоловічими презервативами та іншими товарами, вжиття додаткових заходів запобігання передаванню інфекції від матері до дитини, застосування методів профілактики серед наркоманів, що вводять наркотики за допомогою ін’єкцій, розширення доступу до добровільної консультаційної допомоги і проведення обстежень”.


Стешенко В. Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні // Шк. світ.– 2001.– Квіт. (№ 14).– С. 2-3.

Автор статті розповідає про рівень розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні (за даними ВООЗ), динаміку зареєстрованих випадків ВІЛ/СНІДу та кількість померлих від СНІДу в 1987-2000 pp. (за даними Центру профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров’я України).

“Швидко збільшується кількість ВІЛ-інфікованих дітей. На початок 2001 р. вона становила 2025 осіб. Спостерігається надзвичайно несприятлива динаміка кількості дітей, народжених у ВІЛ-інфікованих матерів: 1996 р. - 92 новонароджених, 1997 р. – 196, 1998 р. – 379, 1999 р. – 545, 2000 р. – 730 новонароджених, тобто більше 9/10 ВІЛ-інфікованих дітей – народжені ВІЛ-інфікованими матерями. З’явилося більше уражених ВІЛ-інфекцією серед підлітків і молоді”.
Туберкульоз, ВІЛ-інфекція та СНІД / Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, Л.В.Турченко.– К.: Здоров’я, 2004.– 197 с.

У виданні досліджуються питання розвитку і плину туберкульозу, ВІЛ-інфекції та СНІДу, наводяться їх класифікації та описуються сучасні методи діагностики. Значну увагу приділено питанням лікування та профілактики цих захворювань. Представлено рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я.


Уліс Н. Чотири листи до підлітка: Найбільш небезпечні хвороби, які підстерігають наше підростаюче покоління // Укр. газ.– 2000.– 12 жовт. (№ 17).– С 8.

У листах ідеться про найнебезпечніші хвороби, які підстерігають молоде покоління: паління, алкоголізм, наркоманію та СНІД. Четвертий лист містить інформацію про темпи розповсюдження СНІДу, чинники передачі ВІЛ-інфекції та профілактику цього захворювання.

“Синдром набутого імунодефіциту – особливо небезпечне інфекційне захворювання, збудником якого є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Він поступово позбавляє організм можливості протистояти будь-яким хворобам, насамперед інфекціям та злоякісним пухлинам. Захворювання на СНІД стовідсотково призводить до смерті хворого. Цей вірус СНІДу потрапляє практично в усі клітини організму, і, незалежно від лікування, хворий стає носієм його назавжди. У 1981-1984 роках більшість хворих на СНІД у США та Західній Європі становили гомосексуалісти, наркомани та повії, але з часом з’ясувалося, що на нього може захворіти й звичайна здорова людина”.
Фармацевтическое право в системе изучения клинического течения ВИЧ-инфекции / Н.Митина, Е.Вырва, В.Шаповалова, В. Шаповалов // Ліки України.– 2004.– № 9.– С. 119-122.

З позиції фармацевтичного права розглядаються проблеми наркотизації населення, а також класифікації та перебігу ВІЛ-інфекції. Висвітлюється питання про правове забезпечення належного лікування ВІЛ-інфікованих та стан його вирішення в Україні.


Хлєбнікова Т. Україна посідає перше місце в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді, але СНІД-катастрофу можна відвернути // Освіта України.– 2002.– 24 трав. (№ 41).– С.5.

Інтерв’ю з О.Пурік, лікарем, що працює з ВІЛ-інфікованими.

“Вірус небезпечний для всіх. Але одне безсумнівно: ризикує, насамперед, молодь. Вона, природно, більш сексуально активна і не завжди має змогу використовувати надійні засоби захисту. Саме молодь експериментує зі своїм здоров’ям і життям, вживаючи наркотики. Підлітки 15-18 років – ось вік ризику. В Україні зростає частка ВІЛ-інфікованих дівчат і молодих жінок, хоча, за статистикою, загалом переважають чоловіки. Далеко не всі знають шляхи передачі вірусу. Наприклад, про те, що можна заразитися через кров. Потрібно пам’ятати, що всі маніпуляції зі шкірою і слизовою оболонкою мають проводитися тільки стерильними інструментами. Заразитися ВІЛ можна і під час проколювання вух (тепер це роблять не тільки дівчата, а й хлопці), татуювання, пірсингу, манікюру, педикюру, не кажучи вже про ін’єкції, зроблені нестерильним інструментарієм”.
Частота виявлення ВІЛ-інфікованих серед донорів крові / М.М.Каплін, М.І.Козинець, А.І.Козинець // Вісн. Сум. держ. ун-ту.– 2002.– № 8.– С. 33-39. (Сер.” Медицина”).

У статті зроблено аналіз стану поширення ВІЛ-інфекції серед донорів крові за шість років. Наведено результати використання тест-систем вітчизняного та закордонного виробництва для діагностики ВІЛ.


Що таке ВІЛ і СНІД // Зарубіжна л-ра.– 2005.– 5 берез. (№ 7).– В дод.: С.2-5.– (Сер. Шк. світ).

У статті наголошується: багато молодих людей гадає, що ризик зараження СНІДом обмежений лише уразливими групами. Та існує серйозна відмінність між оцінкою ризику зараження інфекцією “взагалі” (для населення міста, країни) і “для себе особисто”. Зазвичай молоді люди вважають, що ризик “взагалі” – високий, а “особисто для себе” – несуттєвий. Такий розгляд проблеми (відверто кажучи, перекручений) є наслідком відмови молоді від необхідних застережень. Тому надання молодим людям достовірної інформації про ВІЛ/СНІД зможе вплинути на формування у них активної життєвої позиції, що, у свою чергу, знизить ризик зараження.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка