Адміністративно-правові норми та відношення норми адміністративного права як різновид соціальних норм; як правила поведінки. Структура. Джерела. Тлумачення



Скачати 133.5 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір133.5 Kb.
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ВІДНОШЕННЯ

1. Норми адміністративного права як різновид соціальних норм; як правила поведінки. Структура. Джерела. Тлумачення.

2. Види норм адміністративного права.

3. Поняття адміністративних правовідносин. Типи.

4. Механізм утворення адміністративно-правового відношення. Зміст. Предмет. Суб'єкти.

5. Властивості адміністративно-правових відносин.

1. Соціальні норми, які об'єктом своєї дії мають стосунки різного соціального змісту, включають і правові норми. Але, на відміну від соціальних норм, які визначають ставлення людини до зовнішнього світу, до самої себе, до Творця, пра­вові норми регулюють відношення людини з людиною, з асоціаціями індивідів, державою, її інститутами.

Юридичні норми, котрі сприяють налагодженню право­вого порядку у стосунках між державою, що здійснює вико­навчу владу, іншими державними, недержавними структу­рами і громадянами, які контактують з державою і її органа­ми в сфері державного управління, є адміністративно-пра­вовими нормами, а сукупність таких становить адміністра­тивне право. Залишається нагадати, що адресати дії цих норм — це стосунки двох видів : організаційно-управлінські (у тому числі праворегулюючі) та правоохоронні (захист від адміністративних правопорушень).

Як і будь-яка правова норма, адміністративно-правова нор­ма є правилом поведінки, що встановлюється відповідними державними органами і забезпечується санкцією, організова­ним захистом з боку держави.



Специфікою норм адміністративного права, яка відрізняє їх від норм деяких інших галузей, є те, що правила в них пода­но в імперативній (категоричній, владній) формі. Це стосується і забороняльних приписів, і дозволянь. Саме імперативність не допускає можливості зміни встановлених раніше вимог

ДІЯТИ ВІДПОВІДНИМ ЧИНОМ.

Структура норми цієї правової галузі стереотипна і вклю­чає умови (гіпотезу) норми, під якими слід розуміти вказів-

13


ку на юридичні факти, при наявності котрих норма може справляти дію на суб'єктів адміністративних правовідносин (тут же зазначимо, що норми, які передбачають адміністра­тивну відповідальність, часто у своїй структурі не містять гіпотези, що пояснюється їхнім відсильним характером), диспозицію (саме правило поведінки) та санкцію, що подає юридичні (а часом і організаційні) наслідки, які настають при виникненні зазначених у гіпотезі умов. Адміністратив­на санкція може передбачати не тільки адміністративну, а й кримінальну, дисциплінарну, цивільну відповідальність (це показово для норм, що адресуються державним службов­цям). При цьому санкція не обов'язково має входити до норми як її структурний елемент. Відомо чимало адмініст­ративно-правових норм, які забезпечуються за допомогою норм правоохоронних, що містяться в інших актах і навіть гарантуються всією системою юридичної відповідальності.

Джерелами норм адміністративного права є особливі форми їх вираження, що мають зовнішній авторитет. Це юридичні акти вищих органів законодавчої і виконавчої влад: Консти­туція, органічні та поточні закони, укази президента. Джере­лами цих правових приписів є кодекси, статути, правила, рег­ламенти, положення, інші центральні підзаконні акти, що роз­вивають зміст закону, визначають правовий статус держав­них органів. Тут же треба вказати й на інструкції як на дже­рела вторинні, оскільки їхні приписи спираються на інше джерело права.

Тлумачення законів і нормативних актів — це розкриття, з'ясування їх істинного смислу після того, як вони набрали чинності.

Серед видів тлумачення адміністративно-правових норм — легальне аутентичне тлумачення, що застосовується вищи­ми органами законодавчої, виконавчої влад щодо актів, які видаються ними і Конституційним Судом. Основними при­водами для цього тлумачення є: брак однозначної позиції, ясності у нормах зазначених актів; недоліки законодавчої тех­ніки, що проявились у недосконалій юридичній мові, якою сформульовано акти; наявність норм з протилежними диспо­зиціями, що спричиняє колізію права; коли норма застаріла морально і, не відповідаючи духу часу, не може застосовува-

14
тися; коли чинна норма не здатна охопити все розмаїття жит­тєвих форм, на регулювання яких спрямована; коли є потре­ба у зміні підходу законодавця до способів вирішення окре­мих проблем тощо. Таке тлумачення, звичайно, має загальнообов'язковий характер.

Інший вид тлумачення — функціональне. Його дають дер­жавні органи, що не мають законодавчої влади (наприклад, Пленум Верховного Суду, Міністерство юстиції). Кожний випадок тлумачення є прецедентом і має факультативне зна­чення. Сукупність прецедентів впливає на формування су­дової практики.

Судове та адміністративне тлумачення — в основі постано­ви з будь-якої конкретної справи про адміністративне право­порушення, оскільки юрист, вирішуючи справу, має відшу­кати у системі складів правопорушень, що подані в Особ­ливій частині Адміністративного кодексу, вказівку на склад, що відповідає конкретним життєвим відносинам, що пору­шені (йдеться про кваліфікацію діяння).

Загальнообов'язкового значення таке тлумачення, звичай­но, не має і обов'язкове при кваліфікації кожного адмініст­ративного правопорушення. До речі, цьому тлумаченню підлягає тільки закон, а не індивідуальний акт управління.



Доктринальне тлумачення — це розкриття смислу закону, що дається юридичною наукою (“право юристів”). Це нау­кове тлумачення теоретичного характеру і обов'язкової сили, самостійного значення не має, а проявляється лише у рішеннях, актах судових чи адміністративних органів.

2. Згідно з завданнями державної адміністративної діяль­ності, норми адміністративного права як її первісна правова матерія поділяються на кілька видів. Критеріями такого гру­пування є:

— функціональне призначення норми права;

— зміст норми;

— дія у просторі;

— спосіб впливу на адресата.

І. За функціональним призначенням норми адміністративного права поділяються на регулятивні, що справляють (через за­конодавчі і нормативні акти) упорядковуючий правовий і

15
організаційний вплив на суспільні відносини, та норми пра­воохоронні, що забезпечують безперешкодне функціонування вже врегульованих відносин. Правоохоронна норма — це логічне завершення та наслідок регулятивної норми з по­зитивним потенціалом. Перша без другої існувати не може.

II. За змістом норми поділяються на матеріальні та проце­суальні. Перші визначають зміст організаційних структур уп­равління, виконавчо-розпорядчої діяльності, повноважень і санкцій, статусів та юридичних вимог, дозволянь, заборон, державних примусових заходів та ін. На відміну від “змістов­них” норм, процесуальні подають форми, порядок, проце­дури, методи реалізації приписів норм матеріального права.

III. За масштабом застосування, іншими словами — за дією у просторі, адміністративно-правові норми поділяються на нор­ми, що мають загальне значення для всіх галузей управління, та норми спеціальні, що мають значення для окремих галузей управління. Перші формують загальні правила поведінки для великої кількості громадян, службовців. Ними враховуються типові юридичні факти, передбачається правовий порядок видів адміністративної діяльності — державної служби, адміністра­тивних процедур, управлінських методів та ін. Інша група норм відбиває специфіку суспільних відносин у конкретних галузях і сферах управління — сільському господарстві, сфері внутрішніх справ тощо. Спеціальні адміністративно-правові норми деталізують, розвивають загальні норми.

IV. Відповідно до засобу впливу на адресата з-поміж право­вих норм виділяють зобов'язальні, що приписують носіям прав та обов'язків здійснення тих або інших дій правової власти­вості (такі норми містяться у правилах дорожнього руху, внут­рішнього трудового розпорядку та ін.); забороняльні (пере­важно містяться в Особливій частині Кодексу України про адміністративні правопорушення) — їх порушення (невико­нання) кваліфікуються як адміністративні проступки; дозвільні норми та їх різновид — дискреційні норми, які не припису­ють, але й не забороняють, надаючи право діяти (або утриму­ватися від дій) на власний розсуд, але у рамках правового припису (наприклад, право на подання скарги на дії держоргану або право сплатити штраф будь-коли, але в межах визна­ченого нормою часового терміну).
16

Треба зазначити, що наведений вище поділ адміністратив­но-правових норм певною мірою є умовний, оскільки важ­ко знайти такий юридичний акт, у якому б містилися вик­лючно норми зобов'язального характеру або ж норми забо­рони. Отже, класифікація може бути сприйнята при умові, що якийсь із трьох впливів (зобов'язальний, забороняльний, дозвільний) є домінуючим при викладенні приписів акту або ж спеціально у ньому підкреслюється.



3. Для будь-якої галузі права питання правовідносин є істот­ним, адже поняття права і становлять юридичні норми (так зване об'єктивне право, абстрактні правила, незалежні від об­ставин та осіб), їхня конкретизація у вигляді правових відно­син (так зване суб'єктивне право, конкретні правові зв'яз­ки держави з юридичними і фізичними особами) та здійснення права, процесуальна діяльність, реалізація пев­них правомочностей або обов'язків. Отже, у правовому житті не існує загальних правових відносин, а завжди є тільки індивідуальні правовідносини.

Із двох основних типів юридичних відносин — майнових та немайнових — адміністративно-правові належать до другого типу, який включає і організаційно-управлінські відносини, застосовані на праві власності. Виявляють себе адміністратив­но-правові відносини переважно у вигляді відносин праворегулятивних та правоохоронних. Ті й інші знаходять свій вияв удвох варіантах, а саме: правовідносинах матеріальних та про­цесуальних. Матеріальні правовідносини виникають, розви­ваються на базі матеріальної правової норми; збудником їх є юридичний факт. Процесуальні правовідносини, що виника­ють на грунті матеріального правовідношення та процесуаль­но-правового правила, своїм збудником також мають юри­дичні факти. Отже, будь-яке суб'єктивне право має свою підставу у праві об'єктивному (у нормі адміністративного права).



4. Спробуємо схематично відобразити механізм адміністра­тивно-правового відношення, у якому беруть участь три чин­ники — правова норма” юридичний факт, суб'єкти (див. схе­му):

17


юридична підстава

юридичний факт

суб'єкти

ЗМІСТ

правовідношення



предмет правовідношення

норма

адміністратив-

ного

права: ма­теріальна



або проце­дурна


правомірні

дії: правові

акти управлін­

ня; інші пра­

вомірні дії

(заяви та

скарги, позо­

ви й контрак­

ти) події екст-

ремального

характеру (епі­

демії, катастро-

фи, аварії,

Т.П.)
проступки:

— дія; — бездіяль­ність


п р а в о -

суб'єктність;

компетенція; делікто-

здатність





права; обов'язки; закон­ні інтереси


те, на що без-

посередньо

спрямовано

волю права,

владні повно-

в а ж е н н я

суб'єктів; по­

ведінка (дії,

утримання від

ДІЙ);
об'єкти мате­

ріального ха­

рактеру


об'єкти нема-

теріального

характеру (здоров'я, ма­

теріальність)


Адміністративно-правове відношення є, як бачимо, фак­том релевантним, бо виникає, змінюється, припиняється внаслідок юридичного факту.

До кола суб'єктів адміністративно-правових відносин вхо­дять:

— державні органи (органи всіх гілок влади, прокуратури, адміністрація державних підприємств, установ);

— службові особи державних органів;

— власник (представник, менеджер, уповноважений влас­ника);

— об'єднання громадян, кооперативи, органи самовряду­вання, самодіяльні організації (їхні органи);

— соціальні індивіди: громадяни України, іноземні грома­дяни, особи без громадянства.



5. Вирішальною властивістю суб'єктів є правосуб'єктність, яка охоплює як правоздатність, так і дієздатність.

Правоздатність — це спроможність суб'єкта мати права та юридичні обов'язки у сфері виконавчої влади. Адміністра-

18

тивна правоздатність державних органів, об'єднань громадян виникає з моменту реєстрації статуту, а припиняється з їх ліквідацією або з застосуванням заходів адміністративного при­пинення функціонування цих об'єднань. Правоздатність гро­мадян у сфері виконавчої влади виникає з моменту народ­ження і припиняється зі смертю.



Адміністративна дієздатність — це здатність набувати, ре­алізовувати права і обов'язки, пов'язані з управлінням; вона є показова як для юридичних осіб, так і для громадян. Якщо адміністративна дієздатність державних органів і об'єднань громадян виникає й припиняється разом з їхньою адмініст­ративною правоздатністю, то дієздатність громадян виникає з досягненням ними певного віку (див. тему “Громадяни як суб'єкти адміністративно-правових відносин”). Адміністратив­ною дієздатністю не володіють душевнохворі та малолітні.

Розглянемо властивості адміністративно-правових відносин.

1) Найважливіша їх ознака у тому, що неодмінним суб'­єктом цього правового зв'язку має виступати державний орган (його представник — службова особа). Цей суб'єкт — управомочна особа, інші ж суб'єкти є правозобов'язаними щодо першого.

2) Специфіка адміністративно-правового відношення по­лягає в тому, що з числа юридичних фактів тільки юридичні акти державних органів індивідуального значення, як правова форма їх дій, є дійсними юридичними фактами, що виклика­ють, змінюють, припиняють адміністративно-правові відно­сини. Нормативні ж акти є передумовою для виникнення конкретних правовідносин, вони не здатні породжувати (зміню­вати, припиняти) правовідносини. Виняток становлять лише деякі нормативні акти, здатні породжувати правовідносини, наприклад Правила дорожнього руху.

3) Характерна властивість адміністративно-правових відно­син полягає у тому, що державний управлінський орган зо­бов'язаний реалізовувати свої матеріально-правові й проце­суальні права. Іншими словами, право є одночасно і обо­в'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин.

4) Кожен з суб'єктів правовідношення може виступати од­ночасно у кількох рольових функціях: як суб'єкт “владовідносин”, як суб'єкт, наділений правом покарання (дисцип-

19

лінарного та адміністративного), як суб'єкт юридичної відповідальності.

5) Безсумнівно, що учасники адміністративного правовідношення не є рівноправними суб'єктами. Проте ця нерівність має місце лише у матеріально-правовій сфері. У сфері ж про­цесуальних адміністративних відносин державний орган та громадянин є рівноправними.

6) Адміністративно-правове відношення може виникати з ініціативи однієї сторони, незалежно від волевиявлення іншої сторони. Отже,”вертикальні” відносини типу “влада — підпо­рядкування”, “рішення — виконання” традиційно є найбільш характерною ознакою управління.

Разом з тим, з поширенням ринкових відносин, коли ос­новою економіки стають товарно-грошові відносини, при­ватна власність, підприємництво, а основним суб'єктом права

— власник, запроваджується інший тип адміністративних пра­вовідносин, а саме: “горизонтальні”, в яких елемент “влад­ності” заснований не стільки на державних засадах, скільки на правовій основі, точніше, на праві власності.

Право приватної власності, наділяючи виконавчо-розпо­рядчими повноваженнями величезну кількість суб'єктів права

— власників, їхніх представників, заважаючи тим самим концентрації влади в авторитарних структурах, сприяє по­ширенню владовідношень на місцях, є гарантом особливої свободи і демократії.



Горизонтальним типом адміністративних правовідносин, не пов'язаних з підпорядкуванням, є діяльність контрольно-на­глядових, правоохоронних, санкціонуючих, фіскальних та інших служб держави, а також діяльність профспілкових, інших об'єднань громадян з питань державного управління. Різновидом цих правовідносин є діяльність по розгляду скарг, державна реєстрація або спільна діяльність державних органів різної галузевої приналежності на підставі адміністративних угод, наприклад, міністерства й відомства на цій основі мо­жуть залучати організації для підготовки кадрів, проведення консультацій, експертиз, розробки концепцій розвитку га­лузі, здійснення посередницьких функцій тощо.

7) Адміністративно-правове відношення проявляє себе у кількох відношеннях:



20

— відношення між різними рівнями організаційної струк­тури;

— відношення між рішенням і його виконанням;

— відношення між органами і службовцями (трудове правовідношення);

— відношення між різними посадовими статусами (вдадовідношення);

— відношення між різнопорядковими функціями, завдан­нями, засобами у середині галузі, відомства, органу.

Адміністративно-правове відношення, яке виникає у зв'язку з адміністративними правопорушеннями, також включає кілька правовідносин: у зв'язку з порушенням адміністративного пе­реслідування, у зв'язку з розглядом і вирішенням адміністра­тивної справи, у зв'язку з оскарженням адміністративної по­станови, з приводу її виконання, здійснення нагляду (опротестування) і т.п.

8) Правозобов'язаний суб'єкт, який протистоїть управомочній стороні, свої обов'язки, що витікають з правовідно­син, має виконувати під загрозою санкцій у вигляді юри­дичної відповідальності. Захищаються адміністративно-пра­вові відношення як в адміністративному, так і судовому порядку.



21
Каталог: %D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0 -> %D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%20%D0%B5%D0%BB%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%20%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8 -> %D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%87-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD -> %D0%90%D0%90%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> %D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 -> %D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> Конспект книги Коваль Л. В. Адміністративне право. Курс лекцій./ 3-є вид. К.: Вентурі, 1998. 208c виконаний студентом нау
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> 1. Поняття і види об'єднань громадян. Відмінні ознаки об'єднань і державних органів: аспекти спів­робітництва
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> Методи управління поняття й значення методів управління. Співвідношення форм та методів управлінської діяльності
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> 3. Права та обов'язки громадян у сфері виконавчої влади. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян
%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 -> Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> Конспект книги Коваль Л. В. Адміністративне право. Курс лекцій./ 3-є вид. К.: Вентурі, 1998. 208c виконаний студентом нау
%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%20%D0%9B%D0%92%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE -> Законність та дисципліна у сфері виконавчої влади блок законності: законність, верховенство закону, державна дис­ципліна


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка