Аналіз готовності випускників шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору до зовнішнього незалежного оцінювання знань



Сторінка9/12
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.02 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

3. Аналіз суб’єктивних чинників

готовності до зовнішнього незалежного оцінювання.




3.1. Вивчення ставлення вчителів шкіл для дітей з вадами зору до зовнішнього незалежного оцінювання знань їх учнів.


Для опитування вчителів стосовно оцінок ними готовності випускників шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору нами було розроблено анкету «Ставлення педагогів до зовнішнього незалежного оцінювання знань учнів спеціальних шкіл для дітей з вадами зору». В опитуванні за нею взяли участь 105 вчителів з 10 шкіл - 59 педагогів з 5 шкіл для сліпих і 46 педагогів з 5 шкіл для слабозорих.

Відзначимо, що всі вчителі шкіл сліпих, які відповідали на запитання першої анкети, заповнили і другу. Серед вчителів шкіл для слабозорих таких, що відповіли на запитання другої анкети, було на 5 менше. Проблема в тому, що, якщо в опитуванні за першою анкетою з Клеванської школи взяли участь 9 вчителів, то за другою - лише 4.

Анкета, про яку йде мова, налічує 11 запитань, причому 3 з них фіксували загальні відомості - прізвище, ім’я та по батькові педагога, школу, де він працює, дисципліну, яку він викладає.

Четверте та п’яте запитання анкети були такими: Ваше ставлення до зовнішнього незалежного оцінювання знань (ЗНО) учнів спеціальних шкіл для дітей з вадами зору; чи готові учні до проходження ЗНО?

У першому випадку 38 опитаних підкреслили варіант відповіді «Позитивне», 46 - «Негативне», 21 - «Невизначене». Таким чином, позитивних оцінок ми маємо лише 36 відсотків. Проте негативне ставлення не надто переважає (44 відсотки опитаних), адже 20 відсотків респондентів ще не визначили своє ставлення до проходження ЗНО випускниками шкіл для дітей з вадами зору.

Щодо готовності учнів до ЗНО, отримано такі оцінки: так - 32, ні - 53, не можу відповісти - 20. Отже, частка позитивних відповідей ледь перевищила 30 відсотків, тоді як негативних - досягла 50-відсоткової позначки.

Між оцінками вчителів зі шкіл для сліпих та їх колег зі шкіл для слабозорих помітна відчутна різниця. З 59 опитаних вчителів шкіл для сліпих тільки 15, або 25 відсотків, дали позитивні відповіді на перше з запитань, що розглядаються. При цьому так само 25 відсотків респондентів ще не визначилися. Що ж стосується вчителів шкіл для слабозорих, з 46 опитаних 23 (рівно половина) дали позитивні відповіді, і лише 6 опитаних, або 13 відсотків, не визначилися.

Щодо готовності учнів до проходження ЗНО, тільки 13 вчителів зі шкіл для сліпих, або 22 відсотки опитаних, стверджують про її наявність. При цьому 8 респондентів, або понад 13 відсотків, ще не визначилися. Натомість 19 вчителів зі шкіл для слабозорих, або 41 відсоток опитаних, вважають своїх вихованців готовими до ЗНО. Негативну відповідь дали 15 чоловік, тобто близько 33 відсотків. Не визначилися 12 респондентів, або 26 відсотків.

Таким чином, цілком очевидно, що педагоги шкіл для слабозорих більш позитивно ставляться до проходження випускниками їх шкіл ЗНО. При цьому в обох видах шкіл загальне ставлення до проходження їх випускниками ЗНО є більш позитивним, ніж оцінка готовності учнів до такого проходження.

Враховуючи те, що, як встановлено вище, рівень матеріально-технічного забезпечення вчителі обох видів шкіл оцінюють приблизно однаково, навряд чи різниця у ставленні до наших запитань випливає з різної оцінки рівня загальної підготовки учнів. Доводиться зробити висновок, що в більшій мірі педагоги побоюються неадаптованості самого ЗНО до можливостей абітурієнтів з вадами зору і мають на увазі неготовність своїх вихованців до нього у його теперішньому вигляді. І тоді зрозуміло, що вчителів тих шкіл, де проблеми з зором у дітей більш глибокі, обережніше ставляться до перспектив участі у зовнішньому тестуванні.

Наступне запитання ми сформулювали так: чи потрібно, на Вашу думку, запровадити іспити у школі, щоб у учнів з’являлися навички складання тестів?

На це запитання ми отримали 54 позитивних відповідей, 41 негативну та 9 невизначених. Таким чином, понад 52 відсотки опитаних схвально поставилися до нашої пропозиції. Таких, що висловилися проти неї, є близько 40 відсотків.

Тут, як і у попередньому випадку, спостерігається значна різниця між відповідями вчителів шкіл для сліпих та шкіл для слабозорих.

Перша група дала 58 відповідей, з яких позитивними виявилися 35, або майже 60 відсотків. Тих, хто проти, був 21 опитаний, або 36 відсотків, а таких, що не визначилися, - лише 2 опитаних, тобто 4 відсотки.

У другій групі позитивних відповідей маємо 19 з 46, або 41 відсоток, тоді як частка негативних відповідей склала 44 відсотки (20 опитаних), а частка тих, хто не визначився, - 15 відсотків (7 опитаних).

Таким чином, вчителі шкіл для слабозорих більш негативно ставляться до введення у школах іспитів, хоча, з іншого боку, серед них є значно більше тих, хто ще не визначився. У зведених даних ми отримали перевагу позитивних відповідей, але, оскільки питома вага опитаних вчителів зі шкіл для сліпих є більшою, до узагальнених даних треба поставитися досить обережно.

Чому ж вчителі шкіл для сліпих більш позитивно налаштовані щодо введення іспитів? Якщо згадати, як критично вони оцінюють рівень готовності випускників до ЗНО, очевидно, виникає переконання, що іспити підвищать цю готовність. З одного боку, вони додадуть мотивацію у самому навчанні, з іншого - сформують ті навички, які потрібні при здаванні тестів і про які ми з певним наголосом згадали, формулюючи своє запитання.

Відзначимо, що у вчителів шкіл для слабозорих ставлення до проходження ЗНО їхніми вихованцями дещо краще, ніж до введення іспитів (ті, хто проти іспитів, але за ЗНО, мабуть, переконані у можливості його проходження і без таких іспитів). Навпаки, серед вчителів шкіл сліпих за іспити у школах висловилося на 20 опитаних більше, ніж за ЗНО (60 відсотків проти 25). Тобто тут проглядає розуміння, що, коли ЗНО або вступні іспити до ВНЗ все одно проходити доведеться, то готуватися до таких форм випробувань треба починати вже зі школи. І знов-Таки: чим гострішими є проблеми з зором, тим важливішим стає цей висновок.

Сьомим запитанням анкети було таке: чи допоможе, на Вашу думку, введення у школах для дітей з вадами зору тренувального тестування при складанні ЗНО?

На нього позитивно відповіли 72 респонденти, негативно - 21 і 12 утрималися. Таким чином, частка позитивних відповідей перевищила 67 відсотків. Серед вчителів шкіл для сліпих ця частка склала 63 відсотки (37 опитаних), а серед вчителів шкіл для слабозорих - 76 відсотків (35 опитаних).

Таким чином, в цілому позитивним ставлення до введення тренувального тестування є в обох видах шкіл, хоча у педагогів шкіл для слабозорих воно більш одностайне. Можливо, тим самим вони компенсували своє більш негативне ставлення до введення іспитів, розглядаючи тренувальне тестування як компромісну форму покращання готовності до ЗНО.

Що ж, ті чи інші реформи завжди краще проводити тоді, коли вони мають велику підтримку. Тому цілком вірогідно, що саме введення тренувального тестування могло б стати першим кроком, який вже сьогодні педагогами оцінюється досить схвально.

У восьмому пункті анкети ми запитали: як Ви гадаєте, чи могло б введення іспитів у школах для дітей з вадами зору допомогти їм підготуватися до складання тестування?

Неважко помітити його схожість на шосте запитання анкети. Сенс ми бачили у тому, що, коли у шостому пункті мова йшла про необхідність введення іспитів, то у восьмому - про їх потенційну корисність для підготовки до ЗНО.

Насправді, переважна більшість опитаних дала тотожні відповіді на обидва запитання. Зазначимо лише, що серед вчителів шкіл сліпих проти введення іспитів висловився 21 опитаний, а проти їх корисності - 16 респондентів. Отже, певна частина вчителів (близько 9 відсотків) все-таки вбачає користь від іспитів, навіть висловлюючись проти їх введення. Це, на нашу думку, може свідчити про те, що вони не взагалі проти введення іспитів, а зумовлюють таке введення певними зрушеннями у процесі навчання, включно з покращанням його матеріально-технічного забезпечення.

Наступним стало таке запитання: як Ви гадаєте, учні з вадами зору можуть гідно конкурувати зі зрячими однолітками при вступі до вищих навчальних закладів (ВНЗ)?

Позитивну відповідь дали 60 респондентів, негативну - 31, а не визначилося 14 вчителів шкіл для сліпих і слабозорих. Частка позитивних відповідей становить 57 відсотків.

Порівняємо ці відповіді з раніше отриманими. На запитання про готовність учнів до ЗНО ствердно відповіли 30 відсотків опитаних, на запитання про ставлення до проходження ЗНО учнями шкіл для дітей з вадами зору позитивно висловилися 36 відсотків вчителів. На останнє ж запитання ми маємо 57 відсотків оптимістичних оцінок. З цього можна зробити висновок, що значна частина опитаних вважає, що абітурієнти з вадами зору можуть гідно конкурувати зі зрячими однолітками при вступі до ВНЗ, але не на основі ЗНО.

Таким чином, ЗНО чітко протиставляється внутрішнім конкурсам у ВНЗ. На наш погляд, таке ставлення зумовлене тим, що в останні роки внутрішні конкурси до ВНЗ для дітей з вадами зору проходили у цілком сприятливих умовах, але при цьому не враховуються зміни у законодавстві, що обмежують кількість бюджетних місць навчання і загострюють конкуренцію між пільговими категоріями абітурієнтів при несприятливих для абітурієнтів з вадами зору обставинах. Крім того, неадаптованість ЗНО до можливостей абітурієнтів з глибокими порушеннями зору є очевидною, а ось аналогічні проблеми у ВНЗ ще не стали предметом широкого обговорення.

Хоча більшість педагогів шкіл для дітей з вадами зору вважає своїх вихованців здатними скласти гідну конкуренцію їх зрячим одноліткам, все ж частка оптимістичних оцінок не така вже й велика. Для нас очевидно, що при відповідному рівні навчання та спеціальної підготовки вади зору не повинні бути перешкодою для гідної конкуренції як при вступі до ВНЗ, так і при подальших навчанні та роботі. Тому насправді, ми розцінюємо рівень оптимізму у 57 відсотків як доволі песимістичну картину.

У десятому пункті анкети ми поцікавилися: чи може ЗНО допомогти учням з вадами зору отримати якісну вищу освіту?

В цілому ствердними виявилися 39 відповідей, заперечними - 38 і невизначеними - 28. Позитивні відповіді отримали мінімальну перемогу над негативними, склавши 37 відсотків. Звертає увагу великий відсоток тих, хто не визначився, - понад чверть. Вчителі шкіл для слабозорих у цьому питанні налаштовані більш позитивно: серед них ствердну відповідь надали 18 опитаних, а негативну - 13. Натомість серед відповідей вчителів шкіл для сліпих це співвідношення склало 21 проти 25.

Звичайно, у самому формулюванні нашого запитання містилася певна двозначність. Очевидно, якість вищої освіти визначається головним чином умовами навчання у ВНЗ, умовами доступу студентів з вадами зору до інформації (зокрема, забезпеченістю засобами реабілітації інформаційного характеру), особистими зусиллями студентів та їх здібностями. Проте, коли ЗНО в чомусь і впливає на якість вищої освіти, то як об’єктивний і, можливо, більш жорсткий відбір абітурієнтів. Таким чином, на нашу думку, у відповідях на поставлене запитання у непрямій формі міститься ставлення до ЗНО саме як до форми відбору абітурієнтів. І вчителі шкіл для слабозорих більш схильні визнати такий відбір необхідним, адже це не тільки відбір студентів, а й вибір життєвого шляху, де не повинен помилитися і випускник школи для дітей з вадами зору.

Більш песимістичне ставлення вчителів шкіл для сліпих, можливо, має саме ту підставу, що для випускників цих шкіл не вбачається значної кількості альтернатив отриманню вищої освіти, у зв’язку з чим зникає сенс розглядати ЗНО як чинник якості вищої освіти і спосіб більш об’єктивного відбору студентів. Таке ставлення заслуговує на розуміння і, у свою чергу, підіймає питання про вузькість варіантів вибору життєвого шляху для молоді з глибокими порушеннями зору.

Останнім запитанням анкети було таке: що краще для учнів з вадами зору при вступі до ВНЗ? Варіантами відповіді були: ЗНО, іспити, не можу відповісти.

На користь ЗНО ми отримали 38 відповідей, на користь іспитів - 65, невизначених - 2. Отже, ЗНО підтримали 36 відсотків респондентів.

Значною є різниця між вчителями шкіл для сліпих та шкіл для слабозорих. Перші за ЗНО подали 15 голосів (27 відсотків), а за іспити - 44 голоси. Другі за ЗНО висловилися 23 рази (50 відсотків), за іспити - 21 раз, не визначилися - двічі. Таким чином, ставлення до ЗНО як до форми випробування при вступі до ВНЗ серед вчителів шкіл для слабозорих є удвічі кращим, ніж серед їх колег зі шкіл для сліпих.

Очевидно, така різниця зумовлена все тими ж чинниками - неадаптованістю ЗНО до можливостей абітурієнтів з вадами зору, що сильніше зачіпає випускників шкіл для сліпих, недостатньою підготовкою для здавання тестів, спричиненою як недоліками матеріально-технічного забезпечення середньої освіти, так і відсутністю в учнів відповідних навичок. І все ж відзначимо, що навіть за цих умов значна кількість вчителів віддає перевагу ЗНО. На нашу думку, це свідчить про дедалі краще розуміння тих підводних рифів, з якими можуть мати справу абітурієнти з вадами зору при складанні вступних екзаменів у ВНЗ.

Для повноти картини наведемо уривок зі вже згаданого листа директора Київської школи для сліпих Л.С. Коваль:

«Аналіз психолого-медико-педагогічного стану учнів свідчить про погіршення здоров’я дітей інвалідів, появу ряду супутніх захворювань, збільшену вразливість нервової системи, порушення психіки.

Школа створює ощадливий режим для збереження життя і здоров’я дітей, оберігає їх від зайвих перевантажень, на які деякі учні можуть реагувати істеричними чи епілептичними нападами, невиправданим збудженням та вчинками, втратою свідомості, непритомніти.

Паралельно з масовою школою наш колектив запровадив в практику роботи елементи ЗНО. Тематичне опитування різних тем шкільних дисциплін, семестрові, контрольні роботи проводяться згідно державними тестовими завданнями, із внесенням змін відповідно до особливостей дітей з вадами зору (кількість завдань, особливості їх написання за Брайлем, швидкість письма, термін виконання).

Таким чином, можна стверджувати, що наші учні певною мірою до ЗНО підготовлені. Але бажають скористуватись своїм правом його не проходити. Досвід школи слабозорих підтвердив наш висновок: діти з вадами зору не можуть проходити ЗНО нарівні з випускниками масової школи.»

Якщо порівняти ці твердження з позицією педагогів, що взяли участь в анкетуванні, вони виглядають, принаймні, дискусійними. Очевидним є те, що право не проходити ЗНО розглядається як певна пільга. Насправді пільга полягає у рівні знань, які повинні показати діти-інваліди для їх позаконкурсного зарахування до ВНЗ (див. додатки 1-3).

Узагальнюючи розглянуті проблеми, можна констатувати, що ставлення до ЗНО є вельми суперечливим, включає як об’єктивні побоювання щодо його неадаптованості до можливостей абітурієнтів з вадами зору, так і суб’єктивні уявлення про процедури вступу до ВНЗ, не завжди підкріплені знанням норм законодавства, що часто змінюються.

Разом з тим, необхідність вжиття заходів для покращання підготовки учнів до проходження ЗНО має широке розуміння. Більшість педагогів визнає доцільність введення тренувального тестування для такої підготовки. Досить значну підтримку (особливо серед вчителів шкіл для сліпих) знаходить ідей введення у школах для дітей з вадами зору іспитів, щоб у учнів з’являлися навички складання тестів.

Таке ставлення свідчить про усвідомлення того беззаперечного факту, що у теперішньому світі не можна розраховувати на тепличні умови протягом всього життя інваліда по зору. Особливо це стосується тих людей, які прагнуть здобути вищу освіту і потім працювати за фахом. І педагоги розуміють, що ощадливе ставлення до дітей не повинно перетворюватися на надмірну опіку, при якій недостатній зір цілком може доповнитися недостатньою готовністю до дорослого життя.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка