Алергодерматози (дерматити, токсикодермії, екзема, атопічний дерматит) Підготувала Студентка 23 групи



Дата конвертації18.05.2020
Розмір3.81 Mb.

Алергодерматози (дерматити, токсикодермії, екзема, атопічний дерматит)

Підготувала

Студентка 23 групи

4 курсу

Медичного факультету 2

Бабій Ярина

В Україні на алергічні захворювання в цілому хворіє близько 25% населення, з них у 3-7% реєструють алергічні захворювання шкіри (алергодерматози).

  • В Україні на алергічні захворювання в цілому хворіє близько 25% населення, з них у 3-7% реєструють алергічні захворювання шкіри (алергодерматози).
  • Алергодерматози – це група гострих та хронічних захворювань шкіри, до яких відносять алергічний дерматит, екзему, токсикоалергічні дерматити, атопічний дерматит та ін.
  • Головні причини збільшення кількості хворих на алергодерматози пов’язані з низкою чинників як екзогенного (неповноцінне, неякісне харчування, забруднення навколишнього середовища, неконтрольоване застосування лікарських засобів, зловживання алкоголем), так і ендогенного (генетична детермінованість, розлади травної, імунної, ендокринної, нервової систем, обмінні порушення тощо) характеру.
  • За даними клінічних спостережень алергодерматози за останні роки характеризуються поширеним ураженням шкіри, тенденцією до хронізації патологічного процесу, частими тривалими рецидивами з формуванням резистентності до традиційних методів їх лікування, що є причиною тривалої непрацездатності пацієнтів, зниження якості їх життя та соціальної активності.

Дерматит

  • Дерматит – запалення шкіри, зумовлене безпосередньою подразнюючою або
  • сенсибілізуючою дією різноманітних екзогенних факторів, яке регресує протягом

    декількох днів після усунення їх дії.

Етіологія

  • Безумовні(облігатні) фактори-здатні викликати запалення за умови значної сили, концентрації та тривалої дії.
  • • Механічні(тертя, тиск)

    • Фізичні(іонізуюча радіація, електричний струм, температура)

    • Хімічні(кислоти, луги)

    • Біологічні(кропива, комахи)

  • Захворювання: Контактний дерматит простий
  • Умовні(факультативні) -(алергени) подразники фізико-біологічні, які розвивають підвищенну чутливість (сенсибілізацію) – синтетичні тканини та миючі засоби, полімери, фарби, лаки, новокаїн та ін.
  • Захворювання: контактний алергічний дерматит

Простий контактний дерматит

  • Простий контактний дерматит – виникає гостро на місці впливу пошкоджуючого фактора, після припинення дії якого швидко регресує, не має тенденції до поширення.
  • Для простого дерматиту характерна відсутність сенсибілізації.
  • Найбільш частими етіологічними факторами є первинні облігатні подразники (безумовні).

Суб’єктивно можливі відчуття болю та печіння. Вогнище ураження локалізується на місці дії фактора, має чіткі межі і швидко зникає після усунення подразника. Повторний вплив пошкоджуючого агенту може визвати повторну появу дерматиту.

  • Суб’єктивно можливі відчуття болю та печіння. Вогнище ураження локалізується на місці дії фактора, має чіткі межі і швидко зникає після усунення подразника. Повторний вплив пошкоджуючого агенту може визвати повторну появу дерматиту.
  • Клінічні форми залежно від сили і тривалості дії подразника:
  • 1)еритоматозна-гіперемія і набряк шкіри

    2)везикуло-бульозна- підсихають з утворенням кірок і ерозій.

    3)некротично-виразкова

Лікування

Лікування простого контактного дерматиту полягає в усуненні дії

подразнюючого фактора та нейтралізації його дії (наприклад, уражену ділянку

слід промити струмом водопровідної води при дерматитах від хімічних речовин).

Місцеву терапію проводять з урахуванням ступеню вираженості запальних явищ.

Застосовують присипки, дезинфікуючі примочки, анілінові барвники, комбіновані

кортикостероїдні аерозолі, креми, мазі, фотозахистні засоби (сонячний дерматит).

При наявності пузирів їх розкривають та обробляють. При хронічних дерматитах

застосовують теплі ванночки та пом’якшуючі мазі, кортикостероїдні, а потім

кератопластичні мазі. Лікування обширних опіків та відморожень здійснюють у

спеціалізованих відділеннях.

Алергічний контактний дерматит

  • Контактний алергічний дерматит - виникає у осіб з підвищеною чутливістю до певної речовини – алергену.
  • Етіологічну роль відіграють факультативні (умовні) сенсибілізуючі речовини (гаптени). У результаті на місці дії подразника та на віддалених ділянках виникають еритема, папули, пухирці, ерозії, кірки, лусочки.

Суб’єктивно виражені свербіж та печіння. Початково висипи локалізуються на місці дії подразника, при подальшому впливі – у віддалених ділянках. Але зникають після усунення дії алергену. Відмічається позитивна шкірна проба з алергеном. При повторній дії алергену спостерігаються рецидиви.

  • Суб’єктивно виражені свербіж та печіння. Початково висипи локалізуються на місці дії подразника, при подальшому впливі – у віддалених ділянках. Але зникають після усунення дії алергену. Відмічається позитивна шкірна проба з алергеном. При повторній дії алергену спостерігаються рецидиви.

Лікування

Лікування контактного алергічного дерматиту полягає в усуненні дії

сенсибілізуючих речовин. При виражених клінічних проявах призначають дієту з

обмеженням повареної солі, вуглеводів та екстрактивних речовин. Загальне

лікування полягає у призначенні гіпосенсибілізуючих засобів (30% розчин

тіосульфату натрію, препарати кальцію per os або в/в); ентеросорбентів,

сечогінних, вітамінів (аскорбінова кислота, кальцію пантотенат, кальцію

пангамат, калію оротат), у тяжких випадках - кортикостероїдів та гемодезу.

Місцеве лікування проводять з урахуванням стадії захворювання та вираженості

запального процесу. Застосовують присипки, примочки, водні та масляні

бовтанки, індиферентні пасти (цинкова з додаванням 1 – 2% дерматолу),

розсмоктуючі мазі (2% сірчано – саліцилову, 2% сірчано – дігтярну, 1 – 2%

іхтіолову), кортикостероїдні креми, мазі, аерозолі.

Токсикодермії

  • Токсидермії - гострий запальний токсикоалергічний дерматоз, що виникає у результаті проникнення в організм хімічних речовин аліментарним, парентеральним, інгаляційним або транскутанним шляхом.
  • Розрізняють:
  • - медикаментозні,

    - аліментарні,

    - контактні (професійні, від косметичних засобів, укусів комах та ін.),

    - пов’язані з інтоксикацією,

    - аутотоксичні дерматози.

Залежно від характеру висипки розрізняють токсикодермії: плямисті, папульозні, уртикарні, везикуло-бульозні, пустульозні, вузлуваті.

  • Залежно від характеру висипки розрізняють токсикодермії: плямисті, папульозні, уртикарні, везикуло-бульозні, пустульозні, вузлуваті.
  • За ступенем тяжкості токсикодермії поділяють на:
  • І. Легкі форми токсикодермій:

    1. Свербіж шкіри. 2. Кропив’янка обмежена. 3. Фіксована еритема. 4. Багатоформна ексудативна еритема. 5. Реакція за типом червоного плоского лишаю.

    ІІ. Токсикодермії середньої тяжкості:

    1. Кропив’янка поширена. 2. Набряк Квінке. 3. Бульозні токсикодермії. 4. Геморагічні васкуліти. 5. Бромисті та йодисті вугри. 6. Поширені токсико-алергічні дерматити.

    ІІІ. Тяжкі токсикодермії:

    1. Синдром Лайєлла. 2. Синдром Стівенса– Джонсона. 3. Бромодерма, йододерма. 4. Синдром системного червоного вовчаку. 5. Синдром герпетиформного дерматозу Дюрінга.

Кропив’янка обмежена Фіксована еритема

Кропив’янка обмежена Фіксована еритема

Багатоформна ексудативна еритема

Кропив’янка поширена Набряк Квінке Геморагічні васкуліти

Кропив’янка поширена Набряк Квінке Геморагічні васкуліти

Синдром Лайєлла Синдром Стівенса– Джонсона

Синдром Лайєлла Синдром Стівенса– Джонсона

Синдром системного червоного вовчаку Синдром герпетиформного дерматозу Дюрінга

Синдром системного червоного вовчаку Синдром герпетиформного дерматозу Дюрінга

Лікування токсикодермій

Лікування токсикодермій

Лікування токсидермій перш за все полягає у припиненні дії на організм етіологічного фактору (відміна лікарського засобу). Призначають раціональну дієту, з прийомом великої кількості води, ентеросорбенти (поліфепан), сечогінні препарати (лазикс, фуросемід) та проносні засоби для виведення алергену з організму. Парентерально або per os вводять препарати кальцію, тіосульфат натрію,антигістамінні препарати, вітаміни С, Р. При середньотяжких формах токсидермії призначають кортикостероїди з гемодезом. Іноді показана гемосорбція. При токсичних токсидерміях застосовують антидоди (унітіол), форсований діурез.

Місцево призначають протисвербіжні бовтанки, кортикостероїдні мазі та аерозолі, дезинфікуючі примочки або волого – висихаючі пов’язки, епітелізуючі засоби.

Лікування синдрому Лайєла

Лікування синдрому Лайєла здійснюється у реанімаційному відділенні та

полягає у підтримці водного, електролітного та білкового балансу. Застосовується

гемосорбція, плазмаферез. Призначають кортикостероїдні препарати в/м та в/в,

антипротеолітики (контрикал, амінокапронова кислота), антигістамінні, серцеві,

сечогінні препарати, вітаміни С, Р. Лікування здійснюють відкритим способом з

видаленням некротичних мас хірургічним способом. Туалет порожнини рота і носа

полягає у змащуванні ерозій розчином химотрипсину, аніліновими барвниками,

новокаїном; полосканні рота дезинфікуючими, в’яжучими, засобами: настій

ромашки, розчини борної кислоти, фурациліну, перманганату калію. При явищах

кон’юнктивіту застосовують краплі з дексаметазоном, софрадекс,

гідрокортизонову мазь. Уражену шкіру обробляють дезинфікуючими,

протизапальними, епітелізуючими засобами, кортикостероїдними комбінованими

аерозолями. Прогноз захворювання сумнівний і залежить від терміну початку

лікування.

Екзема

  • Екзема – це хронічне рецидивуюче алергічне захворювання шкіри, яке виникає на тлі полівалентної сенсибілізації організму і проявляється запальними процесами у поверхневих шарах шкіри з виникненням симетричної поліморфної висипки з інтенсивним свербежем. За даними різних авторів захворюваність складає 15-25% серед усіх дерматологічних хворих.
  • За тривалістю розрізняють гостру і хронічну екземи.
  • За поширеністю є поширена і обмежена.
  • Класифікаційно розрізняють:
  • -справжню (істинну),

    -мікробну,

    -себорейну,

    -дитячу,

    -професійну.

Справжня екзема (екзема ідіопатична/істинна). Уражується шкіра верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, обличчя. Клініка характеризується наявністю поліморфізму (справжнього та несправжнього) та строкатістю висипів. Спочатку з’являється еритема, на фоні якої формуються пухирці (мікровезикули) та переважно ексудативні папули і пустули. Характерно, що при розкритті мікровезикул серозний ексудат поступає на поверхню шкіри у вигляді невеликих крапель.

Справжня екзема (екзема ідіопатична/істинна). Уражується шкіра верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, обличчя. Клініка характеризується наявністю поліморфізму (справжнього та несправжнього) та строкатістю висипів. Спочатку з’являється еритема, на фоні якої формуються пухирці (мікровезикули) та переважно ексудативні папули і пустули. Характерно, що при розкритті мікровезикул серозний ексудат поступає на поверхню шкіри у вигляді невеликих крапель.

Себорейна екзема локалізується на шкірі волосистої частини голови, обличчя, грудей, між лопатками. Межі ураження не чіткі. Везикуляція і мокнення не спостерігаються, але характерна наявність жовтувато - рожевих еритематозних плям, вкритих жирними жовтуватими лусочками (себореіди). За вухами можлива серозно - гнійна ексудація.

Себорейна екзема локалізується на шкірі волосистої частини голови, обличчя, грудей, між лопатками. Межі ураження не чіткі. Везикуляція і мокнення не спостерігаються, але характерна наявність жовтувато - рожевих еритематозних плям, вкритих жирними жовтуватими лусочками (себореіди). За вухами можлива серозно - гнійна ексудація.

Мікробна екзема. У виникненні відіграє роль розвиток сенсибілізації до мікробного антигену (піококи, гриби); наявність нейроендокринних порушень, зміна процесів обміну, імунітету. Процес локалізується на шкірі гомілок, тилу кистей, волосистої частини голови. Спочатку висипи асиметричні, представлені гостро запальною еритемою, ексудативними папулами, мікровезикулами, пустулами. Вогнища ураження мають вигнуті межі, на їх поверхні містяться зеленувато - жовті, серозно - гнійні та кров’янисті кірки, ерозії.

Мікробна екзема. У виникненні відіграє роль розвиток сенсибілізації до мікробного антигену (піококи, гриби); наявність нейроендокринних порушень, зміна процесів обміну, імунітету. Процес локалізується на шкірі гомілок, тилу кистей, волосистої частини голови. Спочатку висипи асиметричні, представлені гостро запальною еритемою, ексудативними папулами, мікровезикулами, пустулами. Вогнища ураження мають вигнуті межі, на їх поверхні містяться зеленувато - жовті, серозно - гнійні та кров’янисті кірки, ерозії.

Дитяча екзема. Розвивається до 3 –х років, зазвичай на фоні ексудативного діатезу. Поєднує ознаки справжньої, мікробної та себорейної екземи. Починається з появи на почервонілій набряклій шкірі обличчя та волосистої частини головичисельних, зливних ексудативних папул і дрібних везикул, які поступово вкриваються бурими кірками та лишають ерозивну поверхню. Поступово процес поширюється на інші ділянки тіла.

Дитяча екзема. Розвивається до 3 –х років, зазвичай на фоні ексудативного діатезу. Поєднує ознаки справжньої, мікробної та себорейної екземи. Починається з появи на почервонілій набряклій шкірі обличчя та волосистої частини головичисельних, зливних ексудативних папул і дрібних везикул, які поступово вкриваються бурими кірками та лишають ерозивну поверхню. Поступово процес поширюється на інші ділянки тіла.

Професійна екзема – ініційована різноманітними професійними факторами, частим попередником якої є простий контактний дерматит, далі алергічнний, поступово приєднуються епізоди екзематизації.

Професійна екзема – ініційована різноманітними професійними факторами, частим попередником якої є простий контактний дерматит, далі алергічнний, поступово приєднуються епізоди екзематизації.

Лікування екземи.

Лікування екземи.

Проводиться комплексне лікування з урахуванням стадії шкірного процесу. Необхідно усунути контакт з алергеном, якщо такий виявлено.

Загальне лікування включає призначення гіпоалергенної дієти зі зменшенням вживання рідини, повареної солі, вуглеводів та виключенням екстрактивних речовин; застосовується гіпносугестивна терапія та електросон, що забезпечує вплив на ЦНС та механізми алергічних запальних реакцій. Також призначають седативні препарати (броміди, валеріана, пустирник, транквілізатори та нейролептики – еленіум, седуксен, тазепам, терилен); гіпосенсибілізуючу терапію: препарати кальцію (10% хлорид кальцію 5 – 10 мл в/в), натрію (30% тіосульфат натрію 2 – 10 мл в/в); сечогінні засоби (25% розчин магнію сульфату по 4 – 10 мл в/м, фуросемід, діуретин); антигістамінні препарати per os або в/м (супрастин, діазолін, димедрол, піпольфен, фенкарол); ентеросорбенти (активоване вугілля, поліфепан, белосорб); ферментні препарати (панкреатин, абомін, фестал); імуномодулюючі засоби (діуцефон, нуклеінат натрію, тактевін, тимоген). У разі мікробної екземи, призначають протигрибкові препарати та антибіотики. У хронічній стадії показана вітамінотерапія (вітаміни А, Е, С, В6, В15); пірогенні препарати (пірогенал, продігіозан). При тяжких формах екземи вводять кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) та анаболічні гормони (нероболіл, ретаболіл).

Місцево у стадії мокнення призначають примочки з дезинфікуючими

Місцево у стадії мокнення призначають примочки з дезинфікуючими

розчинами (2% борна кислота, 0,25% нітрату срібла, 0,5% резорцину), аерозолі

(оксикорт, дексокорт, пантенол); у підгострій стадії переходять до застосування

водних та жирових бовтанок, кортикостероїдних лосьйонів, кремів та аерозолів,

теплих ванн з відваром ромашки, дубової кори, висівок. У хронічну стадію

призначають кератопластичні мазі з сіркою, дьогтем, нафталаном, АСД, іхтіолом;

кортикостероїдні мазі. При мікробній екземі також застосовують суміш мазі

Вількінсона та цинкової пасти, антипаразитарні дезинфікуючі засоби, анілінові

барвники. При себорейній екземі призначають масляні компреси для видалення

кірок, потім мазі з сіркою, саліциловою кислотою, білою ртуттю.

Атопічний дерматит

  • Атопічний дерматит (атопія- гр. слово, що означає дивний, незвичний) - це хронічне мультифакторне алергічне захворювання, яке розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії, має хронічний рецидивуючий характер з віковими особливостями клінічного перебігу, характерною ознакою якого є підвищена продукція загального та специфічного Іg E.

Атопічний дерматит у дітей

Лікування

Місцево рекомендують уникати частого миття у ванні або під душем з милом; категорично забороняються пінні ванни. Слід застосовувати нейтральні або кислі мила, у ванну додавати жирні олії фабричного виготовлення, а для маленьких дітей робити «ванну Клеопатри» (1 склянку молока емульгують із столовою ложкою маслинової олії і виливають у ванну). Після миття шкіру, особливо в ділянці складок, необхідно змастити кремом або жиром, носити треба білизну із бавовняних тканин, безпосередньо на шкіру не одягати вовняних виробів і виробів із штучних тканин. Для зменшення сухості шкіри слід використовувати зовнішні засоби на жировій основі (мазі з саліциловою кислотою, з сечовиною). При загостреннях застосовують пасти та мазі з дьогтем, сіркою, нафталаном, препаратом АСД, іхтіолом та протисвербіжними засобами, нетривалий час - кортикостероїдні креми і мазі. У випадках ускладнення піодермією рекомендують антибіотики.

Дякую

за увагу



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка