Апн україни борова Тетяна Анатоліївна Самокорекція процесу засвоєння знань учнями основної школи



Скачати 311.22 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір311.22 Kb.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

АПН УКРАЇНИ



Борова Тетяна Анатоліївна
Самокорекція процесу засвоєння знань

учнями основної школи

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Єльникова Галина Василівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедра менеджменту освіти, професор

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пікельна Валерія Семенівна,

Криворізький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки і методики трудового і професійного навчання, професор

кандидат педагогічних наук

Калініна Людмила Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії управління освітніми закладами

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

кафедра теорії та історії педагогіки

Захист відбудеться 01.03.2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корп. №3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий 26.01.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Соціальні зміни, що відбуваються в нашій державі, висувають нові завдання в системі освіти, передбачають упровадження в педагогічний процес нових технологій навчання, сприяють використанню результатів науково-педагогічних досліджень. Демократизація суспільного життя вимагає виховання освіченої, творчої особистості, що здатна самостійно та ефективно коригувати та виконувати завдання, які постають у процесі життєдіяльності. У таких умовах з'являється об'єктивна необхідність формування самостійності, активної життєвої позиції школярів шляхом залучення їх до самоуправління навчальною діяльністю.

Управління навчальною діяльністю учнів є однією з найскладніших проблем педагогіки та педагогічної психології. Зазначені проблеми вирішуються на рівні внутрішньошкільного управління, в тому числі управління навчально-виховним процесом. Ці питання знайшли своє відображення в дослідженнях провідних учених та практиків:, Ю.К.Бабанського, В.П.Безпалька, В.І.Бондаря, О.І.Бугайова Л.І.Даниленко, Л.І.Калініної, Б.І.Коротяєва, Ю.А.Конаржевського, В.М.Мадзігона, В.І.Маслова, В.В.Олійника, В.С.Пікельної, В.В.Сгадової, В.О.Сухомлинського, Н.Ф.Тализіної, В.О.Якуніна.

Навчальній діяльності як такій присвячено праці В.В.Давидова, О.К.Дусавицького, Д.Б.Ельконіна, М.П.Легкого, І.Я.Лернера, А.К.Маркової, В.Ф.Паламарчук, В.В.Рєпкіна, О.Я.Савченко та ін. Розглядаючи навчальну діяльність, автори зазначають, що учень завжди частково виступає як суб'єкт навчання.

Метою та результатом навчальної діяльності, зокрема засвоєння знань, є зміни самого суб'єкта, які полягають в оволодінні певними засобами дії, і на цій основі зміни якісних характеристик особистості. Одним із засобів суб'єктивізації навчання є самоуправління процесом засвоєння знань учнями.

Підвищенню суб'єктивізації навчання присвячені роботи багатьох вчених. Роботи, в яких розкривається можливості управління з метою створення умов щодо вивчення розумового розвитку дитини (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна); активізації пізнавальної діяльності, умовам, що визначають можливості управління процесом засвоєння знань (В.ІЛозова, П.І.Підласий, Г.І.Щукіна), роботи, які присвячені особистісно зорієнтованому навчанню (Б.Блум, С.Є.Шишов, І.С.Якиманська), методу педагогічного моделювання (Л.І.Даниленко, В.І.Маслов, В.С.Пікельна та інші), який використовується в управлінні педагогічним процесом; .засобам, формам контролю (В.П.Безпалько, Г.В.Єльникова, Т.А.Ільїна, В.М.Лізинського, І.Т.Огородников, В.Л.Рис, М.Н.Скаткін); формам організації пізнавальної діяльності (О.В.Киричук, В.І.Луговий та інші) тощо.

Цінність вищезазначених досліджень полягає в тому, що вони містять такі ознаки суб'єкта пізнання, як сформованість пізнавальних потреб, мотивів, інтересів.

Незважаючи на досить значну кількість праць із питань соціальних, педагогічних та психологічних методів управління навчальною діяльністю, залишається недостатньо висвітлена одна із функцій управління – регулювання, зокрема етап корекції процесу засвоєння знань з боку учнів, не розроблено механізми формування в школярів умінь самокорекції засвоєння знань. Крім того, у педагогічній науці недостатньо розглянуто проблеми засобів організації діяльності учнів щодо корекції своєї навчальної діяльності, зокрема засвоєння знань.

Вивчення досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів показало, що вчителі використовують різні засоби управління навчальною діяльністю учнів, але не довіряють учням жодної функції управління. Це знижує ефективність самоуправління. Вищезазначені труднощі породжують деякі суперечності: між наявністю емпіричного досвіду розробки та використання засобів самоуправління навчальною діяльністю і майже повною відсутністю педагогічних технологій щодо формування засобів самокорекції учнів у процесі навчання; між вимогами до якості засвоєння знань і рівнем науково-теоретичного та технологічного його здійснення.

Такі суперечності зумовлюють, в свою чергу, необхідність дослідження й актуальних проблем:


  1. виявлення особливостей управління процесом засвоєння знань учнями;

  2. дослідження питань оптимальності співвідношення управління і самоуправління процесом засвоєння знань;

  3. розробка моделі поточного управління процесом засвоєння знань учнями.

Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Самокорекція процесу засвоєння знань учнями основної школи”.

Дослідження виконано згідно з тематикою, передбаченою планом науково-дослідницької роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, реєстраційний №0199V004225. Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 4 червня 1998 р.).



Об'єкт дослідження — управління процесом засвоєння знань учнями основної школи.

Предмет дослідження —засоби самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи.

Мета дослідження — теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка концептуальних положень розробки засобів самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи.

Відповідно до об'єкта, предмета та мети дослідження було висунуто таку гіпотезу: виокремлення основних структурних елементів процесу засвоєння знань для самокорекції, створення на цій основі та впровадження її моделі забезпечить самоуправління процесом засвоєння знань, оптимальне поєднання його поточного і періодичного регулювання та підвищить якість й ефективність навчання.



Щоб досягти визначеної мети, необхідно було виконати цілий ряд конкретних завдань:

  1. провести теоретичний аналіз управління процесом засвоєння знань учнями основної школи та вивчити стан дослідження проблеми самокорекції процесу засвоєння знань учнями у навчальному процесі основної школи;

  2. обґрунтувати модель самокорекції процесу засвоєння знань учнями основної школи;

  3. розробити технологію використання моделі самокорекції процесу засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу;

  4. провести експериментальне випробування розробленої моделі в навчальному процесі, з'ясувати її ефективність;

  5. розробити методичні рекомендації щодо застосування засобів самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять: теорія пізнання, що розглядає процес формування всебічно розвиненої особистості як складний шлях від практичного інформаційного засвоєння знань до інтелектуального, духовного і морального розвитку особистості; положення теорії систем; принципи і класичні функції управління соціальними системами; теорія адаптивного управління; суб'єктно-діяльнісний; особистісно зорієнтований; інформаційно-психологічний; комунікативний; синергетичний підходи до організації навчально-виховного процесу.

Теоретичну основу дослідження становлять:

  1. психолого-педагогічні основи управління навчальним процесом (В.І.Бондар, Ю.В.Васильєв, В.І.Маслов, Р.Х.Шакуров, В.О.Якунін та ін.)

  2. вчення про діяльність та діяльнісний підхід (О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, Г.І.Щукіна);

  3. психолого-педагогічні концепції та теорії засвоєння знань (П.Я.Гальперін, С.Л.Рубінштейн);

  4. психолого-педагогічні теорії моніторингу (Є.В.Заїка, Г.В.Єльникова, В.М.Лизинський, С.І.Подмазін, О.А.Орлов, С.Є.Шишов та ін.);

  5. концепції спрямованої самоорганізації і концепція трансформації зовнішніх вимог у внутрішні мотиви в управлінні загальною середньою освітою (Г.В.Єльникова).

Для розв'язання поставлених завдань, отримання достовірних результатів використано такі методи педагогічного дослідження:

  1. порівняльно-зіставний, структурно-функціональний, статистичний аналіз дали змогу виявити і систематизувати дослідницькі матеріали з проблеми управління процесом засвоєння знань учнями основної школи;

  2. метод педагогічного моделювання та кваліметричний метод застосовувалися в прогнозуванні умов ефективного формування самокорекції процесу засвоєння знань та розробці моделі самокорекції процесу засвоєння знань;

  3. метод вивчення й узагальнення досвіду використання засобів самокорекції, в тому числі учнівського моніторингу сприяв уточненню висновків та основних положень дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що

  1. вперше розроблено, перевірено і апробовано на практиці діагностичний інструментарій самокорекції процесу засвоєння знань учнів;

  2. .запропоновано засоби самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань, а саме: діяльнісна модель поточного управління процесом засвоєння знань у вигляді учнівського моніторингу;

  3. конкретизований комплекс дій учня при впровадженні освітнього моніторингу в навчальний процес;

  4. подальшого розвитку набули форми і методи формування управлінських навичок в учнів при засвоєнні знань.

Теоретичне значення отриманих результатів:

  1. теоретично обгрунтовано модель самокорекції процесу засвоєння знань у рамках учнівського моніторингу;

  2. виокремлено показники сформованості самокорекції процесу засвоєння знань;

  3. розроблені основні положення учнівського моніторингу;

  4. уточнено сутність понять “корекція”, “самокорекція” процесу засвоєння знань, “учнівський моніторинг”.

Практичне значення роботи полягає в такому:

  1. розроблено та впроваджено технологію самокорекції процесу засвоєння знань;

  2. визначено методику виміру й оцінювання рівня сформованості самокорекції процесу засвоєння знань;

  3. розроблено методичні рекомендації щодо самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи.

Вірогідність результатів забезпечено відповідністю методів дослідження меті, предмету та завданням, репрезентативністю матеріалів, необхідних для якісної та кількісної оцінки результатів експериментальної роботи, апробацією отриманих результатів дослідження.

На захист виносяться такі положення:

1. Модель самокорекції процесу засвоєння знань як засіб управління цим процесом.

2. Основні положення учнівського моніторингу як засобу формування вміння самокорекції процесу засвоєння знань учнями.

3. Технологія використання моделі самокорекції процесу засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу.



Апробація результатів. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях з проблем управління національною освітою (Київ, 1998); педагогічних інновацій (Київ, 1999); на звітних наукових конференціях (Київ, 1996-97); міжрегіональних методичних конференціях із проблем ефективності викладання ряду гуманітарних дисциплін (Харків, 1997). Результати дослідження доповідалися та дістали схвалення на засіданні науково-методичної ради Харківського ОІУВ і засіданнях кафедри менеджменту освіти Центрального інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

База дослідження: загальноосвітні школи № 39, 76, 92, 93,115, 134 Жовтневого району м. Харкова, № 75 Ордженікідзівського району м. Харкова, загальноосвітні школи № 2, 4 м. Краснограду Харківської області.

Організація дослідження:

На першому етапі (1995-1997) — вивчено та проаналізовано психолого-педагогічну, наукову, управлінсько-методичну літературу з проблеми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження, розроблено загальний зміст і методику роботи.

На другому етапі роботи (1997-1999) — розроблено: програму і методику формуючого експерименту; концепцію учнівського моніторингу; модель самокорекції процесу засвоєння знань учнями основної школи; визначено оптимальні умови її застосування, проведено експериментальні випробування та апробацію моделі.

На третьому етапі роботи (1999-2000) — здійснено комплексний аналіз отриманих результатів, виявлено педагогічні умови ефективної самокорекції процесу засвоєння знань учнями основної школи, розроблено методичні рекомендації, оприлюднено основні положення та висновки.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 6 одноосібних наукових статтях у журналах та у 2 тезах науково-практичних конференцій.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і має такий вигляд: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (173), додатки. Обсяг основного тексту дисертації – 160 сторінок комп'ютерного тексту, представлено 5 рисунків та 15 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність і ступінь вивчення обраної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і гіпотезу, методологічні та теоретичні основи, методи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, достовірність та обґрунтованість здобутих результатів; сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретичні основи самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи” показано зміну підходів до управління навчанням в історичному плані, розкрито теоретичні основи управління процесом засвоєння знань учнями основної школи, виокремлено самокорекцію як складову управління процесом засвоєння знань, означені особливості педагогічного процесу в умовах використання інноваційних технологій в освіті, визначено сутність та засоби управління процесом засвоєння знань учнями.

Одним із напрямків подальшого розвитку теорії і практики навчальної діяльності є розвиток механізму керування процесом навчання. За умови розробки механізму управління способами дій учня можна досягти ефективного засвоєння знань. Такий механізм може мати вигляд моделі, що включатиме в себе основні компоненти навчальної діяльності, які необхідні для подальшого розвитку дитини, адаптації її в навколишньому середовищі. Така модель має бути гнучкою, варіативною та багатофакторною, має передбачати основні напрямки комунікативного підходу з урахуванням особистісно-орієнтованого навчання.

Дослідження теоретичних основ процесу засвоєння знань дозволило виявити його особливості, які полягають у тому, що: 1) проблема оптимізації педагогічного процесу вирішується вчителем через перехід до комунікативного підходу в навчанні, через застосування сукупності технологій управління навчальною діяльністю учнів; 2) умови становлення і розвитку суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учителем і учнями забезпечуються завдяки використанню засобів самокорекції процесу засвоєння знань; 3) процес управління засвоєнням знань відбувається етапами: на кожному етапі здійснюються прямі та зворотні зв'язки, що дозволяє вчителеві приймати оптимальне рішення щодо організації навчальної взаємодії з учнями; 4) компоненти педагогічного процесу набувають змін: цілі стають більш чіткими; засвоєння змісту освіти ґрунтується на процесах диференціації та інтеграції, що уможливлює розробку моделей на будь-яких етапах управлінської діяльності освітнього процесу.

Аналіз навчальної діяльності із застосуванням системно-структурного підходу дозволив виділити її структуру, а також обґрунтувати сукупність показників оцінювання її результатів. Структура представлена у вигляді моделі самокорекції процесу засвоєння знань, що створює підгрунтя для поточного управління. Ця модель розроблена на основі теоретичних положень з урахуванням основних концептуальних напрямків педагогіки: суб'єктно-діяльнісний підхід, теорія визначення цілей в навчанні, комунікативні та інформативно-психологічні підходи у навчанні, теорія поетапного формування розумових дій, концепція трансформації зовнішніх вимог у внутрішні мотиви. Модель має функції самокорекції, тобто є корелянтом між нормами, правилами, вимогами суспільства та потребами самої дитини, базуючись на ідеї спрямованої самоорганізації та теорії адаптивного управління.

Доцільно навчати корекційним діям учнів, тому що ці дії складають важливу частину вмінь навчатися і в подальшому дозволяють діяти більш самостійно та активно. В першу чергу це стосується вмінь знаходити та виправляти помилкові рішення. На нашу думку, самокорекція є процес, що входить до складу самоуправління та коригує діяльність із середини відповідно до зовнішніх вимог. Крім управлінських самокорекція процесу засвоєння має психологічні, соціальні та педагогічні аспекти. Вікові особливості дитини мають неабияке значення у впровадженні механізмів корекції, самокорекції та саморегуляції. Механізми самокорекції засвоєння знань мають спонукати учнів до систематичної роботи над навчальним матеріалом. Одним з таких механізмів є розроблена нами модель самокорекції засвоєння знань. Основними рисами якої є: можливість проведення індивідуального та диференційованого навчання, гнучкість у пристосуванні навчання до потреб окремої особистості, певний ступінь свободи для самостійного вивчення матеріалу, активна участь школярів у навчальному процесі, взаємодія учнів між собою і з учителем. Головним підсумком застосування моделі є постійна систематична самостійна робота учнів з оволодіння знаннями і навичками, рівень і якість засвоєння знань та формування вмінь самокорекції своєю навчальною діяльністю.

Ми пропонуємо таку модель, яка відповідає вищезазначеним характеристикам і базується на самокорекції процесу засвоєння знань учнями.



У другому розділі “Забезпечення самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи” описується модель самокорекції засвоєння знань учнями. У першій главі розкрито основні теоретичні положення щодо моделі самокорекції процесу засвоєння знань, визначено сутність, методологію, принципи розробки цієї моделі, обґрунтовано використані в ній методи оцінювання. Завданнями моделі самокорекції процесу засвоєння знань є забезпечення учнів методологією вирішення практичних завдань, розвиток процесів цілеспрямування, навчання методам аналізу, виробленню конструктивних рішень, критичної оцінки та самооцінки діяльності.

Методологією розробки моделі є:



  1. соціальні, педагогічні, психологічні, управлінські функції самокорекції процесу засвоєння знань;

  2. системний підхід до побудови змісту та структури навчальної діяльності учня;

  3. аналіз існуючих моніторингових систем у педагогічній теорії та практиці.

Основу моделі становлять суб'єктно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, інформаційно-психологічний, комунікативний та синергетичні підходи. Розроблена нами модель самокорекції процесу засвоєння знань є комплексом психолого-педагогічних дій, які супроводжують процес засвоєння учнями знань, сприяють виробленню нової інформації, необхідної для спрямування дій у досягненні поставленої навчальної мети. Практичне використання моделі спрямовано на вироблення механізмів самокорекції засвоєння змісту навчання та на саморозвиток дитини.

Виходячи з цього ми визначили такі принципи самокорекції процесу засвоєння знань: принцип природовідповідності розвитку учня; принцип урахування інтересів та потреб суб'єкта навчання; принцип взаємодії вчителя й учня на суб'єкт-суб'єктній основі; принцип поточного коригування своїх навчальних дій; принцип забезпечення диференціації та індивідуалізації в навчальному процесі; принцип гуманізації; принцип неперервності засвоєння знань від однієї теми до іншої; принцип ступеневого досягнення результату при послідовності, систематичності та варіативності засвоєння знань; принцип відповідності процесу і результату засвоєння знань, забезпечення подвійного характеру проміжних результатів процесу засвоєння знань.

Визначено параметри моделі, за якими проводилося оцінювання їх сформованості та подальше коригування (див. рис. 1)

1) підготовка до засвоєння знань; 2) діяльність із засвоєння знань; 3) зміни, що відбулися в учня після або в процесі засвоєння знань.

Структура моделі має циклічний характер, тому що повторюється при вивчені кожної визначеної одиниці навчального матеріалу (тема, розділ тощо).

Модель можна зобразити такою схемою:

Рис.1. Модель самокорекції процесу засвоєння знань
Модель самокорекції засвоєння знань розроблено з використанням моніторингових процедур. Для оцінювання рівня сформованості вмінь та навичок використано кваліметричний метод, який сприяє повному опису досліджуваної якості, виявляє динаміку всієї якості або процесу в цілому; алгоритм математичної обробки дозволяє об'єктивно оцінити рівень розвитку або стану досліджуваної якості.

Технології здійснення учнівського моніторингу складають такі навчально-методичні матеріали: для учня – правила користування моделлю самокорекції засвоєння знань; – тренінгові вправи з формування загальнонавчальних вмінь та навичок; – схема переходу від одного рівня засвоєння до іншого; для вчителів – схема складання різнорівневих завдань; – кваліметричний інструментарій оцінювання дій, правила користування моделлю самокорекції процесу засвоєння знань.

У ході дослідження визначено відмінні особливості технологічного конструювання навчального процесу: - конкретизація цілей навчання в когнітивній сфері; розробка навчальних одиниць як еталонів засвоєння навчального матеріалу всіма учнями класу; - створення системи перевірних робіт (діагностичних тестів); - підготовка спеціальних засобів корекції (короткі контрольні тести); - додаткові завдання; повторні тести; - система підсумкових контрольних робіт.

Отже, використання такої технології самокорекції засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу сприяє системному, глибокому, швидкому та якісному засвоєнню знань, оскільки вона забезпечує їх поетапне регулювання з боку учнів і включає внутрішні процеси рефлексії та самокорекції, не доступні для зовнішнього безпосереднього спостереження.



У третьому розділі “Експериментальна перевірка моделі самокорекції процесу засвоєння знань учнями” викладено методику та аналіз педагогічного експерименту, наведено його результати, розроблено методичні рекомендації щодо застосування самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань.

У експерименті досліджено ефективність застосування розробленого комплексу засобів самокорекції процесу засвоєння знань учнями основної школи шляхом учнівського моніторингу. Показником сформованості в учня вмінь самокорекції вважалося підвищення якості засвоєння знань та позитивна динаміка змін у афективній та когнітивній сферах. Якість знань учня було оцінено за допомогою методу кваліметрії (Г.А.Дмитренко). За методикою масового контролю (Г.В.Єльникова) визначено коефіцієнти засвоєння знань на репродуктивному, конструктивному та творчому рівнях.

Враховуючи завдання дослідження, було визначено структуру дослідницько–експериментальної роботи, основним змістом якої став комплексний констатуючий та формуючий експеримент, що проводився у загальноосвітніх школах №№ 75, 76, 92, 93, 115, 134, 39 м. Харкова та загальноосвітніх школах №№ 2, 4 м. Красноград, Харківської області. В експерименті брало участь понад 900 учнів.

Експериментальні та контрольні групи визначалися за результатами попереднього аналізу загальноприйнятих показників навчання: успішність, якість, середній бал за підсумками попередніх двох чвертей.

Результати констатуючого зрізу підтвердили відсутність суттєвої різниці у ступені сформованості вмінь самокорекції засвоєння знань у групах, які братимуть участь в експерименті.

В основу процедури досліджень було покладено такі методи: бесіда, інтерв'ю з учнями, батьками, вчителями, адміністрацією школи, анкетування, спостереження, тестування, аналіз контрольних робіт, результатів навчання за семестр, рік, вивчення передового досвіду вчителів із формування самокорекції навчальної діяльності учнів.

Описано етапи проведення експерименту: підготовчий, який містив вивчення вікових груп учнів, визначення навчальних предметів, проведення серії підготовчих семінарів з учасниками експерименту, складання завдання для всіх учасників експерименту, тиражування матеріалів; практичний етап містив проведення вхідних поточних та вихідних зрізів, безпосередню роботу учнів із моделлю, коригування змісту моделі в ході її апробації. Зрізи проводилися за допомогою анкет, опитувальників, інтерв'ювання учасників експерименту.

Другий етап було спрямовано на пошук шляхів підвищення ефективності формування вмінь самокорекції засвоєння знань учнями за рахунок удосконалення структури, форм, методів збору інформації про стан засвоєння знань, контролю та самоконтролю, поточного регулювання шляхом самокорекції процесу засвоєння знань.

Останній етап – підсумковий — передбачав обробку результатів, які були отримані під час експерименту. Результати підтвердили попередні висновки, а також показали ефективність використання в роботі учнів нових засобів організації навчальної діяльності.

Отже, аналіз результатів показав, що:



  1. формування загальнонавчальних умінь в учнів на підготовчому етапі засвоєння знань веде до більш усвідомленої, продуктивної навчальної діяльності, яка має свої внутрішні і зовнішні механізми керування на цьому рівні засвоєння;

  2. сформованість компонентів навчальної діяльності вище на 3,4% у учнів експериментальних класів, ніж контрольних, а поетапне засвоєння знань із процесами коригування на кожному етапі допомагає учням міцно і якісно засвоїти знання, ефективність такого засвоєння в експериментальних класах зросла на 7% (див.табл.1);

  3. сформованість основних категорій навчальних цілей в афективній сфері формує такі вміння, як: самооцінка, самокорекція, саморегуляція дій з засвоєння знань, за допомогою яких зросли якість, глибина, швидкість, обсяг засвоєння знань; цілеспрямованість, наполегливість у досягненні мети, критичне ставлення до своїх досягнень, відповідальність за свої вчинки, вибагливість до себе, адаптація у будь-яких ситуаціях;

  4. порівняння своїх можливостей до навчання і реальних показників у навчанні допомагає дитині прогнозувати діяльність, коригувати її відповідно до узгоджених внутрішніх потреб і зовнішніх вимог;

  5. технологія застосування моделі самокорекції засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу сприяє зростанню якості засвоєння знань та забезпечує позитивну динаміку розвитку учнів у когнітивній та афективній сферах діяльності.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз рівня сформованості компонентів

навчальної діяльності учня

Компоненти навчальної діяльності Експериментальні групи Контрольні групи

початок кінець початок кінець

Умотивованість 74% 89% 75% 81%

Визначення цілей 68% 80% 67% 74%

Засвоєння знань 78% 85% 79% 82%

Контроль та оцінка 65% 75% 64% 69%

Загалом 71,2% 82,2% 71,2% 78,8%
Експериментально було підтверджено гіпотезу про те, що постійне використання моделі самокорекції засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу забезпечує упорядкування та систематизацію знань, умінь, навичок та їх поступовий перехід до вищого рівня засвоєння. Процес переходу від одного рівня засвоєння до іншого забезпечується поточним самокоригуванням з боку учня, а при необхідності і поетапним коригуванням з боку вчителя.

У третьому розділі було висвітлено результати використання моделі самокорекції процесу засвоєння знань учнями основної школи, а також використання цих результатів в управлінській діяльності учнів, вчителів, адміністрації школи. У роботі описано методи обробки результатів для всіх зазначених ланок управлінської діяльності, розроблено методичні рекомендації щодо застосування засобів самокорекції. Результати обробки були зведені у таблицю (табл.2).

Таблиця 2

Зведені результати сформованості вмінь самокорекції процесу засвоєння знань


Отже, за результатами використання моделі самокорекції процесу засвоєння знань за допомогою учнівського моніторингу можна управляти процесом засвоєння знань учнів як внутрішньо (з боку самого учня), так і зовнішньо (з боку вчителів та адміністрації школи). Такий підхід робить процес управління керованим на всіх управлінських ланках та між усіма ланками управління в школі. Головне при такому коригуванні – безпосередня участь учня в цьому процесі.

Для перевірки результатів експериментального дослідження було застосовано формулу критерію статистики ч-квадрат. Це дало змогу об'єктивно визначити рівень знань та вмінь учнів в експериментальних і контрольних групах; довести, що різниця між ними є істотною, тобто наслідком впровадження нової моделі самокорекції процесу засвоєння знань, а не впливом випадкових чинників.

Безумовно, процес спостереження за динамікою проміжних та кінцевих результатів формування вмінь довгий, але ефективний. Як показали результати опитувань, такий підхід важливий та необхідний у навчальній діяльності та подальшому житті школярів. Шлях формування життєво необхідних вмінь і навичок довгий і не простий, тому дитині треба мати провідника для постійної адаптації у навколишньому середовищі. Таким провідником може бути наша модель самокорекції засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу.

На підсумковому етапі експерименту розповсюджено нову модель самокорекції засвоєння знань шляхом учнівського моніторингу в різних школах міста Харкова і Харківської області, розроблено методичні рекомендації та оприлюднено матеріали дослідження.

Отже, при постійному використанні моделі самокорекції процесу засвоєння знань за допомогою учнівського моніторингу навчальна діяльність учнів стала спрямованою на розвиток вмінь самоуправління процесом засвоєння знань, керованою як з боку учня, так і з боку вчителя, систематизованою й коригованою на всіх етапах засвоєння знань.
ВИСНОВКИ
1. Управління процесом засвоєння знань в педагогіці має свою еволюцію; якщо на початковій стадії розвитку управління навчанням воно виконувало тільки організуючі функції та констатацію фактів, то поступово із зростанням суспільних вимог до школи його сутність змінювалась. У роботі обґрунтовуються засоби управління процесом засвоєння знань самим учнем, що підтверджує існування управлінської вертикалі в освіті починаючи з учня і закінчуючи Міністерством освіти і науки України. Крім того, виокремлено педагогічну, психологічну та соціальну сутність процесу засвоєння знань. Соціальний аспект полягає у самовизначенні, вмінні планувати стратегію власного життя; психологічний — розглядає процес засвоєння знань як спрямовану, розвиваючу функцію школяра, яка впливає на розвиток психіки школяра, враховуючи його вікові особливості; педагогічний — зумовлює застосування в сучасній школі нових технологій, які б формували б компоненти процесу засвоєння знань і їх сукупність, впроваджували активні методи навчання, вносили певні зміни в особистість школяра. Отже, поняття самокорекції процесу засвоєння знань багатогранне і має управлінський, психологічний, соціальний та педагогічний аспекти. Управлінська вертикаль в освіті починається з учнівського рівня, який поєднує управління (з боку вчителя) і самоуправління (з боку учня) процесом засвоєння знань.

2. Аналіз наукових праць з філософії, педагогіки, психології дозволив:



  1. визначити сутність, методологію, принципи розробленої моделі самокорекції процесу засвоєння знань;

  2. визначити структурні компоненти самокорекції процесу засвоєння знань, виділити її сутність в процесі засвоєння знань;

  3. розробити механізми саморегуляції в управлінні процесом засвоєння знань, які повинні стимулювати систематичну роботу учнів над навчальним матеріалом. При цьому передбачається надання можливості індивідуального навчання, що забезпечує гнучкість у пристосуванні навчання до потреб окремої особистості, свободу для самостійного вивчення матеріалу, активну участь школярів у навчальному процесі, комунікативну спрямованість взаємодії учнів між собою і з учителем;

  4. обґрунтувати основні положення учнівського моніторингу як засобу формування самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань;

  5. розробити технологію використання моделі самокорекції процесу засвоєння знань.

3. Теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено комплекс засобів самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнів основної школи шляхом учнівського моніторингу .

4. Основним підсумком застосування моделі є постійна систематична, самостійна робота учнів з оволодіння знаннями і навичками, глибина і якість знань та формування вмінь самокорекції своєю навчальною діяльністю.

5. Здійснення теоретико-експериментального дослідження дало змогу сформулювати педагогічні умови, які необхідно створити у навчальному процесі для застосування засобів самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань:


  1. готовність вчителя й учнів до використання засобів самокорекції у навчальному процесі;

  2. формування мотивації учнів через їх залучення до управління своєю навчальною діяльністю;

  3. формування у учнів умінь самоаналізу, самоконтролю, самокорекції процесу засвоєння знань;

  4. управління діяльністю учнів за допомогою засобів самокорекції, застосування яких дозволяє підвищити роль учня у навчальному процесі, зробити його суб'єктом діяльності через урахування його особистісного розвитку та ін., що сприяє гуманізації освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Науковий і практичний інтерес становлять дослідження результатів подальшого впровадження різнорівневих навчальних завдань із різних предметів, а також питання формування вмінь самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань у різному шкільному віці і вузівській практиці. Актуальним та перспективним є питання підготовки вчителя у педагогічних навчальних закладах до здійснення управління процесом засвоєння знань учнів.
Основний зміст дисертації відбито в публікаціях:

1. Боровая Т.А. Мониторинг процесса усвоения знаний учащимися как одна из форм организации их деятельности //Язык и литература в школе. Украинский вестник. – Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды. 1999. № 1—2. – С.3-5.

2. Борова Т.А. Саморегуляція процесу засвоєння знань учнями. // Рідна школа. – 2000. -№1. –С.60-61.

3. Борова Т.А. Концепція учнівського моніторингу // Рідна школа. – 2000. -№4. –С.65-67.

4. Борова Т.А. Функції управління навчальною діяльністю учнів // Рідна школа. – 2000. -№7. –С.45-46.

5. Борова Т.А. Корекція та самокорекція управлінської діяльності учня //Педагогічні інновації: Ідеї, реалії, перспективи. Збірник наукових праць /Ред.кол.: Л.І.Даниленко (гол. ред.) та ін. – Київ, 2000. – С.106-108.

6. Борова Т.А. Учнівський моніторинг – крок до усвідомленого засвоєння знань учнями. // Джерело педагогічної майстерності. Науково-методичний бюлетень. Харків. Управління освіти та науки Харківської обласної державної адміністрації. – 1999. Вип.№3 (23). – С.8-10.

7. Борова Т.А. Управління навчальною діяльністю на учнівському рівні. //Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції “Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку Української державності”, 1998.-С.134-137.

8. Борова Т.А. Тестові завдання як засіб управління процесом навчання англійської мови за комунікативною методикою. //Тези обласної науково-практичної конференції “Використання сучасних навчально-методичних матеріалів з англійської мови в школах та вузах” 19 грудня 1997.- С. 12 – 15.
Анотація
Борова Т.А. Самокорекція процесу засвоєння знань учнями основної школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2001.

Дисертаційну роботу присвячено проблемі самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями основної школи. Виявлено педагогічні умови, які необхідно створити у навчальному процесі для застосування засобів самокорекції в управлінні процесом засвоєння знань учнями. Виокремлено сутність, структуру та функції засобів управління процесом засвоєння знань. Обґрунтовано модель самокорекції процесу засвоєння знань, технологію її здійснення, створено концепцію учнівського моніторингу як засобу формування вмінь самокорекції. Для оцінювання рівня сформованості вмінь самокорекції процесу засвоєння знань використовувався кваліметричний метод. Доведено, що застосування моделі сприяє підвищенню якості знань учнів, гнучкості у пристосуванні навчання до потреб окремої особистості, самостійності у вивченні матеріалу, активній участі школярів у навчальному процесі, комунікативно спрямованій взаємодії учнів між собою і з учителем.

Аналіз динаміки результатів підтверджує, що постійне використання розробленої моделі забезпечує упорядкованість та систематизованість знань, вмінь і навичок. Модель впливає на розвиток особистісних якостей школяра.

Експериментально перевірено, що застосування засобів самокорекції в управлінні діяльністю учня підвищує його роль у навчальному процесі, робить дитину суб'єктом діяльності шляхом урахування його особистісного розвитку, що сприяє гуманізації освіти.

Ключові слова: самокорекція, самоуправління, процес засвоєння знань, навчальна діяльність, управління процесом засвоєння знань, учнівський моніторинг.
Аннотация
Боровая Т.А. Самокоррекция процесса усвоения знаний учащимися основной школы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины. – Киев, 2001.

Диссертационная работа посвящена проблеме самокоррекции в управлении процессом усвоения знаний учащимися основной школы.

Анализ отечественной и зарубежной литературы свидетельствует о том, что современному подходу в обучении и пониманию роли в нем учителя и ученика предшествовал долгий период накопления педагогами и психологами знаний о познавательном процессе, о возможности управлять ним с помощью разных методов и способов. В литературе процесс обучения рассматривается как главный и доминирующий вид деятельности, во время которого формируются умения и навыки, необходимые для применения знаний на практике. Составляющей частью обучения является процесс усвоения знаний, который требует постоянного управления, как со стороны учителя, так и со стороны ученика. Такое управление актуально на уровне ученика, потому что оно способствует формированию умственной и познавательной активности личности, а также выработке общеучебных умений для последующего самообразования и самоопределения.

В работе уделяется внимание одному из дальнейших этапов развития теории и практики учебной деятельности – механизму управления процессом усвоения знаний.

Данное диссертационное исследование обосновывает возможность управления учеником своей учебной деятельностью с помощью такого механизма, как разработанной модели самокоррекции процесса усвоения знаний учащимися основной школы.

Автором раскрыты основные теоретические положения, на основе которых создана модель, определены сущность, методология, принципы разработки модели, обоснованы использованные в ней методы оценивания, выделены основные структурные элементы модели и задачи модели самокоррекции усвоения знаний: обеспечение учеников методикой решения практических заданий; развитие процессов целенаправленности; обучение методам анализа; выработке конструктивных решений, критической оценке и самооценке деятельности.

Основным результатом применения модели учения является систематическая самостоятельная работа учеников по овладению знаниями и умениями, а также повышения уровня и качества их усвоения. Модель самокоррекции усвоения знаний разработана с использованием мониторинговой процедуры. Такая процедура состоит из трех основных элементов: сбора информации – контроля – коррекции и образует структуру мониторинга на уровне ученика. Целью применения ученического мониторинга является наблюдение за динамикой качества усвоения знаний и умений в учебном процессе с их промежуточной текущей корректировкой. Для оценивания уровня сформированости умений и навыков используется квалиметрический метод, который способствует полному описанию исследуемого процесса усвоения знаний. Алгоритм математической обработки позволяет объективно оценить состояние процесса усвоения знаний. В ходе исследования определены особенности технологического конструирования учебного процесса: конкретизация целей обучения; разработка обучающих единиц как эталонов усвоения знаний; разработка системы проверочных материалов; дополнительных заданий; повторных тестов; системы контрольных работ.

Технологический подход к процессу обучения гарантирует достижение поставленной учебной цели. Оперативная обратная связь, которая пронизывает весь учебный процесс, является основой ориентации обучения на цели; цели обучения определяют успешность процесса усвоения, поэтому их содержание, формулирование есть важным шагом в технологическом конструировании учебного процесса. В работе были исследованы и выделены отличительные особенности технологического конструирования процесса усвоения знаний.

Апробация модели управления процессом усвоения знаний показала, что: предложенная технология способствует повышению эффективности формирования общеучебных умений и навыков; приводит к самоуправлению учащихся по усвоению знаний; помогает реализовать такие качества знаний как: глубина, скорость, объем; а также дает возможность сравнить свои возможности в учении и реальные показатели в усвоении знаний; осознать необходимость формирования собственного понимания любой проблемы, личностного подхода к решению любой задачи, несения ответственности за свои действия.

Анализ динамики результатов убедительно подтверждает, что при постоянном использовании модели самокоррекции процесса усвоения знаний с использованием ученического мониторинга обеспечивается упорядоченность и систематизированность знаний, умений и навыков и их постепенных переход на более высокий уровень усвоения, происходит самоуправление действиями по усвоению знаний. Эта модель не только способствует повышению качества знаний, а и влияет на развитие качеств личности.

Экспериментально подтверждено, что внедрение способов самокеррекции в управление деятельностью ученика повышает его роль в процессе обучения, делает ребенка субъектом деятельности, принимая во внимание развитие его личности, что способствует гуманизации образования.



Ключевые слова: самокоррекция, самоуправление, процесс усвоения знаний, самокоррекция процесса усвоения знаний, учебная деятельность, управление процессом усвоения знаний, ученический мониторинг.
Annotation
Borova T.A. Self-correction of the learning process by students of secondary comprehensive school. – Manuscript.

Dissertation for Candidate of Pedagogical Science Degree. Speciality 13.00.01 – General Pedagogy and History of Pedagogics. – The Central Institute of Postgraduate Pedagogical Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2001.

The thesis deals with the problem of the learning process self-correction by students of secondary comprehensive school. It is clarified the pedagogical conditions for involving means of self-correction into the learning process. The essence, structures and functions of the learning process means are elicited. The technology of the learning process self-correction is grounded. The student monitoring concept as means of formation of self-correction skill is worked out. Qualimetric method of self-correction skills of the learning process is used. It's proved that use of the technology positively influence into the quality of knowledge, possibility of personal approach to the learning process, self-studying, taking an active part in the learning process, communicative interaction between students and teachers.

The analysis of the dynamic results confirms the statement that constant using of the modal through student monitoring ensures regulation and systematization of the student's knowledge and their learning skills. The model influences on the development of student personality.



It was proved that involving self-correction means in the student management raises the student's role in the learning process, mares the student as a subject of the education process through the development of his/her personality. All these things help the development of education humanization.

Key words: self-correction, self-management, the learning process, educational process, learning process management, student monitoring.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка