Адміністративні І економічні реформи Петра I введення



Скачати 165.58 Kb.
Дата конвертації26.05.2016
Розмір165.58 Kb.

«Адміністративні і економічні реформи Петра I»



Введення
Ó öàðþâàííÿ Ïåòðà Ïåðøîãî áóëè ïðîâåäåí³ ðåôîðìè ó âñ³õ îáëàñòÿõ äåðæàâíîãî æèòòÿ êðà¿íè. Áàãàòî ùî ç öèõ ïåðåòâîðåíü éäå êîð³ííÿì â XVII ñòîë³òòÿ - ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷í³ ïåðåòâîðåííÿ òîãî ÷àñó ïîñëóæèëè ïåðåäóìîâàìè ðåôîðì Ïåòðà, çàâäàííÿì ³ çì³ñòîì ÿêèõ áóëî ôîðìóâàííÿ äâîðÿíñüêî-÷èíîâíèöüêîãî àïàðàòó àáñîëþòèçìó.

Êëàñîâ³ ñóïåðå÷íîñò³, ùî çàãîñòðþþòüñÿ, ïðèâåëè äî íåîáõ³äíîñò³ ïîñèëåííÿ ³ çì³öíåííÿ ñàìîäåðæàâíîãî àïàðàòó â öåíòð³ ³ íà ì³ñöÿõ, öåíòðàë³çàö³¿ óïðàâë³ííÿ, ïîáóäîâè ñòðóíêî¿ ³ ãíó÷êî¿ ñèñòåìè óïðàâë³íñüêîãî àïàðàòó, ñòðîãî êîíòðîëüîâàíîãî íàéâèùèìè îðãàíàìè âëàäè. Íåîáõ³äíå áóëî òàêîæ ñòâîðåííÿ áîºçäàòíî¿ ðåãóëÿðíî¿ â³éñüêîâî¿ ñèëè äëÿ ïðîâåäåííÿ àãðåñèâí³øî¿ çîâí³øíüî¿ ïîë³òèêè ³ ïðèäóøåííÿ íàðîäíèõ ðóõ³â, ùî ïî÷àñò³øàëè. Ïîòð³áíî áóëî çàêð³ïèòè þðèäè÷íèìè àêòàìè ïàíóþ÷å ïîëîæåííÿ äâîðÿíñòâà ³ íàäàòè éîìó öåíòðàëüíå, êåð³âíå ì³ñöå â äåðæàâíîìó æèòò³. Âñå öå â ñóêóïíîñò³ ³ çóìîâèëî ïðîâåäåííÿ ðåôîðì â ð³çíèõ ñôåðàõ ä³ÿëüíîñò³ äåðæàâè. Äâà ç ïîëîâèíîþ ñòîð³÷÷ÿ ³ñòîðèêè, ô³ëîñîôè ³ ïèñüìåííèêè ñïåðå÷àþòüñÿ ïðî çíà÷åííÿ Ïåòðîâñüêèõ ïåðåòâîðåíü, àëå íåçàëåæíî â³ä òî÷êè çîðó òîãî àáî ³íøîãî äîñë³äíèêà âñ³ ñõîäÿòüñÿ â îäíîìó - öå áóâ îäèí ç íàéâàæëèâ³øèõ åòàï³â ³ñòî𳿠Ðîñ³¿, çàâäÿêè ÿêîìó âñ³º¿ ¿¿ ìîæíà ðîçä³ëèòè íà äîïåòðîâñüêó ³ ï³ñëåïåòðîâñüêó åïîõè. Ó ðîñ³éñüê³é ³ñòî𳿠âàæêî çíàéòè ä³ÿ÷à, ð³âíîãî Ïåòðó ïî ìàñøòàáàõ ³íòåðåñ³â ³ óì³íí³ áà÷èòè ãîëîâíå ó âèð³øóâàí³é ïðîáëåì³. Êîíêðåòíà æ ³ñòîðè÷íà îö³íêà ðåôîðì çàëåæèòü â³ä òîãî, ùî ââàæàòè äëÿ Ðîñ³¿ êîðèñíèì, ùî - øê³äëèâèì, ùî - ãîëîâíèì, à ùî - äðóãîðÿäíèì.

Çíàìåíèòèé ³ñòîðèê Ñåðã³é Ìèõàéëîâè÷ Ñîëîâ'¿â, ÿêèé, íàïåâíî, íàéãëèáøå äîñë³äæóâàâ îñîáó ³ â÷èíêè Ïåòðà Âåëèêîãî, ïèñàâ: «Â³äì³íí³ñòü ïîãëÿä³â. ïîõîäèëî â³ä âåëè÷åçíîñò³ ñïðàâè, çä³éñíåíî¿ Ïåòðîì, òðèâàëîñò³ âïëèâó ö³º¿ ñïðàâè; ÷èì çíà÷í³øå ÿêå-íåáóäü ÿâèùå, òèì á³ëüøå ñóïåðå÷íèõ ïîãëÿä³â ³ äóìîê ïîðîäæóº âîíî, ³ òèì äîâøå òëóìà÷àòü ïðî íüîãî, í³æ äîâøå â³ä÷óâàþòü íà ñîá³ éîãî âïëèâ».

ßê âæå áóëî ñêàçàíî, ïåðåäóìîâàìè ïåòðîâñêèõ ðåôîðì ç'ÿâèëèñÿ ïåðåòâîðåííÿ ê³íöÿ XVII ñòîë³òòÿ. Ó äðóã³é ïîëîâèí³ öüîãî ñòîð³÷÷ÿ çì³íþºòüñÿ, ñòàþ÷è á³ëüø öåíòðàë³çîâàíîþ, ñèñòåìà äåðæàâíîãî óïðàâë³ííÿ. Ðîáèëèñÿ òàêîæ ñïðîáè ÷³òê³øå ðîçìåæóâàòè ôóíêö³¿ ³ ñôåðè ä³ÿëüíîñò³ ð³çíèõ íàêàç³â, ç'ÿâèëèñÿ çà÷àòêè ðåãóëÿðíî¿ àð쳿 - ïîëèö³ ³íîçåìíîãî ëàäó. ³äáóâàëèñÿ çì³íè â êóëüòóð³: ç'ÿâèëèñÿ òåàòð, ïåðøèé âèùèé ó÷áîâèé çàêëàä.


Àëå íå äèâëÿ÷èñü íà òå, ùî ìàéæå âñ³ì ðåôîðìàì Ïåòðà Âåëèêîãî ïåðåäóâàëè ò³ àáî ³íø³ äåðæàâí³ ïî÷èíè XVII â., âîíè ìàëè áåçóìîâíî ðåâîëþö³éíèé õàðàêòåð. ϳñëÿ ñìåðò³ ³ìïåðàòîðà â 1725 ð. Ðîñ³ÿ áóëà íà øëÿõó ïåðåòâîðåííÿ çîâñ³ì â ³íøó êðà¿íó: ç Ìîñêîâñüêî¿ äåðæàâè, ÷è¿ êîíòàêòè ç ªâðîïîþ áóëè äîñèòü-òàêè îáìåæåíèìè, âîíà ïåðåòâîðèëàñÿ íà Ðîñ³éñüêó ³ìïåð³þ - îäíó ç íàéá³ëüøèõ äåðæàâ ñâ³òó. Ïåòðî ïåðåòâîðèâ Ðîñ³þ íà äîñòîâ³ðíî ºâðîïåéñüêó êðà¿íó (â óñÿêîìó ðàç³, ÿê â³í öå ðîçóì³â) - íåäàðåìíî âèðàç «ïðîðóáàâ â³êíî äî ªâðîïè» ñòàëî òàêèì, ùî íàñò³ëüêè ÷àñòî âæèâàºòüñÿ. ³õàìè íà öüîìó øëÿõó ñòàëè çàâîþâàííÿ âèõîäó äî Áàëò³êå, áóä³âíèöòâî íîâî¿ ñòîëèö³ - Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà, àêòèâíå âòðó÷àííÿ â ºâðîïåéñüêó ïîë³òèêó.

ijÿëüí³ñòü Ïåòðà ñòâîðèëà âñ³ óìîâè äëÿ øèðøîãî çíàéîìñòâà Ðîñ³¿ ç êóëüòóðîþ, ñïîñîáîì æèòòÿ, òåõíîëîã³ÿìè ºâðîïåéñüêî¿ öèâ³ë³çàö³¿, ùî ³ ïîñëóæèëî ïî÷àòêîì äîñèòü õâîðîáëèâîãî ïðîöåñó ëîìêè íîðì ³ ïðåäñòàâëåíü Ìîñêîâñüêî¿ Ðóñ³.

Ùå îäí³ºþ âàæëèâîþ îñîáëèâ³ñòþ ïåòðîâñêèõ ðåôîðì áóëî òå, ùî âîíè òîðêíóëèñÿ âñ³õ øàð³â ñóñï³ëüñòâà, íà â³äì³íó â³ä ïîïåðåäí³õ ñïðîá ðîñ³éñüêèõ ïðàâèòåë³â. Áóä³âíèöòâî ôëîòó, ϳâí³÷íà â³éíà, ñòâîðåííÿ íîâî¿ ñòîëèö³ - âñå öå ñòàâàëî ñïðàâîþ âñ³º¿ êðà¿íè.

 äàíèé ÷àñ Ðîñ³ÿ, ÿê ³ äâà ñòîë³òòÿ íàçàä, çíàõîäèòüñÿ ó ñòà䳿 ðåôîðì, òîìó àíàë³ç ïåòðîâñêèõ ïåðåòâîðåíü çàðàç îñîáëèâî íåîáõ³äíèé.



Адміністративні перетворення
З 1708 р. Петро почав перебудовувати старі органи влади і управління і замінювати їх новим. В результаті до кінця першої чверті XVIII в. склалася наступна система органів влади і управління.

Вся повнота законодавчою, старанною, і судовій владі зосередилася в руках Петра, який після завершення Північної війни отримав титул імператора. У 1711 р. був створений новий найвищий орган виконавчої і судової влади - Сенат, що володів і значними законодавчими функціями. Він принципово відрізнявся від свого попередника - Боярської думи.

Члени ради призначалися імператором. В порядку здійснення виконавчої влади Сенат видавав укази, що мали силу закону. У 1722 р. на чолі Сенату був поставлений генерал-прокурор, на якого покладався контроль за діяльністю всіх урядових установ. Генерал-прокурор повинен був виконувати функції "ока держави". Цей контроль він здійснював через прокурорів, що призначаються до всіх урядових установ. У першій чверті XVIII в. до системи прокурорів додалася система фіскалів, очолювана оберфискалом. У обов'язки фіскалів входило донесення про всі зловживання установ і посадових осіб, що порушували "казенний інтерес".

Ніяк не відповідали новим умовам і завданням наказова система, що склалася при Боярській думі. Виниклі в різний час накази (Посольський, Стрілецький, Помісний, Сибірський, Казанський, Малоруський і ін.) сильно розрізнялися по своєму характеру і функціям. Розпорядження і укази наказів часто суперечили один одному, створюючи неймовірну плутанину і надовго затримуючи вирішення невідкладних питань.

Замість застарілої системи наказів в 1717-1718 рр. було створено 12 колегій, кожна з яких відала певною галуззю або сферою управління і підкорялася Сенату. Головними вважалися три колегії: Іноземна, Військова і Адміралтейство. У компетенцію Комерц-, Мануфактур- і Берг - колегії входили питання торгівлі і промисловості. Три колегії відали фінансами: Камер-коллегия - доходами, Штатс - колегія - витратами, а Ревізіон - колегія контролювала надходження доходів, збір податей, податків, мит, правильність витрачання установами відпущених ним сум. Юстиц-коллегия відала цивільним судочинством, а Вотчинна, установлена декілька пізніше, - дворянським землеволодінням. Був створений ще Головний магістрат, що відав всім населенням посадника; йому підкорялися магістрати і ратуші всіх міст. Колегії отримали право видавати укази по тих питаннях, які входили в їх ведення.

Окрім колегій було створено декілька контор, канцелярій, департаментів, наказів, функції яких були також чітко розмежовані. Одні з них, наприклад Герольдмейстерськая контора, що відала службою і наданням чинів дворян; Преображенський наказ і Таємна канцелярія, що відали справами про державні злочини, підкорялися Сенату, інші - Монетний департамент, Соляна контора, Межова канцелярія і ін. - підкорялися одній з колегій.

У 1708 - 1709 рр. була почата перебудова органів влади і управління на місцях. Країна була розділена на 8 губерній, що розрізнялися по території і кількості населення. Так, Смоленська і Архангелогородська губернії своїм розміром мало відрізнялися від сучасних областей, а Московська губернія охоплювала весь густонаселений центр, територію сучасних Володимирської, Івановської, Калузької, Тверської, Костромської, Московської, Рязанської, Тульської і Ярославської областей, на якій жила майже половина всього населення країни. До числа губерній увійшли Петербурзька, Київська, Казанська, Азовська і Сибірська.

На чолі губернії стояв губернатор, що призначався царем, зосереджував в своїх руках виконавчу і судову владу. При губернаторові існувала губернська канцелярія. Але положення ускладнювалося тим, що губернатор підкорявся не тільки імператорові і Сенату, але і всім колегіям, розпорядження і укази яких часто суперечили один одному.

Губернії в 1719 р. були розділені на провінції, число яких дорівнювало 50. На чолі провінції стояв воєвода з канцелярією при нім. Провінції, у свою чергу, ділилися на повіти з воєводою і канцелярією повіту. Якийсь час в царювання Петра адміністрація повіту була замінена виборним земським комісаром з місцевих дворян або відставних офіцерів. Його функції обмежувалися збором подушної податі, спостереженням за виконанням казенних повинностей, затриманням збіглих селян. Підкорявся земський комісар провінційної канцелярії. У 1713 р. місцевому дворянству було надано вибирати по 8-12 ландратів (радників від дворян повіту) в допомогу губернаторові, а після введення подушної податі були створені полкові дистрикти. Військові частини, що мешкали в них, спостерігали за збором податей і присікали прояви незадоволеності і антифеодальні виступи. Розпис чинів 24 січня 1722 р., табель, про ранги вводив нову класифікацію люду, що служить. Все нові установлені посади - все з іноземними назвами, латинськими і німецькими, окрім вельми небагато, - збудовані по табелі в три паралельні ряди: військовий, статський і придворний, з розділенням кожного на 14 рангів, або класів. Аналогічні сходи з 14 ступенями чинів вводилися у флоті і придворній службі. Цей засновницький акт реформованого російського чиновництва, ставив бюрократичну ієрархію, заслуги і вислуги, на місце аристократичної ієрархії породи, родовідної книги. У одній із статей, приєднаних до табелі, з наголосом пояснено, що знатність роду сама по собі, без служби, нічого не означає, не створює людині ніякого положення, людям знатної породи ніякого положення не дається, поки вони государеві і вітчизні заслуг не покажуть.

Економічні реформи

У Петровську епоху російська економіка, і перш за все промисловість зробила гігантський стрибок. В той же час розвиток господарства в першій чверті XVIII в. йшло шляхами, наміченими попереднім періодом. У Московській державі XVI-XVII в. існували крупні промислові підприємства - Гарматний двір, Друкарський двір, збройові заводи в Тулі, верф в Дедінове і ін. Політика Петра відносно економічного життя характеризувалася високим ступенем застосування командних і протекціоністських методів.

У сільському господарстві можливості вдосконалення черпалися з подальшого освоєння родючих земель, обробітку технічних культур, що давали сировину для промисловості, розвитку тваринництва, просування землеробства на схід і південь, а також інтенсивнішій експлуатації селян. Збільшені потреби держави в сировині для російської промисловості привели до широкого розповсюдження таких культур, як льон і коноплі. Указ 1715 р. заохочував вирощування льону і конопель, а також тютюну, тутових дерев для шовкопрядів. Указ 1712 р. наказував створювати конярські господарства в Казанській, Азовській і Київській губерніях, заохочувалося також вівчарство.

У Петровську епоху відбувається різке розмежування країни на дві зони ведення феодального господарства - неврожайна Північ, де феодали переводили своїх селян на грошовий оброк, часто відпускаючи їх в місто і інші сільськогосподарські місцевості на заробітки, і родючий Південь, де дворяни-землевласники прагнули до розширення панщини.

Також посилювалися державні повинності селян. Їх силами будувалися міста (на будівництві Петербургу працювали 40 тис. селян), мануфактура, мости, дорогі; проводилися щорічні рекрутські набори, підвищувалися старі грошові збори і вводилися нові. Головною метою політики Петра весь час було отримання як можна великих грошових і людських ресурсів для державних потреб.

Були проведені два переписи - в 1710 і 1718 рр. По перепису 1718 р. одиницею обкладення ставала "душа" чоловічої статі, незалежно від віку, з якою стягувалася подушна подати у розмірі 70 копійок в рік (з державних селян - 1 крб. 10 коп. в рік).

Це упорядкувало податную політику і різко підняло доходи держави (приблизно у 4 рази; до кінця правління Петра вони складали до 12 млн. крб. в рік).

У промисловості відбулася різка переорієнтація з дрібних селянських і ремісничих господарств на мануфактуру. При Петрові було засновано не менше 200 нової мануфактури, він всіляко заохочував їх створення. Політика держави була також направлена на огорожу молодої російської промисловості від конкуренції з боку західноєвропейської шляхом введення дуже високих митних зборів (Митний статут 1724 р.)

Російська мануфактура, хоча і мала капіталістичні риси, але використання на ній переважно праці селян - посесійних, приписних, оброчних і ін. - робило її крепостническим підприємством. Залежно від того, чиєю власністю вони були, мануфактура ділилася на казенну, купецьку і поміщицьку. У 1721 р. промисловцям було надано право купувати селян для закріплення їх за підприємством (посесійні селяни).

Державні казенні заводи використовували працю державних селян, приписних селян, рекрутів і вільних найманих майстрів. Вони в основному обслуговували важку промисловість - металургію, судноверфі, копальні. На купецькій мануфактурі, що випускала переважно товари широкого споживання, працювали і посесійні, і оброчні селяни, а також вільнонаймана робоча сила. Поміщицькі підприємства повністю забезпечувалися силами кріпосних поміщика-власника.

Протекціоністська політика Петра вела до появи мануфактури в самих різних галузях промисловості, що часто з'являлися в Росії вперше. Основними були ті, які працювали на армію і флот: металургійні, збройні, суднобудівельні, суконні, полотняні, шкіряні і тому подібне Заохочувалася підприємницька діяльність, створювалися пільгові умови для людей, які створювали нову мануфактуру або брали в оренду державні.

Виникає мануфактура в багатьох галузях - скляною, пороховою

папероробною, парусиновою, полотняною, шовкоткацькою, суконною, шкіряною, канатною, капелюшною, барвистою, лісопилкою і багато інших. Виникнення ливарної промисловості в Карелії на базі уральських руд, будівництво Вишневолоцкого каналу, сприяли розвитку металургії в нових районах і вивели Росію на одне з перших місць в світі в цій галузі.

До кінця царювання Петра в Росії існувала розвинена багатогалузева промисловість з центрами в Петербурзі, Москві, на Уралі. Найбільшими підприємствами були Адміралтейська верф, Арсенал, петербурзькі порохові заводи, металургійні заводи Уралу, Хамовний двір в Москві. Йшло зміцнення всеросійського ринку, накопичення капіталу завдяки меркантилістській політиці держави. Росія поставляла на світові ринки конкурентоздатні товари: залізо, полотна, юхту, поташ, хутровину, ікру.

Тисячі росіян проходили в Європі навчання різним спеціальностям, і у свою чергу іноземці - інженери-зброярі, металурги, майстри шлюзної справи наймалися на російську службу. Завдяки цьому Росія збагачувалася самими передовими технологіями Європи.

В результаті Петровської політики в економічній області за надкороткий термін була створена могутня промисловість, здатна повністю забезпечити військові і державні потреби і ні в чому не залежна від імпорту.



Висновок
Головним підсумком всієї сукупності Петровських реформ стало встановлення в Росії режиму абсолютизму, вінцем якого стала зміна в 1721 р. титулу російського монарха - Петро оголосив себе імператором, а країна почала називатися Російською Імперією. Таким чином, було оформлено те, до чого йшов Петро всі роки свого царювання - створення держави із стрункою системою управління, сильною армією і флотом, могутньою економікою, що робить вплив на міжнародну політику. В результаті Петровських реформ держава не була зв'язана нічим і могло користуватися будь-якими засобами для досягнення своїх цілей. У результаті Петро прийшов до свого ідеалу державного пристрою - військового корабля, де все і вся підпорядковано волі однієї людини - капітана, і встиг вивести цей корабель з болота в бурхливі води океану, обходячи всі рифи і мілини.

Росія стала самодержавною, військово-бюрократичною державою, центральна роль в якому належала дворянському стану. Разом з тим відсталість Росії не була повністю подолана, а реформи здійснювалися в основному за рахунок жорстокої експлуатації і примушення.





База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка