Аналіз готовності випускників шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору до зовнішнього незалежного оцінювання знань



Сторінка7/12
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

2.2. Оцінки учнями шкіл для дітей з вадами зору

матеріально-технічної забезпеченості навчального процесу.


Проаналізуємо підсумки опитування старшокласників шкіл для сліпих і слабозорих за анкетою «Використання наочних посібників та комп’ютерів дітьми з вадами зору». Відразу зазначимо, що ми розглядали її як доповнення до опитування вчителів, яке було досліджено у попередньому параграфі.

При цьому ми зовсім не мали на меті відповідями учнів перевірити оцінки матеріально-технічної забезпеченості, подані вчителями. Це було б несерйозно, оскільки учні просто не в змозі оцінити існуючий рівень, не маючи достатньої нагоди порівняти його з чимось іншим. наприклад, як вони можуть судити про рівень забезпеченості брайлівськими дисплеями, якщо в школі їх нема?

І все ж, думка учнів з певних питань нас цікавила. Вона, на наш погляд, не стільки дає об’єктивну оцінку матеріально-технічній забезпеченості, скільки висвітлює ставлення дітей до неї. Крім того, задаючи непрямі запитання, ми сподівалися знайти незалежне підтвердження деяким відчутним тенденціям.

Ця анкета є досить стислою (ми враховували складність заповнення анкет для дітей з вадами зору). У ній всього 11 питань, з яких 5 мають технічний характер (прізвище, ім’я та по батькові, вік, стать, школа, клас). Але нам вдалося зібрати оцінки 175 учнів старших класів - 89 зі шкіл для сліпих і 86 зі шкіл для слабозорих, що надає їх відповідям реальної ваги.

Шосте запитання анкети мало таке формулювання: чи користуєтесь Ви літературою, надрукованою шрифтом Брайля або збільшеним шрифтом?

Зі 175 респондентів 90 відповіли позитивно, а 85 - негативно.

Чесно кажучи, задаючи це запитання, ми вважали, що позитивних відповідей буде значно більше, адже очевидно, що природним засобом навчання для дітей шкіл сліпих є книжки шрифтом Брайля, а для дітей шкіл слабозорих - книжки збільшеним шрифтом. Однак той факт, що 48 відсотків учнів не користуються ні тим, ні іншим джерелом інформації, нас насторожив. Для більш точного визначення ситуації розглянемо ці дані окремо щодо шкіл для сліпих і шкіл для слабозорих.

Зі шкіл для сліпих на задане запитання ми отримали 89 відповідей, з них 69 учнів повідомили, що користуються літературою шрифтом Брайля або збільшеним шрифтом, а 20 вибрали варіант «Ні». Зовсім інакше ситуація виглядає з відповідями у школах для слабозорих. Тут з 86 респондентів лише 21 вибрав позитивний варіант, а 65 - негативний. Таким чином, у школах для сліпих частка позитивних відповідей складає 77 відсотків, а у школах для слабозорих - 24 відсотки.

Звичайно, той факт, що понад три чверті опитаних зі шкіл для слабозорих не користуються ні літературою шрифтом Брайля, ні літературою збільшеним шрифтом, є вкрай красномовним і цілком корелюється з оцінками вчителів рівня забезпеченості цими засобами навчання. Однак таку ситуацію ще якось можна було б виправдати тим, що слабозорі діти можуть користуватися звичайними підручниками та іншою літературою. А ось що зовсім важко зрозуміти, як майже чверть учнів шкіл для сліпих обходиться без книжок шрифтом Брайля чи, принаймні, якщо у них є залишок зору, без літератури збільшеним шрифтом.

На нашу думку, тут може бути всього лише два пояснення - або ці діти бачать настільки добре, що читають звичайні книжки, або їх просто з якихось причин не навчили шрифту Брайля. Навряд чи такий стан речей можна вважати природним.

Сьоме та восьме запитання анкети звучали так: як часто Ви користуєтесь наочними посібниками?; чи часто користуєтесь Ви комп’ютером та спеціальним програмним забезпеченням?

Треба підкреслити, що навряд чи можна знайти навчальну дисципліну, де у тій чи іншій мірі не використовувалися б наочні посібники. Тому позитивною відповідь на перше з наведених питань можна вважати лише «Часто».

Насправді, тільки 39 учнів зі шкіл для дітей з вадами зору (зі 175 опитаних) дали таку відповідь, 82 вибрали варіант «Іноді», а 54 - «Зрідка». Отже, частка позитивних відповідей склала всього 22 відсотки, що приблизно співпадає з оцінками вчителів.

На запитання стосовно користування комп’ютерами та спеціальним програмним забезпеченням варіант «Часто» вибрали 69 чоловік, «Іноді» - 73, А «Зрідка» - 33 опитаних. Таким чином, позитивними можна вважати близько 40 відсотків відповідей. Це також дуже добре корелюється з відповідями вчителів щодо забезпеченості комп’ютерами.

Так само підтверджується спостереження, що сьогодні забезпеченість наочними посібниками значно менша, ніж комп’ютерами. Частка позитивних відповідей на сьоме запитання анкети, що розглядається, є удвічі меншою, ніж відповідна частка свідчень з восьмого запитання.

При цьому слід підкреслити, що комп’ютери зараз є активним елементом навчального процесу далеко не у всіх дисциплінах, тоді як наочні посібники мусять бути його плоттю і кров’ю. Таким чином, ситуація із забезпеченістю ними є значно більш показовою щодо загальних тенденцій матеріально-технічного забезпечення шкіл для сліпих і слабозорих.

Наступне питання анкети було сформульовано так: чи маєте Ви вільний доступ у школі до комп’ютера? На нього ми отримали 174 відповіді - 105 позитивних та 69 негативних. Отже, частка позитивних відповідей склала 60 відсотків.

Втім, ця більш-менш приваблива картина свідчить не стільки про рівень забезпеченості комп’ютерами, скільки про режим доступу до них. І те, що, в цілому, цей режим доступу виглядає досить сприятливим, говорить про розуміння педагогами необхідності компенсувати недостатній доступ до інформації, притаманний дітям з вадами зору.

Передостаннім у анкеті було таке запитання: чи маєте Ви комп’ютер вдома?

106 відповідей виявилися ствердними, а 69 - заперечними. Таким чином, 60 відсотків старшокласників шкіл для сліпих і слабозорих мають ту чи іншу можливість користуватися комп’ютером не тільки в школі, а й удома.

Щоправда, рівень доступу до домашніх комп’ютерів навряд чи можна вважати достатнім, адже більшість часу значна частина цих дітей проводить в інтернаті, і досить часто вдома комп’ютери знаходяться у переважному користуванні інших членів сім’ї. До того ж, далеко не завжди домашні комп’ютери оснащені необхідними адаптивними засобами.

Відзначимо певну різницю у відповідях на це запитання між учнями шкіл для сліпих та учнями шкіл для слабозорих. Перші з 89 відповідей дали 48 позитивних, а у других з 86 відповідей позитивними виявилися 58. Таким чином, у старшокласників шкіл для сліпих частка ствердних відповідей становить 54 відсотки, а у їх однолітків зі шкіл для слабозорих - понад 67 відсотків. Така різниця може свідчити про те, що батьки дітей без залишку зору або з незначним його залишком частіше вагаються, чи купувати комп’ютер, сумніваючись, наскільки дитина зможе ним користуватися (наприклад, через відсутність адаптивних засобів).

Уточнити цю картину повинно було останнє запитання анкети: чи користуєтесь Ви іншою технікою (брайлівські дисплеї, відеозбільшувачі тощо)? На нього ми отримали всього 37 позитивних відповідей. Таким чином, частка позитивних відповідей становить лише 21 відсоток.

Якщо ці дані порівняти з рівнем доступу до комп’ютера як такого у школі і вдома, то різниця виглядає разючою. Можна цілком впевнено стверджувати, що сучасна допоміжна інформаційна техніка аж ніяк не є широко розповсюдженою в Україні і доступною дітям з вадами зору. Цей висновок добре корелюється з аналізом анкетування вчителів у попередньому параграфі.

Звертає на себе увагу, що є суттєві відмінності у відповідях на це запитання між учнями шкіл для сліпих і шкіл для слабозорих. Перші з 89 відповідей дали 26 позитивних, а другі з 86 відповідей - всього 11 разів підкреслили «Так». Отже, майже 30 відсотків старшокласників шкіл для сліпих мають хоча б епізодичний доступ до допоміжної техніки, а серед їх однолітків зі шкіл для слабозорих таких є лише 13 відсотків.

Очевидно, цю ситуацію можна тлумачити у такий спосіб, що відсутність технічних засобів компенсується використанням спеціального програмного забезпечення синтезу мови і збільшення зображення. Слабозорі також у більшій мірі можуть користуватися зором, придивляючись до зображення на моніторі комп’ютера. Проте зрозуміло, що таке надмірне напруження зору не можна вважати нормальним. З іншого боку, якщо адаптивне програмне забезпечення якось і компенсує відсутність технічних засобів, їх відсутність все ж істотно знижує ефективність роботи на комп’ютері.

Підбиваючи підсумки аналізу цієї анкети, доводиться констатувати, що як із забезпеченням літературою шрифтом Брайля або збільшеним шрифтом, так і з забезпеченням наочними посібниками ситуація в школах для сліпих і слабозорих є вкрай тривожною. Значна частина дітей взагалі не має до них доступу, і доводиться лише дивуватися, як вони вчаться.

Більш оптимістичною є картина з розповсюдженістю комп’ютерів. Тут, поряд зі школою, все більшу роль відіграє доступ до комп’ютера вдома. Проте рівень оснащення комп’ютерів допоміжними технічними засобами є ще дуже низьким, що суттєво знижує ефективність їх використання.

З іншого боку, насторожує проблема надмірного напруження зору учнями шкіл для слабозорих при користуванні комп’ютерами, не обладнаними відповідними засобами. Власне це ж відбувається і при читанні книжок, надрукованих стандартними шрифтами. Питання про те, наскільки через ці негаразди псується зір дітей, потребує спеціального розгляду.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка